Міста-привиди Китаю: як нерухомість тягне економіку вниз
Ера стрімкого економічного зростання Китаю залишилася в минулому. Друга найбільша економіка світу опинилася на межі глибокої кризи через руйнування гігантської нерухомої бульбашки. Колишнє прагнення Пекіна перевершити Вашингтон як провідну економіку світу виглядає дедалі більш жалюгідним: ці амбіції можуть відкладатися на десятиліття або виявитися недосяжними.
Китайська економіка на межі: як криза нерухомості впливає на глобальні ринки
Сектор нерухомості, що довгий час був рушієм економічного розвитку, перетворився на проблему. Серйозну кризу переживають великі девелопери Country Garden та Evergrande. Останній з боргом понад $300 мільярдів був змушений оголосити банкрутство в США через невдалі інвестиції і надмірний борг. Багато менших забудовників також на межі виживання, і ринок житла в цілому збитковий.
За останні дев’ять років через зниження попиту ціни на житло в Китаї падають рекордно швидко. Покупці втрачають довіру до ринку через фінансові ризики та незавершені будівельні проєкти. В умовах, коли нерухомість більше не є безпечною інвестицією, ринок занурюється в глибоку кризу.
Борг домогосподарств досягнув 63,5% ВВП, наближаючись до критичної межі. Разом із цим зростає кількість проблемних кредитів, наданих компаніям. Наразі фінансова ситуація у країні стає все більш нестабільною. Банки, що кредитували будівельників, ризикують зіткнутися з масовими несплатами, що викличе новий економічний спад.
Як найбільший світовий експортер, Китай зазнає тиску від міжнародної конкуренції та санкцій. Торговельні обмеження з боку Заходу шкодять експорту, а внутрішній попит не встигає покривати ці втрати. До того ж, повільне відновлення після пандемії ускладнює ситуацію та знижує темпи економічного зростання.
Проблеми в економіці Китаю вже хвилюють світові ринки. Адже Китай відіграє значну роль у глобальних постачаннях. Це особливо помітно в тих, хто постачає до Китаю сировину чи отримує від нього інвестиції.
Наприклад, Китай менше купує сировини через зниження виробництва й будівництва. Це б’є по економіці країн, наприклад, Австралії чи Бразилії, які багато заробляють на експорті таких товарів. Також у світі починаються перебої з поставками товарів і компонентів, адже від Китаю залежить багато виробництв. Окрім цього, Світова фабрика скорочує міжнародні інвестиції, що уповільнює розвиток великих проєктів, наприклад, будівництво доріг чи заводів. Невизначеність в економіці Піднебесної лякає інвесторів, і це може спровокувати нову хвилю економічної нестабільності у світі.
Світовий банк підвищив прогноз зростання економіки Китаю на 2025 рік до 4,5%. Очікується, що у новому році економічне зростання Китаю сповільниться через проблеми на ринку нерухомості, низьку довіру споживачів і бізнесу, старіння населення та глобальні напруження.
Як економічна криза в Китаї впливає на життя звичайних людей
Особливо важко молоді – кожен п’ятий у віці 16-24 років не може знайти роботу. Це означає, що багато сімей мають менше грошей на основні потреби, а економіка ще більше сповільнюється. Через банкрутство великих будівельних компаній багато людей залишилися без житла, за яке вже заплатили. Будівництво зупиняється, і люди втрачають свої заощадження.
Фінансові труднощі й затримки з отриманням житла викликають у людей розчарування й обурення. Вони все більше сумніваються, чи здатна влада впоратися з кризою. Такі проблеми можуть призвести до протестів та викликати напругу у суспільстві. Хоча уряд намагається вирішити ситуацію, поки що результатів недостатньо.
Чим китайська “бульбашка” на ринку нерухомості схожа з американською кризою 2008 року
Тривалий час китайська економіка залежала від будівництва житла, і тепер цей сектор в кризі. Забудовники будували занадто багато квартир, часто без реального попиту, а банки щедро кредитували як компанії, так і приватних інвесторів. Це призвело до того, що багато будинків залишилися порожніми або недобудованими, а забудовники не можуть погасити борги.
Місцева влада теж сприяла цій кризі, бо залежала від продажу землі забудовникам, щоб фінансувати свої бюджети. У результаті в деяких регіонах з’явилися “міста-привиди” – нові будинки, які ніхто не купує або не заселяє.
Ця криза схожа на фінансову кризу 2008 року в США, коли громадяни теж брали багато кредитів на житло, але не могли їх виплатити. Проте в Китаї проблема більше пов’язана з забудовниками та місцевими органами влади, а не з банками, як це було у США.
Реакція уряду щодо вирішення проблеми
Економісти та інвестори говорять, що традиційні способи вирішення – інвестиції в нові будівлі чи інфраструктуру – тепер працюють гірше через велику кількість боргів. Дехто також критикує владу за те, що вона приховує правдиву інформацію, що підриває довіру людей і бізнесу.
У листопаді Пекін оголосив про реструктуризацію боргів місцевої влади на суму 10 трильйонів юанів ($1,4 трлн). Ініціатива передбачає випуск облігацій для заміни прихованого боргу для полегшення фінансового тягаря регіональних урядів та підтримки економічного зростання.
Крім того, уряд запровадив механізм “білого списку”, що фінансово підтримує обрані проєкти у сфері нерухомості. Сума схвалених кредитів для таких проєктів перевищить 4 трильйони юанів.
Також компартія Світової фабрики реалізує програми реновації житла, плануючи оновити 1 мільйон старих будинків у “міських селах” та інших старих будівлях. Жителі отримають за це грошову компенсацію. Мета проєкту – покращити умови проживання людей і стимулювати їх витрачати більше грошей.
Вжиті заходи вже даються взнаки. На ринку нерухомості зросла активність: більше людей переглядають, відвідують та купують нове житло, у тому числі на вторинному ринку.
Проте, деякі аналітики вважають, що для довгострокової стабілізації економіки цих заходів може бути недостатньо. Вони закликають до більш агресивних фіскальних стимулів та прямих заходів підтримки домогосподарств для підвищення внутрішнього попиту.
Майбутні сценарії розвитку
Економісти передбачають різні варіанти розвитку економічної кризи в Китаї. Проблеми можуть загострюватися, особливо у сфері нерухомості та фінансів, що призведе до уповільнення економіки та зростання невдоволення населення. Китай може стабілізувати економіку за рахунок державної підтримки, але зростання буде повільнішим, ніж раніше.
Криза може стимулювати зміни в економіці, зокрема зменшення залежності від будівництва та експорту. Як це змінить економічну стратегію Китаю? Китай може почати більше розвивати внутрішній ринок, щоб зменшити залежність від експорту. Уряд посилить контроль над фінансовими ринками, щоб уникнути нових економічних “бульбашок”. Інвестуватиме у технології та інновації, щоб залишатися конкурентним на світовому ринку.
Китай уже не раз виходив з криз завдяки реформам. Уряд може використати цей досвід, щоб перебудувати економіку. Китай має величезну кількість споживачів, і якщо заохотити людей більше витрачати всередині країни, це допоможе економіці стати менш залежною від експорту. Інвестиції в нові технології та інновації можуть дати Китаю нові можливості для економічного зростання.
Якщо Китай використає ці переваги, він може не тільки подолати кризу, але й закласти основу для сильнішої економіки в майбутньому.
Криза на ринку нерухомості в Китаї – це більше, ніж внутрішній виклик наддержави
Це тектонічний зсув, що може змінити правила глобальної гри. Нерухомість завжди була серцем китайської економіки, двигуном її стрімкого зростання, який живив зайнятість, інфраструктурний розвиток і мільярдні інвестиції. Але коли цей двигун почав буксувати, світ завмер в очікуванні.
Уповільнення китайської економіки, спричинене кризою, відлунює далеко за її межами. Інвестори нервують, компанії переглядають свої стратегії, а міжнародні ринки шукають нові точки опори. І саме тут криза починає грати на користь інших – тих, хто готовий підхопити естафету.
В’єтнам та Індонезія, з їхньою динамічною молодою робочою силою та зростаючими економіками, приваблюють компанії, які прагнуть диверсифікувати свої виробничі ланцюги. Завдяки своїй близькості до США і вигідним угодам про вільну торгівлю, пропонує інвесторам привабливу альтернативу Мексика. Кожен з цих гравців тепер отримує шанс зайняти те місце, яке роками займав Китай.
Але це не просто перерозподіл виробничих ланцюгів. Це зміна глобального економічного балансу. Зміна, яка змушує весь світ переглянути своє сприйняття економічної потужності Китаю. Те, що ще недавно здавалося непорушним, тепер піддається сумніву. Інвестиції починають перетікати в інші регіони, створюючи нові економічні центри, які можуть кинути виклик домінуванню Китаю.
Ця криза оголює слабкості глобальної економічної системи, але водночас відкриває нові горизонти. Країни, які готові скористатися цим моментом, можуть змінити своє майбутнє. Можливо, саме зараз закладається основа нового економічного порядку, який переосмислить вплив та значення старих і нових гравців.
Тетяна Вікторова




