Відмінності в рівні оплати праці між жінками та чоловіками в Україні залишаються помітним явищем, яке проявляється в поведінці учасників ринку праці під час переговорів про оплату роботи. Дані досліджень свідчать, що значна частина жінок готова приймати нижчі фінансові пропозиції навіть тоді, коли обсяг виконуваної роботи не відрізняється від того, який виконують чоловіки. Така ситуація відображає складну комбінацію економічних, соціальних і професійних чинників, які формують структуру зайнятості, рівень очікувань кандидатів і підходи роботодавців до визначення зарплат.
Дослідження ринку праці
Результати щорічного дослідження «Барометр ринку праці», яке провели аналітики компанії GRC.ua, показали, що роботодавці досить часто стикаються з подібною різницею у фінансових очікуваннях кандидатів. Опитування представників бізнесу засвідчило, що приблизно 22 відсотки компаній визнають готовність жінок працювати за нижчу зарплату. У більшості випадків йдеться про різницю в межах від 11 до 20 відсотків менше за той самий обсяг роботи, що створює відчутний дисбаланс у структурі оплати праці.
Опитування, проведене серед компаній, дозволило оцінити не лише рівень зарплатних очікувань, а й загальні уявлення роботодавців про гендерні відмінності на ринку праці. Частина бізнесу визнає, що під час підбору персоналу жінки нерідко погоджуються на нижчі пропозиції, тоді як чоловіки частіше намагаються домовитися про вищу оплату або висувають більш амбітні вимоги.
Водночас результати дослідження свідчать, що значна кількість роботодавців не розглядає таку ситуацію як системну проблему. Близько 75 відсотків компаній повідомили, що не ведуть спеціального моніторингу гендерної рівності у зарплатах і переконані, що різниця у фінансових очікуваннях між жінками та чоловіками відсутня або не має суттєвого значення.
Подібна позиція пояснюється тим, що в багатьох організаціях рівень оплати визначається індивідуально під час переговорів із кандидатом. У такій моделі остаточна зарплата значною мірою залежить від того, яку суму називає претендент на посаду та наскільки наполегливо він відстоює свої фінансові очікування.
Статистичні показники, зафіксовані українським дослідженням, майже збігаються з оцінками міжнародних організацій, що аналізують гендерні відмінності у доходах. У звіті Global Gender Gap Report 2025, який готує World Economic Forum, зазначено, що гендерний розрив в оплаті праці в Україні становить приблизно 18 відсотків.
Цей показник означає, що середній рівень доходів жінок помітно нижчий за доходи чоловіків, хоча причини такого розриву не зводяться лише до різниці у зарплатних очікуваннях. Економісти звертають увагу на те, що структура зайнятості, вибір професій і галузей діяльності також відіграють значну роль у формуванні цієї статистики.
Вплив структури зайнятості на рівень доходів
Аналітики наголошують, що суттєва частина різниці в оплаті праці пояснюється тим, у яких сферах працюють жінки. Приблизно 24 відсотки гендерного розриву пов’язані з тим, що вони частіше обирають галузі, де рівень зарплат традиційно нижчий.
Насамперед ідеться про освіту, систему охорони здоров’я та сферу догляду, де частка жіночої зайнятості значно перевищує чоловічу. Ці професії відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства, однак рівень оплати в них зазвичай поступається доходам у технічних, виробничих або фінансових секторах економіки.
У результаті навіть за відсутності прямої дискримінації загальна статистика доходів демонструє різницю між середніми заробітками чоловіків і жінок, оскільки розподіл працівників між галузями залишається нерівномірним.
Ознаки поступових змін на ринку праці
Попри наявність розриву в оплаті праці, дослідження фіксує й певні зрушення, які поступово змінюють ситуацію. Частина роботодавців відзначає, що за останні роки фінансові очікування жінок стають більш співставними з очікуваннями чоловіків.
Зокрема, близько 10 відсотків опитаних компаній повідомили, що різниця у зарплатних запитах кандидатів майже зникла. Ще 7 відсотків роботодавців звернули увагу на випадки, коли жінки під час переговорів називають навіть вищі бажані оклади, ніж чоловіки.
Такі тенденції можуть свідчити про поступову зміну поведінки кандидатів на ринку праці, де питання рівної оплати дедалі частіше обговорюється на рівні компаній, професійних спільнот і державної політики.
Чому питання рівної оплати набуває економічного значення
Експерти наголошують, що відсутність системного моніторингу гендерної рівності у зарплатах може призвести до того, що різниця в оплаті праці зберігатиметься протягом тривалого часу. Без регулярного аналізу даних компанії часто не помічають відмінностей у доходах працівників або не надають їм належної уваги.
У сучасних умовах, коли українська економіка стикається з наслідками війни, міграції та дефіциту робочої сили, питання рівної оплати праці набуває ширшого значення, ніж лише соціальна справедливість. Дослідники ринку праці підкреслюють, що збалансовані зарплатні підходи можуть впливати на стабільність економіки, оскільки вони сприяють ефективнішому використанню людського потенціалу та підвищують мотивацію працівників.
