Масова мобілізація в Україні все більше перетворюється на гірку реальність, де облави на вулицях і в громадських місцях стали буденністю. У той час як простих громадян буквально виловлюють на зупинках і в торгових центрах, корумповані структури продовжують прикривати “своїх” – чиновників, бізнесменів і тих, хто вчасно знайшов зв’язки або конверт з грошима. Цей подвійний стандарт руйнує саму суть справедливості і патріотизму. Кожен випадок, коли багаті й впливові уникають служби, розбиває довіру до державних інституцій і перетворює боротьбу за незалежність на тягар, який несуть лише ті, хто не має грошей, аби “вирішити питання”. Чи є місце для патріотизму в системі, де корупція важить більше, ніж обов’язок перед країною? До чого призведуть такі методи мобілізації?
Мобілізація перетворилася на масове полювання за людьми
Агресивні силові та часто незаконні методи, які використовують представники ТЦК для мобілізації, давно викликають глибоке обурення серед українців. Замість чіткої та прозорої процедури, суспільство все частіше стає свідком насильницьких облав, де чоловіків без пояснень затримують і примусово відправляють до територіальних центрів комплектування. Ці дії не лише порушують права громадян, але й створюють атмосферу страху та недовіри до влади.
З часом люди навчилися давати відсіч працівникам ТЦК, та навіть, нападати на них. Наприклад, у березні двоє мешканців села Плоска Вижницького району Чернівецької області напали з сокирами на співробітників ТЦК. Нещодавно при в’їзді в село на Берегівщині Закарпатській області правоохоронці зафіксували другий за чотири дні напад жінок на автомобіль ТЦК, за даним фактом відкрили кримінальні провадження.
Насильна мобілізація навіть створила новий термін – “бусифікація”, який набув широкої популярності в суспільстві. Він означає затримання чоловіків і примусове завантаження їх у мікроавтобуси (“буси”) під час облав. Цей термін став символом безконтрольних і грубих дій ТЦК, які не рахуються ані з правами людини, ані з законами. “Бусифікація” вже перетворилася на своєрідну норму у всіх регіонах, де чоловіків буквально ловлять на вулицях, у торгових центрах, витягують їх з машин на приміських трасах і дорогах.
Останнім часом масові облави на чоловіків, організовані представниками ТЦК та поліцією, стали ще більш болючою темою для українського суспільства. Спочатку на думку багатьох такі дії мали вигляд справедливої мобілізації, націленої на тих, хто вирішив сховатися від війни в розважальних закладах та курортах, однак ці акції швидко набули іншого характеру і думки українців змінилися. Людей обурює вибірковість і показовість рейдів: в той час, як звичайних громадян затримують прямо в торгових центрах чи на концертах, заможні і далі уникають фронту, ховаючись за своїми зв’язками і грошима.
Перші серйозні сигнали суспільного обурення з’явилися після рейду 11 жовтня на концерті “Океан Ельзи”, коли ТЦК разом із поліцією влаштували перевірку серед відвідувачів. Відео, на якому чоловіків буквально “пакували” в мікроавтобуси, швидко розлетілося в соціальних мережах. Глядачі, які залишилися на волі, голосно викрикували “ганьба”, проте це не зупинило процес. Наступного дня подібний рейд відбувся на концерті стендап-коміка Антона Тимошенка в Черкасах. Парадоксально, що артист активно збирає кошти на потреби ЗСУ, але навіть це не зупинило ТЦК і поліцію від проведення облави серед його глядачів. Чоловіків перевіряли прямо у фоє обласної філармонії, і цей факт лише підкреслює, наскільки вибірковими і показовими стали ці рейди.
Проте це далеко не всі приклади. На Західній Україні, зокрема в Буковелі, представники ТЦК з’явилися просто посеред курортного сезону на популярному гірськолижному курорті. Чоловіків, які приїхали відпочити, несподівано “зустріли” військові, влаштувавши перевірку документів прямо на схилах курорту. Крім того, у соціальних мережах з’явилися повідомлення про облави на автобазарі під Івано-Франківськом та в ресторанах Яремче, де чоловіків буквально виловлювали серед клієнтів закладів. Подібні випадки відбуваються і в інших містах. У Львові також фіксували масові облави на громадських місцях. Наприклад, у серпні ТЦК влаштували рейд на нічний клуб, де перевіряли молодих чоловіків, що прийшли на вечірку. Свідки події згадують, як хлопців, які мали при собі лише цифрові копії документів, одразу ж доставляли до військових комісаріатів. ТЦК пояснювали свої дії тим, що під час війни кожен повинен виконувати свій обов’язок.
Одним із найбільш скандальних інцидентів став випадок у Харкові. На Південному вокзалі ТЦК разом із поліцією затримали 16-річного хлопця, силоміць намагаючись забрати його до військкомату. Відео, на якому видно, як підлітка заносять у мікроавтобус, швидко поширилося в соцмережах, викликавши хвилю обурення. Перехожі змогли врятувати хлопця, проте цей інцидент став символом того, що облави іноді межують з абсурдом. При цьому всі розуміють, що після таких рейдів “мажори” все рівно відкупляться, а відправлять на війну лише незаможних. Це викликає відверту недовіру до системи мобілізації, адже питання соціальної справедливості та рівності у виконанні військового обов’язку залишаються без відповіді.
Мобілізація для обраних
Несправедлива мобілізація в Україні стала своєрідним “квитком на війну” для тих, хто не має ані грошей, ані зв’язків. В той час, коли ТЦК із незмінною завзятістю виловлюють чоловіків на вулицях, у торгових центрах, клубах та навіть на концертах, на поверхню випливають чергові скандали про те, як еліта держави перетворює закон на жарт. Мобілізація для простих людей виглядає як лотерея, в якій головним призом є автобус у військкомат. І коли ти в “багатій лізі”, виходить, що замість фронту можна “виписати” собі інвалідність чи бронь, і комфортно спостерігати за тим, як інші воюють. Так, у липні цього року журналісти оприлюднили розслідування, яке показало, що десятки заможних українців змогли “відкупитися” від мобілізації, заплативши за медичні довідки або просто через впливові контакти.
Широкий резонанс викликав випадок з керівницею Хмельницького МСЕК (медико-соціальної експертизи), депутаткою облради від “Слуги народу” Тетяною Крупою, яку затримали за незаконне збагачення. Що тут сказати? 5 мільйонів доларів, 300 тисяч євро, понад 5 мільйонів гривень та коштовні прикраси — це, мабуть, нова форма мобілізаційної підтримки ЗСУ, адже стільки готівки у квартирі можна було б легко перетворити на кілька танкових підрозділів. Чиновниця навіть не розгубилася — частину грошей спробувала викинути через вікно, хоча враховуючи її масштаби доходів, дивує, що не викинула цілу валізу.
Проте найцікавіше — це список підроблених медичних документів, які було знайдено під час її обшуку. Виявляється, що Крупа мала не тільки смак до дорогих прикрас, але й була майстринею у створенні “інвалідів” із прокурорів – пів сотні прокурорів Хмельницької області раптом перетворилися на людей з інвалідністю. І, звісно, зробили це не через травми, а завдяки підробленим довідкам, створеним під пильним наглядом чиновниці. Замість того, щоб бути прикладом законослухняності, герої-прокурори вирішили, що краще за все “обійти” мобілізацію за допомогою інвалідності ІІ групи. Зараз з цього приводу за наказом Генпрокурора проводиться службове розслідування.
І це лише один випадок, який потрапив на перші шпальти новин. Велика ймовірність того, що аналогічні схеми існують в інших областях — просто їх ще не викрили. І поки ТЦК влаштовує “бусифікацію” для простих громадян, використовуючи силові та незаконні методи, привілейовані отримують фіктивні діагнози та насолоджуються життям у теплих кабінетах та на курортах.
Отже, ситуація з мобілізацією загострюється не лише через сам факт проведення облав, а й через те, що багаті та впливові особи будь-якими шляхами продовжують уникати служби в ЗСУ. На фоні цих скандалів довіра до мобілізації руйнується, і саме тому вона стає не про обов’язок перед Батьківщиною, а про соціальну нерівність, де багаті “купують” спокій, а бідні змушені виконувати найважчі завдання та віддавати свої життя.
Чи буде мобілізація справедливою
Центр протидії дезінформації (ЦПД) при РНБО стверджує, що співробітники ТЦК під час масових облав діяли “в рамках своїх повноважень”. Фото та відео, на яких українці затримуються прямо на вулицях та в розважальних закладах, називає маніпуляціями. За версією ЦПД, ворожі медіа навмисно представляють ситуацію як “беззаконня” та надають їй більший резонанс, ніж це потрібно. Але українці, які стали свідками цих облав, мають зовсім іншу думку — для них це не просто кадри з новин, а реальність, у якій пересічні люди стають жертвами показових рейдів.
У Верховній Раді також знайшли пояснення цим діям — “несвідомість військовозобов’язаних”. За словами члена комітету з питань нацбезпеки Олександра Федієнка, близько 6 мільйонів українців не оновили свої дані в реєстрах. Він вважає, що “ухилянти” ховаються та платять штрафи, в той час, як на фронті ті, хто вже давно на бойових позиціях, потребують ротації та відпочинку. Звучить логічно: так, втрати у ЗСУ великі, і їх треба поповнювати, але хіба це привід для таких методів?
На контрасті з цією риторикою є ще один показовий момент: депутат Федір Веніславський у червні 2024 року заявляв, що закон про посилення мобілізації ефективний, і більшість українців вже оновили свої дані. Отже, виникає питання: як два члени одного комітету можуть давати таку різну статистику? Зараз однією з найгарячіших тем є темпи мобілізації, які начебто вже відповідають очікуванням Міноборони та Генштабу. Але якщо це так, то навіщо ці показові облави на людних місцях?
З цього виникає ще одне питання: чи стане чоловік, якого “пакують” у бус на очах у сотень людей, більш мотивованим бійцем? Звісно, що ні. Такі методи не мають нічого спільного з реальною мобілізаційною кампанією, метою якої є захист країни. Проблема в тому, що ці облави є не стратегією поповнення армії, а спробою створити видимість “справедливості”, мовляв, “ми мобілізуємо всіх, навіть тих, хто відпочиває”. Але хто з цих людей насправді опиниться на передовій? Відповідь є очевидною. Зрештою, основний тягар війни все одно лягає на плечі тих, хто не має ні зв’язків, ні фінансових можливостей для “вирішення питання”.
Варто також зауважити, що рейди чинять серьозну шкоду комунікації між державою і суспільством. Українці не бачать в цих акціях ані справедливості, ані сенсу. Показові дії ТЦК перетворюють мобілізацію на війну своїх проти своїх, де кожен може стати мішенню, якщо опинився “не в тому місці і не в той час”. Водночас це дає нові приводи для російської пропаганди, яка успішно роздуває ці інциденти, представляючи Україну як країну беззаконня. Отже, замість підвищення бойового духу нації, подібні дії тільки підсилюють розчарування і недовіру.
Основна відповідальність за такий провал мобілізаційної політики та комунікацій лежить на державі. Бігати вулицями та хапати людей під час облав в той час, коли більшість громадян вже “оцифровані” та відомі системі, виглядає як створення видимості роботи.
Справедливою мобілізацією є насамперед, рівність усіх перед законом. Це означає, що немає привілейованих осіб, які можуть уникнути служби через фінансові можливості чи зв’язки. Відсутність хабарів у ТЦК, МСЕК та інших структурах повинна стати основою для забезпечення чесної мобілізаційної кампанії. Кожен військовозобов’язаний має виконувати свій обов’язок перед країною на рівних умовах, без можливості “відкосити” за гроші чи через підроблені медичні довідки. Поки корупція в цих структурах процвітає, не варто розраховувати на те, що українці добровільно йтимуть захищати свою країну. Люди чудово розуміють: поки одні купують довідки та інвалідність або відсиджуються в кабінетах, інші змушені нести на собі весь тягар війни.
Також у багатьох постає питання: чому б не відправити на фронт самих співробітників ТЦК — численну армію фізично здорових професійних військових, яких держава навчала роками? Це питання лежить не просто на поверхні, воно буквально кричить саме про себе. Адже ті, хто чудово знає військову справу, має досвід і тренування, продовжують сидіти у теплих кабінетах, в той час, як на передову вирушають люди без належної підготовки. Невже держава інвестувала час і ресурси в підготовку професіоналів лише для того, щоб вони заповнювали папери і ловили на вулицях людей, тоді як простих громадян штовхають на лінію вогню?
Чи буде справедливість? Питання залишається риторичним. Звичайно, в країні йде війна, і про це ніяк не можна забувати. Виснажені військові, які довгий час перебувають на бойових позиціях, вкрай потребують ротації та відпочинку. Крім того, в армії є великі втрати, які потрібно поповнювати. Але чи такими методами? Поки не буде справедливості у підході до мобілізації, очікувати від українців бажання воювати немає сенсу. Несправедливість породжує недовіру до влади, і це неминуче призводить до падіння морального духу та загострення соціальної напруги. Якщо держава продовжуватиме ігнорувати ці проблеми, вона ризикує не тільки втратити підтримку громадян, але й опинитися на межі внутрішнього розколу, що негативно вплине на обороноздатність країни.
