Ескалація загроз ядерній безпеці в Україні та світі

Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі на нещодавньому засіданні Ради Безпеки ООН заявив, що світ наближається небезпечно близько до ядерної аварії на Запорізькій атомній електростанції. Про це повідомляють іноЗМІ, зокрема – ВВС, Le Monde та The Times of Israel. Гроссі вважає неможливим встановити, хто саме стоїть за ударами дронів по станції, але констатував, що атаки створюють дуже небезпечний прецедент, оскільки порушують конструкцію конфайнмента (комплекс для перетворення небезпечних об’єктів на екологічно безпечну систему) реактора. Водночас гендиректор МАГАТЕ повідомив, що ризик великої аварії на Запорізькій АЕС існує навіть за умови, що реактори відключені.

“Ці нерозумні атаки мають бути негайно припинені. Хоча, на щастя, цього разу вони не призвели до радіологічного інциденту, вони значно збільшують ризик на електростанції, де ядерна безпека вже поставлена під загрозу.

Ми не можемо сидіти склавши руки і спостерігати за тим, як остання гиря схиляє тонко збалансовані ваги. Ми перебуваємо в небезпечній близькості від ядерної катастрофи. Ми не повинні проявляти самозаспокоєння і дозволити, щоб роль гральних кісток вирішила, що станеться завтра”, – заявив генеральний директор МАГАТЕ.

Занепокоєння Гроссі викликали прямі обстріли Запорізькій АЕС, здійснені 7 квітня 2024 року. При цьому один з ударів припав по захисному куполу 6-го реактора ЗАЕС, а ще два – по об’єктах поблизу будівель, на яких розташовані реактори. Пошкодження купола були зовнішніми, але за словами Гроссі, такий напад “створює дуже небезпечний прецедент вдалого удару по захисній оболонці реактора”.

В свою чергу, голова Державної інспекції ядерного регулювання Олег Коріков вважає, що переведення всіх енергоблоків ЗАЕС у холодний стан зменшує ризики, але не усуває вірогідності ядерної небезпеки.

“Холодний стан енергоблоків – більш безпечний, ніж гарячий. За умови перебування енергоблоків в холодному стані можемо говорити про зменшення водоспоживання, оскільки водні ресурси є обмеженими після знищення Каховського водосховища, зменшення електропостачання з енергосистеми України. З точки зору ядерної та радіаційної безпеки, у разі повного знеструмлення станції, збільшується запас часу до можливого руйнування бар’єрів безпеки на шляху розповсюдження радіації в навколишнє середовище”, – зауважив Коріков.

Не дивлячись на те, що Запорізька АЕС відома своєю надійністю та високими стандартами безпеки, жоден атомний об’єкт не є на 100% невразливим до атак або терористичних дій, тому можливість виникнення атомної небезпеки стає цілком реальною. Крім того, безпеці України та світу загрожує можливе застосування ядерної зброї під час військових конфліктів. Світові лідери неодноразово висловлювали занепокоєння з приводу погроз її застосування з боку перших осіб РФ. Вони вважають, якби Росія не мала ядерної зброї, то ступінь залучення НАТО до бойових дій в Україні був би кардинально іншим. При цьому в зарубіжних країнах є політики, які закликають не боятися ядерних погроз з боку РФ, пояснюючи їх блефом, але така думка на даний час не є переважною.

У той же час, серед лідерів західних країн існує думка про те, що можливі наміри НАТО вступити до військового протистояння з РФ не тільки її не злякає, але й навпаки влаштує, оскільки переведе латентний конфлікт на межу прямого зіткнення НАТО і РФ з перспективою ядерної війни. Цим може скористатися Росія з метою примусу європейських країн до діалогу щодо перебудови системи світового устрою. Це підтверджується тим, що політика США щодо України протягом останнього часу відзначається певними побоюваннями. Американські політики вважають: РФ може застосувати ядерну зброю або інші види зброї масової поразки, якщо США або інші члени НАТО будуть продовжувати надавати Україні допомогу, націлену на нанесення серйозної шкоди російським військам або країні в цілому.

Поряд з цим, існує вірогідність застосування ядерної зброї і в країнах Близького Сходу. Голова ООН Антоніу Гутерріш також неодноразово заявляв, що вкрай стурбований можливою націленістю Ізраїлю на іранські ядерні об’єкти, які зараз закриті для інспекторів МАГАТЕ в цілях безпеки. До речі, агентство висловлює занепокоєння з приводу ядерної програми Ірану, починаючи з 2011 року. У той же час, у вересні 2023 року США та Ізраїль проводили спільні навчання, під час яких відпрацьовувалися удари по ядерних об’єктах Ірану.

У 2021 році влада Ірану офіційно повідомила МАГАТЕ про початок процесу збагачення урану на рівні 20% на ядерному об’єкті у Фордо. При цьому офіційний представник Організації атомної енергії Ірану Бехруза Камальванді заявив, що Іран може довести збагачення урану до 90%. З 2022 року Іран почав масове нарощення своїх можливостей зі збагачення урану, використовуючи центрифуги на підземному заводі в Натанзі. У березні цього року МАГАТЕ підтвердило наявність в Ірані збагаченого урану, близького за концентрацією до придатного для виготовлення зброї.

Отже, націленість Ізраїлю на іранські ядерні об’єкти, а також обстріли ЗАЕС створюють реальні катастрофічні ризики, при цьому слід враховувати наявність величезного ядерного арсеналу в Росії – 5 889 боєголовок, що є найвищим показником у світі.

Водночас у світі існує й інша важлива проблема – розміщення ядерної зброї у космічному просторі. Ще за часів космічних та ядерних перегонів США та СРСР проводилися випробування ядерної зброї в космосі, першими їх провели американці у 1958 році в рамках проєкту “Аргус” – над Атлантичним океаном було здійснено ядерні вибухи на висоті 170, 310 та 794 кілометри. У відповідь на це в 1961 році СРСР здійснив серію висотних ядерних вибухів в рамках Операції “К” максимальною висотою понад 300 кілометрів. Однак такі гучні експерименти були заборонені у 1963 році “Договором про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою”, який підписали США, СРСР та Британія. У 1967 році між ними було підписано ще і “Договір про космос”, який зобов’язав “не виводити на орбіту навколо Землі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, не встановлювати таку зброю на небесних тілах і не розміщати таку зброю в космічному просторі будь-яким чином”. На даний час учасниками цього договору є 112 країн, його підписали ще 23 країни, але не завершили ратифікацію (серед них – Іран).

Нещодавно з’явилися чутки про те, що РФ може розмістити в космосі ядерну зброю. Так, голова комітету з розвідки США Майк Тернер повідомив про серйозну загрозу нацбезпеці для країни, яку несе протисупутникова програма Росії. Однак вона заперечує наявність планів розмістити у космосі протисупутникову ядерну зброю, називаючи це “голослівними звинуваченнями” і “хитрощами Білого дому”. Однією з причин, чому РФ може планувати використання антисупутникової зброї полягає в тому, що США та європейські країни застосовують свої супутники у військових цілях – моніторять пересування військ і будівництва баз, виявляють запуски ракет, створюють бойовий зв’язок. При цьому американські військові використовують космічний простір дуже ефективно, а РФ вважає застосування антисупутникової ядерної зброї “способом зрівняння шансів у військовому конфлікті зі стимулюючим ефектом”.

У 2023 році на орбіті Землі знаходилося понад 7,8 тисяч активних супутників, скільки їх зараз, поки що інформації немає. Якщо здійсниться навмисний, але аварійний ядерний вибух, це вплине на близько третини супутників і завдасть шкоди системам зв’язку на Землі. Водночас деякі експерти сумніваються стосовно використання РФ ядерної зброї у космосі, вважаючи, що це можуть бути пристрої з ядерним двигуном, а не ядерною боєголовкою – щось подібне до “глушилки” супутникового зв’язку.

Як би там не було, але найближчим часом США планує внести до Ради Безпеки ООН резолюцію із закликом до всіх країн не розміщувати ядерну зброю в космічному просторі – на орбіті навколо Землі, а також сподіваються на те, що РФ підтримає цей важливий документ.

Можливі сценарії розвитку подій

У разі обстрілу або технічних проблем на АЕС, політичної нестабільності в країні, яка володіє ядерною зброєю або ядерними енергетичними установками, а також під час застосування ядерної зброї, виникне викид радіації у навколишнє середовище, який призведе до серйозних наслідків для життя людей і екології. У зв’язку з цим слід згадати про трагічні історичні події, які відбулися на Чорнобильській АЕС та в Японії. Внаслідок вибуху реактора в Чорнобилі у квітні 1986 року радіоактивна хмара накрила частину України, Білорусь та Росію. Від наслідків вибуху тоді загинули близько 4000 людей, включаючи померлих через десятиліття після аварії від хвороб, спровокованих радіоактивним опроміненням. Загалом на той час його отримали близько 600 000 осіб.

6 і 9 серпня 1945 року, наприкінці Другої світової війни, США скинули різні види атомних бомб на японські міста – Хіросіму і Нагасакі. Це стало першим і єдиним в історії людства бойовим застосуванням ядерної зброї, в результаті якого загинуло близько 140 000 з 350 000 населення Хіросіми, а в Нагасакі – понад 74 000 людей, включаючи наслідки від хвороб, опіків та променевої хвороби. При ядерних вибухах утворився яскравий спалах світла, подібний до блискавки. Вона засліплювала і спалювала все у величезному радіусі, а люди не мали жодних шансів встигнути убезпечити себе від теплового випромінювання, яке досягало 5 538 градусів за Цельсієм. У точці удару ядерної бомби повністю згоряло і випаровувалося все, при цьому дим, гази і дрібні частинки підіймалися в повітря, утворюючи грибоподібну хмару. Коли енергія потрапляла на об’єкт, наприклад, на людину або предмет, вона поглиналася, захищаючи об’єкти на шляху та створюючи ефект відбілювання за межами тіні.

Незабаром після цього йшла сильна ударна хвиля, руйнуючи будинки і вбиваючи людей на відстані багатьох кілометрів, її швидкість сягала кількох сотень кілометрів на годину. Під уламками цегли, бетону, розбитого скла вона живцем ховала людей або призводила до значних травм. Згідно з оцінками експертів, 30% відсотків жертв у Хіросімі загинуло від падаючого матеріалу, що розлітається. Така сама ситуація була і в Нагасакі. Крім того, ударна хвиля на великих відстанях викликала у людей ушкодження внутрішніх органів, що супроводжувалися кровотечами.

Також при атомних вибухах виділялася велика кількість радіоактивного випромінювання, яке миттєво вбивало людей або викликало гостру променеву хворобу (залежно від ступеня поразки), наслідками якої стали масові онкологічні захворювання, народження дітей з патологією або викидні у вагітних жінок.

Лідерам країн і всьому світовому суспільству слід пам’ятати трагічні уроки історії та усвідомлювати, що ядерна безпека, яка існує зараз, є однією з найважливіших проблем сучасності, її вирішення вимагає комплексного підходу, системи національних заходів, міжнародних правових угод та добровільних ініціатив, інакше людство може очікувати глобальна ядерна катастрофа.

Оксана Іщенко

Про ядерну зброю ми раніше писали тут.