Мир без обміну територіями: що кажуть українські військові про зустріч президентів на Алясці та умови закінчення війни

Очікування завершення війни є вкрай важливою темою як для цивільних, так і для військових. Для тих, хто перебуває на фронті, питання миру безпосередньо пов’язане з можливістю повернення до сімей і відновлення звичного життя. Напередодні запланованого саміту на Алясці, де мають зустрітися Трамп і Путін для обговорення умов припинення вогню в Україні, українські військовослужбовці уважно стежать за розвитком подій. У своїх оцінках вони поєднують готовність до переговорів з чітким усвідомленням того, що будь-які домовленості не повинні передбачати поступок у вигляді передачі територій.

Військовослужбовці, продовжуючи брати участь у бойових діях, активно обговорюють ідею переговорів. Їхні думки об’єднує одне — прагнення зупинити кровопролиття, але й розуміння того, що Кремль не піде на щире припинення війни без серйозних втрат. Боєць 58-ї бригади з позивним «Шеф» наголошує: вдома на нього чекають дружина, діти та батьки, і чекання це надто довге.

«З нашого боку ми думаємо — просто припинити вогонь з обох сторін», — каже він, але одразу додає, що сумнівається у готовності Росії до такого кроку.

Схожої думки дотримується військовослужбовець 43-ї бригади з позивним «Улітка». Він вважає, що лише серйозні військові втрати з боку Росії можуть змусити її відмовитися від війни:

«Ми готові до миру просто зараз. Якби сказали: “Зупинилися!” — ми з величезною радістю зупинилися б. Але, на жаль, з того боку немає адекватних людей, з якими можна домовлятися».

Категорично неприйнятною для більшості бійців є ідея «обміну територіями». Військова 43-ї бригади з позивним «Діді» наголошує: ті, хто прийшов на фронт, робили це для того, щоб захищати свої домівки, зокрема й у Донецькій та Луганській областях.

«А тут таке: давайте залишимо їм. Ні, цього не буде. Вся Україна повністю буде нашою», — підкреслює вона.

Втім, є й інші погляди. Боєць 58-ї бригади з позивним «Чемпіон» переконаний, що повернення вже окупованих територій потребуватиме надзвичайно тривалого часу — не десятиліть, а століть. Але він не говорить про відмову від цих земель як про прийнятний компроміс.

Питання можливого виходу українських військ з Донеччини чи будь-якого іншого регіону не розглядається зовсім, і про це каже військовий з позивним «Шеф».

«Я не згоден просто віддати. Стільки людей загинули — щоб просто віддати? Кому? За що?», — емоційно запитує «Шеф».

Більшість військових визнають, що шлях до миру лежить через переговори. Проте принциповим залишається питання, як саме вони будуть організовані та хто братиме у них участь. Боєць з Донеччини Анатолій висловлює занепокоєння тим, що зустріч на Алясці може відбутися без участі президента України:

«Вони хочуть нашого президента поки що залишити осторонь, домовитися між собою, як їм буде вигідніше. Передусім — Америці. Росії і так зрозуміло, що вона хоче — захопити наші землі. А потім поставлять Україну перед фактом».

Його побратим Дмитро з Донеччини також вважає, що такі переговори без України позбавлені сенсу:

«Це питання нашого майбутнього, і обговорювати його без нас — недоцільно. Вони нас не вважають великим гравцем, але саме ми гинемо за свою країну».

Таким чином, напередодні саміту на Алясці українські військові демонструють рішучість і готовність до миру, але лише на умовах, які не передбачають капітуляції чи поступок у вигляді передачі територій. Їхні слова є не лише позицією фронту, а й віддзеркаленням суспільного настрою в Україні, яка хоче миру, але не готова платити за нього ціною власної цілісності.