Публічна дискусія довкола можливих механізмів затвердження майбутнього мирного договору вийшла за межі політичних кабінетів і набула правової площини, в якій представники громадянського суспільства застерігають від кроків, які, на їхню думку, можуть суперечити Конституції та чинному законодавству. Група громадських діячів і правозахисників оприлюднила відкрите звернення із закликом відмовитися від ідеї винесення питання про схвалення мирного договору на всеукраїнський референдум, аргументуючи свою позицію нормами Основного Закону та міркуваннями національної безпеки.
Зміст відкритого звернення та його адресати
У зверненні правозахисників наголошується на необхідності захисту правового ладу, національної безпеки та громадянського миру, у зв’язку з чим автори закликають зняти з порядку денного тему схвалення мирного договору шляхом всеукраїнського референдуму. Вони також звертаються до офіційних осіб з проханням не допускати погодження та підписання положень міжнародних угод, які могли б суперечити Конституції й законам України, зокрема якщо такі положення передбачали б зобов’язання щодо проведення будь-яких референдумів.
Окремо в зверненні міститься застереження на адресу Президента та парламенту з приводу можливих спроб проголосити референдум із порушенням вимог статті 72 Конституції України. Автори документа підкреслюють, що такі дії мали б протиправний характер і могли б спричинити непередбачувані наслідки для держави.
Конституційна процедура укладення міжнародних договорів
У зверненні акцентується на тому, що порядок укладення та схвалення міжнародних договорів визначений Конституцією України, а також національним і міжнародним законодавством, і ця процедура не передбачає проведення референдуму. Згідно з чинними нормами, повноваження щодо схвалення міжнародних договорів належать до виключної компетенції парламенту — Верховна Рада України.
Такий підхід означає, що остаточне рішення щодо ратифікації міжнародних угод ухвалюється представницьким органом, який діє в межах чітко визначених процедур, що забезпечують юридичну визначеність і відповідність Основному Закону.
Підписанти звернення вважають, що спроби нав’язати Україні проведення незаконного референдуму можуть створювати додаткові ризики для держави. У документі зазначається, що подібні ініціативи фактично виправдовують та заохочують державу-агресора — Російська Федерація — і становлять загрозу національним інтересам України.
Таким чином, аргументація виходить за межі суто процедурного питання й охоплює ширший контекст безпеки, у якому правова визначеність розглядається як елемент захисту державності в умовах триваючої війни.
Хто підписав звернення
Серед підписантів відкритого листа — голова мережі захисту національних інтересів АНТС Ганна Гопко, колишній міністр закордонних справ України (2007–2009 роки), керівник Центру досліджень Росії Володимир Огризко, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, заступник голови Центральної виборчої комісії у 2007–2018 роках Андрій Магера, директор Харківська правозахисна група Євген Захаров, голова Рух ЧЕСНО Віта Думанська, президент Центру «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, а також виконавчий директор Інституту трансформації Північної Євразії Володимир Горбач.
Перелік підписантів засвідчує, що ініціатива виходить від представників різних сфер — дипломатії, виборчого права, правозахисної діяльності та аналітичних центрів, які поєднані спільною позицією щодо недопустимості зміни встановленої процедури ратифікації міжнародних угод.
Опубліковане звернення фактично окреслює рамки для подальшої суспільної дискусії, у якій питання миру й умов його досягнення поєднується з проблемою дотримання конституційних процедур. У центрі уваги опиняється не зміст можливого договору, а спосіб його затвердження, оскільки саме від процедури залежить юридична сила документа та його відповідність національному правопорядку.
