Національна програма “Скринінг здоров’я 40+”: чи зможе вона зменшити тягар хронічних захворювань українців

Дедалі частіше українці віком понад 40 років опиняються в ситуації, коли відчуття втоми, підвищений тиск або тривожний сон перестають бути фоном життя і починають перетворюватися на системні медичні проблеми. Статистика інсультів, діабету та психічних розладів, а також дані соціології показують, що більшість людей усвідомлюють крихкість власного здоров’я, але продовжують жити в режимі відкладеної профілактики. На цьому перетині повільного погіршення стану, накопичених ризиків і запізнілих звернень до лікаря з’явилася державна програма «Скринінг здоров’я 40+», яка претендує на роль інструмента раннього втручання в проблему, що роками залишалася поза увагою.

Як війна і хронічний стрес прискорили хвороби після 40 років

За останні кілька років стан здоров’я українців віком понад 40 років дійсно зазнав змін не стрибкоподібно, а поступово й наполегливо, так що ці трансформації стали помітними лише тоді, коли ігнорувати їх уже неможливо. Вплив війни, тривалий хронічний стрес, перерване або відкладене лікування, а також відсутність грошей і регулярних профілактичних обстежень призвели до того, що люди цієї вікової категорії дедалі раніше опиняються у зоні підвищених медичних ризиків, ніж це було ще п’ять-сім років тому.

Найбільше навантаження припадає на серцево-судинні захворювання, серед яких артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця та порушення серцевого ритму часто тривалий час залишаються недіагностованими. Багато людей роками живуть без візиту до лікаря, пояснюючи погіршення стану свого здоров’я постійною втомою, віком чи змінами погоди. Наслідки такого ставлення стають очевидними у статистиці інсультів, яка з кожним роком виглядає дедалі тривожніше. У 2024 році в Україні інсульт було діагностовано у 128 075 пацієнтів і пацієнток, тоді як від початку 2025 року це захворювання вже вразило 96 455 людей по всій країні. За кожною з цих цифр стоїть історія раптової втрати здоров’я, працездатності та необхідності тривалої реабілітації, відповідальність за яку часто лягає на найближчих родичів.

Особливо показовим є те, що інсульт поступово «молодшає» навіть у межах вікової групи 40+. Лікарі дедалі частіше наголошують на важливості раннього розпізнавання симптомів. Асиметрія обличчя, раптова слабкість або оніміння руки, порушення мовлення чи зору є тими ознаками, які не залишають часу на сумніви або очікування. Вирішальним чинником у таких ситуаціях стають хвилини, однак саме люди середнього віку часто зволікають зі зверненням по допомогу, сподіваючись, що стан покращиться сам собою.

Другим масштабним викликом для здоров’я українців, яким понад 40 років, є діабет другого типу та супутні метаболічні порушення. Малорухливий спосіб життя, нерегулярне харчування й постійне перебування у стані напруги призводять до того, що підвищений рівень цукру в крові для багатьох стає випадковою знахідкою під час обстежень, а не контрольованим медичним показником. Усе частіше діабет поєднується із серцево-судинними захворюваннями, суттєво підвищуючи ризики інфарктів та інсультів.

Також окремої уваги потребує психічне здоров’я людей цієї вікової групи, для яких війна стала не просто фоном життя, а постійним джерелом виснаження. Поєднання відповідальності за дітей і літніх батьків, фінансової нестабільності, особистих втрат та тривалої емоційної напруги сприяє поширенню тривожних розладів, депресивних станів і порушень сну. Попри масовий характер цих проблем, вони рідко відображаються в офіційній статистиці, оскільки часто залишаються без професійної допомоги і замінюються мовчазним «терпінням».

За результатами соціологічного дослідження Центру громадського здоров’я МОЗ за підтримки CDC США, самосприйняття стану здоров’я українців залишається стримано критичним і добре корелює з поширеними поведінковими факторами ризику. Лише 6,8% опитаних оцінюють свій стан здоров’я як відмінний, ще 34% вважають його досить добрим, тоді як найбільша частка респондентів, а саме 45,8%, характеризують власне здоров’я як посереднє, що свідчить про відсутність відчуття благополуччя навіть за формальної відсутності серйозних діагнозів. Зібрані дані демонструють розрив між задекларованою фізичною активністю та реальними харчовими звичками, які формують довгострокові ризики для здоров’я.

Водночас загальний рівень фізичної активності виглядає відносно високим, оскільки 83,4% українців вважають себе фізично активними, а 70,7% дорослого населення мають переважно активну роботу, причому цей показник зростає з віком. Водночас 16,6% респондентів не досягають мінімальних рекомендацій ВООЗ, які передбачають щонайменше 150–300 хвилин аеробних навантажень помірної інтенсивності або 75–150 хвилин високої інтенсивності на тиждень, що поступово підвищує ризики розвитку хронічних захворювань.

Окремої уваги заслуговують харчові звички, оскільки за даними опитування, 87,9% українців споживають менше п’яти порцій фруктів та овочів на день, тоді як рекомендація ВООЗ передбачає не менше 400 грамів або п’яти порцій щоденно. Ще 0,2% респондентів взагалі не включають ці продукти у свій раціон. Близько 80,2% опитаних зазначають, що споживання овочів і фруктів суттєво змінюється залежно від сезону, що вказує на залежність харчування від доступності, а не від усвідомленої профілактики захворювань.

Крім того, фіксується надмірне споживання солі, середній показник якого в Україні становить 6,435 грама на добу, що перевищує рекомендовану ВООЗ норму в менш ніж 5 грамів. У поєднанні з цим близько 30,4% респондентів щодня вживають продукти з високим вмістом цукру, причому найвищі показники зафіксовані серед людей віком понад 40 років. Ще більш поширеною є звичка до солодких напоїв, які щодня споживають 52,8% опитаних, що створює додаткове навантаження на метаболічні процеси та серцево-судинну систему.

Окрему увагу привертає й рівень споживання води, який у середньому становить близько 1 літра на день і має тенденцію до зниження з віком, що в поєднанні з високим вмістом солі та цукру в раціоні може посилювати негативний вплив на артеріальний тиск і загальне самопочуття. У сукупності ці дані формують цілісну картину, в якій посередня самооцінка здоров’я українців поєднується з поведінковими моделями, що системно підвищують ризик розвитку неінфекційних захворювань, навіть за умов відносно високої фізичної активності.

Отже, загальний портрет здоров’я українця віком 40+ сьогодні радше свідчить не про одномоментну кризу, а про системну вразливість, що накопичувалася роками. Хронічні захворювання розвиваються швидше, ніж звичка регулярно проходити обстеження та вчасно реагувати на тривожні сигнали організму. На тлі зростання кількості інсультів і випадків діабету дедалі гостріше постає просте, але незручне запитання про те, скільки з цих діагнозів можна було б попередити, якби турботу про здоров’я не відкладали на невизначене «потім».

Що передбачає програма «Скринінг здоров’я 40+»

Запуск з 1 січня 2026 року Національної програми «Скринінг здоров’я 40+» став відповіддю держави на проблему, яка роками залишалася поза системною профілактикою. На перший погляд програма виглядає просто, однак її конструкція демонструє спробу поєднати медичну логіку з управлінням навантаженням на систему охорони здоров’я.

Базовим елементом програми стала цільова виплата у розмірі 2000 грн на «Дія.Картку», яку можна використати виключно для проходження комплексного медичного обстеження. Ці кошти мають обмежене призначення і не можуть бути витрачені на будь-які інші потреби, оскільки система автоматично блокує не медичні транзакції. Таким чином держава намагається не стимулювати споживання загалом, а безпосередньо спрямувати людину до лікаря.

Медичний фокус програми сформовано навколо трьох ключових напрямів, а саме серцево-судинних захворювань, цукрового діабету другого типу та ментального здоров’я. Скринінг передбачає не лише вимірювання артеріального тиску чи електрокардіограму, а повний базовий чекап, який включає анкетування щодо способу життя, фізикальне обстеження, лабораторні аналізи, зокрема ліпідограму та визначення рівня глікованого гемоглобіну, а також оцінювання функції нирок за показаннями. Для прогнозування ризиків лікарі використовуватимуть шкали SCORE2 або SCORE2-OP, які дозволяють оцінити 10-річну ймовірність серйозних серцево-судинних подій, включно з інсультом і інфарктом.

Важливо, що програма не включає скринінг онкологічних захворювань, однак сімейний лікар у межах консультації зобов’язаний оцінити потребу пацієнта в додаткових обстеженнях, таких як мамографія чи тестування на рак шийки матки, і за наявності показань видати відповідне направлення. Таким чином скринінг 40+ фактично стає точкою входу в ширший маршрут медичної допомоги.

Отримати доступ до програми можна не одночасно для всіх, а лише через 30 днів після дня народження у відповідному календарному році, що дозволяє рівномірно розподілити потік пацієнтів. Навіть якщо людині вже виповнилося 40 років, система активує можливість запису лише після цієї дати, інакше медична інфраструктура не змогла б впоратися з одночасним навантаженням у масштабах країни.

Слід зазначити, що участь в програмі не обмежується комунальними лікарнями, адже до неї залучатимуть і приватні медичні заклади, і лікарів-ФОПів. Причому вартість скринінгу для пацієнта залишатиметься однаковою, оскільки держава компенсує ті самі 2000 грн. Пройти обстеження можна в будь-якому закладі, що бере участь у програмі, незалежно від місця проживання чи реєстрації, а нову декларацію з лікарем підписувати не обов’язково.

Окремо передбачено механізми доступу для людей без смартфона або застосунку Дія, які можуть звернутися до ЦНАПу для оформлення виплати через спеціальний банківський рахунок. Для сільських і прифронтових регіонів зберігається модель роботи через амбулаторії, графіки виїздів лікарів і мобільні бригади, а також фінансові стимули для медиків, зокрема підвищений коефіцієнт 1,2 до капітаційної ставки.

Скринінг розрахований на один візит тривалістю 60–90 хвилин, після якого пацієнт отримує індивідуальні рекомендації. Для одних це обмежиться корекцією способу життя, для інших стане початком медикаментозної терапії. В частині випадків скринінг буде слугувати підставою для направлення на стаціонарне лікування або кардіохірургічне втручання, фінансування якого у 2026 році передбачене в межах Програми медичних гарантій на рівні 5,5 млрд грн.

Що працює, а що обмежує ефект нової профілактики для середнього віку

Національна програма «Скринінг здоров’я 40+» виглядає спробою перевести українську систему охорони здоров’я з режиму постійного реагування на ускладнення у більш раціональну площину раннього виявлення ризиків, однак її ефективність значною мірою залежатиме не лише від дизайну, а й від практичної реалізації. Серед беззаперечних плюсів ініціативи можна виділити чітко визначений фокус на всіх тих захворюваннях, які формують основний тягар інвалідності та передчасної смертності. При цьому на відміну від багатьох попередніх програм скринінг не зводиться до формального огляду, а включає лабораторну діагностику та оцінювання індивідуальних ризиків за міжнародно визнаними шкалами.

Важливою позитивною рисою є і фінансова модель програми, яка поєднує безоплатність для пацієнта з цільовим використанням коштів, оскільки 2000 грн не можуть бути витрачені на інші потреби і фактично знімають бар’єр первинного звернення до лікаря. Це особливо актуально для людей 40+, які часто відкладають профілактичні обстеження не через відсутність симптомів, а через небажання витрачати гроші або час на, здавалося б, «необов’язкові» візити. Додатковим плюсом є залучення приватних закладів і можливість проходження скринінгу незалежно від місця проживання, що підвищує доступність послуги у великих містах і частково розвантажує комунальні медичні установи.

Водночас програма має і структурні обмеження, які можуть знизити її практичний ефект. Насамперед йдеться про ризик формального проходження скринінгу, коли пацієнт обмежується разовим обстеженням, але не змінює поведінку і не дотримується рекомендацій лікаря. А це особливо критично для таких станів, як артеріальна гіпертензія чи порушення вуглеводного обміну, де результат залежить від системного лікування. У цьому сенсі скринінг лише фіксує проблему, але не гарантує її подальшого контролю, а отже без паралельного посилення програм реімбурсації та довготривалої роботи з пацієнтом очікуваний профілактичний ефект може бути обмеженим.

Окремим викликом залишається нерівність доступу, яка зберігається між міськими та сільськими, а також прифронтовими регіонами, де навіть за наявності фінансування фізична можливість потрапити до лікаря часто пов’язана з витратами часу і логістичними труднощами. Формально програма охоплює всю територію країни, однак фактична пропозиція послуг і кадрова спроможність медичних закладів суттєво різняться, що може призвести до нерівномірного охоплення населення саме у тих регіонах, де ризики для здоров’я є вищими.

Ще одним потенційним ризиком є зростання навантаження на вторинну і третинну ланки медицини у разі масового виявлення патологій, зокрема серцево-судинних, які потребують дорогого лікування або хірургічних втручань. За відсутності достатньої кількості фахівців і стабільного фінансування кардіохірургічної допомоги скринінг може створити черги та відкладений попит, що частково нівелює переваги раннього виявлення.

Як інші країни навчилися обстежувати людей середнього віку

Цікаво, що Україна не «винайшла велосипед», оскільки подібні програми існують у багатьох країнах. Саме вони стали концептуальним тлом для українського «Скринінгу здоров’я 40+», хоча кожна держава адаптує профілактику до власної системи охорони здоров’я, фінансових можливостей і поведінкових особливостей населення.

Найчастіше як орієнтир згадують Велику Британію, де з 2009 року діє програма NHS Health Check, розрахована на людей віком від 40 до 74 років. Раз на п’ять років пацієнтам без встановлених хронічних діагнозів пропонують безоплатне комплексне обстеження, зосереджене насамперед на серцево-судинних ризиках, діабеті та захворюваннях нирок. Британська модель показова тим, що вона не обіцяє негайного «покращення здоров’я», але системно знижує кількість пізніх ускладнень, поступово змінюючи культуру профілактики через регулярні контакти з первинною ланкою.

Ближчим за логікою до української ініціативи є досвід Польщі, де у 2021 році запустили програму Profilaktyka 40+. Вона також орієнтована на людей середнього віку і передбачає державне фінансування пакету базових аналізів та консультацій. Польська практика показала, що ключовим викликом є не стільки доступ до обстежень, скільки мотивація громадян ними скористатися. Оскільки навіть за повної безоплатності участь у програмі на старті була нижчою, ніж очікувалося. Водночас саме ця програма дала змогу виявити велику кількість недіагностованої гіпертензії та порушень вуглеводного обміну, що раніше залишалися поза статистикою.

У Німеччині профілактика для середнього віку є частиною рутинної медичної допомоги. Програма Check-up 35 передбачає регулярні обстеження для людей від 35 років, які фінансуються обов’язковим медичним страхуванням. Акцент робиться не лише на аналізах, а й на довготривалому спостереженні сімейним лікарем, що знижує ризик формального підходу. Німецький досвід часто наводять як приклад того, як скринінг працює ефективно лише тоді, коли він інтегрований у стабільну систему подальшого лікування і контролю.

Окремої уваги заслуговує Японія, де ще з 2008 року діє система обов’язкових щорічних оглядів для людей віком від 40 до 74 років, відома як програма боротьби з метаболічним синдромом. Вона жорсткіша за європейські аналоги і поєднує скринінг із обов’язковими рекомендаціями щодо способу життя, а інколи й фінансовими стимулами для роботодавців. Саме цей підхід дозволив Японії стримувати зростання серцево-судинних захворювань у старших вікових групах, хоча він і критикується за надмірну регламентацію.

Узагальнюючи зарубіжний досвід, можна сказати, що програми скринінгу для людей 40+ давно перестали бути експериментом, перетворившись на стандартний інструмент профілактики в країнах із розвиненими системами охорони здоров’я. Водночас всі ці приклади демонструють спільну закономірність, згідно з якою сам по собі скринінг не вирішує проблему, якщо за ним не слідує доступне лікування, довготривале спостереження та робота з поведінковими факторами ризику. Саме в цьому контексті українська програма виглядає не унікальним винаходом, а спробою наздогнати підхід, який у багатьох країнах уже давно став частиною повсякденної медичної практики.

Отже, з погляду доцільності дана програма є логічною відповіддю на демографічну і епідеміологічну структуру захворюваності в Україні, оскільки саме вікова група 40+ формує основу майбутнього навантаження на систему охорони здоров’я. Проте її успіх залежатиме від того, чи стане скринінг не одноразовою подією, а стартовою точкою для довготривалої медичної допомоги, в межах якої виявлений ризик буде не просто зафіксований, але й усунений. У цьому сенсі програма має потенціал бути ефективною, але лише за умови, що вона дійсно ефективно буде працювати як частина ширшої стратегії, а не ізольований інструмент профілактики захворювань.