Повномасштабне вторгнення в Україну триває вже понад три роки, залишаючи після себе руйнування, біль і втому, які відчувають усі — від військових на передовій до сімей, які втратили домівки та рідних та змушені були тікати світ за очі. Війна, яка колись здавалася тимчасовою бурею, стала невід’ємною частиною життя мільйонів українців. Три роки боротьби, нескінченних втрат, постійної тривоги і надії, що от-от настане довгоочікуваний мир. Але сьогодні перед українцями постає питання не лише про перемогу на полі бою, а й про виживання в цьому затяжному кошмарі: як довго ще народ зможе терпіти цей неймовірний тягар? Чи наближається межа, за якою настане емоційний і моральний злам? Суспільство вже на межі витривалості, і саме від цього залежить не лише майбутнє війни, але й доля країни.
Емоційний фон: виснаження на межі краху
Згідно з останнім опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології (КMIС) упродовж вересня-жовтня 2024 року, 63% українців готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно для перемоги. Як показує опитування, з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році позиції з цього приводу залишаються в основному стабільними.
Від початку повномасштабного вторгнення і до лютого 2024 року ситуація залишалася майже незмінною: стабільно близько 71-73% українців заявляли про готовність терпіти війну стільки, скільки це буде потрібно (плюс 2-3% висловлювали готовність витримувати ще принаймні рік). У цей же період близько 18-21% говорили, що їх запас витривалості обмежений кількома місяцями чи півроком. Однак між лютим і жовтнем 2024 року вперше зафіксовано зменшення частки тих, хто готовий витримувати війну без обмежень у часі, хоча більшість — 63% — усе ще тримається на цій позиції. Крім того, частка тих, хто розглядає термін у рік, зросла з 3% до 6%, і загалом 69% українців заявляють про готовність витримувати відносно довгий період.
Цікаво, що відсоток тих, хто обирає коротший термін (кілька місяців або півроку), залишився майже на тому ж рівні — 19% наразі проти 21% у лютому 2024 року, що можна вважати статистичною похибкою. Натомість помітно зросла кількість тих, хто не зміг дати конкретну відповідь — з 4% до 12%, що, очевидно, свідчить про зростання загальної невизначеності щодо майбутнього серед українців.
Водночас зросла і кількість тих, хто виступає за продовження опору лише на короткий час. Така тенденція спостерігається на півдні та сході України, де частка респондентів, готових терпіти війну рік і більше, змінилася з 71% до 57% і з 73% до 48% відповідно.
Крім того, як показує опитування, простежується прямий зв’язок між оцінкою міцності Росії та власної готовності терпіти війну. Так, серед тих, хто вірить, що Росія вичерпує ресурси, 77% готові терпіти стільки, скільки треба. Водночас серед тих, хто вірить у безмежні ресурси Росії 28% говорять про умовно короткий період декілька місяців-пів року.
У вересні 2024 року подібне опитування було проведене Центром Разумкова. За його даними 83% респондентів вірять у перемогу України у війні. Щодо тривалості війни погляди респондентів склалися наступним чином:
- 39% вважають, війна закінчиться через 1-2 роки – 39% опитуваних;
- війна закінчиться до кінця 2024 року – 19,5% опитуваних;
- війна триватиме від 3 до 5 років – 15% опитуваних;
- 5% війна триватиме понад 5 років – 5% опитуваних;
- 2% – що війна скінчиться “навряд чи за мого життя” – 2% опитуваних.
Стосовно того, що можна вважати перемогою, відносна більшість (38%) тих, хто вірить у перемогу, відповідають, що перемогою можна буде вважати вигнання російських військ з усієї території України та відновлення кордонів станом на січень 2014 року.
ІА “ФАКТ” теж провело подібне опитування серед своїх читачів, яке показало дещо інші результати. Так, на питання: як довго ви готові терпіти війну? Ми отримали такі відповіді:
9% – скільки потрібно;
0% – 1 рік;
3% – кілька місяців;
88% – не хочу терпіти, слід її завершити зараз.
Отже, хоча ще значна частина населення готова витримувати складні обставини заради перемоги, більшість українців відчувають втому від війни і прагнуть якнайшвидшого завершення бойових дій. Люди починають розпізнавати власні межі витривалості, ті, хто на початку війни виявляли високий рівень патріотизму та згуртованості, сьогодні частіше демонструють депресивні настрої, відчуття тривоги та невизначеності.
Варто зазначити, що найбільший тягар лягає на сім’ї, які втратили домівки або живуть у постійній небезпеці. Їхня здатність адаптуватися до ситуації з кожним місяцем зменшується. Людям все важче знаходити внутрішні ресурси для продовження боротьби, і це є небезпечним сигналом для суспільства. Особливо в тих умовах, коли державні діячі заявляють, що коштів для підтримки ВПО немає.
Психологічний фронт: хто тримається, а хто зламаний
Опитування дослідників КМІС також демонструє чіткий розподіл за регіональною ознакою. В західних областях України 75% опитаних готові боротися до переможного кінця, тоді як у східних регіонах, які безпосередньо потерпають від бойових дій, цей показник падає до 48%. Це пояснюється тим, що люди, які проживають у зонах активних бойових дій, зазнають найбільшого фізичного й емоційного тиску, що підриває їхню психологічну стійкість.
Дослідження показують, що найвразливіші категорії — це люди похилого віку та сім’ї з маленькими дітьми. Серед цієї групи майже третина респондентів заявили, що вже втратили надію на швидке завершення війни і потребують психологічної допомоги.
На думку експертів, втома суспільства від війни може стати серйозним викликом для держави. Водночас більшість українців все ще налаштовані на довготривалу боротьбу, що є важливим фактором для політичної еліти країни та міжнародних партнерів.
Думка суспільства
Опитування КМІС викликало бурхливі емоції серед суспільства і стало приводом для палких дискусій.
Марійка Павленко, користувачка Facebook:
“Я б відповіла в опитуванні скільки треба. А насправді не знаю як зиму пережити. А я далеко не в найгіршій ситуації, хоч житло маю своє”.
Alex Harris, користувач Facebook:
“Така статистика здебільшого через західну частину, там, де війна тільки по ТБ, може, потрібно час від часу привозити людей із заходу до Харкова або до Херсона, тоді подивимося на їхню заочну незламність”.
Галина Невс, користувачка Facebook:
“Чому немає черг у військомати, якщо так багато згодних на продовження війни? Ця арифметика опитувань не дружить з логікою”.
Артур Гальченко, користувач Facebook:
“З психологічної точки зору це легко пояснюється. Люди, наприклад, ходять на футбол вболівати за команду, проти не всі вболівальника бажають вийти на поле і грати у футбол. Так і з війною, багато хто бажає перемоги, але не всі хочуть мобілізуватись”.
Птах Вільний, користувач Facebook:
“Опит, вочевидь, проводився серед СЗЧшників та серед тих, хто через місяць тренувань та бусіка опинився с автоматом в окопі. Упс, мабуть все ж таки не серед них…”.
Oleksandr Hakh, користувач Facebook:
“З владою для якої людське життя нічого не варте, я не готовий терпіти цю війну, як і більшість, нести тягар і таке інше. Поки високопосадовці наживаються і готові воювати чужими руками до останнього українця”.
Очевидно, що якщо держава не забезпечить підтримки своїх громадян, то у суспільстві може піднятися хвиля деморалізації, яка небезпечна як для фронту, так і для тилу. За прогнозами експертів, українці й далі будуть чинити опір, але держава повинна зробити все можливе, щоб зберегти віру людей в перемогу та надати їм усі необхідні ресурси для відновлення їхньої психічної стійкості. Більшість експертів сходяться на думці, що соціальна підтримка та психологічна допомога мають стати пріоритетом у найближчі місяці, інакше суспільство може зіткнутися з критичним рівнем емоційного виснаження.
Опитування КМІС показало, що українці — народ із незламним духом, але навіть залізні нерви мають свою межу. Важливо не допустити, щоб ця межа була перейдена. Війна не лише про фізичні втрати, вона також про психологічну стійкість нації, яка зараз тримається на межі витривалості.
Варто також взяти до уваги думку саме тих, хто безпосередньо на передовій захищає нашу державу ціною власного життя, спитати тих, хто кожного дня лягаючи спати, не знає, чи прокинеться вранці.
Чи витримають українці цей марафон війни? Багато залежить від того, як суспільство зможе адаптуватися до нових викликів і як швидко держава та міжнародні партнери забезпечать необхідну підтримку, щоб уникнути катастрофічних наслідків емоційного краху.
Українці щодня демонструють неймовірну стійкість перед обличчям жахів війни, але навіть найсильніші мають свою межу. Опитування показують: втома та виснаження стають небезпечними реаліями, які загрожують зламати те, що було незламним. Межа витривалості близька, і кожен новий день війни стає випробуванням для мільйонів. Однак питання стоїть не лише в тому, скільки ще українці готові боротися і терпіти війну, а в тому, коли все-таки наступить довгоочікуваний мир.
