Новий Цивільний кодекс під критикою медіа: які ризики побачили журналісти та правозахисники
Українські медійні та правозахисні організації звернулися до Верховної Ради через положення проєкту нового Цивільного кодексу України, які можуть ускладнити роботу журналістів, розслідувачів, викривачів і громадських активістів. Документ, підтриманий парламентом у першому читанні 28 квітня 2026 року, має оновити цивільне законодавство, однак частина запропонованих норм викликала занепокоєння через можливий вплив на свободу слова, відкритість інформації та право громадян знати факти, що становлять суспільний інтерес.
Заява медійних організацій щодо загроз свободи слова у проєкті нового Цивільного кодексу
Представники українських медійних організацій, правозахисники та учасники Медіаруху оприлюднили заяву із закликом не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу в редакції, яка може створити додаткові юридичні ризики для журналістської діяльності. Звернення адресували Верховній Раді, голові парламенту Руслану Стефанчуку, народним депутатам та українському суспільству.
Автори заяви визнають потребу в оновленні цивільного законодавства, оскільки правова система має відповідати сучасним умовам, цифровому середовищу та новим типам суспільних відносин. Водночас вони наголошують, що рекодифікація приватного права не повинна призводити до звуження простору для журналістики, особливо під час повномасштабної війни, коли медіа документують воєнні злочини, перевіряють рішення влади, досліджують корупційні ризики та працюють із темами, які часто є незручними для посадовців, бізнесу або публічних осіб.
Чому медійники говорять про загрозу для розслідувань
Найбільше занепокоєння викликали положення, які можуть вплинути на підготовку журналістських розслідувань. У заяві наголошено, що надто широке трактування права на відповідь здатне стати інструментом тиску на редакції навіть у випадках, коли оприлюднена інформація є достовірною та підтвердженою документами.
Для журналістики це має принципове значення, оскільки розслідування часто стосуються осіб, які володіють ресурсами для тривалих судових процесів. Якщо закон створить додаткові можливості для позовів через кожну критичну публікацію, редакції можуть почати відмовлятися від складних тем, у яких фігурують впливові чиновники, бізнесмени або структури з політичними зв’язками.
Окремий ризик медійні організації вбачають у нечітких формулюваннях щодо презумпції невинуватості. Журналісти не замінюють суд і не встановлюють вироки, однак вони мають право повідомляти про підозри, кримінальні провадження, корупційні схеми та інші факти, якщо ці дані підтверджені й мають суспільну вагу. Розмиті норми можуть дати фігурантам розслідувань підстави вимагати покарання для медіа за матеріали, які описують реальні процеси та офіційні дані.
Відкриті дані, OSINT і перевірка компаній
Значну частину заяви присвячено ризикам для роботи з відкритими джерелами. Медійники звертають увагу на норми про цифрову приватність юридичних осіб, які можуть ускладнити використання відкритих даних, OSINT-інструментів та публічних реєстрів.
Це питання особливо важливе для розслідувань, пов’язаних з корупцією, санкційними ризиками, зв’язками з Росією, непрозорими закупівлями або прихованими бенефіціарами компаній. Саме відкриті дані часто дозволяють журналістам простежити зв’язки між посадовцями, бізнесом, підрядниками, майном і бюджетними коштами.
Якщо юридичні особи отримають надмірно широкі можливості посилатися на цифрову приватність, доступ до такої інформації може стати складнішим, а публікація суспільно значущих фактів — ризикованішою для редакцій. У результаті під загрозою опиниться не побутова цікавість до чужого бізнесу, а перевірка компаній, які працюють із державними коштами, мають політичні зв’язки або можуть бути пов’язані з агресором.
Право на забуття і небезпека для архівів
Окреме занепокоєння викликало розмите право на забуття. За оцінкою авторів заяви, така норма може дозволити публічним особам вимагати видалення архівних матеріалів, які стосуються їхньої діяльності, рішень, конфліктів інтересів або участі в подіях, важливих для суспільства.
Для медіа архіви мають не менше значення, ніж нові публікації, оскільки саме вони зберігають послідовність фактів і дозволяють бачити, як змінювалися позиції, дії та біографії публічних людей. Видалення таких матеріалів може спотворити публічну пам’ять і ускладнити перевірку осіб, які претендують на посади, впливають на державні рішення або працюють із бюджетними ресурсами.
Медійна спільнота звертає увагу, що захист приватності не повинен перетворюватися на механізм очищення репутації від незручних, але достовірних фактів. Особливо це стосується посадовців, політиків, великих бізнесменів та інших осіб, чия діяльність впливає на суспільні процеси.
Викривачі та прихована фіксація
У заяві також зазначено, що окремі положення проєкту можуть послабити захист викривачів, які добросовісно повідомляють про можливі корупційні дії або інші зловживання. Для журналістів такі джерела часто є важливими, оскільки саме вони допомагають отримати первинну інформацію про схеми, які неможливо побачити з відкритих документів.
Під загрозою може опинитися і прихована фіксація, яка використовується в окремих журналістських розслідуваннях. Такий інструмент застосовують не для втручання в приватне життя заради сенсації, а в ситуаціях, коли іншим способом зафіксувати суспільно важливі факти неможливо. Обмеження цього механізму здатне ускладнити документування корупції, вимагання, зловживань владою або неетичної поведінки посадових осіб.
Судова заборона матеріалів до публікації
Ще одним небезпечним моментом медійні організації назвали можливість превентивної судової заборони матеріалів до їхнього оприлюднення. Такий інструмент може стати особливо чутливим для редакцій, які готують розслідування про впливових осіб або структури.
Якщо матеріал можна буде заблокувати ще до виходу, суспільство може не дізнатися про факти, які мають значення для контролю над владою, бюджетними витратами або діяльністю компаній, пов’язаних із державними рішеннями. Для журналістики це означає ризик не лише після публікаційних спорів, а й фактичного недопуску важливої інформації до громадян.
Автори заяви закликали Верховну Раду та голову парламенту Руслана Стефанчука організувати повноцінне доопрацювання проєкту нового Цивільного кодексу. До цього процесу, на їхню думку, мають бути залучені медійні організації, правозахисники, журналісти-розслідувачі, експерти з доступу до інформації, цифрових прав та антикорупційної політики.
Мета такого доопрацювання полягає в тому, щоб оновлення цивільного законодавства не створило норм, які можуть використовуватися проти журналістів, редакцій, активістів і викривачів. Медійна спільнота наголошує, що закон має захищати права людини, але водночас не повинен давати впливовим особам додаткові інструменти для приховування фактів, що мають суспільне значення.
Питання нового Цивільного кодексу виходить за межі професійних інтересів журналістів, оскільки доступ до перевіреної інформації потрібен усьому суспільству. Розслідування про корупцію, зловживання владою, зв’язки з державою-агресором, непрозоре використання бюджетних коштів або конфлікти інтересів дають громадянам можливість оцінювати дії тих, хто ухвалює рішення від їхнього імені.
Медійні організації попереджають, що нечіткі норми можуть сформувати атмосферу юридичного ризику, за якої редакції обережніше братимуться за складні теми, джерела менше говоритимуть із журналістами, а публічні особи частіше вимагатимуть видалення незручних матеріалів. Саме тому спільна заява стала не лише реакцією на окремий законопроєкт, а й вимогою уважно перевірити, як нові правові механізми вплинуть на свободу слова та право громадян знати суспільно важливі факти.
