Олександр Клименко розповів про тиск на антикорупційні органи, справу Міндіча і межі можливого для САП

Українська антикорупційна система опинилася в ситуації, де головною перешкодою стає як складність самих справ, так і середовище, в якому ці справи розслідують. Витоки інформації, конфлікти між силовими структурами, слабкі запобіжні заходи, затягнуті експертизи та процесуальні лазівки складаються в одну велику проблему, через яку підозрювані встигають виїжджати з країни, слідчі дії зриваються, а провадження втрачають час там, де швидкість має вирішальне значення.

На тлі гучних антикорупційних проваджень, міжнародних запитів, втеч підозрюваних за кордон і давніх суперечок довкола незалежності слідства керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко розповів про те, в яких умовах працюють НАБУ і САП та де, на його думку, система дає збій.

Що відбувається в справі “Мідас”

Розповідаючи про найгучнішу антикорупційну операцію останнього часу, Клименко відмежовує слідство від будь-яких проміжних оцінок і пояснює, на якому етапі перебуває провадження.

“Не можна говорити про проміжні результати. Однак, ключове – це те, що розслідування перейшло в гласну стадію. Тобто фактично ми повідомили про підозру низці осіб і продовжуємо розслідування та збір доказів”, – зазначив Клименко.

За його словами, під час прихованої фази детективи й прокурори були обмежені в інструментах, без яких у складних фінансових справах неможливо рухатися далі:

“До цього ми не могли застосувати всі механізми, через те, що операція відбувалася приховано. Ми не могли витребувати жодну документацію ні з “Енергоатому”, ні з банківських установ, ні отримувати інформацію про переміщення телефонів”.

Описуючи подальший перебіг справи, Клименко наголошує, що після переходу до гласної стадії почався інший етап роботи, пов’язаний зі збором документів, міжнародними запитами і розбором великого масиву фінансових операцій. У цій частині він зазначає:

“Наразі цей процес відбувається, до того ж нами направлено величезну кількість запитів про міжнародну правову допомогу до інших юрисдикцій. А поки що більше деталей ми дати не можемо. Як ми й говорили на початку, справа досить складна, з величезною кількістю фінансових операцій. І займе, я думаю, весь максимум часу, який передбачено законом – до 12 місяців”.

Чому в справі немає відповіді щодо Єрмака

Коментуючи те, чому колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак досі не отримав підозру, Клименко не підтверджує його появу серед встановлених фігурантів записів і не дає жодних анонсів щодо майбутніх процесуальних рішень:

“Я не можу підтвердити те, що він фігурував на так званих “плівках Міндіча”. Ми не анонсуємо жодних підозр чи інших процесуальних рішень в цьому провадженні”.

Тему записів з псевдонімами він розкриває ширше, пояснюючи, що в матеріалах розслідування фігурує велика кількість умовних назв, і це стосується як самої злочинної організації, так і внутрішньої техніки слідства.

“У матеріалах, які нами були вилучені, і у тисячі годин записів, які ми досі опрацьовуємо, ми бачимо величезну кількість людей з певними псевдонімами. І це найзлочинніша організація – понад сотня людей, яким вони присвоїли псевдоніми, які користувалися послугами цих так званих бек-офісів, “мийок” тощо”, – наголосив Клименко.

Він пояснює, що псевдоніми в межах справи мають подвійне походження, через що публічні трактування окремих імен не дають підстав для остаточних висновків:

“Під час планування цих операцій і заведення справи на конкретного фігуранта ми також присвоюємо псевдоніми. Тому є списки псевдонімів, які сама злочинна організація своїм фігурантам дає, і є псевдоніми, які ми присвоюємо кожному з фігурантів. Тож у справі дійсно є фігурант “Хірург”, і “хірургічне відділення”, і “Тенісист”, багато-багато різних псевдонімів. Але ми не ідентифікували на 100 відсотків всіх осіб, і стверджувати, де конкретна особа, ми ще не можемо”.

Чи змінилася робота САП після кадрових змін в Офісі Президента

Пояснюючи те, чи стало легше працювати після того, як Єрмак залишив посаду, керівник САП не пов’язує ефективність роботи антикорупційних органів з його перебуванням чи відсутністю в Офісі президента. При цьому він визнає, що загальна атмосфера після літньої кризи залишилася складною:

“Наша робота не залежала від перебування чи неперебування його на посаді. Але якщо говорити про те, чи змінилася наша робота з так званої літньої кризи, то вона не змінилася. Ми так само працюємо під постійним тиском в якійсь незрозумілій обстановці. Можливо, трохи спала сама напруга, але загально ситуація залишається досить складною”.

Як Клименко описує тиск з боку СБУ

Олександр Клименко висловився про протидію, з якою САП і НАБУ стикаються з боку Служби безпеки України. Він описує це як системний спротив з боку частини правоохоронної системи і підкреслює, що лідерство в цій протидії тримає саме СБУ:

“В першу чергу, ми відчуваємо загалом такий собі супротив системи. Насамперед це – правоохоронні органи, і лідерство тут тримає Служба безпеки України, яка постійно своїми діями перешкоджає нашій роботі”.

В якості прикладу він наводить епізод у Сумській області, де, за його словами, дії СБУ зірвали реалізацію провадження:

“Останній випадок – це затримання детектива Бюро під час реалізації провадження на території Сумської області. Це зірвало нашу операцію, тому що планувалася більша кількість осіб до затримання, але все зірвалося, відбувся витік, фігуранти після передачі коштів були попереджені про те, що НАБУ працює”.

Коментуючи історію з виявленою прослушкою в однієї з детективок НАБУ, він говорить обережніше, не заявляючи про аналогічні епізоди в САП, але й не відкидаючи такої можливості.

“Ми не виявляли, але не виключаємо, що воно десь може бути. Бо ця ситуація була з НАБУ, з керівником одного з підрозділів, яка, до речі, відповідає за розслідування злочинів у сфері оборони і щодо Служби безпеки України також”, – повідомив Клименко.

Пояснюючи, чому СБУ, на його погляд, діє проти антикорупційних органів, Клименко не приховує, що таку логіку йому важко зрозуміти:

“Мені незрозумілий такий підхід до роботи. Взагалі-то, ми маємо разом боротися, тому що ключовим завданням НАБУ і САП є протидія корупційним злочинам, які загрожують національній безпеці. СБУ має бути зацікавлена, щоб ми викривали ці злочини. Але в реальності ми бачимо абсолютно протилежну систему”.

Для ілюстрації він наводить історію з працівником Бюро, який займався митною справою, і чий телефон, за його словами, прослуховувала СБУ. У продовженні цієї теми він стверджує:

“У нас навіть є історія, коли СБУ прослуховувала телефон співробітника Бюро, який займався розслідуванням справи щодо митниці, і передала інформацію про те, чим він займається, де знаходиться, за ким стежить, до працівників митниці. Зірвалася операція. І нами ці листування між працівниками СБУ і працівниками митниці задокументовані. Це свідчення системної протидії нашій роботі з їхнього боку. Для чого це їм – я не розумію”.

Чому підозрювані встигають виїжджати за кордон

Переходячи до теми втеч підозрюваних, Клименко не стверджує категорично, що в історії з Тимуром Міндічем вже встановлено конкретний витік інформації. З цього приводу він каже:

“У нас немає стовідсоткової впевненості у тому, що відбувся витік – і він виїхав. Ми досі розслідуємо в цьому напрямку”.

Водночас він визнає, що витоки всередині САП траплялися, і в окремих випадках джерела вдавалося знайти:

“Чи були витоки в САП? Так, були. Проводилася низка і службових, і кримінальних розслідувань, у деяких випадках ми встановлювали джерела, притягували до відповідальності людей”.

Описуючи, яким чином фігуранти справ взагалі отримують можливість залишати країну, керівник САП зосереджується на запобіжних заходах, які потрібно регулярно продовжувати в суді:

“Ключове – це запобіжний захід. Кожних два місяці ми маємо продовжувати обов’язок особи, наприклад, не покидати територію України або здати паспорти на зберігання. У деяких випадках підозрювані просять дозволу в суду на виїзд за кордон, на те, щоб повернули їм паспорти, знаходять якісь причини. І дуже часто суд іде їм назустріч, тому що внесена застава. Але в більшості випадків суди призначають досить слабкі запобіжні заходи”.

Шкодить і вільний доступ до реєстру судових рішень. Щойно ми звернулися до суду з якимось клопотанням – вже в медіа хтось пише, що НАБУ і САП проводить таке-то розслідування, фігурують такі-то люди. І ці люди завчасно виїжджають, а ми здійснюємо повідомлення про підозру особі, яка вже перебуває за кордоном. Це надзвичайно величезна проблема для нас. Ми багато разів ініціювали, щоб все-таки інформація про чинні розслідування була більш захищена в реєстрі судових рішень”.

При цьому різницю між ситуацією з Міндічем і Германом Галущенком він пояснює так:

“На момент затримання ексміністра провадження перебувало вже у відкритому етапі і всі знали про можливу причетність цієї особи – було простіше. Плюс ми вже попросили прикордонну службу проінформувати НАБУ в разі перетину кордону певною групою людей”.

Пояснюючи, як відбувається підготовка екстрадиційних запитів, Клименко наголошує на конфіденційності як на ключовій умові. Інакше, за його словами, сама процедура втрачає сенс.

“Направлення запитів про екстрадицію також має відбуватися конфіденційно, бо ключове завдання, щоб цей запит застав особу на території тієї країни, куди він направляється. Якщо ви говорите: от ми вже два тижні тому направили і чекаємо, поки відправлять, – то вже людина може переїхати в іншу країну, і сенсу направляти такі запити немає.

Чи було там затягування в підписанні? На мою думку, не було – тому що величезний об’єм самого запиту і додатків до нього. Направили перший раз в кінці лютого, там були виявлені багато недоліків, які в робочому порядку усувалися, перекладалася велика кількість матеріалів, і після того воно було передано на підпис генеральному прокурору, ним підписано і направлено до цієї країни”, – зазначив Клименко.

У міжнародних розслідуваннях, за словами очільника САП, українські антикорупційні органи мають доволі чітко окреслені межі. Слідчі дії на території інших держав можливі лише в межах спільної групи з місцевими правоохоронцями або через виконання доручень іноземною стороною, тоді як українські представники в таких процедурах виконують роль спостерігачів і не можуть втручатися у перебіг процесу.

Справи проти народних депутатів

Олександр Клименко наводить дані, за якими 41 народний депутат на цей час має статус підозрюваного або обвинуваченого у справах НАБУ і САП. Попри це, він не бачить підстав говорити, що така кількість проваджень блокує роботу парламенту, і нагадує, що навіть після повідомлення про підозру чи передання справи до суду депутат зберігає можливість відвідувати засідання і голосувати, доки вирок не набуде законної сили.

За його словами, жоден чинний народний депутат у справах НАБУ і САП на цей час не перебуває під вартою. Водночас кілька депутатів уже втратили мандати після того, як обвинувальні вироки набрали законної сили, а ще частина таких рішень переглядається в апеляції.

Відповідаючи на закиди про переслідування депутатів за голосування, керівник САП підкреслює, що претензії антикорупційних органів стосуються зовсім інших дій. Мова, з його слів, іде про отримання коштів за голосування, незаконне збагачення, недекларування, одержання або надання хабарів.

Пояснюючи результативність антикорупційних розслідувань, Клименко нагадує, що у 2025 році САП і НАБУ направили до суду 124 обвинувальні акти. Якщо брати весь період існування САП від кінця 2015 року, то, за його словами, вже є понад 300 обвинувальних вироків, а різні види покарання отримали більш як 450 осіб.

Водночас він звертає увагу і на наявність виправдувальних вироків, що, на його думку, свідчить про змагальний процес і про те, що справи розглядають незалежні суди, які ухвалюють рішення, виходячи з переконливості позицій сторін:

“Звичайно, у нас є і виправдувальні вироки, що є свідченням того, що дійсно є змагальний процес, що незалежні суди розглядають ці справи, і вже в кого більш позиція буде переконлива, і суд пристане на чию позицію – таке й рішення буде”.

Правки Лозового, бот адвокатів і ризик закриття справ

Серед ключових проблем, які, зі слів керівника САП, підривають ефективність розслідувань, він називає вразливість процесуальних механізмів. Як приклад він наводить історію, в якій група адвокатів створила бот з вбудованим ключем одного із суддів районного суду Києва. Така система, за його словами, у постійному режимі шукала конкретні рішення і відправляла їх на телефони адвокатам ще до того, як детектив встигав фізично отримати документ у руки.

Клименко стверджує, що антикорупційні провадження моніторять працівники ГУР, СБУ і прокурори Офісу генерального прокурора, через що проблема захисту слідчих механізмів виходить далеко за межі окремих епізодів.

Окремо він знову повертається до так званих “правок Лозового”, які, на його думку, дають можливість закривати справи через процесуальні прогалини без дослідження доказів і без встановлення причетності осіб. За словами Клименка, різні судді по-різному трактують строки досудового розслідування, через що частина старих справ, які перебувають у судах ще з 2017, 2018 і 2019 років, досі залишається під загрозою закриття.

Як ілюстрацію він згадує епізод осені 2025 року, коли затримали прокурора з Офісу Генпрокурора з валізою грошей, бо той, за даними слідства, обіцяв допомогти закрити справу через закінчення строків. Оцінка керівника САП у цьому випадку звучить однозначно: “У правовій державі не може існувати таких механізмів.”

Окремий блок інтерв’ю стосується технічних і процесуальних механізмів, через які слідство може втрачати перевагу ще до виходу в публічну фазу. Найяскравіший приклад, який наводить Клименко, пов’язаний із ботом, створеним адвокатами для відстеження судових рішень. Він описує це так: “У нас є конкретний приклад, коли низка адвокатів створили відповідний бот, в який вшили ключ одного із суддів районного суду міста Києва, який на постійній основі здійснював пошук конкретних рішень суду і вже там направляв конкретно на телефони адвокату. Фактично адвокати отримували рішення про те, що ми плануємо провести обшук, ще до того, як фізично детектив отримав це рішення в руки. Звичайно, в цих справах ми ніколи б не досягли успіху. Тому тут не те, що нам щось бракує, тут просто треба захистити механізм”.

Чому САП наполягає на створенні незалежної експертної установи

Ще одне вузьке місце, на якому акцентує Клименко, стосується експертиз. Він говорить про потребу в незалежній експертній установі, яка не була б пов’язана ні з НАБУ, ні з САП, але могла б проводити експертизи у справах, підслідних антикорупційним органам, причому звертатися до неї мали б право і слідство, і прокурори, і сторона захисту.

Проблему він пояснює прикладом справи Шулявського мосту, де на висновок експертизи, за його словами, чекають уже близько семи років. За таких строків, вважає очільник САП, ефективне розслідування корупційних злочинів стає практично недосяжним, особливо з огляду на майбутню відбудову країни, для якої потрібні швидкі й фахові будівельно-технічні експертизи.

“Ми постійно ініціюємо створення такої установи. Вона не повинна мати ніякого відношення до НАБУ чи до САП – має бути абсолютно незалежна експертна установа, яка проводить експертизи в справах, підслідних НАБУ. Але звернутися до неї матимуть право і детектив, і прокурор, і сторона захисту”, – зазначив Клименко.

Найнаочніше цю проблему він ілюструє прикладом справи Шулявського мосту:

“У нас питання по справі Шулявського мосту (…) вже сім років, мабуть, чекаємо цієї експертизи: то все ж таки, яка там сума збитків є, взагалі вони там є чи немає? Якщо воно триватиме такими довгими періодами, неможливо бути успішними в розслідуванні корупційних злочинів і захистити кошти, які будуть надходити до України для відбудови”.

Міжнародні схеми і повернення грошей

Коментуючи міжнародний вимір антикорупційних справ, Клименко описує інструменти САП як стандартні для кримінального процесу, проте звертає увагу і на конкретні результати:

“Стандартні, передбачені кримінальним процесуальним законодавством можливості звертатися із запитами про міжнародну правову допомогу і розслідування в складі спільних слідчих груп. Торік у нас був гарний результат щодо справи “Поліграфкомбінату “Україна” (…) – вдалося повернути 3,7 мільйона євро, які фактично французька компанія заробила на цій схемі, яку організовував колишній керівник”.

Після цього він переходить до оцінки співпраці зі Службою фінансового моніторингу і говорить, що останнім часом не бачить від неї тих результатів, які були раніше:

“Раніше в нас було багато успішних кейсів зі Службою фінансового моніторингу – вони виявляли і блокували кошти за кордоном, після цього ми накладали на них арешт. Зараз таких кейсів я не бачу. У нас взагалі немає якоїсь адекватної співпраці. Там може бути відповідь “в роботі” і все. Або більш такими розумними і кмітливими стали фігуранти проваджень, які встигають все це прорахувати, або більш погано стала працювати Служба фінансового моніторингу”.

Оцінка ситуації з корупцією в країні

Клименко говорить, що для точної оцінки масштабів корупції потрібні широкі дослідження, однак наявні дані НАЗК показують зменшення частки людей, які безпосередньо стикаються з корупцією. Разом з тим він звертає увагу на інший показник: дедалі більше людей вважають корупцію однією з головних загроз для країни, навіть важливішою за війну.

З цього він робить висновок про зміну суспільного сприйняття проблеми, бо, за його словами, люди дедалі виразніше розуміють зв’язок між корупцією і національною безпекою. Перемогу над корупцією в повному обсязі він не гарантує, проте вважає, що за умови послідовної роботи і невідворотності покарання в топкорупції відчутний результат можливий у доволі близькій перспективі:

“Можливо, побороти її повністю і неможливо. Але якщо ми будемо чітко, крок за кроком це робити і забезпечувати невідворотність покарання за кожен злочин, який буде виявлятися в топ-корупції, то я думаю, що це можливо. І це можливо в досить швидкі такі перспективи. Не потрібно чекати 10 років”.