З початком війни в Україні питання легалізації зброї для цивільного населення громадян набуло надзвичайної гостроти і викликає гарячі дискусії. У той час, коли суспільство прагне до відновлення і стабільності, ризики, пов’язані з озброєним населенням, можуть значно перевищувати потенційні вигоди. Післявоєнна Україна може зіткнутися з новими викликами: зростанням злочинності, посиленням соціальних конфліктів і навіть можливими збройними протистояннями. Чи стане доступ до зброї запорукою безпеки, чи, навпаки, породить нову хвилю насильства та хаосу? Чи не перетвориться наша країна від таких радикальних змін на зону, де контроль над зброєю буде недосяжним, а всі непорозуміння вирішуватимуться стріляниною, на кшталт бандитських розборок у лихі 90-ті? Відповіді на ці питання не такі однозначні, як здаються на перший погляд, і можуть мати далекосяжні наслідки для майбутнього України.
Законопроєкт про володіння зброєю та процедура легалізації в Україні
Нещодавно Верховна Рада України ухвалила законопроєкт № 9538, згідно з яким цивільні, у разі знаходження вогнепальної зброї, мають повідомити про це Національну поліцію впродовж 24 годин та передати знахідку правоохоронцям. Далі ця зброя може бути або залишена у поліції, або після декларування передана у власність цивільній особі до закінчення воєнного стану. Після завершення воєнного стану власникам зброї надається 90 днів, щоб здати її правоохоронним органам остаточно.
Варто зазначити, що не вся вогнепальна зброя підлягає декларуванню, а є винятки, до яких відносять:
- нарізну вогнепальну зброю калібру від 12,7 мм та більше і боєприпаси до неї;
- гладкоствольну вогнепальну зброю калібру більше 23 мм і боєприпаси до неї;
- вогнепальну зброю та боєприпаси до неї військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України.
Взагалі, дозвіл на зброю – це досить складна бюрократична процедура. Її проходження було необхідним для любителів мисливства. І хоча вона була дещо спрощена під час воєнного стану згідно з наказом МВС №170 від 01.03.2022, все ж таки має певні особливості.
Серед змін до процедури внесли наступне:
- скорочення часу отримання дозволу. Строк проведення процедури не може перевищувати два дні;
- дозвіл, наданий за скороченою процедурою, діятиме до завершення воєнного стану;
- після припинення воєнного стану вогнепальна зброя має бути здана громадянами до органів поліції не пізніше десяти днів. Або відповідна зброя (не пізніше десяти днів після припинення або скасування дії воєнного стану) може бути оформлена за наказом №622 чи реалізована у встановленому порядку;
- зменшення кількості критеріїв, за якими може бути відмовлено у отриманні дозволу, або анульовано у наявності вже отриманого дозволу.
Отримати дозвіл на зброю потрібно особисто у міських або районних відділах органів внутрішніх справ або в обласних відділах дозвільної системи, надавши наступні документи:
- заповнена картка-заява;
- медична довідка Форма 127/о;
- копія паспорта та 4 фотокартки розміром 3х4 см;
- договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника зброї;
- довідка про проходження курсів щодо вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;
- квитанція про сплату за послугу з реєстрації зброї.
Варто зазначити, що під час проведення процедури надання дозволу на легалізацію зброї, Національна поліція робить запит щодо несудимості особи, яка подала заявку на реєстрацію зброї. Аби прискорити цей процес, можна підготувати таку довідку самостійно заздалегідь. Отримати довідку про несудимість можна, скориставшись порталом державних послуг або замовивши онлайн на сайті Сервісного Центру МВС.
Отриманий дозвіл має форму з трьох частин. Перша залишиться у самому Міністерстві, дві інші треба взяти з собою у магазин для купівлі зброї. Після того як зброя буде куплена, продавці залишають один бланк собі, а на другому бланку мають описати характеристики зброї та видати власнику.
Дозвіл не потрібен лише на пневматику, яка має калібр менш як 4,5 мм та швидкість кулі менш як 100 м/с, газові балончики і контактні електрошокери.
Процедура реєстрації та отримання дозволу на зброю є дуже важливою. У разі ухилення від неї можна отримати позбавлення волі на три-сім років. Однак ця заборона не зупиняє деяких недобросовісних громадян. Важко вказати точну цифру нелегальної зброї на руках в українців. Але, за словами голови МВС Ігоря Клименка, після завершення війни у громадян нелегально буде налічуватися близько 3 млн одиниць зброї.
Стан справ зі зброєю у населення
В перші дні повномасштабного вторгнення на території України вже проходив процес озброєння населення, готового здійснювати самозахист та боротися з агресором. МВС видали близько 1, 2 млн одиниць в руки громадян, які пішли в сили ТрО (територіальна оборона) і в ДФТГ (добровольчі формування територіальної громади).
Наприкінці червня 2023 року МВС започаткувала процес реєстрації зброї. Мета цього кроку – спроба здійснити контроль над відносно дозволеним у воєнний час доступом до вогнепальної зброї. Наразі вся видана зброя МВС знаходиться на державному реєстрі і на період тривалості воєнного стану буде залишатися в руках вище зазначених громадян.
За даними опитування, 1750 домогосподарств мають 146 одиниць вогнепальної зброї. Серед причин володіння зброєю респонденти зазначили:
- полювання – 53%;
- для захисту від ворогів – 21%;
71% опитуваних зазначили, що свою зброю купили, а 8% отримали від ЗСУ.
“Досвід цієї війни показав, що народ має бути озброєний. Тоді бойова готовність країни абсолютно інша, ворог затримується на зовсім інших рубежах”, – пригадує ветеран, професор релігієзнавства університету ім. Драгоманова Юрій Чорноморець.
Статистика показала цікавий факт, що жінки (73%) проявляють менше бажання володіти зброєю, на відміну від чоловіків. 46% чоловіків, що не мають зброї, стверджують, що наявність зброї дала б їм почуття безпеки. І лише кожна 5 жінка (19%) з цим твердженням згодна.
Питання легалізації зброї в Україні залишається відкритим через свою неоднозначність, адже в нас вже був гіркий досвід, коли воїни АТО поверталися додому із “небезпечними сувенірами”. Син ветерана АТО вирішив похизуватися перед друзями зброєю батька і виніс її показати одноліткам. В результаті необережного користування, влучив у живіт товариша. Хлопчика було реанімовано. Отак, необережне зберігання зброї наражає на небезпеку наших дітей.
Ветерана АТО, який був на підпитку, попрохали залишити місцеве кафе у Закарпатській області. Після довгих суперечок, він все-таки послухався. Але невдовзі повернувся і кинув гранату. В результаті вибуху з мінно-вибуховими пораненнями обох ніг і руки був госпіталізований 26-річний хлопець. Як виявилося у ході розслідування, ветеран АТО неодноразово застосовував зброю у вирішенні конфліктів. Ще у далекому 1990 році під час служби в радянській армії він із табельної зброї розстріляв караул.
Такі випадки, на жаль, не є поодинокими, проте були і ситуації, що мали важливе значення для захисту суспільства.
Місцевому ветерану АТО, який має зареєстровану зброю, вдалося розігнати п’яних бешкетників. Хоча, хто знає чим би закінчився конфлікт, якби порушники порядку не розбіглися.
В перші дні повномасштабного вторгнення РФ на територію України, ветеран АТО дістав свій арсенал та самотужки дав серйозну відсіч ворогу, який вдерся в Старосалтівську громаду в Харківській області. Сам ветеран загинув, але його героїчний вчинок є взірцем того, як можна боронити свою домівку.
Коментарі фахівців
Досить обережно ставиться до легалізації зброї і очільник МВС Ігор Клименко:
“В фундаменті цієї проблеми щодо володіння зброєю лежить культура і вміння нею користуватися. Я хотів би сказати одне: мати зброю і застосувати її проти людини – це дві зовсім різні речі. Одна справа, це наші військові, які захищають країну і вбивають ворога, інша – цивільна особа, яка може цією зброєю хизуватися. І от перед нею стоїть людина. Чи зможе він натиснути на спусковий гачок? Тут є проблема в тому, що ми часто себе переоцінюємо”.
Дуже цікавий коментар з приводу легалізації зброї надав для ІА “ФАКТ” ветеран ОВС:
“На мою думку легалізувати зброю ні в якому разі не можна. У мирний час багато депутатів виступали за надання дозволу на придбання короткоствольної зброї в особисте користування (пістолетів). Виступали, але продавити це рішення так і не змогли.
В легалізації зброї більше мінусів, аніж плюсів. Розглянемо це на прикладі травматичної зброї, хоча, якщо правильно, вона не вважається зброєю, це спецзасіб для відстрілу гумовими кулями. Була величезна кількість зловживань, заведено сотні кримінальних проваджень з цього приводу. Лише в одному Люботині Харківської області СБУ порушила та розслідувала справу, де було незаконно видано велику кількість дозволів на придбання травматів. Люди їх отримали на підстві довідок про те, що вони є членами цивільких формувань по охороні громадського порядку та державного кордону.
По Україні в цілому було заведено низку кримінальних проваджень, зокрема Центральним апаратом СБУ України, стосовно низки поліцейських дозвільної системи на чолі із заступником начальника Департаменту превентивної діяльності, який їх курирував.
Культура взаємин щодо придбання травматичної зброї, та й взагалі будь-якої мисливської зброї, в нашій країні знаходиться на найнижчому рівні. Прикладом цього є численні кримінальні провадження. У нас повністю відсутній контроль обліку та видачі всіх видів зброї, контрольно-наглядові справи на зброю не заповнюються та не обліковуються, дільничні не перевірять правильність її зберігання вдома у громадян. Після дозволу на придбання травматичної зброї відразу ж стався великий сплеск правопорушень щодо незаконного та безпідставного застосування цього спецзасобу. А тепер уявіть на хвилиночку, що буде, якщо дадуть дозвіл на придбання короткоствольної нарізної зброї. Чикаго відпочиватиме!
Надавати дозвіл на зброю можна лише в розвинених цивілізованих країнах, таких як Німеччина, Англія. Там, де висока культура поведінки серед населення, суворий поліцейський облік та контроль. При цьому в США можна придбати будь-яку зброю і ми бачимо, які жахливі випадки масового розстрілу бувають в цій країні. На щастя, ми цього не маємо.
Це я навів лише приклади перспективи продажу короткоствольної зброї, які були у мирний час. А тепер давайте повернемось до наших реалій. Війна, тисячі трофейної зброї, однак чиясь “хвора голова” хоче внести пропозиції щодо її легалізації. Цього робити ні в якому разі не можна!
Ризики, які я описав, потрібно буде помножити на декілька разів. Якщо в Україні легалізують зброю, настане повний хаос. Злочинці полюватимуть на громадян з метою заволодіння зброєю, тобто, вона стане ще одним об’єктом зазіхання. А заволодівши нею, вони підуть вчиняти тяжкі злочини. Я можу навести ще безліч аргументів, з яких випливає, що легалізація зброї не просто небажана, а категорично невиправдана. Повірте мені, мінусів у цій справі значно більше, ніж плюсів”.
Зарубіжний досвід у питання легалізації зброї
У світі налічується лише три країни, що надають конституційне право на володіння зброєю: США, Мексика та Гватемала.
США вважається найпрогресивнішою країною у питання легалізації зброї. В руках найдемократичнішого суспільства у світі налічується 393 млн одиниць вогнепальної зброї, що становить 120 одиниць на 100 жителів. Напевно, володіння зброєю – це вплив історичного минулого країни, коли кожен американець буквально вигризав свій шматок землі і боронив її від зазіхань інших. Часи змінилися, та не змінився менталітет суспільства США.
“В американській Конституції нашими батьками-засновниками було створено так, що люди мають право на самооборону, мають право носити зброю. Таким чином вони контролюють теж владу. Що влада не єдина, яка може диктувати свої умови. Що якщо людям не подобається, вони можуть себе захистити таким чином”, – пояснює офіцер ВМС США Гарі Табах.
У США придбати зброю може кожен у будь-якому магазині. В країні існує чітка класифікація вогнепальної зброї:
- однозарядна – один патрон для здійснення лише одного пострілу;
- напівавтоматичне – при кожному натисканні на спусковий гачок вилітає одна куля;
- автоматична – при зажатому гачку, зброя стріляє автоматично.
Саме на автоматичну зброю у США суворі правила, аби забезпечити безпеку громадян, водночас не обмежуючи право власника на самозахист. Але народні умільці навчилися перетворювати напівавтомати у автоматичну зброю. І тут межі контролю втрачаються.
США – це країна із сумною статистикою масових розстрілів та високого рівня злочинності. Смертність від вогнепальних поранень у США складає 4,12 особи на 100 000. Ображений підліток хапає зброю і іде з’ясовувати стосунки з кривдником. Результат – сотні тяжко поранених та вбитих дітей і дорослих. У неблагонадійних районах країни постійно виникають перестрілки, від яких потерпають пересічні громадяни. То, можливо, що надавати зброю абсолютно кожному не найкраще рішення.
Чудовим прикладом, коли наявність зброї не спричинює проблем стала Швейцарія. У Швейцарії кожен чоловік проходить військову підготовку та має зброю вдома. Як свідчать дані, 27, 5 одиниць зброї на 100 осіб. Тобто кожен четвертий швейцарець має власну зброю. Проте, у Швейцарії 0,18 смерті на 100 000 від вогнепальних поранень. Суворий контроль та регулярні перевірки власників зброї допомагають підтримувати високий рівень безпеки.
Ще одним незвичним прикладом є Бразилія. Тут присутній і високий рівень володіння зброєю, і не менш високий рівень насильства саме через доступ до зброї – 8,2 одиниці на 100 жителів. Проте кількість смертей від вогнепальної зброї 20,8 на 100 000 осіб – це шосте місце у світі.
Вочевидь, що питання легалізації зброї є дуже непростим і суперечливим. З одного боку, наявність зброї у кожного громадянина дає впевненість, що можна підвищити рівень особистої безпеки та водночас забезпечити обороноздатність цілої країни. Легалізація зброї дасть можливість захищати себе, свою родину, особливо в умовах військового часу, коли правоохоронні органи не завжди можуть оперативно надати допомогу.
З іншого боку — зброя в руках населення є вкрай безпечною. Її легалізація серед цивільного населення після війни може призвести до багатьох безпечних наслідків, які значно перевищують потенційні вигоди. Перш за все, післявоєнне суспільство часто характеризується високим рівнем стресу, соціальною напруженістю та відсутністю довіри до державних інституцій. У таких умовах вільне володіння зброєю може стати каталізатором для зростання насильства. Досвід, набутий під час війни, в поєднанні з посттравматичним стресовим розладом, може спричинити неконтрольоване використання зброї населенням, що збільшить кількість випадків насильства в сім’ях, міжособистісних конфліктів та вуличних злочинів.
Крім того, легалізація зброї може стимулювати розвиток тіньового ринку, де зброя буде доступна не тільки законослухняним громадянам, але й кримінальним елементам. Це може призвести до серйозної загрози громадській безпеці, особливо в умовах економічної нестабільності, коли рівень злочинності може значно зрости.
Ще одним важливим аспектом є ризик політичних конфліктів. В умовах, коли суспільство розділене за ідеологічними, мовними або релігійними ознаками, наявність великої кількості озброєних громадян може призвести до неконтрольованого насильства та навіть до спроби силових дій проти державних органів. Замість зміцнення обороноздатності країни, така ситуація може призвести до ще більшої дестабілізації та зростання внутрішньої напруженості.
Крім того, державі буде вкрай важко встановити ефективний контроль за обігом зброї. В умовах післявоєнного відновлення, коли ресурси і увага державних структур будуть спрямовані на відновлення інфраструктури та економіки, ефективний контроль за дотриманням законодавства про зброю може стати практично неможливим. Це відкриє шлях для масових зловживань, що ще більше погіршить ситуацію з безпекою. Отже, легалізація зброї в післявоєнний період, замість очікуваної безпеки, принесе нові загрози, які будуть складними для контролю і матимуть довгострокові негативні наслідки для всього суспільства.
