Тіньовий обіг зброї як виклик післявоєнній безпеці: що показує географія правопорушень в Україні

Кількість кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами, в Україні продовжує зростати. Якщо у 2021 році правоохоронці зареєстрували 4067 таких випадків, то у 2025 році – вже 5882. За чотири роки приріст склав майже 45%.

Ця статистика відображає не лише криміногенну ситуацію. Вона демонструє масштабні зміни, які переживає українське суспільство внаслідок повномасштабної війни. Мільйони одиниць зброї та боєприпасів пройшли через фронт, значна частина території країни стала зоною активних бойових дій, а питання контролю над обігом зброї перетворилося на один із ключових елементів майбутньої післявоєнної безпеки.

Дослідники міжнародного проєкту Small Arms Survey зазначають, що після початку російського вторгнення великі обсяги стрілецької зброї, боєприпасів та вибухових засобів опинилися в районах бойових дій, а частина такого озброєння була втрачена, залишена або потрапила до цивільних осіб. Саме тому проблема контролю за зброєю розглядається сьогодні як довгостроковий безпековий виклик не лише для України, а й для всього регіону.

Географія нелегальної зброї: чому лідирують Дніпропетровщина та Харківщина

Найбільше правопорушень за статтею 263 Кримінального кодексу України у 2025 році було зафіксовано у Дніпропетровській області – 640 випадків. Другою стала Харківська область із 454 правопорушеннями. Далі розташувалися Одеська область (391) та Київ (390).

На перший погляд ці цифри можуть виглядати як звичайний кримінальний рейтинг. Проте вони значною мірою відображають особливості воєнної географії України.

Дніпропетровщина від початку повномасштабного вторгнення стала одним із головних тилових центрів країни. Через область проходять масштабні логістичні маршрути забезпечення фронту, тут розміщуються великі військові та гуманітарні хаби, працює потужний транспортний вузол. Водночас регіон межує з районами активних бойових дій, що створює додаткові ризики потрапляння зброї поза межі офіційного контролю.

Не випадково область очолювала статистику ще до великої війни – у 2021 році тут було зареєстровано 435 таких правопорушень. Однак за чотири роки показник зріс ще на 47%.

Ще більш показовою є ситуація на Харківщині. До 2022 року регіон не входив навіть до першої десятки областей за кількістю таких злочинів. У 2025 році він уже посідає друге місце, а приріст перевищує 200%. Ця динаміка безпосередньо пов’язана з багатомісячними бойовими діями, окупацією частини територій та близькістю до лінії фронту.

У цьому контексті статистика незаконного поводження зі зброєю стає своєрідним маркером того, наскільки війна продовжує впливати на внутрішню безпеку навіть далеко за межами безпосередніх бойових зіткнень.

Прифронтовий фактор

Особливу увагу привертають регіони, які зазнали найшвидшого зростання показників.

На Миколаївщині кількість таких правопорушень збільшилася зі 103 випадків у 2021 році до 278 у 2025-му. Приріст становить майже 170%.

Суттєве зростання також демонструють Харківська та низка інших областей, які безпосередньо стикнулися з бойовими діями або тривалий час перебували поблизу фронту.

Подібна картина відповідає міжнародному досвіду. Після завершення війн та збройних конфліктів зброя нерідко залишається в цивільному середовищі ще багато років. Саме тому міжнародні організації розглядають програми обліку, вилучення та добровільної здачі зброї як один із ключових елементів стабілізації після конфлікту.

Великі міста та логістичні вузли

Високі показники в Одесі та Києві свідчать про інший аспект проблеми.

Йдеться вже не про безпосередню близькість до фронту, а про роль великих міст як транспортних, економічних та адміністративних центрів. Саме через такі вузли проходять значні людські потоки, працюють транспортні коридори та функціонують численні логістичні мережі.

Одеса залишається одним із найбільших транспортних центрів країни та важливим пунктом міжнародних комунікацій. Київ концентрує значну частину населення, державних інституцій та економічної активності. У таких умовах правоохоронці закономірно виявляють більше випадків незаконного зберігання чи переміщення зброї.

Фактично статистика демонструє, що проблема має не лише прифронтовий характер. Вона охоплює як регіони безпосереднього бойового ризику, так і території, де зосереджені ключові транспортні та економічні потоки.

Захід України: транзитна територія нової безпекової реальності

Окремої уваги заслуговують західні області.

Хоча абсолютні показники тут нижчі, ніж на сході чи півдні країни, саме у Львівській та Житомирській областях спостерігається одне з найпомітніших зростань кількості таких правопорушень.

Причини можуть бути комплексними. З одного боку, західні регіони стали головними центрами внутрішнього переміщення населення та гуманітарної логістики. З іншого – саме тут проходять основні міжнародні транспортні маршрути України.

Тому дедалі більше експертів розглядають захід країни не лише як тилову територію, а й як важливий елемент майбутньої системи контролю за переміщенням зброї та боєприпасів.

Чи означає зростання статистики зростання загрози

Збільшення кількості зареєстрованих правопорушень не завжди означає автоматичне зростання кримінальної активності.

Частково воно може свідчити про посилення роботи правоохоронних органів та вдосконалення механізмів обліку. Упродовж останніх років держава створювала нові інструменти контролю за обігом зброї, включаючи Єдиний реєстр зброї та механізми її декларування.

25 листопада 2024 року в Україні набув чинності Закон №3899-IX, який уперше запровадив механізм декларування знайденої або отриманої під час війни вогнепальної зброї. Документ дозволив громадянам легалізувати таку зброю шляхом декларування та водночас посилив державний контроль за її обігом. За перший рік його дії українці задекларували понад 15 тисяч одиниць зброї та 7,7 мільйона боєприпасів. Ці цифри демонструють не лише масштаби поширення озброєння серед населення, а й готовність частини громадян переводити його в легальне поле.

Післявоєнний вимір

Статистика незаконного поводження зі зброєю сьогодні є не просто кримінальною хронікою. Вона фактично окреслює карту майбутніх викликів для української держави.

Повномасштабна війна створила безпрецедентну ситуацію, коли країна одночасно веде боротьбу за власне існування і вже змушена готуватися до майбутнього етапу контролю над величезними масивами зброї та боєприпасів.

Географія правопорушень показує, що ризики концентруються не лише біля фронту. Вони формуються навколо логістичних центрів, великих міст, транспортних коридорів та регіонів із високою мобільністю населення.

Саме тому питання нелегального обігу зброї дедалі частіше розглядається не як окрема правоохоронна проблема, а як один із центральних викликів післявоєнної безпеки України. Досвід інших держав свідчить: успішність переходу від воєнного до мирного життя значною мірою залежить від того, наскільки ефективно суспільство зможе повернути зброю під контроль держави.