Економічна ситуація в Україні знаходиться на межі переломного моменту, коли зовнішня фінансова підтримка переплітається з внутрішніми реформами, а кожне рішення держави має прямий ефект на щоденне життя мільйонів підприємців. Домовленості з Міжнародним валютним фондом про чотирирічну програму Extended Fund Facility на суму 8,1 мільярда доларів стали водночас шансом і викликом: кошти забезпечують необхідну макрофінансову стабільність, але жорсткі умови, які супроводжують програму, ставлять під сумнів життєздатність малого бізнесу та ефективність економічної системи. Особливу увагу привертає ініціатива уряду щодо запровадження обов’язкової ПДВ-реєстрації для ФОПів з річним оборотом понад один мільйон гривень, яка буде справжнім ударом для понад мільйона підприємців та суттєво вплине на соціально-економічну структуру країни. Обраний шлях демонструє логіку найменшого опору: Держбюджет намагаються поповнити за рахунок малого бізнесу, який не має власних лобістів у владних кабінетах, залишаючи без змін інтереси великого капіталу.
Що передбачають домовленості між Україною і МВФ
26 листопада 2025 року уряд України і МВФ оголосили про досягнення домовленості на рівні персоналу щодо нової програми підтримки, яка передбачає комплекс заходів фіскальної і монетарної політики. Вона розрахована на чотири роки і передбачає виділення 8,1 мільярдів доларів, що є меншою сумою, ніж потрібно для повного покриття фінансових потреб України у воєнний період. Водночас отримання коштів передбачає виконання жорстких умов, серед яких ухвалення непопулярного Держбюджету 2026 року, мобілізація внутрішніх ресурсів, запобігання ухиленню від сплати податків та скасування податкових пільг для ФОП.
Саме остання вимога стала приводом для масштабних обговорень в суспільстві, оскільки стосується безпосередньо малого бізнесу, який сьогодні працює в кризових умовах. Планується реформувати спрощену систему оподаткування, зокрема зобов’язати ФОПи реєструватися платниками податку на додану вартість (ПДВ) при досягненні обороту понад 1 млн грн на рік.
Міжнародний валютний фонд зараз наполягає на низці заходів, які мають забезпечити сталий механізм повернення кредитів і загальну фінансову стабільність України. Для цього він вимагає комплексних змін, які зачіпають як підприємців, так і загальну структуру Держбюджету та державних витрат. Ці дії включають не лише адміністративне регулювання ФОПів, а й перегляд тарифної політики, приведення цін до ринкових рівнів, зменшення неефективних видатків, скасування пільг та інші заходи, що прямо впливають на якість бюджету.
Мотиви фонду зрозумілі: ФОПи часто використовуються в різних схемах для зменшення податкового навантаження великих підприємств. Прикладом є ринок електроніки, де магазини завозять товари, але гроші за покупки надходять не на рахунок підприємства, а на рахунки різних ФОПів, що дозволяє уникати сплати податків. Аналогічні схеми поширені в ресторанному бізнесі та інших роздрібних сервісах, де дроблення обертів і приховування доходів через ФОПи стає стандартною практикою. Крім того, багато підприємств залучають ФОПів замість оформлення штатних працівників, щоб уникнути сплати податків на зарплату та соціальних внесків.
Саме для боротьби з цими явищами МВФ вимагає зменшити можливості використання ФОПів у подібних схемах.
План уряду на виконання вимог МВФ передбачає, що ФОПи другої та третьої груп, які перевищують річний оборот у 1 мільйон гривень (приблизно 24 000 доларів або 83 000 гривень на місяць), стануть платниками ПДВ. На практиці це для них означає справжній удар, бо податкове навантаження зросте з поточних 6% (єдиний податок плюс військовий збір) до 20–22%, без будь-якої диференціації за видами діяльності.
Наскільки критичною є ця ситуація, показують фінансові розрахунки. За базовим сценарієм, загальний розрив фінансування у 2026–2029 роках оцінюється приблизно у 136,5 мільярда доларів, із залишковим дефіцитом близько 63 мільярдів доларів на перші два роки. Це означає, що навіть часткова втрата платників податків з числа ФОПів або неефективне виконання бюджетних норм може поставити під загрозу фінансову стабільність країни та залучення зовнішньої допомоги.
Наслідки вимог МВФ і рішень уряду України для ФОПів
Наслідки для малого бізнесу, а також для споживачів, можуть бути катастрофічними. Вимоги МВФ будуть стимулювати еміграційні настрої серед висококваліфікованих підприємців, здатних до релокації та пошуку більш сприятливих умов для ведення бізнесу. Це загрожує відтоком людського капіталу в той момент, коли країна найбільше потребує збереження продуктивної частини населення для підтримки економіки в умовах війни. Крім того, додатково зростає ризик інфляційного тиску, оскільки частина підприємців підвищить ціни для компенсації збільшеного податкового навантаження.
ФОП, який сьогодні має річний дохід близько двох мільйонів гривень, наразі сплачує приблизно 140 тисяч гривень податків. Після запровадження реформи його податкове навантаження зросте до 380–430 тисяч гривень, тобто майже на чверть мільйона гривень. Прогнозовано, що серед таких підприємців третина змушена буде стати платниками ПДВ і компенсувати додаткові витрати підвищенням цін на товари та послуги, що спричинить прискорення інфляційного процесу.
Аналіз сучасного стану справ демонструє тривожні сигнали – загалом в Україні на даний час зареєстровано понад 1,7 мільйона ФОПів, які створюють щонайменше 673 тисячі робочих місць та забезпечують значну частину податкових надходжень, включно з внесками на потреби оборони. При цьому умови ведення бізнесу в Україні призводять до того, що ФОПи змушені закриватися.
Так, за перші десять місяців 2025 року закрилося 26 158 ФОПів у сфері комп’ютерного програмування, тоді як нові реєстрації становили лише 18 605. Втрата навіть частини цього сегмента може не лише знизити податкові надходження, а й підірвати основу середнього класу та соціальну стабільність.
Однак вимоги МВФ і відповідні рішення уряду України призведуть до того, що ще близько чверті ФОПів закриє свій бізнес і піде працювати за наймом, поповнюючи й без того перенасичений ринок праці. Решта — від 100 до 150 тисяч підприємців — оберуть нелегальні або напівлегальні способи ведення діяльності. Тобто перейдуть у тіньовий сектор економіки через дроблення доходів, використання криптовалюти, перекази через P2P-платформи або оформлення бізнесу через іноземні юрисдикції.
Така тіньова активність призведе до того, що 100–150 тисяч ФОПів перестануть сплачувати єдиний податок, ЄСВ і військовий збір, що безпосередньо зменшить бюджетні надходження на 15–20 мільярдів гривень. Додатково контрагенти цих підприємців також скоригують свою податкову поведінку, що спричинить ще 10–15 мільярдів гривень втрат. Витрати держави на посилення контролю та адміністрування перевірок оцінюються в 2–5 мільярдів гривень.
В результаті чистий ефект для бюджету складе мінус 12–20 мільярдів гривень на рік. Водночас тіньова економіка зросте на 3–5%, а офіційний ВВП може скоротитися на 1,5–2,5%. Це не спекулятивний прогноз і не гіпотетичний сценарій — це базова оцінка, яка демонструє реальні ризики для економіки та державних фінансів.
Урядовці або не розуміють, або не хочуть розуміти, що малий бізнес є просто податковим ресурсом. Це понад 1,7 мільйона робочих місць, внески на оборону, основа середнього класу та соціальний фундамент суспільства. Десятиліттями українських підприємців виводили з тіні, але одним майбутнім рішенням їх штовхають назад в тінь, підвищуючи ризики втрати податкових надходжень.
Альтернативні шляхи наповнення державного бюджету
Українські чиновники, фактично повернувшись до «офісу простих рішень», взявшись, як завжди, шукати швидкі способи наповнення Держбюджету під натиском МВФ. Проте вони ігнорують очевидні альтернативні шляхи, які могли б стимулювати економічну активність.
Вони виглядають набагато ефективнішими та логічнішими, ніж бездумне підвищення податкового тиску на малий бізнес. Одним з таких шляхів є радикальне скорочення держапарату на 20–30%, що дозволило б заощадити 30–50 мільярдів гривень на рік. Ці цифри перевищують будь-який ефект від підвищення податків для ФОПів, а Україна при цьому продовжує утримувати один з найбільших держапаратів у Європі.
Інші потенційно ефективні шляхи для мобілізації бюджетних надходжень включають системний аудит та закриття неефективних державних програм, серед яких, наприклад, національний кешбек або зимова підтримка населення, які більше нагадують популістські проєкти, ніж реальні інструменти економії.
Не менш перспективним є посилення контролю над виведенням прибутків великим бізнесом через офшорні схеми, перегляд рентних платежів до ринкового рівня, підвищення ефективності адміністрування податку на нерухомість і землю та впровадження прогресивної шкали оподаткування доходів.
Одним із шляхів наповнення Держбюджету є також скорочення дублюючих функцій у владних структурах і реформа митної служби з реальною боротьбою проти контрабанди тютюну, пального, алкоголю та споживчих товарів здатні додати десятки мільярдів гривень до бюджету.
Ще одним джерелом значного фінансування є понад 300 мільярдів доларів заморожених активів РФ, розміщених у західних банках. Використання цих коштів як репараційного механізму для підтримки військових потреб та відновлення економіки країни виглядає не лише економічно доцільним, а й морально обґрунтованим. Такий крок дозволив би значно знизити фінансовий тиск на бюджет і уникнути перекладання витрат війни на плечі пересічних громадян.
Замість того, щоб концентруватися на малому бізнесі та ФОПах, уряд мав би спрямувати енергію на боротьбу з набагато масштабнішими фінансовими втратами – тіньовою економікою та корупцією. Дані дослідження «Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення/уникнення оподаткування в Україні у 2024 році», підготовленого фахівцями Інституту соціально-економічної трансформації, «CASE-Україна» та Економічної експертної платформи, показують, що Державний бюджет щорічно втрачає від 600 мільярдів до одного трильйона гривень саме через тіньові схеми та корупційні механізми.
За різними оцінками, загальний обсяг тіньової економіки у 2025 році становить близько 900 мільярдів гривень, тоді як прямі втрати від конкретних схем, таких як зарплати «у конвертах» чи «сірий» імпорт, сягають 375–603 мільярдів гривень. Порівняльні дані показують, що втрати Держбюджету від тіньового сектора зросли: у 2024 році вони сягали 375–603 мільярдів гривень на рік, тоді як у 2023 році становили 353,5–568 мільярдів. При цьому частка тіньової економіки за оцінками EY (Ernst&Young) досягла 19,3% ВВП, що демонструє системність проблеми та її значний масштаб.
Ще до початку повномасштабної війни Міністерство економіки оцінювало рівень тіньового сектору в 2021 році, використовуючи різні методи: метод зіставлення витрат з роздрібним товарообігом показав втрати 22% ВВП, «електричний» метод – 27% ВВП, метод оцінки збитків підприємств – 23% ВВП, а монетарний метод – 33% ВВП. Усереднений інтегральний показник складав 32% ВВП. Аналогічне дослідження Нацбанку у 2020 році дало оцінку 23,8% ВВП, або 846 мільярдів гривень, що також демонструє системну проблему ще на попередніх етапах.
Тим часом Міністерство фінансів та фіскальні органи фокусуються на детінізації малого бізнесу, розраховуючи, що це додасть до бюджету до 100 мільярдів гривень щороку. У 2024 році міністр економіки Юлія Свириденко заявляла, що частка тіньової економіки наближається до 40%. Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, народний депутат Данило Гетманцев, оцінював номінальний обсяг тіньового сектору у 1,5 трильйона гривень, а у відносному вираженні – від 30 до 50% залежно від галузі.
Крім того, ще до початку повномасштабної війни Державний бюджет щорічно втрачав близько 455 мільярдів гривень через корупційні схеми, а також 500 мільярдів гривень потенційних інвестицій, які не були залучені через системні зловживання – разом це складало 955 мільярдів гривень, що еквівалентно ще одному Держбюджету. Сьогодні реальні втрати в умовах війни, безконтрольності та хаосу значно збільшилися. Проте навіть ці дані показують, що фокус на ФОПах у контексті наповнення Держбюджету виглядає абсолютно непропорційним і позбавленим стратегічної логіки.
Держбюджет намагаються поповнити за рахунок малого бізнесу, який не має власних лобістів у владних кабінетах, залишаючи без змін інтереси великого капіталу. При цьому реальна боротьба з тіньовим бізнесом корупцією, яка щороку призводить до мільярдних втрат державних надходжень, так і залишається на маргінесі. Кожен з перераховних альтернативних шляхів має потенціал приносити державі значно більше коштів, ніж будь-які експерименти з ФОПами.
Проте Україна поки що немає тексту меморандуму, а є лише короткий пресреліз на сайті МВФ. Його вимога «скасувати пільгу на реєстрацію ПДВ» є настільки загальною, що на практиці може означати найрізноманітніші сценарії. В Європейському Союзі всі платники ПДВ стають такими лише після досягнення приблизно 85 000 євро обороту, а нижче цього порогу сплата податку не застосовується. У Національній стратегії доходів до 2030 року давно визначений цей крок: об’єднання груп ФОП, оподаткування у відсотках від доходу та потенційне введення ПДВ. Отже, меморандум МВФ, по суті, підтверджує стару траєкторію податкової політики, а не формує нову. Однак навіть якщо рішення щодо ПДВ буде ухвалене, його реалізація навряд чи відбудеться швидко через технічні складнощі: прийняття нового законодавстві, скасування однієї-двох груп ФОП, розробка нових процедур, затвердження форм звітності, оновлення програмного забезпечення податкової, підготовка бухгалтерів та серверних систем для обробки мільйонів накладних тощо.
Причини, за яких українські підприємці змушені уникати податків, є різними. При цьому високі ставки оподаткування не є головним драйвером тінізації економки. Справжніми факторами є непродумана державна економічна стратегія, тотальна корупція і недоторкана тіньова економіка в державі, нестабільність регуляторної політики, бюрократичні бар’єри, а також відсутність принципу верховенства права. Виконання вимог МВФ з метою сталого механізму повернення кредитів України без одночасного вирішення цих системних проблем може призвести не до збільшення бюджетних надходжень і фінансової стабільності країни, а масштабного скорочення підприємців і масового безробіття.
