Покоління війни: як українські школярі опановують навички керувати дронами, стріляти з гвинтівок та надавати медичну допомогу
Дитинство мільйонів українських дітей проходить під звуки повітряних тривог, ракетних атак і повідомлень з фронту. Для підлітків, які зустріли повномасштабне вторгнення у шкільному віці, війна давно перестала бути новиною з телевізора або подією десь далеко за межами власного міста. Вона увійшла в повсякденне життя разом із вимушеними евакуаціями, укриттями, втраченими домівками, загиблими родичами та постійним відчуттям небезпеки. В таких умовах українська система освіти поступово адаптує навчальні програми до реальності, у якій дітям необхідні знання, здатні допомогти під час надзвичайних ситуацій.
Школа, де війна залишається частиною щоденної реальності
У київській школі, про яку розповідає німецьке видання Frankfurter Rundschau, заняття з курсу «Захист України» проводять у підземному укритті. Тут старшокласники навчаються працювати з навчальною зброєю, керувати дронами, надавати першу медичну допомогу та розпізнавати інформаційні загрози.
Серед учнів — підлітки, чиє дорослішання збіглося з найважчим періодом сучасної української історії. Для багатьох війна давно перестала бути абстрактним поняттям. Вони знають звук ударних безпілотників, пам’ятають перші тижні вторгнення та мають власний досвід життя під загрозою обстрілів.
«Потрібно відокремлювати почуття та емоції від логіки. На війні ворог – це не просто людина», — вважає 16-річна Валерія.
Дівчина була ще дитиною, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. За роки війни її сприйняття світу змінилося разом із досвідом цілого покоління українських дітей.
Підлітки, які живуть поруч з пам’яттю про війну
Про те, наскільки близько війна підійшла до шкільного життя, нагадує меморіальна стіна в навчальному закладі. На ній розміщені фотографії колишніх учнів Дмитра Карпенка, Ігоря Воєводіна, Євгена Остапенка та Кирила Сергієнка, які загинули на фронті. Наймолодшому з них був лише 21 рік.
Для сучасних школярів ці історії не належать до далекого минулого. Частина учнів втратила домівки після окупації територій у Донецькій, Херсонській, Харківській, Миколаївській та Запорізькій областях. Інші пережили російську окупацію або стали свідками її наслідків.
У багатьох класах навчаються діти, які були змушені починати життя заново після переїзду до безпечніших регіонів країни. Війна стала спільним досвідом для цілого покоління школярів, хоча кожен пережив її по-своєму.
Навчання, яке орієнтоване на безпеку
Курс «Захист України» існував і раніше, однак після початку повномасштабної війни його зміст суттєво змінився. Відтепер основна увага приділяється навичкам, які можуть знадобитися в умовах воєнних загроз або надзвичайних ситуацій. Окрім занять зі зброєю, учні вивчають тактичну медицину, правила поведінки під час обстрілів, основи роботи з безпілотниками та способи протидії інформаційним маніпуляціям.
У Міністерстві освіти наголошують на принциповій різниці між українським і російським підходами до таких дисциплін.
«Російська модель спрямована на ранню військову соціалізацію дітей та виховання готовності служити державі — через культ армії, війни та слухняності. Український підхід має зовсім іншу мету [ніж російський]. Ми не вчимо дітей вести війну. Ми вчимо їх бути готовими до викликів реального життя. Українська модель готує молоду людину до життя у вільній країні, яка вміє захищати себе», — наголосив представник Міністерства освіти України.
Медицина замість романтизації війни
Попри значний інтерес до занять з безпілотниками чи навчальною стрільбою, найбільшу практичну цінність багато школярів бачать у домедичній підготовці. Під час уроків підлітки навчаються зупиняти критичні кровотечі, правильно накладати турнікети та проводити серцево-легеневу реанімацію. Для дітей, які живуть у країні під постійною загрозою ракетних ударів, такі навички сприймаються як частина особистої безпеки.
«Це рятує життя. Ніколи не знаєш, коли це може стати в нагоді. Хоча я просто сподіваюся, що мені ніколи не доведеться цим скористатися», – вважає 17-річний Леонід.
Подібне ставлення демонструє і 15-річна Олена, яка впевнено керує тренувальним FPV-дроном, проте найбільш корисними вважає зовсім інші знання.
«Я волію навчатись наданню першої медичної допомоги, тому що це корисне і у житті, а не тільки на війні», – каже Олена.
Ще один фронт — інформаційний
Окремий напрям навчання стосується інформаційної безпеки. Учням пояснюють механізми поширення фейків, способи маніпулювання громадською думкою та методи вербування підлітків через соціальні мережі. Особливу увагу приділяють Telegram, TikTok, онлайн-іграм та іншим платформам, через які можуть поширюватися пропагандистські матеріали або здійснюватися спроби впливу на молодь.
Під час занять школярі вчаться розрізняти відверту неправду та більш складні інформаційні маніпуляції, які працюють через емоції, викривлення фактів або навмисне формування потрібного сприйняття подій.
Важливу роль у викладанні курсу відіграють люди, які мають власний військовий досвід. Одним з них став директор школи Олександр Артеменко. До початку повномасштабного вторгнення він працював вчителем англійської мови, а після 24 лютого 2022 року добровільно вступив до війська.
Після служби на захисті Києва та бойових дій на Донбасі він повернувся до цивільного життя через важке поранення. Сьогодні Артеменко переконаний, що основна мета таких занять полягає в підготовці дітей до реальних викликів, із якими вони можуть зіткнутися.
«Дехто стане лікарем, деякі вчителями, але їм все одно потрібні ці навички. Ми вчимо їх виживати. Виживають ті, хто психологічно підготовлений. Ви можете пройти найкращу у світі підготовку, але якщо ви психологічно не готові, то помрете», – наголосив Артеменко.
У країні, де ціле покоління дорослішає під час війни, питання безпеки, психологічної стійкості та готовності діяти в критичних обставинах стали частиною шкільної освіти. Для багатьох українських дітей такі уроки давно вийшли за межі навчальної дисципліни та перетворилися на знання, які безпосередньо пов’язані з їхнім повсякденним життям.
