Політична геометрія США: як перекроєні виборчі округи можуть вплинути на підтримку України

У Сполучених Штатах розгортається битва за майбутнє демократії: Дональд Трамп закликає республіканців перекроювати виборчі округи так, аби забезпечити багаторічну більшість у Палаті представників. Така практика відома як “джеррімендеринг” – маніпулятивне перемальовування карт, яке бере початок ще з XIX століття, коли губернатор Массачусетсу Елбридж Джеррі створив округ у формі саламандри, щоб дати перевагу своїй партії. На перший погляд, це внутрішня американська справа, але для України наслідки можуть бути відчутними, адже саме Конгрес визначає обсяги військової та фінансової допомоги Києву. Якщо “джеррімендеринг” закріпить владу однієї партії, яка частково скептично ставиться до підтримки нашої країни, це може змінити темпи й масштаби допомоги у війні проти російської навали. Більше того, підваження довіри до американської виборчої системи загрожує легітимності рішень навіть у найстарішій демократії світу, а для України це нагадування про те, що прозорість і справедливість виборчих правил є не менш важливою зброєю, ніж танки чи ракети.

Нова карта виборів у США: чому вона вигідна республіканцям і майже не оскаржується в судах

Локомотивом нової хвилі редистриктингу – тобто перемальовування виборчих округів, яке може суттєво змінити політичний баланс, – став Техас. Цьогоріч там ухвалено рідкісний “серединно-декадний” план, який додає п’ять округів на користь республіканців. За підрахунками місцевих ЗМІ, це може забезпечити партії до 30 із 38 місць. Проти цього плану вже подані позови NAACP, які стверджують, що карту складено з расовими перекосами.

У Північній Кароліні після зміни складу верховного суду штату у 2023 році законодавці затвердили карту з виразною перевагою GOP, і вона діяла вже на минулорічних виборах. Нині у федеральних судах тривають позови, рішення очікували у серпні.

В Огайо чинна карта діятиме до наступного року, але республіканці вже готують новий варіант, що дозволить їм утримати 10 місць із 15. У Флориді ж апеляційний суд і федеральна колегія суддів залишили чинною карту, проштовхнуту адміністрацією Рона ДеСантіса, яка “розірвала” демократичні округи на півночі штату.

Загалом GOP має стратегічну перевагу: республіканці контролюють більше законодавчих органів і губернаторських посад у штатах, тож мають більше можливостей малювати вигідні для себе карти. Аналітики вже говорять про ризик довготривалої закріпленої більшості у Палаті.
Варто нагадати, що основою американського виборчого права є принцип “одна людина – один голос”, закріплений у Westberry v. Sanders (1964), а ще у Baker v. Carr (1962) Верховний суд визначив, що редистриктинг належить до питань, які можна розглядати в судах. Водночас у Rucho v. Common Cause (2019) той самий суд заявив, що партійний джеррімендеринг – “політичне питання”, яке федеральні суди не розглядатимуть. Єдиним винятком лишаються випадки расової дискримінації.

Закон про виборчі права (Voting Rights Act) після рішення Shelby County v. Holder (2013) втратив частину сили: скасовано федеральний прекліренс – вимога, за якої штати з історією дискримінації мали отримувати попередній дозвіл від Мін’юсту чи федерального суду на будь-які зміни у виборчих правилах.Але у 2023 році рішення Allen v. Milligan підтвердило дієвість §2 цього закону: штати зобов’язані створювати додаткові “minority opportunity districts”, якщо інакше голоси меншин розмиваються.

Своє слово залишили й конституції штатів. Так, у Пенсильванії 2018 року Верховний суд штату скасував карту з перекосами на користь республіканців, посилаючись на статтю про “вільні й рівні вибори”. Це означає, що навіть коли федеральні суди самоусунулися, судові органи окремих штатів можуть залишатися інструментом боротьби проти партійних маніпуляцій.

Джеррімендеринг між суспільним спротивом і зміцненням трампістської більшості

Опитування Reuters/Ipsos засвідчило, що 57% американців вважають демократію “під загрозою”, серед головних причин називають саме редистриктинг. Більшість виступає проти позачергових змін карт, які ухвалюють у середині виборчого циклу.

У Каліфорнії дискусія показала дилему: навіть виборці-демократи не підтримують ідеї “симетричного” малювання округів у відповідь на Техас. 64% громадян штату виступили за збереження незалежної комісії, яка формує округи прозоро.

Громадські організації, зокрема, NAACP і Brennan Center for Justice, системно оскаржують нові карти в судах і виступають за незалежні комісії. Але політичні реалії складні: реальних “бойових” округів у США дедалі менше. Торік конкурентними вважалися лише близько 27 із 435. Це означає, що вирішальна боротьба все частіше переноситься у праймеріз, де перемагають радикальніші кандидати, а не в центрі політичного спектру.

Трохи історії для контексту. Практика політичного перекроювання округів у США не нова й не раз змінювала баланс сил. У 2003 році в Техасі конгресмен Том Ділей організував позапланове перемальовування карти, що різко збільшило частку республіканців у делегації. Верховний суд частково втрутився у справі LULAC v. Perry (2006), проте політичний ефект для GOP зберігся. У Північній Кароліні та Вісконсині у 2010-х роках суди визнавали окремі округи расово дискримінаційними, але навіть за більшості голосів демократів законодавчі асамблеї залишалися під контролем республіканців. Це стало класичним прикладом того, як вигідно накреслені карти можуть цементувати владу.

Найбільшими вигодонабувачами такого перекроювання є трампістське, популістське крило та консерватори, орієнтовані на MAGA-лінію. Безпечні округи Півдня і Заходу мінімізують ризики програшу демократам, натомість зсувають конкуренцію у внутрішньопартійні праймеріз, де перемагають радикальніші кандидати. Це посилює вплив трампістів у Палаті представників.

Традиційні помірні республіканці у таких умовах втрачають стимули шукати компроміс: загроза для них тепер надходить з правого флангу, а не з боку центристського виборця. Дослідження підтверджують: перевага більш крайніх кандидатів у праймеріз зростає, а “бонус” поміркованості на загальних виборах зникає.

У Каліфорнії демократи намагаються просунути позачергове голосування за нову карту, яка б скоригувала здобутки республіканців у Техасі. Ідея полягає в тому, щоб створити до п’яти додаткових округів для демократів. Проте цей крок ризикований: штат традиційно покладався на незалежну комісію, і виборці не схильні відмовлятися від прозорого процесу.

У Нью-Йорку демократи обмежені ще більше: після рішень апеляційних судів 2022–2024 років нове політичне малювання округів практично неможливе без конституційних змін. Тобто симетрична відповідь республіканцям тут навряд чи буде успішною.

“Гаманець” Палати представників: як республіканська більшість впливає на темпи й обсяги підтримки України

Бюджетний “гаманець” перебуває у руках Палати представників. Це означає, що республіканці більшістю голосів можуть впливати на обсяги та темпи допомоги Україні, прив’язуючи їх до внутрішніх вимог – наприклад, фінансування безпеки кордону. Прецеденти вже були: торік у квітні пакети допомоги проходили після місяців блокувань і торгів.

Крім того, навіть після затвердження коштів існує ризик затримок через імпаундменти чи внутрішні баталії між Білим домом і Конгресом. Зовнішня допомога як категорія загалом залишається мішенню для скорочень.

Для Києва це означає потребу в довгострокових механізмах – мультирічних контрактах ко-виробництва й ремонту, поповненні складів США із паралельними поставками Україні. Варто також працювати безпосередньо з ключовими комітетами Конгресу й розширювати коло двопартійних союзників. Додатково Україна має диверсифікувати джерела допомоги за рахунок інструментів ЄС і багатосторонніх форматів.

Європейська автономія, глобальні зсуви та уроки виборчої довіри для України

ЄС реагує на американську турбулентність курсом на стратегічну автономію й публічним наголошенням: підтримка України триватиме незалежно від Вашингтона. НАТО, зі свого боку, збільшує оборонні бюджети й паралельно шукає шляхи зменшення залежності від американських озброєнь. Канада теж робить ставку на більшу самостійність і зміцнення зв’язків із Європою.

Довготривала республіканська більшість у Палаті може вплинути й на глобальні відносини: від жорсткішої економічної лінії проти Китаю до ще більшої підтримки Ізраїлю. Для Європи це означатиме додатковий тиск на ринки та прискорення переорієнтації ланцюгів постачання.

Росія вже користається американською поляризацією. Кремлівська пропаганда подає редистриктинг як доказ “занепаду демократії”, щоб підривати єдність Заходу й сіяти сумніви у стійкості допомоги Україні. Європейські інституції намагаються протидіяти цим наративам, але навантаження лише зростає.

Після війни ми самі будемо стояти перед завданням оновлення виборчої системи. Тут криються ризики: нерівні округи через переміщення населення, маніпуляції з адресами ВПО та військових, розрізання громад і меншин, використання застарілих даних без перепису. Усе це може створити власний ґрунт для джеррімендерингу по-українськи.

Щоб цього уникнути, потрібні незалежні комісії з розмежування, фіксовані календарі після перепису, швидкі судові процедури оскарження, чіткі критерії рівності та компактності округів, повна публічність даних і громадські портали для альтернативних карт. Важливо також розглянути більш пропорційні моделі виборів і правила голосування для ВПО, військових та діаспори.

Нарешті, найцінніший урок – довіра до системи. У США ми бачимо, що навіть конституційна більшість без довіри виборців стає токсичною й радикалізує політику. Для України прозорість і справедливість виборчих правил буде ключем не лише до внутрішньої стабільності, а й до руху в ЄС, залучення інвестицій і стійкості до дезінформаційних атак.

Тетяна Вікторова