Цього року Україна зіткнулася зі значним дефіцитом державного бюджету – близько 0,5 трлн грн, які необхідно спрямувати на оборону країни. Іноземну допомогу можна використовувати виключно для соціальних потреб, фінансування освітніх та медичних програм, а також на утримання бюрократичного апарату. Фінансування армії, натомість, повинне здійснюватися за рахунок податків або через випуск облігацій державного боргу, які сьогодні є важливим інструментом підтримки Збройних Сил України.
Хоча більшість потреб буде покрито за рахунок внутрішніх запозичень, ймовірно, підвищення податків є неминучим. У бізнес-спільноті тривають дискусії щодо того, чи варто підвищувати податки, чи краще провести нову емісію.
Емісія – це варіант останньої надії
13 серпня Голова НБУ Андрій Пишний висловив думку, що “емісія гривні – це квиток в один кінець”.
«Я боюся простих рішень у наших дуже непростих умовах. Адже інколи є спокуса піти навпростець, щоб якомога ширше досягти бажаного. Коли я чую, що давайте розглянемо альтернативу перегляду і розширенню податкової бази у вигляді девальвації та інфляції, у мене виникає питання: а ви бачили хоча б одну успішну країну, яка пішла цим шляхом?», – поділився своїми міркуваннями очільник Нацбанку.
Головний меседж Андрія Пишного: НБУ прагне зберегти привабливість гривневих інструментів для заощаджень. Голова фінрегулятора категорично проти емісійного фінансування дефіциту державного бюджету, тобто проти друкування грошей для латання дірок у бюджеті.
Побоювання глави Нацбанку зрозумілі: якщо збільшити грошову масу і не збільшити продуктивності української економіки, це запустить процес девальвації, а потім інфляції, яку з великими зусиллями вдалося пригальмувати, і в такий спосіб повернутися в минуле. Для чого? Щоб зробити українців ще біднішими?
І так багато чинників провокують зростання цін: війна, енергетична криза, дефіцит робочих рук у країні, тиск іноземних валют. Безліч чинників наразі заважають формуванню стабільного ринку валют, найближчим часом очікується підвищення акцизів на паливо. А 2025 року очікується зняття або припинення мораторію на підвищення тарифів на комунальні послуги.
З іншого боку, економіка поступово запускається, зокрема за допомогою міжнародного коридору, який пропонує більше можливостей як для імпорту, так і для експорту товарів і послуг. Поступово нарощують своє виробництво металургійні комбінати, агропромисловий комплекс, але енергетична криза, безумовно, дуже заважає ефективності цих процесів. Адже та ж металургія або будівельна галузь дуже енергоємні. Дефіцит електроенергії посилює дефіцит пропозиції на ринку, що також може спровокувати інфляцію та уповільнити темпи нарощування експорту.
Світова кон’юнктура змінилася в тому числі через уповільнення економіки КНР. ІА”ФАКТ” нещодавно писало про те, як на світову кон’юнктуру впливають зниження світових цін на залізну руду і сталь. Рецесія стає все більш очевидною.
Проста кореляція між грошовою масою та цінами
В економіці є просте рівняння, яке пояснює кореляцію між грошовою масою, що обертається в держекономіці, і ціною:
MV=PQ
М – грошова маса
V – швидкість їхнього обігу в економіці
P – рівень цін
Q – виготовлених товарів і наданих послуг
Якщо НБУ запустить верстат, це призведе до збільшення грошової маси P=MV\Q. При цьому швидкість її обігу в кращому випадку не зміниться, а в гіршому – збільшиться через інфляційні очікування та посилення споживчої активності.
У такому разі збільшення споживання зможе стимулювати виробництво і кількість наданих послуг. Але навіть у нормальних умовах грошова емісія перекривала всі ці позитивні наслідки і породжувала масу проблем в економіці. Тепер, у ситуації повномасштабної війни, енергетичної кризи та дефіциту робочої сили, тим паче всі ці позитивні чинники мінімізуються, і запущена додаткова емісія неминуче призведе до інфляції і зробить цей процес безконтрольним.
Тому проста арифметика демонструє закономірність: додаткова емісія неминуче спровокує зростання цін, знецінить готівку, яку ми маємо, знизить купівельну спроможність населення. Інфляцію в якомусь сенсі теж можна назвати податком. Бо якщо більш забезпечені люди можуть зайти у валюту і забезпечити собі деяку стабільність цим, то середньостатистичні українці, особливо ті, хто перебувають за межею бідності, постраждають більше за інших.
Альтернатива ввімкненню грошового станка
Альтернативою додаткової грошової емісії може стати збільшення обсягів купівлі облігацій внутрішньої державної позики України банками. Оскільки останні і так відчувають істотний профіцит ліквідності, простіше кажучи, на банківських рахунках зараз надлишок грошей через збільшення державних податків і ці гроші не йдуть на кредитування через високу ризиковість.
На особливу увагу заслуговують державні банки як бенефіціари, які отримують великі прибутки. Банки зараз виплачують підвищену ставку податків і їхню ліквідність також можна спрямувати в економіку. Це лише частково вирішило б проблему дефіциту бюджету, але така альтернатива, звичайно, краща за грошову емісію, але теж має масу недоліків.
Уявімо, що банки прокредитували б державний бюджет, надавши йому в борг 300 млрд гривень. Тим самим за рахунок своєї ліквідності вони залатали б дірку в держбюджеті. Але в цій схемі є кілька “але”. По-перше, низька якість фондування банків і банківської системи через складну історію останньої. Для банківських депозитних портфелів характерна низька терміновість депозитів. 2/3 депозитів – це вклади «до запитання», які можуть бути відкликані вкладниками в будь-який момент, тому видати під них кредити неможливо. Тому що спрацює ефект доміно: якщо вкладники масово відкличуть свої заощадження на вимогу, банкам доведеться просити своїх позичальників достроково погасити свої боргові зобов’язання. Тобто без достатньої маси довгострокових депозитів неможливі і доступні, і довгострокові кредити.
Друге «але» – наслідок першого. Більша частина профіциту ліквідності – ті самі скандальні депозитні сертифікати, кошти на поточних рахунках і депозитах «до запитання». Суто юридично просто так вкласти в ОВДП не вийде, хіба що підвищивши норму обов’язкових резервів і дозволивши розміщувати їх частково на ОВДП, що НБУ і робив на початку минулого року.
Третє «але»: залучені від ОВДП кошти пройдуть через бюджет і знову осядуть на рахунках, тож мультиплікаційний ефект буде меншим, ніж у випадку з емісією грошей, але він все одно буде. Таким чином збільшиться обсяг ліквідної грошової маси і прискориться інфляція. Тобто ще більше спрямування профіциту ліквідності банків до бюджету має схожі властивості з емісією грошей, хоча приносить менше шкоди.
За словами голови Нацбанку, гривня як актив має бути привабливою. Вітчизняна валюта має складну історію. Так, колись НБУ друкував карбованці, і їхня девальвація як наслідок інфляції була просто колосальною. Із запровадженням гривні темпи девальвації зменшилися, але вона має ознаки шоковості. Це закономірна реакція на низку дефолтів. 1998 рік – дефолт Московії, як наслідок – девальвація, 2008 рік – світова криза та девальвація, 2014 рік – початок війни та девальвація, нарешті, у 2022 році – повномасштабне вторгнення і знову девальвація.
За допомогою створених резервів у період Революції гідності за фінансової підтримки західних партнерів Україні вдалося згладити девальвацію, але довіра до гривні у населення дуже крихка. Повернути довіру українців до гривні як основного фінансового інструменту буде непросто. Але НБУ над цим працює.
Ще одна важлива мета НБУ – збільшення якості фондування банків. Саме це є ключовим у питанні підвищення податків.
Альтернативні варіанти боротьби з дефіцитом держбюджету
Деякі економісти пропонують провести військовий збір з обороту комерційних структур. Інші їм заперечують: мовляв, це провальний варіант, що призведе до інфляції та банкрутства бізнесів, багато з яких і так дихають на ладан, зокрема, через енергетичну кризу.
Просто підвищення ПДВ – варіант набагато кращий, хоча він теж прискорить інфляцію.
Але закрити дірку в держбюджеті за рахунок ОВДП не вдасться. Податки все одно доведеться платити. Варто згадати про ефективність збору поточних податків під тиском західних партнерів Зросла ефективність роботи Бюро економічної безпеки України, зменшився тіньовий ринок палива і тютюнових виробів.
Ситуація така, що потрібно обрати менше із зол. Одна з проблем українського бізнесу – це неможливість отримати доступне боргове фінансування. Причини прості – відсутність довгих грошей для кредитування у банків, через недостатню кількість довгострокових депозитів, а також недостатній рівень накопичувальної пенсійної системи. По суті, накопичувальні пенсійні фонди в нормі є базою для будь-якого фондового ринку, надаючи інвестиції для вітчизняних компаній. Але в поточних реаліях, бувши підприємцем, ти не можеш взяти дешевий кредит на енергоавтономність свого бізнесу, не можеш розмістити облігації, залучити кошти для виходу на новий ринок, не можеш просто втриматись на плаву у важкі часи.
Як показовий приклад можна згадати кейс «Нової пошти». Компанії довелося брати кошти в ЄБРР, а не у вітчизняних банках, тому що останні не пропонували привабливі умови. Просто не могли запропонувати вигідні умови через своє слабке фондування (дивись вище), ще й змушені частину коштів резервувати, що посилює вимоги до бізнесу і населення.
Необхідність страхування військових ризиків
Природно, війна також завинила у тому, чому бізнес не хоче кредитуватися. Адже в ситуації невизначеності бізнесу брати на себе фінансові зобов’язання, а банкам – кредитувати – не завжди виправдано. До слова, зараз НБУ та уряд дискутують про необхідність страхування військових ризиків.
Отже, уряд і Нацбанк мають працювати над якістю фондування банків, створенням державної накопичувальної системи, створенням передумов, щоб українці довіряли гривні, купували військові облігації. Проблема дефіциту держбюджету є комплексною, і її неможливо вирішити за допомогою простих рішень.
Не буде перебільшенням сказати, що емісія грошей вб’є монетарну трансмісію, яка і так дихає на ладан, тобто ефективність дії облікової ставки на ставки за депозитами і кредитами фізичних осіб. Проведення банківської ліквідності через ОВДП призведе до подальшого збільшення банківської ліквідності. Тотальне збільшення податків просто вб’є бізнес. Владі та суспільству потрібно більше комунікувати, а уряду і державному сектору у довгостроковій перспективі планувати свої дії.
Тетяна Морараш
