Розлучення є не лише завершенням стосунків між двома дорослими людьми, але й глибоке випробування для їхньої дитини. Вона стає мимовільним свідком і часто жертвою конфліктів між батьками. У багатьох випадках один із батьків після розриву відносин обмежує доступ іншого до дитини, перешкоджає їхньому спілкуванню та використовуючи дитину як інструмент у конфлікті. Такі дії не лише травмують дитину, а й суперечать законодавству. Оскільки випадки перешкоджання спілкуванню стають дедалі частішими, судові органи реагують на такі дії накладенням санкцій, щоб забезпечити дотримання інтересів і прав дитини.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і парнери” прокоментували правові наслідки перешкоджання спілкуванню з дитиною. Вони пояснили, які санкції передбачені законом за обмеження спілкування, як захищаються інтереси дитини та як уникнути правових конфліктів заради її благополуччя.
Коли розпадається родина та рішення про розірвання шлюбу набуває чинності, в 99% випадків діти залишаються мешкати разом з матір’ю. Останнім часом дана тенденція дещо змінюється, але загалом ситуація не змінюється. Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Тобто, щодо дітей, вік яких понад 14 років питань не має, складною залишається ситуація з дітьми до 14 років.
Трапляються непоодинокі випадки, коли мати з якихось особистих причин (помста, ревнощі тощо) не дає батькові спілкуватися з дитиною не зважаючи на то, що він має не аби яке бажання що до цього.
В законі зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. При цьому, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Які важелі впливу на мати, якщо вона перешкоджає спілкуванню батька з дитиною
Слід зазначити одразу, якщо за домовленістю чи рішенням суду дитина мешкає з батьком, дані важелі будуть рівною мірою розповсюджуватися на батька, який перешкоджає вже матері у спілкуванні з дитиною.
Перше, що треба зробити – звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання дитини. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Зазначимо, що рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
При цьому служба викликає на співбесіду як батька, так й мати, як що вік дозволяє – спілкується з дитиною, проводить співбесіду з психологом. Рішення в цьому випадку буде виглядати наступним чином: “Визначити батькові для зустрічей час з 11 по 14 годину в суботу та з 17 по 19 годину у неділю”. Але у рішення даного органу є одна особливість – його не можливо виконати примусово. У разі, якщо об 11 годині в суботу батько постукає у двері до матері аби отримати дитину для прогулянки у парку, а вона йому не відчинить, то на цьому все й закінчиться… Батько тільки може піти до суду стягувати матеріальну та моральну шкоду. Саме рішення про зустріч з дитиною так й залишиться на папері.
Тому другим етапом у разі, якщо дана ситуація має місце бути, є звернення до суду з відповідною позовною заявою. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За заявою зацікавленої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. Необхідно знати, що особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
При розгляді справи судом в засіданнях бере участь представник служби у справах дітей, що більше, дану службу обов’язково залучають у якості третьої особи та вона надає висновок з урахування усіх обставин справи, який саме графік побачень рекомендується в конкретному випадку. Рішенням суду може бути встановлено не тільки декілька годин на тиждень у якості часу для побачення з дитиною, але й з урахуванням віку – проведення якихось загальнодержавних чи релігійних свят з батьком, три дні на зимових канікулах, місяць на літніх канікулах (для дітей шкільного віку), вільне телефонне спілкування та інші варіанти залежно від обставин кожної родини.
Скільки суд буде розглядати справу
Одним з найголовніших питань, яке цікавить в цьому випадку наших клієнтів – скільки суд буде розглядати справу?
На жаль, терміни розгляду справи судом не такі стислі, як того бажалось та багато чого залежить від того як будуть з’являтися сторони на судове засідання та до служби у справах дітей. У всякому випадку навряд чи дана справа може бути розглянута менш ніж за пів року, з урахуванням порядку відкриття провадження, отриманням висновку від служби у справах дітей та набранням рішенням чинності впродовж місяця. Максимальний термін може бути до декількох років з урахуванням розгляду справи судом апеляційної інстанції. Ось чому адвокати рекомендують спочатку звертатись до органу опіки та піклування (служба у справах дітей). Даний орган видає своє рішення впродовж місяця-двох, проводить з батьками бесіду, яка можливо позитивно вплине на того, хто перешкоджає у зустрічах з дитиною.
Однак час, витрачений на отримання саме судового рішення однозначно має сенс, бо вже судове рішення має механізм примусового виконання у разі, якщо сторона не виконує його в добровільному порядку, при цьому санкції в такому випадку досить суттєві та спонукають до дотримання закону. У разі, якщо рішення набрало чинності та у визначений ним час батько прийшов за місцем проживання дитини аби отримати її для прогулянки, а двері не відчинили, то разом з заявою про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби за адресою проживання дитини, батько подає копію рішення та чекає відкриття виконавчого провадження.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону “Про виконавче провадження”. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Частина 1 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” визначає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700грн та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, а також:
- виносить постанову про накладення на матір дитини штрафу в подвійному розмірі (3 400 грн);
- надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення матір’ю дитини кримінального правопорушення,
- звертається з поданням про тимчасове обмеження матері дитини у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби,
- виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження матері дитини у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону).
- вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Хочемо наголосити, частина 10 статті 71 передбачає, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:
1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
2) використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
У разі виконання рішення матір’ю дитини виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо мати дитини надалі перешкоджає побаченням батька з дитиною, батько має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, про які було зазначено раніше.
Кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду
Щодо кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду зауважимо, Кримінальний кодекс України містить статтю 382 “Невиконання судового рішення”, яка передбачає:
- Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню – карається штрафом від п’ятисот (8 500 грн) до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн) або позбавленням волі на строк до трьох років.
- Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Отже, у разі невиконання матір’ю дитини рішення суду виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як ми бачимо, закон має суттєві санкції, аби виконання рішення суду стало реальним. Адже навіть штраф в розумінні кримінального кодексу – це наявність судимості з усіма наслідками, які з цього випливають.
Необхідно пам’ятати й про цивільно-матеріальну відповідальність, про яку ми зазначили на початку та яка може бути застосована незалежно від перелічених санкцій та на додаток до них. Хоча дана санкція реалізується також за умови подання відповідної позовної заяви до суду та проходження процесу й отримання рішення суду, але у разі добровільного невиконання, воно також може бути виконано примусово через судового виконавця.
