Відстрочка від мобілізації: чи потрібна особиста явка військовозобов’язаного до ТЦК

Воєнний стан за час повномасштабного вторгнення продовжували вже 7 разів. Події які розгортаються на фронті дають всі підстави вважати, що дане продовження, на жаль не останнє. Мобілізація триває, законодавство в цій сфері змінюється, набуваючи більш актуального сенсу відносно сьогоднішніх реалій. Питання які пов’язані з мобілізацією, наразі є самими обговорюваним та самими гострими в нашому суспільстві, особливо для тих, хто має усі підстави для отримання відстрочки від призову чи сумнівається в наявності достатніх підстав для цього.

Головне в такому випадку те, що особа, яка дійсно має право на відстрочку від призову під час мобілізації має це показати та довести Територіальному центру комплектації та соціальної підтримки (ТЦК та СП). І ось головна проблема та питання які виникають у зв’язку з цим – чи потрібна особиста явка військовозобов’язаного до ТЦК з відповідними документами, чи можливо відповідну заяву направити засобами поштового зв’язку, долучивши усі підтверджуючі документи і цього буде цілком достатньо?

За коментарем та відповіддю на це питання ІА “ФАКТ” звернулося до адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”.

Як свідчить практика, скільки б спірних питань не виникало при застосуванні норм чинного законодавства, усі вони опиняються в суді у вигляді позовної заяви і саме суд своїм рішенням вирішує долю того чи іншого спірного питання. Коментуючи Ваше вкрай актуальне запитання, хочеться привести як приклад нещодавнє рішення суду по справі в порядку адміністративного судочинства від 15 квітня 2024 року (справа № 580/1482/24), саме воно надасть всі відповіді.

Позивач – батько трьох дітей до 18 років, має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як військовозобов`язаний, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей. У зв’язку з цим він подав до відповідача – місцевого ТЦК та СП заяву про надання такої відстрочки з доданням відповідних документів, однак відповіді не отримав як на цю заяву.

Натомість до позивача зателефонував дільничий поліцейський, який повідомив, що ТЦК звернувся до національної поліції із заявою про розшук позивача. Нюанс ситуації в тому, що до  місцевого ТЦК та СП заяву про надання такої відстрочки з доданням відповідних документів громадянин надіслав засобами поштового зв’язку – рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Своєю чергою, ТЦК дійсно отримав зазначений лист громадянина. Звісно, після зазначеного громадянин звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду, бо саме цими судами вирішуються зазначені питання.

У своєму позові позивач просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ТЦК та СП  щодо не надання  йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як військовозобов`язаному з поміж осіб, на утриманні яких перебуває троє і більше неповнолітніх дітей та зобов`язати ТЦК та СП надати йому відстрочку від призову під час мобілізації на зазначеній підставі, як військовозобов`язаному, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей.

Рішенням суду в задоволенні позову громадянинові було відмовлено повністю.

Якої ж помилки припустився батько трьох неповнолітніх дітей згідно вимог чинного  законодавства?

Пунктом 11 статті 38 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” передбачено, що військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Якщо з центрами надання адміністративних послуг всім все зрозуміло, то щодо інформаційно-телекомунікаційних систем  виникає питання. Інформаційно-телекомунікаційних системи – це комплекс програмного  та апаратного обладнання, який з’єднаний один з одним в один ланцюг, що здійснює передачу даних з однієї точки в іншу, простіше кажучи – сервера та програмне забезпечення. Як ми бачимо, інформаційно-телекомунікаційна система не є засобом поштового зв’язку.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”  громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Аналогічні норми містяться також в Правилах військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Згідно Правил і Порядку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, відповідно до норм чинного законодавства військовозобов’язаний повинен особисто прибути до ТЦК та СП та подати оригінали документів, які дають право на відстрочку від призову під час мобілізації.

Однак в сучасних реаліях нічого не буває дуже просто, у кожного судді на конкретну справу є своя окрема думка. Розбіжності в судовій практиці іноді вражають, доводять до дебатів та нарешті приводяться до ладу постановою Верховного суду України, але на все це потрібен час, якого іноді не має.

Водночас, існує й ще одне рішення суду від 29 квітня 2024 року (справа № 580/2180/24) за позовом іншого громадянина, який у зв’язку з постійним доглядом за хворим батьком має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Він надав відповідачеві – ТЦК та СП у належній формі та у встановленому законом порядку усі необхідні докази, які підтверджують факт існування обставин, що дають право на відстрочку. ТЦК належним чином не розглянув заяву позивача та не прийняв відповідного рішення щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим громадянин звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

У зв’язку з цими обставинами  він просив суд визнати протиправною бездіяльність ТЦК та СП щодо не розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який зайнятий постійним доглядом за хворим батьком та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації  з зазначених підстав.

В даній ситуації позивач також поштою направив відповідачу відповідну заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації. Тобто, як бачимо, умови справи аналогічні зі справою, яку ми навели в якості прикладу раніше, але розбіжності є тільки в підставі звільнення від мобілізації.

Позовні вимоги громадянина були задовільнені частково. Визнано протиправною бездіяльність ТЦК та СП з розгляду заяви військовозобов’язаного про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, як військовозобов’язаному, який зайнятий постійним доглядом за хворим батьком, та ТЦК та СП суд зобов’язав розглянути заяву військовозобов’язаного про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації яку було направлено засобами поштового зв’язку.

Ухвалюючи дане рішення, суд зазначив:

“… обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожніми у спірних правовідносинах. … ТЦК, як суб`єкт владних повноважень, після отримання засобами поштового зв`язку від позивача заяви про надання відстрочки від призову та документів на підтвердження цього права, повен був вчинити відповідні дії щодо оформлення відповідного рішення за наслідком розгляду цієї заяви, однак він обмежився направленням позивачу виключно листа. У спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його компетенції”.

Тобто, суд своїм рішенням визначив, що отримавши заяву громадянина, навіть поштою, ТЦК у всякому випадку повинен відреагувати належним чином відповідно до своїх повноважень та суті заяви.

Слід зазначити, що обидва ці рішення є рішеннями судів першої інстанції. Що примітне, вони є рішеннями одного й того ж самого суду, але ухвалені різними суддями. На них може бути подана апеляційна скарга, не кажучи вже про розгляд на рівні Верховного Суду України при наявності на це підстав.

Ми схиляємось до того, що з погляду закону більш вірним є  перше рішення – від 15 квітня 2024 року справа № 580/1482/24. Річ у тому, що при відправленні поштової кореспонденції поштовими операторами – Укрпоштою або Новою поштою – ніхто не перевіряє того, хто саме відправляє листа. Оператор, приймаючи кореспонденцію, жодним чином не встановлює особу, що дає можливість будь-кому відправити кореспонденцію від імені військовозобов’язаного.

Підпис особи, яка направляє таку кореспонденцію, також жодним чином ніким не завіряється. Крім того, згідно законодавства встановлено обов’язок військовозобов’язаних надати до ТЦК та СП оригінали документів, які підтверджують  підстави відстрочки від призову під час мобілізації. Зрозуміло, що окремі документи, такі як, наприклад, довідку про інвалідність особи, не можна не те що відправляти кудись поштою на тижні, але взагалі з рук випускати.

Стосовно двох наведених рішень, остаточне слово, яке з них відповідає більш букві закону, залишається за Верховним судом України. На жаль, часто трапляється, що за будь-якою розбіжністю та незрозумілому трактуванні, державні органи визначають ситуацію на свою користь, тим більш в такому питанні як мобілізація.