На фронті немає черг до нотаріуса, але є невідкладні потреби: оформити довіреність на розпорядження квартирою, передати право користуватись авто, зафіксувати волю щодо спадкування. Українські військові часто не мають фізичної можливості звернутися до нотаріуса, перебуваючи на передовій або в зоні бойових дій. Та попри це, закон передбачає механізми, які дозволяють оформити ключові документи — довіреність і заповіт — навіть у бойових умовах.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» пояснили, як саме можна оформити довіреність і заповіт без нотаріуса, які правові механізми передбачає українське законодавство для військовослужбовців у зоні бойових дій і що їм варто враховувати, щоб документи були дійсними.
Ні для кого не є таємницею, що коли громадянин вступає до лав Збройних Сил України його цивільне життя стає на паузу. Відтоді людина не належить собі, бо є військовим й не залежно стосується це чоловіка чи жінки. Своєю чергою відсутність ротації та четвертий рік війни робить паузу в цивільному житті невизначено тривалою. Навіть під час відпустки не завжди вдається вирішити всі нагальні справи, бо їх накопичується багато, а бюрократію ніхто не скасовував. Втім іноді бувають ситуації, які вирішувати необхідно вже тут і зараз, але до відпустки ще далеко. Зазвичай нотаріально посвідчена довіреність на когось з друзів чи членів родини знімає більшу частину питань та допомагає вирішити безліч проблем.
Цивільний кодекс України зазначає, що Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем. Водночас довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.
Крім того, заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу. Посвідчені таким чином документи прирівнюються до нотаріально посвідчених та мають з ними однакову силу.
Посвідчуючи зазначені документи все ж таки потрібно витримати декілька умов, аби надалі даними документами була змога скористатися. Перше що потрібно зробити посадовій особі перед посвідченням документа це ідентифікувати військовослужбовця, перевіривши його особу, адекватність сприйняття (чи не знаходиться особа під впливом медичних препаратів, алкогольних чи наркотичних засобів) та чи цілком впевнена особа в тих діях які вона має намір вчинити від свого імені. Надалі потрібно витримати умову, яка передбачена статтею 8 Закону України «Про нотаріат», а саме – під час посвідчення документів військовослужбовцю повинно бути гарантовано дотримання нотаріальної таємниці, що означає повну конфіденційність під час складання та підписання документа. Отже, посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати інформацію, яка стала їм відома.
Наступна вимога стосується самого тексту документа. Звісно найкращий варіант, коли хтось з родичів чи друзів підійде до нотаріуса та, отримавши зразок необхідного документа, перешле його фотографію військовослужбовцю аби максимально були враховані всі юридичні тонкощі. Особливо це стосується довіреностей, адже неправильно зазначений орган, в якому необхідно вчинити дію за довіреністю, просто не прийме представника з довіреністю. Щодо загальних вимог, то текст документа повинен бути чіткий, зрозумілий, із зазначенням дат словами. Втім існує одне застереження при посвідченні документів – посадові особи не можуть посвідчувати документи на себе, своїх рідних або від їхнього імені.
Зазначимо, що законодавство передбачає певні вимоги до довіреності, серед яких є наступні:
- текст довіреності має обов’язково містити наступні складові: місце і дату складення (підписання), повні дані обох сторін (ПІБ, РНОКПП, місце реєстрації), строк дії, на який вона видана. Якщо строк довіреності не було зазначено, вона зберігає чинність до припинення її дії особою, яка її видала. Разом із тим, довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною;
- підпис довірителя обов’язково повинен бути здійснений в присутності посадової особи, яка посвідчує довіреність. У випадку, коли особа має фізичні вади, або хвороби, які унеможливлюють здійснити особистий підпис, довіреність підписує інша особа; відомості про таку особу та причини, з яких довіритель не може підписати документ самостійно, зазначаються у посвідчувальному написі.
При цьому один примірник довіреності залишається у довірителя або надсилається представникові, а другий – передається для реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей.
Щодо посвідчення заповіту, то тут головними є наступні вимоги:
- Бов’язкова присутність свідків у кількості не менше двох. Їх особисті дані також зазначаються в тексті заповіту ((ПІБ, РНОКПП, місце реєстрації), вони мають бути присутніми саме під час посвідчення заповіту, чути текст і власноручно підписати документ. Свідком не може бути: спадкоємець, член його сім’ї, родич, інша посадова особа.
- Виключно письмова форма з обов’язковим зазначенням місця, часу та дати складення, а також місця народження заповідача. Заповіт повинен бути підписаний заповідачем власноручно. У разі коли заповідач унаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням, у його присутності та в присутності запрошених ним двох свідків, заповіт може підписати інша фізична особа відомості про яку також мають бути зазначені у заповіті. Не допускається вчинення заповіту через представника (за довіреністю). Текст заповіту складається так, щоб розпорядження заповідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформлення спадщини.
- Заповіт складається у двох примірниках: один видається заповідачу, інший – направляється за належністю для подальшої реєстрації у Спадковому реєстрі.
Після посвідчення командиром (начальником) або уповноваженою ним особою ці документи протягом п’яти днів передаються до Генерального штабу ЗСУ, Міністерства оборони або іншого відповідного центрального органу. Ці органи своєю чергою, пересилають їх до Міністерства юстиції України або його територіального управління, які вже забезпечують передачу документів нотаріусу (державному або приватному) для обов’язкової реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей або Спадковому реєстрі.
Ще один документ, на якому обов’язково хочемо акцентувати увагу, це особисте розпорядження військовослужбовця про виплати на випадок його смерті. Це взагалі новація у діючому законодавстві, але тем не менш важлива для військовослужбовців. Мова йде про ті самі 15 млн. гривень, які держава виплачує у якості одноразової грошової допомоги за смерть військовослужбовця під час захисту Батьківщини.
Пункт 4 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що військовослужбовець має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі – особисте розпорядження).
Хто саме та яку частку виплати отримає, залежить виключно від того, чи склав військовослужбовець особисте розпорядження, чи ні. Отже, якщо особисте розпорядження складено, то виплату отримають саме ті особи, які зазначені в розпорядженні. Втім існує одне застереження, так би мовити, обов’язкова частка (як при складанні заповіту), яка передбачає, що неможливо позбавити виплат:
- малолітніх дітей;
- неповнолітніх дітей;
- повнолітніх непрацездатних дітей;
- непрацездатну вдову (вдівця);
- непрацездатних батьків загиблої (померлої) особи.
Якщо перелічені особи не будуть зазначені в особистому розпорядженні, їм має бути виплачено 50% від того, що кожен з них отримав би, якби такого розпорядження не було.
Таким чином, особисте розпорядження захищає цивільних дружин/чоловіків, дітей народжених не у шлюбі або ще не народжених по за шлюбом та інших осіб з ким військовослужбовець мав сімейні стосунки.
Варто знати, що в разі відсутності особистого розпорядження виплату отримують:
- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
- вдова (вдівець);
- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особи проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
- утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому виплата між зазначеними особами буде розподілятися у рівних частках. Однак не мають права на зазначену виплату наступні особи:
- громадяни РФ та Республіки Білорусь;
- особи, які постійно проживають на територіях цих країн;
- особи, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво РФ.
Необхідно знати, що існує два варіанти складання особистого розпорядження:
- посвідчити справжність підпису у командира військової частини;
- посвідчити справжність підпису у нотаріуса.
Особисте розпорядження складається письмово в довільній формі із зазначенням:
- військового звання;
- прізвища, імені та по батькові (за наявності);
- дати народження;
- місця проживання чи перебування (реєстрації місця проживання);
- реєстраційного номера облікової картки платника податків військовослужбовця;
- місця і часу складення особистого розпорядження.
В особистому розпорядженні обов’язково зазначаються частка (частки) належної до виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також особа (особи), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати. В ньому також повинно бути особисто підписане особою, яка його вчиняє. В особистому розпорядженні можуть бути зазначені відомості щодо територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким призваний/прийнятий на військову службу військовослужбовець, або номер військової частини, в якій він проходить військову службу, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти.
Оригінал особистого розпорядження передається військовослужбовцем командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування). Якщо розпорядження посвідчено командиром військової частини – в той же день, якщо нотаріусом – протягом 10 днів. Командир, який прийняв розпорядження, має зробити запис про прийняття розпорядження на копії такого розпорядження. Така копія залишається на зберіганні у військовослужбовця. Надалі оригінал особистого розпорядження передається командиром військової частини, командиром/керівником підрозділу органу (служби, військового формування) до служби діловодства (канцелярії) військової частини де він реєструється в установленому порядку.
При цьому в випадку, якщо розпорядження вчинив військовослужбовець ЗСУ – воно надсилається для зберігання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Якщо це зробив військовослужбовець інших формувань – долучається до особової справи військовослужбовця.
Відповідно до чинного законодавства оригінал особистого розпорядження зберігається у відповідних районних (міських) ТЦК та СП за місцем реєстрації місця проживання або за місцем призову (прийняття) на військову службу такої особи, якщо такий призов (прийняття) на військову службу здійснювався (здійснювалося) не за місцем реєстрації місця проживання військовозобов’язаного або резервіста.
Зазначимо, що скасувати особисте розпорядження можливо в будь-який момент, про що необхідно подати рапорт за місцем служби. У разі, якщо є бажання змінити особисте розпорядження, можна скласти його нову форму, якою буде скасовано попереднє. Нове розпорядження складається та передається на зберігання за тим же порядком.
Між іншим, військовослужбовець має право зберігати інформацію про особисте розпорядження в таємниці й ніхто не має права її розголошувати. Для такого випадку в законодавстві спеціально прописані механізми захисту цієї таємниці.
