Реєстрація місця проживання є обов’язковою процедурою для кожного українця. Вона добре знайома більшості ще з минулих років під назвою «прописка» і досі викликає багато запитань: чи справді реєстрація має юридичне значення, які права та обов’язки вона створює, і що насправді ризикує людина, якщо живе без неї? В українському законодавстві право власності виникає не завжди одночасно з реєстрацією. І хоча запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно є обов’язковим, сама по собі реєстрація не завжди захищає від ризиків. Проте в багатьох життєвих ситуаціях саме вона стає ключовим фактором для реалізації прав і законних інтересів людини. Отримання медичних послуг, соціальні виплати, оформлення документів, участь у виборах, навіть можливість оформити дитину в дитячий садок чи школу — усе це прив’язано до місця реєстрації.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» розповіли, як саме працює система реєстрації місця проживання в Україні, які правові наслідки має її наявність чи відсутність, і в яких випадках її відсутність може перетворитися на серйозну проблему.
Як свідчить статистика, до початку воєнних дій на території Україні в лютому 2022 року, приблизно до 15% населення країни фактично проживало не за місцем своєї реєстрації, що складало понад три мільйони громадян. Зараз, у зв’язку з тривалими активними воєнними діями ця цифра є набагато більшою. Втім значна територія України продовжує жити доволі мирним життям, приймаючи внутрішньо переміщених осіб – тих, хто прибув як на тимчасове проживання, так і тих, хто вирішив свою долю надалі пов’язати з новим місцем та придбав у власність нерухоме майно. Втім зараз власниками нової нерухомості стають не тільки ВПО, а дехто, користуючись достатньо низькими цінами скуповує нерухомість під оренду, дехто просто вирішує переїхати мешкати в інший регіон, хтось купує дітям на майбутнє. Але вже наступним кроком після підписання у нотаріуса договору купівлі-продажу квартири чи будинку, у багатьох виникає питання прописки у придбану житлову нерухомість.
Слід зазначити, що на даний час юридично такого терміну як «прописка» не існує. Вже багато років на законодавчому рівні вживається термін «реєстрація місця проживання». Однак по суті це є один й той же самий інститут, а тому пересічні громадяни продовжують й надалі досить часто використовувати саме термін «прописка».
Стаття 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зазначає, що громадянин України, який проживає на її території, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Що загрожує за порушення вказаного терміну? Згідно з положеннями статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проживання громадян без паспорта або з недійсним паспортом, а також відсутність реєстрації місця проживання є адміністративним правопорушенням. За такі дії передбачено попередження. Якщо ж особа повторно протягом року порушує ці вимоги — тобто знову проживає без паспорта, з недійсним документом або без реєстрації місця проживання, — це вже тягне за собою накладення штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, закон прямо визначає обов’язок громадянина мати чинний паспорт і дбати про реєстрацію місця проживання, а також встановлює відповідальність за ігнорування цих норм.
Як бачимо, санкції не є страшними попередження чи штраф від 17 о 51 гривні. І так можливо нескінченно…. Річ у тім, що з’ясувати про те, що ви мешкали десь без реєстрації можуть тільки тоді, коли ви самі звернетесь за реєстрацію до ЦНАПу за новою адресою. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 197 КУпАП, мають розглядати виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад, а не суди. Тому на місці вас або посварять, або запропонують сплатити штраф у разі повторності скоєння порушення.
Трапляються непоодинокі випадки, коли придбана житлова нерухомість не є єдиною у громадянина. В такому випадку стає питання про доцільність зміни місця реєстрації зі старого на нове. Наразі чинне законодавство України не містить жодної норми, яка б зобов’язувала обов’язково когось зареєструвати в квартирі чи будинку. Отже, людина не може не мати місця реєстрації, а от квартира чи будинок можуть існувати без зареєстрованих в них громадянах. Питання з нарахуванням комунальних послуг при цьому вирішується доволі просто – воно йде як за одну зареєстровану особу, а при наявності лічильників оплата відбувається за фактично спожите.
Зареєструвати місце проживання можливо звернувшись до: виконавчого органу сільських, селищних, міських рад за місцем розташування нерухомості; Центру надання адміністративних послуг за місцем розташування нерухомості або Державного підприємства «Дія» (через мобільний додаток Дія).
Для здійснення реєстрації потрібно надати наступні документи:
- заяву на реєстрацію місця проживання встановленого зразка;
- документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, який складає 45,42 грн.
- військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
- документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно;
- паспортні дані, код РНОКПП.
Хочемо зауважити, що частиною другою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що у разі, якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.
А зараз до головного – чи потрібно, щоб реєстрація місця проживання громадянина збігалася з його фактичним місцем проживання? Так, краще бути зареєстрованим саме там, де проживаєте фактично, особливо якщо мова йде взагалі про території різних територіальних громад. Так, зараз багато послуг, які надаються державою чи місцевими органами, не мають прив’язки до місця проживання. Укласти декларацію з лікарем можливо з будь-яким на ваш розсуд. Але реалізовувати направлення лікаря на аналізи та до профільних спеціалістів простіше саме там, де фактично знаходишся та мешкаєш. Ще один аспект – прийом на роботу. На реєстрацію місця проживання звертають увагу, коли при прийомі на роботу працівника допускають до матеріальних цінностей, банківської таємниці, конфіденційної інформації. Якщо вибір буде стояти між місцевим працівником та працівником з реєстрацією за тисячі кілометрів, то вибір за таких умов буде очевидним.
Але самий суттєвий момент з-поміж всіх – розгляд справ судами. Деякі судові справи прив’язані до місця проживання особи, наприклад, встановлення факту родинних відносин. Втім більш суттєво не це. Багато судових справ розглядається за принципом – за місцем реєстрації відповідача. При чому суди ретельно перевіряють адресу реєстрації, яку зазначено в позовній заяві або безпосередньо в реєстрі територіальної громади, або надсилаючи відповідний запит до територіальної громади. Всі судові повістки надходитимуть саме на адресу реєстрації.
Проігнорувавши за незнанням якусь судову справу, можливо отримати таке рішення суду, яке потім буде доволі трудно оскаржити. За тим же принципом за місцем реєстрації боржника йде звернення до державної виконавчої служби, яка реалізує судове рішення, яке вже набуло чинності. І вам дуже поталанить, якщо за адресою реєстрації де ви фактично не проживаєте проживає хтось з ваших рідних, який повідомить вас про судову повістку чи те що заходив державний виконавець, а не навпаки, скриє дані факти.
Актуальним наразі для чоловіків призовного віку є зараз реєстрація саме за місцем проживання, адже всі повістки та повідомлення ТЦК та СП надсилає саме за місцем реєстрації громадянина, беручи дані з реєстру територіальної громади. Прив’язка до ТЦК та СП за місцем реєстрації зобов’язує чоловіка звертатися з вирішення будь-яких військових питань саме до свого ТЦК та СП. Не слід забувати, що якщо повістка від ТЦК та СП не знайшла свого адресата, наступним кроком є накладення штрафу в сумі до 17 000 грн. Пропущене на пошті повідомлення від виконавчої служби з приводу такого штрафу вже подвоює суму до 34 000 грн.
Втім реєстрація має значення не тільки для військових питань. Оформлення пенсії та багатьох соціальних пільг та виплат здійснюється саме за адресою місця реєстрації, при цьому державні органи дуже прискіпливо ставляться до цього питання. Але якщо вам все ж таки зручніше залишатися зареєстрованим за старою проживання, жодних перешкод для цього не має.
Що стосується житла, яке було придбане для здачі в оренду. Неодноразово зустрічали думку, що в такому випадку взагалі не обов’язково аби хтось був зареєстрований в такому приміщенні. Вважаємо такий підхід дуже спірнім. Річ у тім, що орендатори бувають різні й добре як що платять сумлінно, квартиру утримують в належному стані та взагалі з ними не має проблем. Тоді так, даний підхід є вірним. Але іноді з першого погляду порядна людина з часом виявляється не зовсім такою. В тому випадку, коли орендар відмовиться сплачувати за житло, мотивуючи відсутністю коштів та відмовиться з’їжджати з приміщення, мотивуючи тим, що їм з дитиною нікуди йти, саме ваша реєстрація та й ще з вашою дитиною за даною адресою може бути тим важелем, який дозволить вирішувати такі питання швидко та безболісно.
Саме на цьому етапі згадується юридичний міф, який гуляє серед пересічних громадян – як що багато років прожити в будинку чи квартирі, а тим більш бувши зареєстрованим (прописаним) в ньому, то отримуєш право власності в такій нерухомості.
За загальним правилом це не відповідає дійсності, але є єдине виключення. Згідно зі статтею 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до частини 2 даної статті, особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Це дуже складне питання та вирішується через суд. Аби ні у кого не було підстав навіть говорити про таке, не те що йти до суду, візьміть собі за правило:
- завжди сплачуйте комунальні послуги особисто та зберігайте квитанції;
- не дозволяйте нікому робити ремонтні роботи у належному вам нерухомому майні;
- якщо ви здійснюєте ремонтні роботи на прохання мешкаючих у житлі, також зберігайте всі чеки та квитанції;
- у разі необхідності тільки особисто спілкуйтеся з представниками державних та комунальних органів з приводу свого нерухомого майна;
- познайомтеся з сусідами, залиште їм свої контактні дані, попросіть внести вас до чату будинку/під’їзду/вулиці;
- зберігайте чеки та квитанції на техніку та меблі придбані у житло.
Зазначені кроки можуть зберегти вам не тільки нерви, а й майно, адже нам відомі випадки, коли к орендарю, який мав великі кредитні борги, приходили державні виконавці за місцем фактичного проживання, описували майно, не розбираючись чиє воно, та потім конфісковували.
Отже, ідеальних ситуацій не існує. В кожному випадку є свої «за» та «проти». Тому, перш ніж зважитись на якийсь юридично вагомий крок, радимо або особисто все добре прорахувати, або звернутися за порадою до фахівця. Іноді проблему попередити набагато легше, ніж потім розв’язувати.
