Реєстрація місця проживання дітей і майнові правочини: юристи пояснили зміни, які відбулися в 2026 році

У 2026 році правила щодо реєстрації місця проживання дітей і управління їхнім майном змінилися з урахуванням ситуацій, які часто виникають у родинах під час війни. Один з батьків може перебувати в полоні, вважатися зниклим безвісти, жити окремо від дитини, не брати участі в її утриманні або бути недоступним для оформлення згоди. Через це процедури, які раніше вимагали участі обох батьків, отримали нові винятки та чіткіший порядок підтвердження обставин.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», пояснили, як після змін у законодавстві в 2026 році батьки можуть зареєструвати або зняти з реєстрації місце проживання дитини без згоди другого з батьків, які документи підтверджують полон чи зникнення безвісти, а також як оновлені норми впливають на управління майном малолітньої дитини, дозвіл органу опіки та піклування і правочини з нерухомістю.

Весною 2026 року в законодавстві з’явилися важливі зміни, які стосуються реєстрації місця проживання дітей та управління їхнім майном. Для багатьох родин ці питання мають практичне значення, адже під час війни один з батьків може перебувати в полоні, зникнути безвісти або з інших причин не мати можливості надати згоду на оформлення документів дитини.

Зазначимо, що Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 13 травня 2026 року № 648 «Питання декларування та реєстрації місця проживання (перебування) в Україні». Цим документом спрощено порядок реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання дітей віком до 18 років у випадках, коли другий із батьків або законний представник не може надати згоду через перебування в полоні або зникнення безвісти. До внесення цих змін для реєстрації місця проживання дитини або зняття її з реєстрації за загальним правилом була потрібна згода обох батьків. У сучасних умовах виконати таку вимогу іноді було неможливо, оскільки один із батьків міг бути недоступним з причин, пов’язаних із війною. Саме тому порядок оформлення реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей було змінено.

Після оновлення правил згода другого з батьків не потрібна, якщо він перебуває в полоні або має статус особи, зниклої безвісти. Такий статус можна підтвердити двома шляхами: отримати відповідне рішення суду, що зазвичай є складнішою та тривалішою процедурою, або внести дані до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Для спрощення процедури законодавець передбачив перелік документів, якими можна підтвердити відсутність можливості отримати згоду другого з батьків. Для реєстрації або зняття з реєстрації місця проживання дитини без такої згоди потрібно надати один з документів: витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або довідку про перебування військовослужбовця в полоні. Її може видати Міністерство оборони України, інший центральний орган виконавчої влади, який здійснює керівництво військовими формуваннями, правоохоронний орган, державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, командир підрозділу Збройних Сил України, інше військове формування, утворене відповідно до закону, або орган, що входить до складу сектору безпеки і оборони України.

Окремі зміни стосуються управління майном дитини, яке регулюється статтею 177 Сімейного кодексу України. За чинними положеннями батьки, усиновлювачі або опікун управляють майном, що належить малолітній дитині, без спеціального повноваження. Водночас вони зобов’язані дбати про збереження цього майна та використовувати його в інтересах дитини. Якщо малолітня дитина вже здатна самостійно визначати свої потреби та інтереси, батьки мають враховувати їх під час управління її майном. Такий підхід означає, що майнові рішення щодо дитини повинні прийматися з урахуванням її реальних потреб, а не лише на розсуд дорослих.

Частина друга статті 177 Сімейного кодексу України чітко визначає перелік дій, які батьки, усиновлювачі або опікун не можуть здійснювати на власний розсуд щодо майна малолітньої дитини. Для таких рішень необхідний дозвіл органу опіки та піклування. Крім того, якщо від імені дитини діє лише один із батьків, обов’язковою є нотаріально посвідчена згода другого з батьків. Зокрема, без дозволу органу опіки та піклування та без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків не допускається відмова від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі від речових прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації. Також заборонено видавати від імені малолітньої дитини будь-які письмові зобов’язання.

Окремо закон регулює правочини щодо майна дитини. Під такі обмеження підпадають правочини стосовно об’єкта житлової нерухомості та земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, якщо власником або користувачем такого майна є малолітня дитина.

Дозвіл органу опіки та піклування та згода другого з батьків також необхідні для відчуження майна дитини. Закон прямо визначає, що до таких дій належать продаж, дарування, міна, внесення або передача майна до статутного чи складеного капіталу юридичної особи, пайового фонду, а також внесення вступного, членського чи цільового внеску члена кооперативу.

Крім того, спеціальний порядок поширюється на поділ, виділ, передачу в заставу або іпотеку нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості та іншого цінного майна, власником якого є малолітня дитина. До такого майна закон прямо відносить і транспортні засоби.

Разом з тим закон встановлює низку винятків, за яких нотаріально посвідчена згода другого з батьків на вчинення правочину не потрібна. Таке правило застосовується, якщо один із батьків або усиновлювачів захоплений у полон чи заручники, інтернований у нейтральні держави, зник безвісти за особливих обставин або визнаний безвісно відсутнім.

Відсутність згоди другого з батьків також не перешкоджає укладенню правочину, якщо він проживає окремо від дитини не менше шести місяців поспіль і не бере участі в її вихованні та утриманні або якщо його місце проживання невідоме.

Однією з найпомітніших новацій стало спрощення процедури безоплатного набуття майна дитиною. Відтепер правочин, за яким дитина набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, може укладатися без отримання дозволу органу опіки та піклування.

Водночас закон не скасовує вимогу щодо згоди батьків на укладення такої угоди та прийняття майна дитиною. Фактично процедура дарування неповнолітній дитині квартири, житлового будинку, земельної ділянки чи автомобіля стала простішою, оскільки участь органу опіки та піклування в таких випадках більше не потрібна. При цьому для придбання майна від імені дитини дозвіл органу опіки та піклування, як і раніше, залишається обов’язковим.

Однак без змін залишився порядок надання дозволу на правочини щодо нерухомого майна дитини. Орган опіки та піклування проводить відповідну перевірку протягом одного місяця та може надати дозвіл лише за умови гарантування збереження права дитини на житло. Разом з цим закон чітко визначає випадки, у яких орган опіки та піклування має право відмовити у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та одночасно звернутися до нотаріуса із заявою про накладення заборони на відчуження такого майна.

Підставою для відмови є встановлення обставин, за яких мати та/або батько дитини, які звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України.

Таке рішення може бути прийняте і тоді, якщо судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено чи прийнято рішення про відібрання дитини від батьків або від того з батьків, який звернувся за дозволом, без позбавлення батьківських прав відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України.

Окремою підставою для відмови є подання до суду позову про позбавлення батьківських прав того з батьків, який звернувся за дозволом. При цьому закон посилається на статтю 165 Сімейного кодексу України, відповідно до якої такий позов можуть подати один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому перебуває дитина, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина після досягнення чотирнадцяти років.

Підставою для відмови також є надання заявником неправдивих відомостей, які мають істотне значення для вирішення питання про надання або ненадання дозволу. Варто знати, що орган опіки та піклування не надасть дозвіл і в тому випадку, якщо між батьками відсутня згода щодо вчинення правочину стосовно нерухомого майна дитини.

Перешкодою для отримання дозволу є також наявність судового спору між батьками дитини або між одним із батьків і третіми особами щодо нерухомого майна, стосовно якого подано заяву про вчинення правочину. Останньою визначеною законом підставою для відмови є встановлення того, що правочин призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Окрему увагу варто звернути на правило, за яким під час вчинення одним з батьків правочину щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Водночас другий із батьків не позбавлений права захистити свою позицію: якщо правочин виходить за межі дрібного побутового та був укладений без його згоди, він може звернутися до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним.

За чинними нормами питання управління майном дитини батьки вирішують спільно, якщо інший порядок не визначений договором між ними. У разі виникнення спору між батьками щодо управління майном дитини такий спір може розглядатися органом опіки та піклування або судом.

Також варто знати, що служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі такі документи:

• заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників);
• копію паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, паспортного документа іноземця;
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі наявності);
• документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно;
• витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виданий відповідно до законодавства;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку з місця проживання, про склад сім’ї та реєстрацію або витяг з домової книги;
• копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників);
• копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників);

копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності).

Якщо сім’я виїжджає на постійне місце проживання за кордон, до зазначених документів додатково подається довідка управління або відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем реєстрації сім’ї. Після отримання документів служба у справах дітей протягом 10 робочих днів розглядає подані матеріали та з’ясовує, чи існують обставини, які можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Зазначимо, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності, на яке або право користування яким має дитина, надається районною у місті Києві державною адміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті у разі її утворення, селищної або сільської ради. Такий дозвіл оформлюється за поданням служби у справах дітей після проведення перевірки документів за місцезнаходженням майна протягом одного місяця з дня надходження заяви та лише за умови гарантування збереження права дитини на житло.

Рішення про надання дозволу оформлюється відповідним актом, а витяг із нього видається заявникам службою у справах дітей. При цьому правочин, за яким малолітня дитина безоплатно набуває у власність майно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без отримання дозволу органу опіки та піклування. У разі виїзду сім’ї, в якій виховується дитина, за межі населеного пункту придбання житла має здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.При цьому рішення органу опіки та піклування про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або про відмову у його наданні може бути оскаржене до суду.

Радимо перед реєстрацією місця проживання дитини, зняттям її з реєстрації або оформленням будь-яких дій з майном неповнолітнього спершу визначити, чи потрібна згода другого з батьків, чи є підстави діяти без неї, підготувати документальне підтвердження полону, зникнення безвісти або інших передбачених законом обставин, а у справах щодо нерухомості дитини завчасно звертатися до служби у справах дітей, щоб не створити ризик оскарження правочину в суді.