Зміна строків позовної давності під час війни: практичні наслідки нового закону коментують юристи

Четвертий рік Україна живе у стані повномасштабної війни. Правова система, як і кожна інша сфера, адаптується до умов, у яких судові засідання можуть зриватися через повітряні тривоги, а доступ до документів або реєстрів обмежується через обстріли чи окупацію. На цьому тлі Верховна Рада ухвалила досить маленький за своїм обсягом закон, який вміщує всього декілька рядків, але його важливість безмежна, адже він стосується широкого спектру прав та обов’язків не тільки фізичних, але й юридичних осіб. Йдеться про зміни строків позовної давності — однієї з засад цивільного судочинства, яка визначає: скільки часу має людина чи компанія, щоби відстояти своє право. Нововведення має потенціал вплинути на тисячі справ — від майнових конфліктів і спадкових спорів до стягнення боргів.

Редакція ІА «ФАКТ» звернулася до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» за коментарями щодо суті законодавчої зміни та її наслідків для українців в умовах воєнного часу.

14 травня Верховна Рада схвалила у другому читанні законопроєкт №11315, яким скасовується призупинення строків позовної давності під час воєнного стану. До цього діяла норма, згідно з якою ці строки автоматично зупинялись на весь період війни — тепер вона втратить чинність. Зазначимо, що закон почне діяти через три місяці з моменту опублікування. Він опублікований в газеті «Голос України» 3 червня 2025 року, тобто вже з 4 вересня 2025 року всі строки позовної давності в цивільному праві будуть «працювати» в звичайному режимі.

У пояснювальній записці до закону йдеться, що у реаліях затяжного воєнного стану механізм зупинення строків фактично втратив сенс. На сьогодні судова система функціонує, і громадяни, які хочуть відстоювати свої права, можуть це зробити у правовому полі. Автори документа вважають, що збереження «заморожених» строків уже не відповідає реальним умовам. Натомість передбачено, що в окремих випадках, наприклад, коли людина безпосередньо бере участь у бойових діях, суд і надалі зможе не застосовувати позовну давність — на підставі частини 5 статті 267 Цивільного кодексу. Отже, законодавець повертає дію строків до довоєнної логіки — з урахуванням того, що система правосуддя здатна гарантувати доступ до суду навіть у нинішніх умовах.

Нагадаємо, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі – ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Річ у тім, що ще в березні 2022 року, а потім у серпні 2023 року були прийняті зміни до ЦКУ, які в остаточній редакції виглядали наступним чином:

«У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Як ми бачимо, законом був зупинений перебіг строку позовної давності на строк дії воєнного стану. Це означає, що час, який минув з моменту введення воєнного стану не враховується при обчисленні строку позовної давності. Такий підхід був застосований для захисту прав громадян, коли звернення до суду є неможливим або ускладненим у зв’язку з бойовими діями або окупацією.

Однак наразі законодавець виходить з того, що по-перше у захисті своїх прав повинні існувати розумні строки, а по-друге, всі хто має бажання й зараз звертаються до суду за захистом своїх прав. Нагадаємо, що підсудність судів, які не можуть функціонувати у зв’язку з окупацією територій або близькістю бойових дій, передана іншим судам на безпечній території України. За офіційним посиланням – https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ у доступі перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану та перелік судів, територіальну підсудність яких відновлено.

Потрібно пам’ятати, що крім загального строку позовної давності у три роки, існують й інші варіанти строків позовної давності. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

• про стягнення неустойки (штрафу, пені);
• про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (у цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості);
• у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 Цивільного кодексу України – далі ЦК України);
• про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України);
• у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України);
• про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України);
• про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства;
• про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі;
• про оплату чека (ст. 1106 ЦК України);
• про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України).

Позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовна давність учотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

До вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд – три рокивід дня прийняття роботи замовником (ст. 863 ЦК України).

Варто при цьому знати, що згідно зі ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Наприклад: особа за розпискою зайняла у іншої особи значну суму коштів на певний термін – до 31 грудня 2020 року. В зазначений термін борг повернуто не було. Починається загальний трирічний строк позовної давності. Кредитор тупотить ногами та вимагає від боржника повернути кошти та погрожує зверненням до суду.

Нарешті 30 січня  2022 року сторони доходять згоди й боржник пише нову розписку, якою зобов’язується повернути борг до 31 грудня 2022 року. Отже, з 1 січня 2023 року починається новий трирічний термін позовної давності. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (це визначено ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (ця правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Крім того, відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. При цьому залишення позову у суді без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а також не обмежує позивача у праві знову звернутися до суду з відповідним позовом.

Зазначимо, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розгляді спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Отже, у разі, якщо до суду зайшла позовна заява про захист прав, що до яких сплив строк позовної давності, на приклад – про розірвання договору дарування за межами однорічного строку позовної давності – через два роки. В такому випадку позивачеві (дарувальнику) потрібно надати до суду одночасно додатково до позову заяву, якою просити поновити строк позовної давності, обґрунтував (з наданням доказів) чому саме був пропущений відповідний строк (позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з переломом хребта, опинився в окупації тощо). Відповідач своєю чергою повинен подати заяву про застосування строків позовної давності та мотивувати чому саме строк позовної давності не може бути поновлений (позивач перебував в окупації всього один місяць тощо). Наскільки обґрунтована та чи інша заява, буде вирішувати вже суд беручи до уваги письмові докази. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Слід зазначити, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується  судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи, то ним можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.

Нагадаємо, що цього року питання позовної давності зазнало ще однієї зміни. Наразі існують зміни й у перебігу строку позовної давності відносно нерухомого майна, а саме перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування, зайняття, визнання права щодо нерухомості, право на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права особи, яка порушила право позивача або дати передачі набувачеві (особі, яка порушила право позивача) нерухомості, щодо якої на момент такої передачі законом не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права.

На даний час, якщо право власності на належне вам майно було незаконно перереєстровано, наприклад, чотири роки тому, а ви дізналися про це тільки вчора, то можете попрощатися зі своєю нерухомістю. Відправною точкою тепер є не «коли дізналася, або повинна була дізнатися», як було раніше, а «коли право власності на майно було зареєстровано в реєстрі». Саме з дати реєстрації в Державному реєстрі речових прав й почне свій перебіг трирічний термін позовної давності.     

Питання застосування строків позовної давності хоча і залежить в кожній конкретній справі від обстави, проте це питання неодноразово переглядалося судами касаційної інстанції.

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

В практичній площині новий закон щодо перебігу строку позовної давності означає, що всі юридичні питання, які стояли на паузі, повинні бути вирішені якнайшвидше. Отже, ми, як завжди, наполягаємо на тому, що потрібно дуже уважно ставитися до своїх прав, особливо до майнових або пов’язаних з нерухомим майном. Іноді звичайна консультація, отримана своєчасно, зберігає вартісне майно та запобігає судовій тяганині, яка може тривати роками.