Саміт лідерів Китаю, Південної Кореї та Японії в Сеулі: значення переговорів для України
27 травня прем’єр-міністр Китаю Лі Цянь, президент Південної Кореї Юн Сок Йол і прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда провели зустріч на тристоронніх переговорах у Сеулі. Слід зазначити, що це була перша зустріч цих азійських країн за останні чотири роки. До цього їх лідери зустрічалися окремо для двосторонніх переговорів один з одним.
Темами, які обговорювалися на зустрічі, були економіка, торгівля, наука, технології, сфера охорони здоров’я, а також міжнаціональні обміни. Крім того, обговорювалися питання зовнішньої безпеки, яка виникла за причин сучасної напруженості у геополітичному просторі на тлі воєнних дій, ядерних та ракетних загроз. Напередодні Президент Південної Кореї на двосторонній зустрічі попросив лідера Китаю відігравати конструктивну роль зі своїми партнерами в Північній Кореї, яка розширює свій ядерний і ракетний арсенал всупереч резолюціям Ради Безпеки ООН.
Перед самітом офіційні особи і дипломати з Південної Кореї та Японії заявляли, що не мають впевненості в тому, що на саміті будуть зроблені важливі та гучні заяви, але він допоможе цим трьом країнам оживити їхні непрості відносини. Китай, який має вплив на РФ та Південна Корея і Японія, які є союзниками США, намагаються налагодити взаєморозуміння на тлі суперництва між Пекіном і Вашингтоном. До цього слід додати напруженість навколо Тайваню, який Пекін вважає своєю територією. США підтримують Тайвань, міністр закордонних справ Тайваню Лінь Цзя-лун називає це “важливим жестом солідарності, який показує, що Америка твердо підтримує демократичний Тайвань”. Ця держава грає вирішальну роль у глобальному ланцюжку постачання штучного інтелекту, оскільки компанія Taiwan Semiconductor Manufacturing Co виробляє більшу частину передових світових чіпів, у тому числі розроблених Nvidia. На тристоронній зустрічі прем’єр-міністри Японії та Китаю обговорили питання Тайваню та домовилися провести новий раунд двостороннього діалогу на високому рівні.
“Три країни повинні розділяти чітке розуміння того, що єдиний шлях до національних інтересів та щастя своїх народів – це виграш на основі співпраці, а не конфронтації та конфлікту”, – заявив Лі Хі Суп, генеральний секретар Секретаріату зі співробітництва між Китаєм, Японією та Південною Кореєю, у недавньому інтерв’ю Сіньхуа.
Яке значення для України має саміт лідерів Китаю, Південної Кореї та Японії
Китай, Японія та Південна Корея відіграють ключову роль в економіці Азійсько-Тихоокеанського регіону, а також у світовій економіці в цілому. Незважаючи на непрості відносини між цими державами за останні десятиліття, їх співпраця досягла значного прогресу не тільки в економіці, але й в торгівлі, безпеці, суспільних відносинах. Саміт стосувався розширення питань безпеки, бо лідери країн добре розуміють те, що наслідки війни між РФ та Україною виходять далеко за межі Європи.
Примітно, що під час зустрічі в Сеулі Японія заявила, що Північна Корея поінформувала її про план до 3 червня запустити ракету-носія супутника. Вочевидь, йдеться про спробу КНДР вивести на орбіту другий військовий супутник-шпигун. Крім того, розвідка Південної Кореї повідомила, що участь у його запуску беруть російські експерти. Про їх прибуття до Північної Кореї повідомило агентство “Рьонхап”, зазначивши, що росіяни стали брати участь у космічній програмі КНДР після зустрічі Путіна з Кім Чен Іном ще у вересні 2023 року.
Офіційні особи США, Японії та Південної Кореї закликають режим Кім Чен Іна скасувати запуск супутника, тому що санкції Ради безпеки ООН забороняють Північній Кореї проводити ракетні випробування. При цьому РФ регулярно звинувачують у порушенні режиму санкції проти Пхеньяна після початку її вторгнення на територію України, але Росія це заперечує.
На саміті лідери азійських країн підтвердили важливість денуклеаризації КНДР (відмову країни від ядерного озброєння – ред.). Через кілька годин після того, як Пхеньян оголосив про план запуску ракети-носія супутника, прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда заявив:
“Японія разом із Південною Кореєю та Китаєм підтвердили важливість денуклеаризації Північної Кореї на тристоронньому саміті у понеділок”.
Отже, на саміті підіймалися вкрай важливі для всього світу питання щодо запобігання ядерній загрозі.
Враховуючи особливий рівень відносин Китаю з Росією, українська влада наполегливо намагається домогтися його присутності на червневому Саміті миру. Протягом останніх місяців навколо Китаю розгорнулись активні “дипломатичні змагання”: західні політики переконують його вплинути на Путіна для завершення війни в Україні, а РФ намагається отримати підтримку Китаю в забезпеченні економічної стійкості в умовах міжнародної ізоляції, та військової допомоги у воєнному конфлікті з Україною.
Тісні відносини з Китаєм та іншими азійськими країнами дають змогу РФ заявляти про обмежені можливості країн Заходу, “який перебуває в меншості”, щодо її ізоляції. Цей факт ставить перед Україною завдання об’єднати світову більшість держав навколо досягнення миру в Україні на українських умовах, що планується зробити на червневому Саміті миру. При цьому головними питаннями для обговорення на саміті будуть не всі десять пунктів формули миру, а лише три – безпека в Чорному й Азовському морях та забезпечення експорту з України, ядерна безпека, повернення полонених і незаконно депортованих українських дітей. Тобто, ті питання, які об’єднують азійські та західні країни. Слід зазначити, що ці три пункти також входять до китайського мирного плану, і саме на них сподіваються українські політики, прагнучи участі Пекіна у червневому саміті.
Хоча Китай відкидає обвинувачення в його підтримці РФ у війні проти України, є певні сумніви щодо його незаангажованості. За понад два роки конфлікту Пекін надає РФ не лише серйозну дипломатичну та економічну підтримку, але і є головним постачальником товарів, які використовуються у виробництві російської зброї. Це підтверджується тим, що дана тема постійно фігурує в перемовинах західних лідерів із Сі Цзіньпіном, наприклад, під час нещодавньої зустрічі Ентоні Блінкена з Еммануелем Макроном.
Отже, китайська позиція далека від нейтральності, при цьому для РФ принципово важливо, щоб Китай не був присутнім на Саміті миру. Однак Китай неодноразово публічно заявляв, що виступає за його проведення – таку заяву зробило МЗС КНР, коментуючи заклики Зеленського до Сі Цзіньпіна брати участь у саміті у Швейцарії.
Слід враховувати, що РФ не погодиться на умови примирення, які їй пропонує України та Захід, це очевидно. Особливо зараз, коли Росія має перевагу на фронті. Розрахунок на те, що Китай переконає Путіна, щоб той прийняв позицію, вироблену на українських умовах, виглядає нереальним. Росія та Китай є союзниками у стратегічному протистоянні зі США, тому не можна сподіватися та те, що він буде сприяти перемозі Заходу над РФ (саме так він розглядає війну, в якій Україна є лише розмінною монетою). Крім того, Китай в цьому воєнному протистоянні бачить власне вікно можливостей та намагається його використати.
Не виключено, що Китай, який просуває власний “мирний план”, відправить свого представника на Саміт миру, щоб не втратити видимості нейтрального політичного гравця і не виглядати прихильником РФ. Чи змінилася його позиція стосовно війни в Україні? Ймовірно, ні. Саме тому не треба мати великі сподівання на те, що Китай допоможе Україні врегулювати воєнний конфлікт, є велика ймовірність потрапити в “китайську пастку”.
На саміті не було досягнуто будь-яких конкретних домовленостей, хоча країни домовилися регулярно зустрічатися на рівні міністрів. У підсумку прозвучали заяви про спільну боротьбу зі зміною клімату, проблеми старіння населення, а також пролунав спільний заклик до необхідності денуклеаризації Північної Кореї. При цьому прем’єр-міністр Китаю Лі Цянь заявив, що роль Китаю, Японії та Південної Кореї полягає у тому, щоб “сприяти розвитку, зміцнювати співпрацю в Східній Азії та гарантувати мир і процвітання в регіоні та світі”. Ці країни розуміють, що єдиним шляхом захисту національних інтересів та благополуччя їх народів є співпраця, а не конфронтація та конфлікти. Необхідно і Україні це розуміти та робити все можливе для якнайшвидшого завершення війни.
Оксана Іщенко




