Шлюбний обов’язок чи фінансове зобов’язання: юридичний погляд на аліменти для подружжя

Взаємна підтримка є одним з фундаментальних принципів подружнього життя, закріплений як у традиціях, так і законодавстві. Але що робити, якщо цей принцип зникає зі стосунків і потреба в матеріальній допомозі одного з подружжя стає юридичною справою? Чи може один із подружжя вимагати аліменти на свою користь? Як діяти, якщо стосунки дають тріщину, але обов’язки перед законом залишаються?

Ця тема часто викликає безліч запитань, адже законодавство щодо аліментів для подружжя має свої тонкощі, про які знають далеко не всі. Чи впливає офіційне розірвання шлюбу на право на фінансову підтримку? Журналісти ІА “ФАКТ” звернулися до юристів адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”, щоб розібратися, як закон регулює ці питання, і надати зрозумілі відповіді тим, хто опинився в складних життєвих обставинах.

Те, що дитина має право на аліменти від батьків відомо широкому загалу та цією нормою активно користуються. Однак мало кому відомо, що один подружжя може вимагати від іншого подружжя сплати аліментів на свою користь, і такий позов цілком підлягає задоволенню, але при наявності деяких умов.

За чинними нормами Сімейного кодексу (СК) України дружина або чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. За законом право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який:

• є непрацездатним,
• потребує матеріальної допомоги,
• за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Зазначимо, що в наявності повинні бути усі три складові, аби отримати в суд позитивне рішення.

При цьому непрацездатним вважається той із подружжя, який:

• досяг пенсійного віку, встановленого законом,
• є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Якщо з непрацездатністю все зрозуміло, то терміни “потребує матеріальної допомоги” та “може надавати матеріальну допомогу” є оціночними та підлягають доказуванню та обґрунтуванню, адже дружина може хоча й бути інвалідом І групи, але мати в особистій власності три квартири у м. Києві, які знаходяться в оренді та приносять щомісяця чи малий прибуток. Своєю чергою чоловік хоч і є непрацездатним, й потребує матеріальної допомоги, але дружина є пенсіонеркою з пенсією в 4 500 грн та має численні відповідно до віку та вади зору. В таких випадках мова про аліменти йти не може.

Права на аліменти не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах. При цьому поняття “негідно поводився” також є досить вільним та даний факт потрібно довести належними доказами (не тільки показами свідків, на кшталт “мабуть Катря ходила до коханця”).

А ось той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на аліменти незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Суттєвим є те, що аліменти можуть бути стягнуті на користь другого подружжя під час шлюбу або після його розірвання. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Тому, якщо за час шлюбу судом було ухвалене рішення про стягнення з чоловіка на користь дружини аліментів на утримання, то навіть при розірванні шлюбу таке рішення й надалі обов’язкове для виконання. Якщо чоловік його не виконує в добровільному порядку, воно підлягає примусовому виконанню через систему державних чи приватних виконавців.

Зауважимо, що після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо:

• вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу;
• або протягом одного року від дня розірвання шлюбу;
• потребує матеріальної допомоги;
• якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Однак про наступні норми СК України взагалі відомо мало кому. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він має право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Щодо способу надання утримання (аліментів). Воно може здійснюватись як в натуральній, так й грошовій формі (як що аліменти надаються добровільно з згодою сторін), але зазвичай рішення ухвалюється саме в грошовому вираженні. При цьому аліменти сплачуються щомісячно, але за взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Суттєвим моментом є те, що якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору – за рішенням суду.

За видами сплати аліменти можуть бути:

• договірні (договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується і саме в ньому подружжя визначає умови, розмір та строки виплати аліментів);
• судові (за позовною заявою одного з подружжя суд ухвалює рішення про стягнення аліментів.

Виконанню в примусовому порядку підлягають обидва варіанти, адже у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. При ігноруванні рішення суду видається виконавчий лист, а надалі обидва документи попадають у виконавчу службу.

Слід мати на увазі, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Існує в законі норма відповідно до якої якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік, але фактично суди її ніколи не використовують, адже довести факт намагання отримати аліменти дуже важко.

Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Нарешті саме цікаве питання – скільки саме можна отримати у якості аліментів від другого подружжя? На відміну від аліментів, які стягуються на дітей, закон не зазначає мінімальних чи орієнтовних розмірів, зазначаючи тільки, що аліменти присуджуються одному з подружжя:

• у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя
• у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Треба зазначити, що судова практика йде тим шляхом, що аліменти, які стягуються на користь подружжя зазвичай менші від розміру дитячих аліментів й складають 1/5, 1/6 частину від заробітку (доходу).

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Але ніщо не може тривати вічно. Дане твердження як ніщо інше стосується аліментів. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі:

• поновлення його працездатності,
• реєстрації з ним повторного шлюбу.

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин. Отже, як ми бачимо, іноді вигідніше не брати шлюб, але ще раз зазначимо, що кожна ситуація є суто індивідуальною.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

• одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
• платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Стаття 83 зазначає, що судом може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

• подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
• непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;
• непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
• одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Ось про наступну підставу отримання аліментів вже більш відомо широкому загалу – дружина має право на утримання від чоловіка:

• під час вагітності;
• до досягнення дитиною трьох років, як що дитина проживає разом з матір’ю;
• до досягнення дитиною шести років у випадку, коли дитина має вади фізичного або психічного розвитку та проживає разом з матір’ю.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Багато громадян про це забувають, стягуючи аліменти при розлученні тільки на дитину, але дані норми права діють не залежно від того чи шлюб триває, чи сторони вже розлучились. Право на аліменти у жінки в даному випадку припиняється як що припиняється вагітність, дитина народжується мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Також право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Цікавим моментом є й те, що окремою нормою в законі визначено, що чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини – матері дитини:

• до досягнення дитиною трьох років (загальне правило);
• до досягнення дитиною шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку.

Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу. Підстави для припинення права на аліменти в даному випадку такі ж як й для жінок.

І останній нюанс. Якщо один із подружжя, в тому числі й працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Втім закон дає можливість як то кажуть “розійтись красиво” аби над гаманцем не висіли щомісячні платежі. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання замість набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.

Як не дивно, не оминули увагою в законі й права так званих “цивільних подружжів”. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до норм, які регулюють право на утримання після розірвання шлюбу. Також жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини (під час вагітності; до досягнення дитиною трьох років, до досягнення дитиною шести років).

Отже, будьте сміливішими та не бійтеся користуватися своїми правами!