Телефонна розмова між канцлером Німеччини Олафом Шольцом та президентом Росії Володимиром Путіним, яка нині викликає жваві обговорення серед політиків і журналістів, стала несподіванкою для світового істеблішменту, але не для німецьких можновладців та їхніх партнерів.
Ще 1 жовтня Шольц дав зрозуміти, що має намір відновити контакти із Путіним після понад дворічної паузи. Тоді прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков відмовив у можливості розмови, пославшись на відсутність спільних тем. Однак згодом Путін погодився на комунікацію, залишивши за собою право визначати час для діалогу.
Те, що ініціатива виходила від Німеччини, надало Путіну перевагу, адже залежність від його позиції посилює його вплив у переговорному процесі.
Яку мету ставив перед собою Шольц?
“Майже неканцлер” – так його називають у Німеччині після розпаду світлофорної коаліції – мав намір відчути, чи готовий Путін до переговорів про мир в Україні. Дзвінок був зроблений у важливий для світової політики період – після виборів у США і перед самітом G20 у Ріо-де-Жанейро, запланованим на 18-19 листопада.
На офіційному сайті уряду Німеччини з’явилося повідомлення, в якому федеральний канцлер рішуче засудив агресивну війну Росії проти України та закликав президента Путіна негайно припинити бойові дії і вивести війська. Він також підкреслив необхідність готовності Росії до переговорів з Україною задля досягнення справедливого та тривалого миру. Канцлер наголосив на непохитній рішучості Німеччини продовжувати підтримувати Україну у її боротьбі проти російської агресії стільки, скільки це буде потрібно.
Для чого цей дзвінок потрібен Путіну?
У Німеччині внаслідок політичної кризи і виборів, які насуваються швидше, ніж передбачалося, тривають складні електоральні процеси.
Політолог Томас Егер із Кельнського університету, коментуючи ці події виданню BILD, зазначає: „Дві-три партії в Німеччині кажуть, що потрібно говорити з Путіним. Ця телефонна розмова стала своєрідним доказом, у стилі: „Бачите, можливо ж!“ Про які партії йдеться? Ліва партія (Die Linke) та Альтернатива для Німеччини (AfD) традиційно виступають за менш конфронтаційний підхід до Росії. Усередині Соціал-демократичної партії Німеччини (SPD) також є фракції, які підтримують діалог із Кремлем. Це створює поле для політичної полеміки, особливо в час, коли підтримка України фігурує як важливе питання у зовнішній політиці Німеччини. Політолог Ніко Ланге вважає, що мета Росії — не лише визначати політичні процеси на міжнародній арені, а й послаблювати демократію в самій Німеччині. Через розповсюдження своїх наративів Кремль створює нові приводи для внутрішніх політичних суперечок й усіляко підтримує проросійські голоси в таких партіях, як AfD, Die Linke та частині SPD.
Своєю чергою канцлер Олаф Шольц і його уряд стоять перед завданням утримувати баланс між підтримкою України, європейською єдністю та внутрішньополітичними компромісами. Однак такі дебати можуть послаблювати позиції уряду й ускладнювати ухвалення рішень, наприклад, щодо військової допомоги Україні чи санкцій проти Росії. Російський вплив, спрямований на використання партій, які виступають за зближення з Москвою, може поглиблювати поляризацію у німецькому суспільстві. Одні підтримують жорстку позицію щодо Кремля, інші вбачають сенс у відновленні діалогу.
На серйозні результати цієї розмови розраховувати не варто, зазначає Егер: “Для Путіна це лише тактичний хід. Навіть якщо він захотів би участі в мирній конференції, оголошувати це через Шольца він не стане, адже той не має жодних важелів впливу, як і Джо Байден“.
Шольц відкрив скриньку Пандори
Дзвінок Шольца Путіну був критично сприйнятий в Україні, хоча про наміри німецького канцлера Зеленський був поінформований заздалегідь. У своєму традиційному вечірньому відеозверненні він наголосив, що Шольц відкрив скриньку Пандори. Контакт з Путіним як такий знижує рівень політики ізоляціонізму, підриваючи міжнародну солідарність з Україною та створюючи прецедент для нормалізації відносин з агресором без досягнення реальних поступок щодо миру. Зеленський підкреслив, що подібні кроки можуть послабити міжнародний тиск на Росію і навіть надати їй можливість маніпулювати ситуацією на свою користь.
Між тим, нічого спонтанного у дзвінку Шольца не було. Ще до розпаду “світлофорної коаліції” його розмова з Путіним була узгоджена у чотирьохсторонньому форматі з партнерами під час перебування у Берліні президента США Джо Байден, прем’єр-міністра Великобританії Кіра Стармера та президента Франції Емманюеля Макрона. За тиждень до дзвінка в ефірі телеканалу ARD Шольц анонсував свій намір поспілкуватися з очільником Кремля телефоном.
Перед дзвінком Путіну Шольц також поговорив із Трампом. В інтерв’ю авторитетному німецькому виданню “Süddeutsche Zeitung” він зізнається, що був приємно здивований більш диференційованою стратегією лідера республіканців щодо України, ніж він очікував. Шольц отримав впевненість у готовності США до відкритих дипломатичних ініціатив при збереженні позиції: переговори про мир в Україні лише за участю України.
Наразі Шольц планує організувати мирну конференцію на кшталт саміту миру, що відбувся влітку у Швейцарії, і залучити на неї Росію. Дата нової зустрічі світових лідерів ще не анонсувалася.
Випередити Трампа
Є і цілком схвальні відгуки про комунікацію Шольца з Путіним. Журналіст-міжнародник Деміан фон Остен називає це грою на випередження, сенс якої в тому, щоб не дати можливості надто прямолінійному й емоційному Трампу диктувати свої умови щодо припинення війни в Україні. Він уважає, що Шольц протягом війни чітко усвідомив: Путін орієнтується на гегемоністську політику, тому необхідно змінити підхід до безпеки Німеччини та Європи. За даними канцелярії Шольца, під час телефонної розмови з Путіним він закликав до переговорів, зазначивши, що жодна з цілей російського нападу не була досягнута. Деміан фон Остен називає важливим і правильним кроком те, що про переговори Путіну першим сказав Шольц, а не Байден.
Деміан фон Остен знаходить і інші плюси комунікації німецького уряду із Росією. Він уважає важливим, щоб Німеччина публічно повідомила росіянам, скільки сотень тисяч російських солдатів вже загинули. Чітко і однозначно заявила, що НАТО не є загрозою для Росії, що війна не відповідає інтересам російського населення. Тут у Федерального уряду Німеччини ще є значний потенціал для провадження своєї політичної лінії.
Реакція Кремля
Кремль повідомив, що розмова відбулася за ініціативи Німеччини. Путін заявив Шольцу, що потенційна угода щодо України повинна базуватися на “нових територіальних реаліях” та враховувати причини конфлікту. “Можливі домовленості повинні брати до уваги безпекові інтереси Російської Федерації, враховувати нові територіальні реалії і, насамперед, вирішувати основні причини конфлікту“, — йдеться у заяві Кремля. Також повідомляється, що Путін нагадав канцлеру, що нинішня криза є наслідком багаторічної агресивної політики НАТО. Президент Росії підкреслив, що російська сторона ніколи не відмовлялася від переговорів і залишається готовою відновити діалог, який був припинений Україною.
Отже, телефонна розмова між Шольцом і Путіним стала доволі суперечливим дипломатичним кроком, у якому переплелися різні інтереси та виклики. Ця ініціатива Німеччини не лише відкрила нові можливості для переговорів, але й загострила внутрішньополітичні дискусії щодо доцільності діалогу з Кремлем. Попри критику та неоднозначні реакції, цей крок Шольца демонструє бажання Німеччини активно долучитися до вирішення глобальних конфліктів, хоча питання, чи допоможе це наблизити мир, залишається відкритим.
