У самому серці Арктики, серед вічної мерзлоти архіпелагу Свальбард, Шпіцберген, приховано скарбницю, що в разі природних чи техногенних катаклізмів стане запорукою продовольчої безпеки людства. Всесвітнє сховище насіння, відоме як “Сховище Судного дня”, нещодавно відзначило 17 річницю свого відкриття та знову отримало поповнення – понад 30 тисяч зразків з 21 країни світу.
У цьому підземному форпості біорізноманіття зберігається понад мільйон зразків насіння, представлені понад 6 000 видів рослин. Зразки походять з понад сотні країн і є дублікатами національних та інтернаціональних генетичних банків.
Одного дня генетичні коди тисяч сільськогосподарських культур можуть врятувати цивілізацію від голоду. Адже сховище створене на випадок найгірших сценаріїв: ядерної війни, кліматичних катастроф, природних чи техногенних криз. І поки світ сповнений геополітичних потрясінь, тут – тиша, стабільність і місія, що виходить за межі сучасних конфліктів.
Цього разу серед нових надходжень цього “ноєвого ковчега флори” – рідкісні сорти сорго з Судану, традиційні культури Болівії, овочі та бобові від палестинців. Навіть у зонах бойових дій, серед руїн і блокад, люди продовжують збирати, відбирати та відправляти насіння, яке має шанс пережити всі катаклізми.
Сховище як “страховий поліс” глобальної продовольчої безпеки
У світі існує понад 1700 генетичних банків, але багато з них вразливі до природних катастроф і воєн. Так, Національний насіннєвий банк Філіппін було знищено після потопу й пожежі, а банки Афганістану та Іраку втратили всі свої колекції.
Ідея створення Всесвітнього сховища насіння на Шпіцбергені для захисту глобального біорізноманіття виникла в 1980-х, коли вчені та екологи почали усвідомлювати загрози, пов’язані з кліматичними змінами, політичною нестабільністю та воєнними конфліктами.
Так, сільське господарство опинилося під загрозою через дедалі частіші посухи, повені та інші природні катаклізми. До руйнування місцевих генетичних банків, в яких зберігалися унікальні зразки насіння, призводили війни, зокрема в Іраку, Сирії, Афганістані. Те, якими крихкими можуть бути світові ланцюги постачання продовольства, показали глобальні пандемії та економічні кризи. Все це серйозно загрожувало продовольчій безпеці людства.
У 2004 році норвезький уряд ухвалив рішення – інвестувати в будівництво Всесвітнього сховища насіння. Проєкт мав на меті створити надійний резервний банк для збереження генетичного матеріалу сільськогосподарських культур з усього світу. Для цього обрали найбільший острів арктичного архіпелагу Свальбард – Шпіцберген. Його стабільна географія, низька сейсмічна активність, віддаленість від військових конфліктів і холодний клімат зробили його ідеальним місцем для реалізації такого задуму.
Попри арктичну віддаленість, Шпіцберген має розвинену інфраструктуру. Головний населений пункт архіпелагу – Лонгйир – володіє міжнародним аеропортом, що забезпечує регулярне сполучення з материковою Норвегією. Це спрощує транспортування насіння у сховище з будь-якої точки світу.
Ключовим фактором для збереження насіння є стабільна температура. Арктичний клімат Шпіцбергена та вічна мерзлота забезпечують стабільно низькі температури навіть у разі перебоїв з електропостачанням. Саме це гарантує довготривале збереження зразків.
“Сховище Судного дня” розташоване на 120 метрів углиб скелі та 130 метрів над рівнем моря. Завдяки такому розташуванню ймовірність його затоплення або танення вічної мерзлоти у найближчий час мінімальна. Комплекс оснащений міцними бетонними стінами, герметичними дверима, шлюзами й датчиками руху. Щоб потрапити всередину, потрібно пройти кілька рівнів захисту з кодовими замками.
Будівництво сховища розпочалося у 2006 році, а у лютому 2008-го воно офіційно відкрило свої двері. Загальний кошторис проєкту склав 9,6 мільйона доларів. Головним фінансовим донором виступила Норвегія, проте до реалізації долучилися міжнародні благодійні фонди та корпорації, серед яких фонд Рокфеллера, фонд Білла Гейтса, компанія Monsanto та ін.
Норвезький уряд не лише забезпечує стабільне функціонування об’єкта, а й фінансує його модернізацію. Так, після підтоплення входу у 2016 році на реконструкцію було виділено 13 мільйонів доларів.
Також важливу роль у фінансуванні відіграє Global Crop Diversity Trust (Crop Trust) – міжнародна організація, що опікується довготривалою підтримкою сховища та координує співпрацю між генетичними банками різних країн. Фінансування надходить від урядів, благодійних фондів і приватних донорів. Долучається й Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), яка відповідає за транспортування насіння до сховища та сприяє розвитку міжнародної продовольчої політики.
Першими до Норвегії надійшли сім тисяч зразків з 36 африканських країн. 330 кілограмів зразків містили вігну, кукурудзу, сою та бамбарійський арахіс. Згодом до програми приєдналися індійські, мексиканські, колумбійські, ефіопські, перуанські, філіппінські та сирійські генетичні банки.
Україна передала до “Сховища Судного дня” більше 2,5 тисяч зразків пшениці, нуту, сочевиці, квасолі та інших культур. Відправлення здійснив Національний центр генетичних ресурсів рослин у Харкові, що зберігає вітчизняне аграрне біорізноманіття. Нині Національний генбанк містить 136,2 тисячі зразків 1197 видів, з яких українські сорти становлять третину.
“Сховище Судного дня”: гарантія продовольчої безпеки чи вразливий резерв майбутнього?
На щастя, пока що глобальної катастрофи не сталося. Втім 10 років тому Сирія звернулася з проханням повернути посухостійке насіння пшениці, вівса та трав. Раніше сирійські вчені користувалися генбанком в Алеппо, але через війну у 2012 році його перенесли до Бейрута, і запаси скоротилися. Для їхнього відновлення було повернуто 130 ящиків з 325, що зберігалися на Шпіцбергені до конфлікту.
Цей прецедент продемонстрував практичну цінність Всесвітнього сховища насіння як гаранта продовольчої безпеки в умовах непередбачених криз. Він також підкреслив необхідність міжнародної співпраці та підготовки до можливих глобальних викликів, які можуть загрожувати біорізноманіттю та стійкості сільського господарства.
Сьогодні Всесвітнє сховище насіння на Шпіцбергені є найбільшим у світі генетичним банком сільськогосподарських культур. Насіння зберігається у вакуумних контейнерах за температури -18°C, а кожен банк, що надсилає зразки, отримує копію своїх матеріалів. У разі війни, природних катастроф або технічних збоїв країни та організації можуть звернутися до сховища, щоб відновити втрачені запаси.
Зразок кожного виду рослин містить 500 насінин. Загальна місткість сховища – 2,25 мільярда зерняток, що дозволяє вмістити всі унікальні зразки зі світових генбанків, а також майбутні надбання. Після повного заповнення воно стане найбільшим сховищем насіння у світі. Наразі там зберігається 860 тисяч зразків з кожного куточка світу.
Тривалість зберігання насіння залежить від виду. Так, горох залишається життєздатним 20-30 років, тоді як зернові та соняшник – десятки чи навіть сотні років. Проте з часом схожість усе ж знижується. Щоб запобігти цьому, частину зразків періодично висаджують, отримуючи нове насіння для заміни старого та забезпечуючи його довготривале зберігання.
Пріоритет надається сортам стійкого землеробства, зокрема посухостійким культурам. Це особливо важливо для країн з критичною продовольчою безпекою. Також значущим є збереження аграрного різноманіття. За всю історію людства у їжу використовувалося близько 7 000 видів рослин, нині ж – лише півтори сотні, а в щоденному раціоні переважає всього дюжина. Більше різноманіття сприяє кращій адаптації сільського господарства до змін. Велике значення мають і сорти: так, у світі існує приблизно 100 тисяч видів рису. Саме тому першочергово до сховища надходить насіння продовольчих культур.
Сховище функціонує як “чорна скринька” – зразки можуть бути вилучені лише у випадку втрати оригінальних колекцій через природні катастрофи, війни чи інші надзвичайні ситуації. Вони можуть бути використані лише у разі втрати оригінальних зразків. Право власності залишається за тими, хто передав насіння, а доступ без їхнього дозволу заборонений, навіть для влади Норвегії. Сховище відкривають лише для поповнення запасів, що відбувається кілька разів на рік.
Варто зазначити: арктичний клімат, що забезпечував природне охолодження сховища, зазнає стрімких змін через глобальне потепління. У 2016 році аномально високі температури призвели до танення вічної мерзлоти, що спричинило підтоплення вхідного тунелю сховища. Хоча насіння не постраждало, цей інцидент виявив вразливість об’єкта до кліматичних змін.
Вчені попереджають, що якщо глобальне потепління не сповільниться, вічна мерзлота може втратити свої охолоджувальні властивості, і сховище більше не матиме природного захисту.
Сховище технічно обладнане системою штучного охолодження, але його енергетична залежність стає новою загрозою: що станеться, якщо через геополітичні чи економічні потрясіння постачання електроенергії буде порушене?
…Шпіцберген – не просто льодовий острів у Північному Льодовитому океані. Це символ надії, останній бастіон продовольчої спадщини людства. У світі, де війни, кліматичні зміни та катастрофи знищують національні генетичні банки, це сховище залишається гарантією того, що навіть у найгірші часи людство не втратить свого продовольчого майбутнього.
Воно не просто чекає кінця світу — воно вже працює як страховка проти голоду й криз. Тут зберігається близько мільйона зразків насіння, яке може врятувати аграрні системи після будь-якої катастрофи. І що більше країн долучаються до цієї ініціативи, то міцнішим стає цей захист.
Тетяна Вікторова
