Нині серед промисловців усе частіше звучать надії на те, що 2025 рік стане роком відновлення української економіки. Натомість ми ледь не щодня читаємо про руйнування виробничої інфраструктури, знищення промислових потужностей, перебої з електрикою, логістичні проблеми тощо. Тож чи не єдиним виходом за таких умов залишається отримання гарантій безпеки, аби залучити для підтримки промислового сектору інвесторів та новітні технології. І хоча експерти переконані, що промисловість уже “відштовхнулася від дна” і почала потроху оживати, питання надійних безпекових гарантій лишається відкритим.
Повномасштабне вторгнення Росії завдало українській промисловості руйнівного удару. Війна знищила ключові активи, розірвала виробничо-збутові та логістичні ланцюги, поставивши під загрозу економічну стабільність України.
Деіндустріалізація вбиває конкурентоспроможність країни
Згідно з дослідженням Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), валова додана вартість знизилася на 21%.
За даними звіту “Оновлена оцінка збитків і потреб” (Rapid Damage and Needs Assessment, RDNA3), підготовленого спільно урядом України, Групою Світового банку, Європейською Комісією та ООН, прямі втрати промисловості сягнули приголомшливих 13 мільярдів доларів США. Це становить 8,6% від загальних економічних збитків, спричинених війною. Найбільших ударів зазнали Донецька, Харківська та Київська області, які раніше були осередками промислової активності країни.
Одним із найбільш руйнівних наслідків стала масштабна деіндустріалізація. З початком війни частка переробної промисловості у ВВП скоротилася до рекордно низького рівня — 7,6%. Для порівняння, у 2021 році цей показник складав 10,3%, а у 2020 — 10,1%. Це свідчить про катастрофічні втрати саме в переробній промисловості, яка завжди була важливим джерелом зайнятості, інновацій та наповнення бюджету.
Втрата промислового потенціалу не просто сповільнює економіку — вона суттєво підриває здатність країни відновлюватися. Деіндустріалізація загрожує майбутньому економічному зростанню та послаблює конкурентоспроможність України на світових ринках. Щоб подолати ці виклики, Україні знадобляться не лише інвестиції, а й масштабні реформи та підтримка міжнародної спільноти.
Промисловий розквіт східних регіонів перервала війна
Хоча зазвичай про значні втрати говорять в контексті повномасштабного вторгнення, для східних регіонів — Донеччини та Луганщини — наслідки війни почали проявлятися значно раніше, у 2014-му.
На початку 2010-х років промисловість України була значною мірою сконцентрована у східних регіонах. Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська та Харківська області складали основу промислового потенціалу країни. У 2010 році ці регіони забезпечували значну частку важкої промисловості, включаючи металургію, видобування вугілля та машинобудування. Саме східні області мали історичну перевагу завдяки потужним інфраструктурним та ресурсним базам.
На той час західні та південні регіони орієнтувалися на інші сектори економіки – сільське господарство, туризм, легку промисловість. Відносно низький рівень індустріалізації цих областей зумовлював значну диспропорцію у розподілі промислового виробництва між регіонами.
Початок війни на сході України в 2014 році кардинально змінив промислову мапу країни. Бойові дії, втрата контролю над частинами Донецької та Луганської областей, а також руйнування великих промислових підприємств призвели до серйозного скорочення обсягів виробництва у цих регіонах. Промисловість почала поступово зміщуватися до центральних та західних областей, де уряд стимулював розвиток нових виробничих потужностей, у тому числі через релокацію підприємств із зони бойових дій. Бачимо на інфографіці топ-5 регіонів з найбільшим приростом промислового сектору протягом 2010 – 2021 років, тобто в період, коли вже почалася окупація Донеччини й Луганщини.
Деякі галузі, такі як машинобудування та харчова промисловість, почали активно зростати в західних регіонах, що стало відповіддю на потреби внутрішнього ринку та експортні можливості.
Дніпропетровщина лишається промисловим лідером країни
За даними на 2021 рік, п’ять ключових промислових областей (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська і Харківська) все ще забезпечували 58,8% обсягу реалізованої промислової продукції. Однак, через зменшення ролі Донбасу, частка інших регіонів почала помітно зростати.
Індустріальні регіони України, такі як Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська та Харківська області, були одночасно й лідерами інновацій. У 2020 році вони разом забезпечили 65,73% усієї інноваційної продукції, виготовленої в Україні. Це свідчить про їхню важливу роль у розвитку сучасної економіки. Цікаво, що витрати на інновації в цих регіонах склали лише 44,1% від загальних інвестицій по країні. Іншими словами, вкладені кошти приносили високу віддачу, роблячи ці області ефективними локомотивами інновацій.
Найбільш постраждалий регіон – Донеччина, галузь – металургія
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році стало переломним моментом для промисловості України, спричинивши кардинальні зміни в її структурі.
Одним із найважчих наслідків стало руйнування великих промислових підприємств у східних і південних регіонах країни. Серед найболючіших втрат – металургійні гіганти, такі як “Азовсталь” і ММК ім. Ілліча, які були не лише економічними, а й символічними стовпами української індустрії. Ці руйнування завдали серйозного удару по галузі, яка тривалий час забезпечувала вагому частку ВВП країни. “У розрізі регіонів найбільше постраждала Донецька область, на неї припадає майже половина загальної суми прямих втрат підприємств. У розрізі галузей – металургія”, – зазначається у звіті проєкту “Росія заплатить”.
У відповідь на ці виклики український уряд ініціював масштабну релокацію бізнесу. Підприємства з небезпечних регіонів були перенесені до центральних і західних областей, що сприяло зміцненню промислового потенціалу цих територій. Львівська, Івано-Франківська та Закарпатська області стали новими центрами промислового відродження, приваблюючи інвестиції та створюючи нові виробничі потужності.
Західні регіони України стали осередком нових підприємств, орієнтованих на експорт та виробництво продукції для потреб оборонного комплексу. Цей зсув не лише допоміг компенсувати втрати промислового потенціалу сходу, але й змінив акценти в географії української індустрії.
Промисловість у ЄС забезпечує робочі місця, експорт та інновації
Європейський Союз оновив свою Стратегію промислової політики, визнавши промисловість ключовою основою економічного зростання. Ця стратегія спрямована на зміцнення позицій Європи в умовах глобалізації, технологічного прогресу та викликів сталого розвитку. Адже ЄС прагне не лише зберегти, а й посилити своє промислове лідерство у світі.
Промисловість має велике значення для економіки, про що свідчать дослідження міжнародних консалтингових компаній. Кілька переконливих цифр. Промисловість забезпечує 70% вартості світового товарного експорту, відповідає за 77% інновацій у приватному секторі та сприяє підвищенню продуктивності економіки на 37%. Ці показники підтверджують, що без потужної промислової бази неможливо досягти сталого економічного розвитку.
Крім того, промисловість відіграє вирішальну роль у забезпеченні стабільності економіки. Вона виробляє засоби виробництва та споживчі товари, які підтримують роботу інших секторів, сприяючи зростанню ВВП. Важливим аспектом є створення робочих місць: за даними Єврокомісії, одне робоче місце у переробній промисловості генерує два додаткові робочі місця у суміжних галузях, таких як транспорт і торгівля.
Таким чином, промислова політика ЄС орієнтована не лише на економічне зростання, але й на забезпечення економічної стійкості, інновацій та зайнятості у широкому спектрі сфер.
Промисловість України дієва, але не збалансована
Промисловість завжди була ключовим сектором української економіки. В останній довоєнний рік її внесок у ВВП склав 20,58%, залишивши позаду торгівлю (13,83%) та сільське господарство (10,63%). Промисловість також стала найбільшим роботодавцем, забезпечуючи роботою понад 2,1 мільйони українців, або майже чверть усіх зайнятих у бізнесі.
Промисловий сектор відіграє важливу роль у наповненні бюджету: понад 40% податкових надходжень до державної скарбниці йде саме від великих промислових платників. Крім того, промисловість забезпечує понад 70% товарного експорту країни та створює 18% валової доданої вартості (ВДВ).
Втім, структура української промисловості залишається доволі незбалансованою. Майже 41% ВДВ у 2020 році припадало на видобувну промисловість, тоді як у переробній основний акцент робився на харчовій і металургійній галузях, які разом формують понад 40% ВДВ. Машинобудування, яке колись було одним із драйверів індустрії, зазнало суттєвого спаду: його частка в промисловості за останні 13 років скоротилася втричі — з 16,7% у 2007 році до 5,6% у 2020-му.
Ще до повномасштабного вторгнення було очевидним, що промисловість, хоча й залишається основою економіки, потребує диверсифікації та модернізації, аби повноцінно відповідати сучасним викликам і підвищувати свою конкурентоспроможність.
