Життя – річ непередбачувана. Хтось роками живе, не перетинаючись з судовими установами чи правоохоронними органами, а хтось несподівано опиняється у центрі юридичних подій. Сусідка просить підтвердити в суді, що вона десять років мешкає з Василем як подружжя. Колега отримує повістку до слідчого й починає гадати, чи це через незаконно напиляні дрова, чи тому, що директор підприємства зник, а в його кабінеті вже провели обшук. В той час, коли вас запрошують свідчити – чи то в суді, чи перед слідчим, – викликає запитання: чи можна відмовитися від ролі свідка? Які показання можна давати, а про що краще мовчати?
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» пояснюють права і обов’язки свідка у різних справах, коли він має обов’язок з’явитися, а коли може відмовитися від дачі показань, а також до чого може призвести нехтування своїми правами та обов’язками.
Головне, про що потрібно пам’ятати завжди – це стаття 63 Конституції України, яка проголошує: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом».
Нагадаємо, що близькими родичами та членами сім’ї є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Оскільки зазначене право визначено в Конституції – основному законі України, то воно діє всюди та завжди, не залежно від ситуації та органу чи посадової особи, які бажають отримати від вас інформацію. Завчить дану статтю на пам’ять! Це зовсім не означає, що ви не маєте права давати якісь свідчення. Іноді їх навпаки необхідно дати аби врятувати ситуацію чи чиєсь життя. Але у разі, якщо вас зненацька спіймали та ставлять питання, краще скористатися саме статтею 63 Конституції України. Вже потім необхідно звернутися за допомогою до адвоката, якому все чесно розповісти та разом з ним відпрацювати лінію захисту та що саме можна казати, а що ні в якому разі. Пам’ятайте також одне корисне прислів’я: «Змовчишь – за розумного зійдеш».
Свідком можна бути у різних провадженнях, від цього залежить взагалі чи зможете ви уникнути цього почесного статусу чи без варіантів. Статус свідка визначений у Цивільно-процесуальному кодексі України (ЦПК), Кримінально-процесуальному кодексі України (КПК), Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) та Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП).
Свідок у цивільно-процесуальному процесі
Часто трапляються ситуації, подібні цієї – коли сусідка просить прийти до суду та дати свідчення, що вона вже десять років мешкає у сусідньому будинку з Василем як чоловік та дружина ви можете погодитися бути свідком, а можете й відмовити. Специфіка цивільного судочинства є такою, що якщо сторона заявила якусь особу свідком, то вона й повинна забезпечити явку даної особи до суду для дачі свідчень. В цьому процесі неможливо записати у свідки сусідку та наполягати в суді на відправку їй двадцятої повістки з викликом до суду або зобов’язати представників поліції доставити її до суду. Виключення тут може бути хіба що в тих випадках, коли мова йде про якихось посадових осіб чи працівників підприємств й то не завжди. Так, у разі, коли свідком потрібно викликати нотаріуса чи техніка з БТІ, то дані особи можуть з’явитися до суду, але також не в кожному випадку.
Отже, згідно ЦПК України, свідком є кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з’явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд.
При цьому свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.
Слід зазначити, якщо вас просять підписати якийсь акт чи протокол, є дуже велика ймовірність, що наступним кроком буде виклик вас до суду у якості свідка. Вирішить для себе заздалегідь чи потрібно вам це.
Ще одне – цивільний процес не передбачає долучення до справи письмових пояснень свідків, навіть завірених нотаріально, бо в такому випадку нотаріус завіряє не самі свідчення, а тільки підпис особи. Допит свідка в суді проходить після приведення його до присяги та за попередженням про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень.
Необхідно також знати, що не можуть бути допитані в суді як свідки:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;
2) особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг медіації під час проведення позасудового врегулювання спору, – про такі відомості;
3) священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
4) судді та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю;
5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.
Однак, якщо особа вже дійшла до суду у якості свідка, то вона не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім’ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім’ї чи близьких родичів. Це прямо закріплено в ЦПК України. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов’язана повідомити причини відмови.
Свідок в адміністративному судочинстві
Якщо ви судетеся з Пенсійним фондом України з питання неправильного нарахування пенсії чи оскаржуєте дії державного виконавця – це все відноситься до адміністративного судочинства. В якості свідка по адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з’ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім’я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з’явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.
Якщо розглядаються судові справи або провадження з боку поліції (наприклад, водіння авто у стані сп’яніння або питання, пов’язані з діяльністю ТЦК та СП), це вже адміністративні правопорушення, які регулюються КУАП. В якості свідка у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання. При цьому викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Він має право на збереження конфіденційності інформації стосовно нього під час дачі пояснень по справі.
І за КАСУ, і за КУАП, якщо мова йде про свідка – не посадову особу, а пересічного громадянина, то забезпечення його явки до суду є справою особи, яка бажає його допитати як свідка. Силоміць ніхто його до суду доставляти не буде. В цих процесах також повною мірою працює стаття 63 Конституції України й судді обов’язково питають, чи доводиться хтось з присутніх родичем.
Свідок у кримінальному процесі
І ось, нарешті самий «страшний процес» – кримінальний. Тут стаття 63 Конституції України діє не тільки на свідка, але й на підозрюваного та обвинуваченого, але сьогодні мова не про них. За КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Необхідно знати, що не можуть бути допитані як свідки в кримінальному процесі наступні особи:
1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;
2) адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю;
3) нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;
4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю;
5) священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
6) журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
7) судді та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;
8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;
9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особи;
10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних;
11) експерти – щодо роз’яснення наданих ними висновків.
При цьому особи, передбачені пунктами 1-5, з приводу зазначених довірених відомостей можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.
Зазначимо, що в кримінальному процесі свідок має право:
1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката,
3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 КПК не підлягають розголошенню;
4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
9) заявляти відвід перекладачу.
Водночас свідок зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.
Важливо знати, що особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов’язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії. При цьому за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність. За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.
Отже, якщо близькі родичі та члени сім’ї вирішили давати показання, вони зобов’язані говорити правду та попереджаються про кримінальну відповідальність за свідомо неправдиві показання. Це стосується провадження за усіма кодексами – ЦПК, КПК, КАС, КУАП. При цьому завжди пам’ятайте, що вислів: «Базіка – знахідка для шпигуна» є як ніколи актуальним, особливо, якщо справа стосується близьких вам людей.
