Світовий рейтинг заможних країн: чому США та Сінгапур не такі багаті, як здається на перший погляд 

Коли ми говоримо про багатство країн, у більшості випадків на думку спадають такі показники, як ВВП на душу населення. Саме його використовує Міжнародний валютний фонд, формуючи свій рейтинг найбагатших держав. Однак такий підхід не єдиний. Існують й інші, не менш цікаві методи оцінки — наприклад, рейтинги за середнім та медіанним багатством. Ці підходи відкривають для нас зовсім іншу картину: країни, що вражають великими цифрами ВВП, можуть виглядати менш успішно, коли йдеться про рівномірний розподіл багатства серед населення. Зміни, які вносять альтернативні рейтинги, здатні суттєво переформатувати глобальну економічну картину. Тож як виглядає світовий ландшафт, якщо дивитися на нього з різних перспектив? Давайте розглянемо це детальніше.

Днями Міжнародний валютний фонд оприлюднив новий рейтинг найбагатших і найбідніших країн світу. Його результати викликали чимало несподіванок. Хто б міг подумати, що цього разу Швейцарія, «світовий банкір», не потрапить на перші сходинки списку? Замість неї на перших позиціях опинилися інші економічні лідери – Люксембург та Ірландія. У рейтингу МВФ Швейцарія лише сьома країна. Натомість у рейтингу “Багатство на людину” вона перша.  Що ж насправді визначає заможність країни? Експерти МВФ використовували три ключові критерії — ВВП на душу населення, диверсифікацію експорту та рівень інтеграції до світової фінансової системи, щоб створити картину економічного ландшафту. 

Про що йдеться?

ВВП на душу населення – це показник, який вимірює загальну вартість усіх товарів і послуг, вироблених у країні протягом року, поділену на кількість жителів. Він є важливим індикатором економічного добробуту на одну особу.

Диверсифікація експорту оцінює різноманітність товарів, які країна експортує. Якщо економіка базується на кількох видах сировинних товарів, це свідчить про низький рівень економічного розвитку. Прогресивні економіки мають ширший експортний кошик, що включає високотехнологічні товари та послуги.

Інтеграція у світову фінансову систему – це важливий критерій, який визначає ступінь залученості країни до міжнародної торгівлі та фінансових ринків, відображає її економічну відкритість та здатність залучати іноземні інвестиції.

Не менш важливим показником є рівень зайнятості населення, який має суттєвий вплив на ВВП. Країни з високим рівнем зайнятості зазвичай демонструють вражаючі показники економічного добробуту, оскільки зайнятість сприяє споживчому попиту та загальному економічному зростанню, хоча про пряму кореляцію говорити не доводиться. 

Водночас спеціалізоване видання Visual Capitalist пропонує побудувати рейтинг країн за показником “Багатство на людину”. При цьому наголошує, що цей показник можна розглядати з двох боків, – як рівень середнього багатства в країні, так і рівень медіанного багатства, що обумовлює побудову зовсім різних рейтингів. 

Середнє багатство – це загальна сума багатства, поділена на кількість людей в країні. Цей показник може бути викривлений дуже багатими або дуже бідними людьми. Наприклад, якщо в групі є одна людина з величезними статками, середнє багатство для всієї групи буде вищим, ніж насправді.

Медіанне багатство, натомість є середнім значенням, яке ділить населення на дві рівні частини. Воно означає, що половина людей має більше багатства, а половина – менше. Медіана не чутлива до крайніх значень, тому вона може дати більш точну картину того, як справи у “середньої” людини певної країни.

Про що свідчать наведені гістограми?

Люксембург посідає високі позиції як за середнім багатством на особу ($607,5 тис.), так і за медіанним багатством ($372,3 тис.). Це свідчить про відносно рівномірний розподіл багатства, де типовий дорослий має значні статки, а багатство не зосереджене виключно в руках невеликої кількості осіб.

Європейські країни домінують у списку топ-10 як за середнім, так і за медіанним багатством на особу.

У Сінгапурі та Сполучених Штатах середнє багатство на дорослого є високим, але їхнє порівняно низьке медіанне багатство свідчить про значну нерівність. У цих країнах багатство зосереджене серед меншої кількості дуже заможних осіб, що штучно підвищує показник середнього багатства.

Отже, при аналізі багатства країн важливо враховувати не лише традиційні економічні показники, як-от ВВП на душу населення, а й альтернативні критерії, такі як середнє та медіанне багатство. Ці рейтинги дозволяють глибше зрозуміти економічну ситуацію та ступінь рівномірності розподілу багатства серед населення. Хоча країни з високим ВВП можуть вражати загальними показниками, саме медіанне багатство допомагає виявити, наскільки стабільним і доступним є це багатство для пересічних громадян. Відтак, такі країни, як Люксембург, де багатство розподілене більш рівномірно, постають як приклади збалансованої економічної успішності, тоді як нерівність у США та Сінгапурі свідчить про концентроване багатство лише в обмеженої частини населення.