Російська зброя не лише відбирає життя у військових і цивільних, вона знищує довкілля. Тож війна стає катастрофою не тільки людською, а й екологічною. Українське природоохоронне відомство оцінює збитки, які війна завдала лісам, ґрунтам, повітрю, воді у понад 57 мільярдів євро. Від російської агресії страждає також фауна, унікальні екосистеми заповідників, знищується біорізноманіття.
“Довкілля більше не повинно залишатися мовчазною жертвою війни”, – заявив міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець у вчорашньому інтерв’ю виданню Deutsche Welle.
“Людство має зрозуміти, що війна коштує дорого. Знищення довкілля коштує дорого”, – сказав очільник природоохоронного відомства.
За його словами, в Україні було знищено близько 500 очисних споруд і щонайменше 20 відсотків природних заповідників опинилися під загрозою. Один з них – “Асканія-Нова”.
Сумна інформація про “Асканію-Нову” є перебільшенням
Днями у медіа з’явилися сумні повідомлення про повне знищення заповідника. Усі вони посилаються на єдине джерело – інтерв’ю керівника Херсонської обласної військової адміністрації Олександра Прокудіна, який у розпачі зронив фразу “заповідника більше не існує”. Журналісти Суспільного вирішили перевірити це твердження і звернулися до директора заповідника “Асканія-Нова” Віктора Шаповала. Той запевнив, що фраза Прокудіна про те, що заповідника більше немає, вирвана з контексту. Факти вивезення тварин дійсно мають місце, але про повне знищення заповідника не йдеться.
Директор підтвердив, що до Росії і на тимчасово окуповану територію Криму вивезено 20 рідкісних тварин. Частина тварин загинули через недогляд, відсутність кваліфікованого наукового супроводу і ветеринарного обслуговування. Значна частина унікального заповідного степу, понад 2000 га, вигоріла внаслідок пожеж різної природи.
Нещодавно “Суспільне. Крим” повідомляло про те, що директор кримського зоопарку “Тайган” Олег Зубков заробляє на червонокнижних тваринах з Херсонщини. Відколи заповідник “Асканія-Нова” потрапив під окупацію, дирекція “Тайгана” через пропагандистські ресурси і соцмережі постійно розповідає про “порятунок” рідкісних тварин. За словами директора заповідника Віктора Шаповала, найбільше до Криму вивезли зебр Чапмана – екзотичних тварин, що мають високу ринкову вартість. До “Тайгана” потрапили сім самок цього рідкісного виду, що передбачає продаж, обмін чи ще якісь способи нажитися на цих екзотичних зебрах. Загальна кількість рейдів з перевезення тварин – дванадцять. Окрім зебр, до кримського зоопарку перемістили бізонів, оленів Давида, коней Пржевальського. До речі, коней, які утримуються в заповіднику, завіз у Херсонські степи під час однієї з піших експедицій у Монголію ще засновник “Асканії-Нової” Фрідріх Фальц-Фейн. Екосистема заповідника стала місцем їхнього природного мешкання. Науковий експеримент з адаптації цих екзотичних тварин у степах Херсонщини тривав понад 140 років. Вивезення цього виду за межі звичного ареалу – безповоротна втрата для науки.
До початку повномасштабного вторгнення в заповіднику “Асканія-Нова” проживали більше 3 тисяч видів тварин. 34 з них є рідкісними видами. Деякі з цих видів вже практично втрачені. З самого початку існування заповідника, перевага віддавалася розведенню копитних, які були пов’язані зі степовими або лісо степовими ландшафтами.
Тиха жертва війни
На додаток до видимих наслідків, спричинених викраденням тварин, є також довготривалі, менш помітні збитки, від яких потерпає довкілля. Серед них – забруднення навколишнього середовища важкими металами.
За словами Олексія Василюка, голови Української екологічної організації Nature Conservation Group, ступінь забруднення та шкоди можна оцінити лише на окремих територіях, тому що збирати дані надзвичайно складно. Українській громадській організації «Екоакція» вдалося взяти проби ґрунту на деяких ділянках, зокрема на Донбасі. Аналіз показав, що внаслідок бойових дій весь ґрунт забруднений високотоксичними важкими металами. В окремих випадках спостерігається перевищення значень ртуті, ванадію та кадмію у сто разів. Нагадаємо, що важкі метали надзвичайно токсичні у високих концентраціях, адже вони здатні накопичуватися в організмі і часто не можуть розщеплюватися.
Василюк припускає, що російська агресія матиме пролонговані наслідки для довкілля: шкода повітрю, воді та ґрунту буде відчуватися ще десятиліттями після закінчення війни. На деяких ділянках землі неможливим буде й ведення сільського господарства протягом тривалого часу.
Створити прецедент у захисті довкілля
Організація Об’єднаних Націй класифікує знищення навколишнього середовища як військовий злочин лише в тому випадку, якщо воно є непропорційним до військових вигод, що отримуються порушником, і призводить до серйозної, широкомасштабної та тривалої шкоди для населення. У лютому цього року головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан оголосив про намір посилити переслідування злочинів проти навколишнього середовища. Наразі жодна країна чи особа не були засуджені за військові злочини, пов’язані з екологічними руйнуваннями. Це частково зумовлено нечіткими визначеннями в міжнародному праві, як вказує експерт у галузі міжнародного права Аарон Дюмон. Він зазначає, що потрібно довести, що наслідки руйнування навколишнього середовища, спричиненого обстрілом чи іншими військовими діями, залишатимуться відчутними через десять років, і це раніше було надзвичайно важко зробити.
Як приклад він наводить екологічний злочин 1991 року. В ході війни в Перській затоці між Кувейтом та Іраком, іракські війська під час відступу підпалили понад 700 нафтових родовищ Кувейту, спричинивши екологічну катастрофу в усьому регіоні. “Кожна нормальна людина сказала б, що це військовий злочин щодо навколишнього середовища”, — зазначає Дюмон.
“Але в 1990-х роках геологам було дуже важко довести, що наслідки цих пожеж можна виміряти через десять років. Методично це було неможливо”. Сьогодні ситуація змінилася завдяки супутниковим знімкам та вдосконаленим науковим методам. Тож Дюмон визнає, що перспективи успішного позову проти Росії в певних випадках виглядають досить обнадійливо.
Це стосується, зокрема, підриву Каховської дамби. Якби був вирок – це був би важливий прорив у екологічному законодавстві.
Збитки на десятиліття
Екологи попереджають, що збитки, які Росія завдає лісам, степам і водоймам України, залишаться на десятиліття, а спадок війни нестиме загрозу й після того, як стихнуть останні постріли. Саме тому важливо вже сьогодні привернути увагу міжнародної екологічної спільноти до злочинів країни-агресорки проти української природи. Важливо створити прецедент, і такі спроби вже робляться нашими профільними чиновниками. Зокрема, генпрокурор України Андрій Костін сподівається до кінця року сформувати основу для обвинувачення. Міністр екології Руслан Стрілець також вимагає притягнути Росію до відповідальності. Він прагне створити прецедент і розробити відповідні міжнародні правоохоронні процедури, щоб війна за рахунок довкілля в майбутньому не залишилася безкарною.
Українські державні установи, організації громадянського суспільства та міжнародні агенції вже зібрали безпрецедентну кількість даних про вплив війни на довкілля, яке є його тихою жертвою.
Міжнародне право вимагає, щоб методи та засоби ведення війни застосовувалися з належною увагою до захисту та збереження природного середовища. Дії Росії будуть оцінюватися не лише з точки зору порушення договорів, але й з огляду на те, наскільки ці екологічно руйнівні дії були виправдані з військової точки зору. Для досягнення справедливого і тривалого миру необхідно вивести російські війська з окупованих територій, провести масштабну реабілітацію постраждалих осіб і громад, компенсувати завдані збитки, а також відновити природне та антропогенне середовище України.
