У сучасній Україні психічне здоров’я людей опинилося під ударом низки драматичних подій. Війна внесла масштабні корективи у всі аспекти життя людей: від щоденної побутової рутини до глибинних екзистенційних переживань. Постійний стрес, невизначеність майбутнього, втрата близьких і домівок, побутові проблеми — усе це створює безпрецедентне навантаження на психіку. У поєднанні з глобальними викликами, такими як економічні кризи та пандемії, війна стає катастрофічним чинником, що руйнує ментальне здоров’я нації. До цього “коктейлю” додається ще й невидимий ворог — емоційне виснаження від інтернету і соцмереж. Кожен скрол — це не просто інформація, а дрібні дози тривоги, злості чи заздрощів, які ми, самі того не усвідомлюючи, вбираємо в себе, наче губка. Цей токсичний ритм, у якому кожен стає жертвою не лише зовнішніх обставин, а й власних очікувань і нав’язаних стандартів, просто не може не відбитися на психічному стані людей.
Стан психічного здоров’я людей
Сьогодні спостерігається невтішна тенденція до значного погіршення психічного здоров’я людей в усьому світі. Як стверджують експерти ВОЗ та Міжнародної організації праці, через проблеми з психікою світовій економіці вже нанесено шкоду у розмірі 1 трл длр та щорічно втрачається 12 млрд робочих днів. Така ланцюгова реакція взяла початок ще з часів пандемії COVID-19, в результаті якої кількість людей з депресією виросла на 25% з 2020 по 2021 рік.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну в лютому 2022 року вдерлося в життя українців, руйнуючи їх звичний побут, безжально ламаючи фізичний та психічний стан. За даними опитування “Чому люди уникають психологічної допомоги: бар’єри та стереотипи”, проведеного соціологічною службою “Рейтинг” було встановлено, що:
- зазнали смерті близьких – 31% українців;
- потерпають від розлуки з рідними – дві третини жителів;
- страждає від обстрілів половина українців;
- перебуває у стані надмірного стресу – 6%.
Експерти зазначають, що зараз люди все частіше звертаються вже не до психолога, а до психіатра. В Центрі клінічної психології зафіксовано 60% запитів до лікаря та на отримання препаратів. Це свідчить про той факт, що люди перестали соромитися звертатися по допомогу психіатра, а також вказує на те, що вони вже не здатні впоратися з навантаженням самостійно.
Якщо вивчити географію скарг на психічне здоров’я, то найбільше їх зосереджено там, де війна відчувається особливо гостро. Це Херсонська (79%), Запорізька (77%), Харківська (74%) області. Відповідно, найменше проблем з психічним здоров’ям мають у Житомирській (27,6%) та Львівській (28%) областях.
За результатами соцопитування, проведеного Центром Разумкова у 2024 році, психологічний стан погіршився у 55,8% українців. І лише 33,6% заявили, що він не змінився, а 2,9%, навіть, знайшли якесь поліпшення.
56, 8% українців вказали, що на погіршення психічного стану вплинула загальна втома від стресів, викликаних воєнними діями в країні. Погіршення емоційного стану розподілилося наступним чином:
- у південних областях -71,2%;
- у східних областях – 64,7%;
- у західних областях – 54, 6%;
- у центральних областях – 48,5%.
Невизначеність у становищі українців протягом цих жахливих років, що триває війна, наклала свій відбиток, викликаючи тривогу. Спеціалісти пояснюють, що довготривала тривога може порушити нервову систему. Взагалі, тривога – це захисний механізм організму, який допомагає діяти в екстремальних ситуаціях. Але коли тривога постійно нависає над людиною, організм просто виснажується і перестає реагувати. Тоді настає час для субдепресії, або апатії. Як результат – все більше українців вже просто ігнорують повітряну тривогу та не йдуть до укриттів. І це є першим тривожним сигналом для психіки.
Ми живемо у світі, де тривога стала постійним фоном. Робота, що не має кінця, соцмережі, які тиснуть ідеальними картинками, та реальність, у якій війна ламає плани на завтра. У цьому безкінечному коловороті важко не втратити себе, адже навіть коротка зупинка здається поразкою.
Психіатри стверджують, що повністю психічно здорових людей просто не існує. І це не є відхиленням від норми. У сучасному світі варто сприймати здоров’я не як відсутність хвороб, а як психічне, фізичне та соціальне благополуччя. Адже очевидно, що перебуваючи у стані такого благополуччя людина здатна бути продуктивною та повноцінно реалізуватиме свій потенціал. Психічні розлади варто сприймати не як хвороби, а як ознаки, що нас характеризують. Саме через ярлики, які так любить навішувати суспільство, люди скоріше бояться визнати проблему та отримати діагноз, ніж скористатися допомогою в цих умовах.
Чинники постійного стресу
Кожен наш день починається з тривожного погляду в телефон: стрічка новин, сповіщення, черговий скрол до безкінечності. І тут навіть не йдеться про глобальні трагедії чи чергову хвилю політичних скандалів. Усе простіше і болючіше. Хтось поскаржився на життя, хтось написав агресивний коментар, хтось виставив свої успіхи, що змушують тебе відчувати себе нікчемним.
Соцмережі давно стали територією, де інформація липне до тебе, як бруд, навіть якщо ти намагаєшся її уникнути. Кожна новина чи думка залишає слід. А разом це перетворюється на важкий емоційний тягар, який ти несеш у собі й навіть не помічаєш, як він виснажує. Стрес від реального життя перемішується з негативом із соцмереж, і ось ти вже не розумієш, що тебе більше виснажує —перевантаження на роботі чи черговий чужий допис із пасивною агресією. І це порочне коло: ти втомився, тому відкриваєш стрічку, щоб начебто відволіктися, але в результаті отримуєш ще більше втоми й роздратування. Соцмережі мають дуже гнітючий вплив: ти маєш виглядати краще, досягати більше, бути успішним навіть під час кризи. Якщо раніше у нас був час на відпочинок і роздуми, то тепер годину без посту чи реакції вважають ледь не пропущеною можливістю.
Але наша стрічка новин — це не лише здобутки інших, але й щоденні звіти про обстріли, втрати, руйнування. Війна вносить у наше життя страх і невизначеність. Ми намагаємося жити далі, працювати, спілкуватися, але мозок постійно напружений, адже небезпека поруч, навіть якщо фізично ми знаходимося далеко. Саме цей постійний стрес підточує наш організм. Ми втрачаємо здатність радіти дрібницям, стаємо байдужими або, навпаки, вибухаємо емоціями на рівному місці. Здається, що від цього немає порятунку, адже війна торкається кожного, навіть якщо не прямо, то через новини, історії близьких чи волонтерську діяльність.
У сучасному світі робота давно перестала закінчуватися о 18:00. Завдяки гаджетам ми завжди “на зв’язку”, а завдання не зникають навіть у вихідні. Така постійна доступність створює ілюзію, що ти маєш бути продуктивним завжди. Але людина не може працювати, як машина, без перерви. Відсутність чітких меж між робочим і особистим часом стає ще однією причиною вигорання.
Суспільство нав’язує нам ритм, у якому зупинка сприймається як слабкість. Але це не так. Часом, щоб відновити сили, треба вийти зі стрічки новин, поставити телефон на беззвучний режим і просто бути присутнім у моменті. Психічне здоров’я — не розкіш, а необхідність, про яку варто дбати щодня.
Ставлення до збереження психічного здоров’я у зарубіжних країнах
У багатьох зарубіжних країнах проблеми психічного здоров’я стали пріоритетом у системах охорони здоров’я. Розвинені країни інвестують у профілактику, діагностику та лікування психічних розладів, використовуючи системний підхід.
Так, у США працює широка мережа психотерапевтів, психологів і психіатрів. Багато страхових компаній покривають витрати на консультації. В країні широко застосовується так звана онлайн-терапія. Платформи, такі як BetterHelp чи Talkspace, дають змогу отримувати допомогу онлайн, що особливо важливо для тих, хто живе у віддалених куточках або соромиться звертатися особисто. Займаються в США і освітньою діяльністю в сфері психічного здоров’я. Запроваджено низку заходів, на кшталт кампанії Mental Health Awareness Month, спрямованої на подолання стигми щодо психічних розладів.
У Швеції психіатричне лікування включено до системи загального медичного страхування, тому пацієнти отримують необхідну допомогу безкоштовно або за символічну плату. У школах і на роботі проводять тренінги зі стрес-менеджменту, а також створюють комфортне середовище, щоб уникнути емоційного вигорання. У країні популярні групи підтримки для людей з депресією чи тривожними розладами.
У Японії великі корпорації надають працівникам безкоштовні консультації з психологами, а також пропонують програми релаксації. В країні дуже популярні традиційні методи зняття стресу, як-от медитація, прогулянки в лісі та заняття мистецтвом. Після природних катастроф чи соціальних потрясінь японський уряд залучає кризових психологів для допомоги населенню.
У Німеччині давно зруйнували стереотипи про психічні розлади. Пацієнтів не соромлять за звернення до спеціалістів, а суспільство активно підтримує відкритість у цьому питанні. Люди з депресією або вигоранням можуть отримувати допомогу у спеціальних клініках, де вони перебувають вдень, а вечори проводять вдома. Дуже популярною стала когнітивно-поведінкова терапія. Це один із методів лікування, який покривається страховкою.
Канада має розвинену систему гарячих ліній для людей у кризових ситуаціях. Допомогу можна отримати конфіденційно та безкоштовно. Лікарі та психологи створюють індивідуальні програми для кожного пацієнта, враховуючи не лише медичні, але й соціальні фактори. Багато компаній пропонують працівникам оплачувані дні для ментального відпочинку.
В Австралії активно використовується платформа Headspace. Це урядова програма, що пропонує молоді безкоштовну психологічну допомогу та підтримку онлайн. У невеликих містах діють громадські організації, які проводять семінари та консультації. На кожному рівні системи охорони здоров’я враховується вплив психічного стану на фізичне здоров’я пацієнта.
Україні варто скористатися досвідом зарубіжних країн у підходах щодо збереження психічного здоров’я населення, бо продовжувати ігнорувати цей фактор в тих умовах, в яких зараз виживає країна, вкрай шкідливо для суспільства.
Ми живемо в світі, де пріоритети зміщені: продуктивність стала важливішою за емоційне благополуччя, а гонитва за видимими успіхами — важливішою за внутрішній спокій. Збереження психічного здоров’я більше не може бути питанням “коли буде час” — воно має стати ключовим елементом нашого щоденного життя. Навчитися чути себе, відчувати власні межі, давати простір для емоцій — це не слабкість, а найцінніший акт сили та любові до себе.
Зупиніться. Відкладіть телефон. Подивіться навколо. Відчуйте момент тут і зараз. Бо наше життя — це не нескінченний список завдань, а ті маленькі, але справжні миті, які ми можемо прожити лише з ясним розумом і здоровою душею.
