Вплив війни на психічне здоров’я дорослих і дітей: аналіз через понад два роки військових дій в Україні (частина 1)

Минуло вже два роки від початку війни в Україні, зараз йде третій місяць третього року. Війна чинить руйнівний вплив на всі аспекти життя людей,  особливо – їхнє психічне здоров’я. В умовах постійної загрози, стресу та нестабільності почастішали випадки агресії, насильства, тривожності, жалю та різних психічних розладів. Особливо важка ситуація спостерігається серед жителів прифронтових міст, які знаходяться майже на лінії вогню і щодня стикаються з реаліями бойових дій та їх наслідків.

1. Психологічні наслідки війни для дорослих людей

Війна є потужним стресором, який може викликати широкий спектр психічних розладів, серед найбільш поширених – посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривожні розлади та соматоформні розлади. Люди, які живуть у зонах конфлікту, постійно знаходяться в стані підвищеної тривоги, що негативно позначається на їхньому психічному та фізичному здоров’ї.

Згідно з останніми даними 77% українців упродовж останнього часу відчувають стрес та сильну нервозність і це є результатом дослідження “Психічне здоров’я і ставлення українців до психологічної допомоги під час війни”, проведеного в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Дослідження виявило, що основними емоціями, які зараз відчувають українці, є втома, напруженість та стрес, спричинені повномасштабною війною з Росією.

Згідно з результатами опитування, існує три найпоширеніші емоції серед українців – втома (46%), напруженість (44%) і надія (31%). У порівнянні з 2023 роком збільшилася частка тих, хто відчуває напруженість, страх, гнів, роздратування, безсилля, розчарування та відчай. Водночас зменшилася кількість тих, хто відчуває надію. На рівні 77% залишився показник українців, які останнім часом переживали стрес та сильну нервозність.

Оцінюючи своє ментальне здоров’я, 13% українців вважають його незадовільним, 36% — задовільним, а 51% оцінюють його на середньому рівні.

Потребу в психологічній допомозі за останні шість місяців відчували 40% опитаних, проте лише 28% звернулися за такою допомогою.

У період повномасштабної війни 3% респондентів регулярно відвідують психологів чи психотерапевтів; 8% звертаються у разі гострої потреби чи проблем; 40% ніколи не зверталися, але не виключають такої можливості; 38% ніколи не відвідували і не планують звертатися до спеціалістів.

За даними Міністерства охорони здоров’я, основними причинами того, чому українці не звертаються за допомогою фахівців, є відчуття, що їхні проблеми не є достатньо серйозними (29%), впевненість у здатності впоратися самостійно (25%), висока вартість психологічної допомоги (23%), переконання, що іншим допомога потрібніша (22%), та сумніви щодо ефективності такої допомоги (20%). Для подолання нервозності чи стресу українці продовжують використовувати такі методи, як перегляд інтернет-контенту (39%), телевізійних програм, фільмів чи серіалів (34%) або спілкування з друзями та родиною (32%).

Отже, війна в Україні має глибокий і всебічний вплив на психічне здоров’я населення. Для подолання негативних наслідків війни на психічне здоров’я населення потрібні комплексні та скоординовані зусилля з боку держави, неурядових організацій та міжнародного співтовариства. Лише через спільні дії можливо забезпечити необхідну підтримку та допомогу українцям, сприяти їхньому відновленню та адаптації до умов тривалої кризи.

2. Психологічні наслідки війни для дітей

Особливу вразливість демонструють діти та підлітки, чия психіка ще не достатньо зміцніла, та згідно з дослідженнями, діти, які пережили воєнні дії, часто страждають від нічних кошмарів, підвищеної тривожності, труднощів з концентрацією та навчанням, проблемами з соціалізацією та розвитком агресивної чи панічної поведінки.

Протягом останніх двох років діти, що проживають у містах прифронтових районів України, вимушені були провести в підвалах та підземних станціях метро від 3 до 5 тисяч годин у періоди оголошення повітряної тривоги, що еквівалентно від 4 до майже 7 місяців життя у підвалі. З початку ескалації війни у лютому 2022 року постійні обстріли, що призвели до оголошення повітряної тривоги близько 3,5 тисяч разів у Запорізькій та Харківській областях та майже 6,2 тисячі разів у Донецькій області, серйозно підірвали психічне здоров’я дітей та їх здатність до навчання та соціалізації. Особливо жахливими для дітей стали зимові місяці: тисячі дітей приховувалися у холодних, вологих підвалах, оскільки через активізацію обстрілів багато сімей залишилися без опалення, електрики та води.

Війна в Україні руйнує дитинство та завдає серйозної шкоди психічному здоров’ю дітей, бо багато з них пережили два роки насильства, ізоляції, відокремлення від сімей, втрат близьких, переміщень, порушень процесів шкільного навчання та медичного обслуговування. Ці діти потребують, щоб цей жах завершився. Продовжуючи обстріли, українським дітям не залишають шансів на одужання від страждань та травм, пов’язаних з нападами і кожен сигнал тривоги та кожний вибух лише посилюють цю тривогу. Навчання є основою для реалізації сподівань та можливостей забезпечення стабільності в житті дітей, але воно все ще порушене або недоступне для мільйонів.

Психологічні наслідки війни для дітей мають широкомасштабний характер. За даними опитувань, половина дітей у віці від 13 до 15 років мають проблеми зі сном, а у кожного п’ятого виникають нав’язливі думки та спогади про пережите, що є типовими проявами посттравматичного стресового розладу. Останнім часом про свою потребу в емоційній чи психологічній підтримці повідомляють 3/4 дітей та молодих людей у віці від 14 до 34 років. Тим не менш, за допомогою звернулися менше третини з них.

Батьки у різних частинах України відзначають у своїх дітей підвищений рівень тривожності, надмірний страх, фобії та почуття суму, а також зниження активності в школі, чутливість до голосних звуків та проблеми зі сном. У той момент, коли батьківська підтримка найбільш потрібна, половина опитаних батьків повідомляють, що їм і самим важко підтримувати своїх дітей через порушений психологічний стан.

У 40% дітей по всій країні відсутня можливість отримувати неперервну освіту через недостатність приміщень. А на територіях, розташованих поблизу лінії фронту, половина шкільного віку дітей взагалі не має доступу до освіти.

Війна в Україні залишає глибокі та тривалі наслідки для психічного здоров’я дітей, які проживають у прифронтових районах та по всій країні. Постійна загроза обстрілів, оголошення повітряної тривоги, примусові укриття та втрата нормального життя сильно впливають на емоційний та психологічний стан малюків.

3. Агресія та насильство у суспільстві

Ще одним із помітних наслідків війни є зростання рівня агресії та насильства в суспільстві. Постійне напруження та страх призводять до того, що люди стають більш дратівливими та схильними до конфліктів. У прифронтових містах України відзначається збільшення кількості випадків побутового насильства та злочинності, що додатково ускладнює ситуацію.

Рекордна кількість випадків домашнього насильства в Україні припадає на січень 2024 року: поліція розпочала 435 кримінальних проваджень. Порівняно з попередніми роками, показник на 2024 рік вдвічі перевищує попередні та з кожним роком в Україні зростає кількість випадків насильства в сім’ї.

Протягом останніх п’яти років зафіксовано 10 351 випадків домашнього насильства, і щорічно приблизно 80% від усіх відкритих справ дістаються до суду. МВС України також звертає увагу на тривожну тенденцію. Після початку великої війни кількість населення в країні зменшилась: понад 8 мільйонів осіб виїхали, переважно жінки з дітьми. Інші залишилися жити на тимчасово окупованих територіях, але випадків насильства стало більше.

Як покарання, суд може винести образливі чи обмежувальні умови, а також зобов’язати носити електронний браслет. Збільшення випадків домашнього насильства, за думкою опитаних адвокатів та правозахисників, пов’язано з падінням рівня життя в країні та страхами перед невизначеністю. Довга повномасштабна війна з Росією породила в суспільстві колосальну напругу і нервовість, що часто переходить у побутове насильство.

У всіх країнах, де були війни, буде потрібна організація спеціальних послуг для сімей військових. Поріг агресії та викривлене сприйняття життя після перебування на фронті підвищується, і з військовими потрібно працювати окремим спеціалістам. Насильство проявляється не лише на фізичному рівні, образники можуть забрати гроші або інше майно, принижувати жертву психологічно та сексуально.

Війна створила масу серйозних викликів для українських сімей. Постанови Кабміну та інша законодавча база щодо обмеження насильства існує, проте, українське суспільство переважно має стереотипне мислення про цю проблему: «Це внутрішні проблеми в сім’ї, самі розберуться…».

Щодо гендерної статистики: 80-90% звернень до поліції надходить від потерпілих жінок. Чоловіки складають від 3 до 7%, ще 3-5% скарг — від дітей. За міжнародними нормами: дитина – свідок домашнього насильства вже вважається потерпілим.

З початком повномасштабної війни побутові злочини з участю військовослужбовців також збільшилися. Правозахисники стверджують, що статус військового та участь у бойових діях майже не впливають на ситуацію, адже насильники і до війни були схильні до агресії. Людина, яка дозволяла собі жорстке поводження в сім’ї, не стає краще після отримання статусу військового та повернення з фронту.

Про інші аспекти впливу війни на психічне здоров’я українців читайте в наступній публікації.