Трамп і Зеленський підпишуть завтра угоду про спільний фонд для відновлення України. Що далі
Український уряд готується затвердити угоду з США щодо спільної розробки українських корисних копалин після непростого періоду переговорів. Очікується, що документ буде підписаний Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським під час зустрічі у Вашингтоні 28 лютого. Це дозволить обом лідерам уникнути подальшого загострення напруги у публічній площині. Видання The Economist повідомляє, що Трамп, без сумніву, представить це як власну перемогу, однак те, до чого фактично зобов’язується Україна, поки не зовсім зрозуміло. За останніми даними, Зеленський вилетів із Польщі та прямує до США. Видання The Guardian повідомляє, що на шляху до США президент відвідає Ірландію
Документ, який очікує підпису Трампа, є лише рамковою угодою — першим етапом у більш масштабному процесі. Деталі майбутнього співробітництва будуть узгоджуватися під час подальших переговорів. Найголовніше те, що Україні наразі вдалося уникнути початкових жорстких умов, які США намагалися нав’язати, і змістити акцент угоди ближче до моделі спільного інвестування. Це значно м’якший варіант у порівнянні з початковими вимогами Трампа, який наполягав на компенсації у розмірі 500 мільярдів доларів. Така сума мала б компенсувати військову та фінансову допомогу США, хоча незалежні оцінки ставлять реальну вартість цієї допомоги ближче до 120 мільярдів доларів.
Документ, який розробили уряди США та України, має назву “Угода про встановлення правил та умов інвестиційного фонду відбудови України“.
“Президент Зеленський їде в п’ятницю. Це підтверджено”
Вчора відбулася перша пресконференція Кабінету міністрів за участю Дональда Трампа. Захід транслювався на YouTube-каналі адміністрації та привернув увагу світової спільноти через анонсований візит Володимира Зеленського, запланований на п’ятницю. Як повідомляють BBC та Reuters, головними темами стали угода про корисні копалини та питання врегулювання війни в Україні. Трамп зробив наголос на економічній вигоді для США та наголосив, що гарантії безпеки України мають бути пріоритетом Європи.
“Президент Зеленський їде в п’ятницю. Це підтверджено. Ми підпишемо угоду, дуже велику угоду про корисні копалини та інші речі“, – заявив Трамп.
На питання журналістів Трамп відповідав, як завжди, суперечливо й емоційно.
Україна – це насамперед корисні копалини. США підпишуть “дуже велику угоду”, яка допоможе їм “повернути витрачені гроші” – ніби Америка спонсорувала Україну не через війну, а як бізнес-інвестор, що хоче відбити вкладене.
Гарантії безпеки? Ні, це до Європи. Америка не збирається давати Україні якихось “великих гарантій”. Хоча Трамп натякає, що якщо американські компанії працюватимуть в Україні, то це саме по собі стане певною “безпекою”, бо ніхто не захоче мати справу з США (логіка, звісно, цікава).
Головна мета – закінчити війну, бо він більше не хоче платити. Трамп втомився від витрат на Україну, тому хоче завершити війну якомога швидше. Як? “Ми матимемо угоду”. Яку саме? Це поки що таємниця.
Путін – “дуже розумний хлопець”, але доведеться піти на поступки. Трамп упевнений, що може “домовитися”, хоча що саме доведеться віддати Україні чи Росії – не уточнює.
Україна в НАТО? Забудьте. За Трампа ніякого членства України в НАТО не буде. За його логікою, саме через це і почалася війна.
Європейські миротворці? Ну, подивимось. Він загалом “підтримує Європу”, але як саме – невідомо. Спершу треба “укласти мир”.
Санкції проти Росії? Поки що залишаються. Але натякає, що в разі “угоди” це може змінитися.
Загалом, Трамп говорить про Україну виключно як про вигідний актив: корисні копалини, угоди, витрати, що треба повернути. Безпеки гарантувати не хоче, але запевняє, що “домовиться”. А ще дуже хоче, щоб США більше не витрачали гроші.
Як еволюціонувала “велика угода” між Україною та США?
Остання її редакція стала більш збалансованою. Вона передбачає рівноправне партнерство, розширення джерел фінансування, захист економічних інтересів України та відповідність вимогам ЄС.
Рівноправне партнерство. Раніше контроль над Фондом здебільшого залишався в руках США, а Україна мала обмежений вплив на ухвалення рішень. Тепер обидві країни отримали рівні права в управлінні, що дозволяє Україні захищати свої економічні інтереси. Американська сторона більше не має автоматичної переваги, а рішення ухвалюватимуться спільно.
Розширена база активів для фінансування Фонду. Попередні версії угоди вимагали передачі Фонду 50% майбутніх доходів України від природних ресурсів, що створювало ризик надмірної залежності від сировинних галузей. В останній редакції джерела фінансування були диверсифіковані: тепер до Фонду надходитимуть доходи не лише від видобутку ресурсів, але й від стратегічної інфраструктури, такої як СПГ-термінали та порти. Це зменшує залежність від природних ресурсів та робить модель Фонду більш стійкою. Важливо, що Україна зберігає право власності на свої природні багатства, а інвестиції США спрямовуються на їх розробку та переробку без передачі прав власності.
Захист інвестицій. Документ тепер містить положення про механізми захисту Фонду від зовнішнього тиску, незаконного втручання та рейдерських атак. Відсутність фіксованих лімітів на суми фінансування дозволяє уникнути боргових зобов’язань, які могли б створити економічні ризики.
Запобіжник від скасування санкцій. Раніше угода лише згадувала про необхідність дотримання санкційного режиму. Тепер вказано, що Фонд не може використовуватися для обходу санкцій, а також встановлені додаткові запобіжники для їх збереження. Хоча конкретні санкції не деталізовані, у контексті документа йдеться, швидше за все, про санкції проти Росії.
Ратифікація угоди Верховною Радою. Раніше угода не вимагала обов’язкової ратифікації парламентом, що знижувало її юридичну силу. Тепер документ підлягає затвердженню Верховною Радою, що інтегрує його в національне законодавство та гарантує довгострокову дію незалежно від політичних змін. Це також ставить перед депутатами, які раніше опиралися участі міжнародних партнерів в управлінні державними активами, необхідність перегляду своїх позицій.
Гарантії безпеки. Вперше в угоді з’явилася згадка про підтримку США у питанні безпекових гарантій для України. Хоча це не є формальним військовим зобов’язанням, такий пункт створює передумови для подальших переговорів про більш ґрунтовні безпекові домовленості.
Відповідність вимогам ЄС. Угода передбачає, що під час розробки детального договору сторони прагнутимуть уникнути суперечностей із зобов’язаннями України в межах її вступу до Європейського Союзу. Це означає, що механізми роботи Фонду повинні відповідати європейським нормам прозорості, конкуренції та управління державними активами, забезпечуючи гармонізацію з законодавством ЄС та міжнародними фінансовими інституціями.
Попереду залишається розробка детального “Fund Agreement”, який визначить конкретні механізми управління, фінансування та розподілу коштів Фонду. Цей документ також підлягатиме ратифікації парламентом, що забезпечить прозорість та відповідність національним інтересам України. Хоча певні аспекти ще потребують уточнення, поточна версія угоди закладає міцний фундамент для співпраці між Україною та США у відновленні та розвитку української економіки.
Гарантії безпеки наразі не конкретизовані
Уряд України погодив проєкт угоди, яка визначає правила роботи інвестиційного фонду для відбудови країни. Цей документ встановлює умови залучення та використання коштів для відновлення економіки та інфраструктури.
Підписати угоду зможе або перший віцепрем’єр-міністр, міністр економіки Юлія Свириденко, або міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Це свідчить про важливість угоди як з економічної, так і з дипломатичної точки зору.
Президент Зеленський пояснив, що Україна та США будуть співвласниками Фонду, куди надходитиме половина доходів від видобутку корисних копалин та рідкісноземельних металів.
Він зазначив, що угода є вигідною для України, оскільки вона не фігурує в ній як боржник США.
Також Зеленський визнав, що документ не містить усіх бажаних гарантій безпеки, але в ньому зазначено підтримку США у прагненні України отримати такі гарантії для сталого миру.
