Тимчасовий захист українських біженців у Європі через чотири роки повномасштабної війни: зміни і тенденції

Після початку повномасштабної війни в Україні європейські країни впровадили спеціальні програми підтримки для громадян України, які змушені були залишити свої домівки. За чотири роки війни ці програми постійно змінювалися, охоплюючи широкий спектр заходів — від фінансової допомоги до мовних курсів і освітніх грантів. Багато біженців користуються тимчасовим захистом, який надає можливість легально перебувати в країнах Європейського Союзу, отримувати медичне обслуговування, доступ до освіти і працевлаштування, а також забезпечує базові соціальні виплати. Однак багато країн Європи зменшили обсяг виплат для новоприбулих українців, скоротили терміни безкоштовного проживання в державному житлі та запровадили додаткові обмеження, що впливають на повсякденне життя та економічну стабільність біженців.

Основні напрямки підтримки та демографічні особливості

Тимчасовий захист українців в ЄС продовжується, останнє продовження передбачає його дію до 2027 року.  На даний час 4,35 мільйона осіб користується тимчасовим захистом у країнах ЄС, що становить лише частину загальної кількості біженців. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у світі налічується близько семи мільйонів українців, які були змушені залишити країну. Оцінки українського уряду враховують приблизно 7,5 мільйонів виїздів, що більше за населення Данії або трохи більше ніж три Молдови. Демографи додають до цієї цифри тих, хто загинув, опинився в окупації, а також прогнозовані втрати народжуваності через війну.

Найбільше українців, які залишаються під захистом в ЄС, становлять матері з дітьми і жінки середнього віку, на яких припадає приблизно три чверті всіх біженців. Кожен другий біженець — неповнолітня дитина, тоді як чоловіки складають лише близько чверті. За даними Євростату, на кінець 2025 року найбільше українців перебувало у Німеччині (1,25 мільйона осіб), Польщі (969 тисяч) та Чехії (393 тисячі). Далі йшли Іспанія (255 тисяч) і Румунія (202 тисячі). У грудні 2025 року кількість українців під тимчасовим захистом продовжувала зростати: майже 25 тисяч нових реєстрацій зафіксували у 22 країнах ЄС, найбільший приріст спостерігався у Німеччині, Іспанії та Румунії.

З огляду на тривалість війни та постійне продовження тимчасового захисту, більшість українців виїжджає зараз рідше, ніж у перші місяці війни, а помітна частина вже повернулася на батьківщину. В Євростаті повідомляють, що у 2025 році видано 683 395 рішень про надання тимчасового захисту, що на 16,3% менше, ніж у 2024 році.

Зменшення соціальної допомоги українським біженцям у Європі

Не зважаючи на підтримку, в більшості країн Європейського Союзу спостерігається чітка тенденція до зниження розмірів соціальних виплат для українських біженців та одночасного ускладнення умов їх отримання. Зокрема, тепер допомога залежить від демонстрації активних дій щодо інтеграції в місцеве суспільство: біженець повинен шукати роботу, навчатися місцевій мові та забезпечувати відвідування дітьми шкіл.

Німеччина раніше надавала українцям виплати Bürgergeld на рівні з громадянами країни, включно з безкоштовним житлом, медичним обслуговуванням, освітою та грошовою допомогою у розмірі 563 євро на особу на місяць. Проте з початку 2025 року для тих, хто прибув після 1 квітня, встановлено нижчі виплати за системою для шукачів притулку. Крім того, було призупинено право на возз’єднання сімей для новоприбулих українців. Водночас частина населення підтримує обмеження допомоги, особливо щодо чоловіків призовного віку, що відображає зміну суспільного ставлення.

У Норвегії з 2025 року виплати у розмірі 564 євро на місяць надаються лише тим, хто проживає в державних гуртожитках, тоді як біженці у приватному житлі більше не мають такої підтримки. Додатково, прийом біженців з домашніми тваринами у державних гуртожитках скасовано, а безоплатна стоматологія для молоді до 24 років стала доступною лише після п’яти років проживання в країні.

Ірландія з серпня 2024 року зрівняла виплати для всіх українців, які мешкають у державному житлі, знизивши допомогу до 38,80 євро на тиждень замість попередніх 220 євро. Зменшення не стосувалося тих, хто орендує приватне житло або живе у родинах ірландців, але загалом це значно скоротило підтримку для новоприбулих біженців.

У Польщі соціальні виплати прив’язано до зайнятості. Одноразова виплата у 300 злотих була скасована ще влітку 2022 року, а дитячі виплати «800+» надаються тільки за умови офіційного працевлаштування або підприємницької діяльності. У 2025 році офіційні особи зафіксували, що понад половина українців у Польщі не отримує одноразових виплат, а ставлення населення до біженців погіршилося: на початку січня 2026 року підтримку прийому українців схвалювали лише 48% опитаних.

Чехія скоротила термін безкоштовного проживання до трьох місяців і для продовження тимчасового захисту вимагає нотаріально підтверджену оренду. З 2025 року виплати становлять 200 євро для дорослих і 143 євро для дітей, а якщо працездатний біженець не знаходить роботу протягом 150 днів, допомогу зменшують до прожиткового мінімуму у 129 євро на місяць.

Попри скорочення фінансової підтримки, загальна допомога не обвалилася повністю, а держави намагаються балансувати між видатками та інтеграцією українців у місцеве життя. Поступове зменшення виплат та жорсткіші умови отримання допомоги відображають готовність країн підтримувати тимчасовий захист, водночас стимулюючи біженців до працевлаштування та самостійності.

Хоча обсяги підтримки зменшилися, загалом громадська підтримка українських біженців залишається високою. За даними Євробарометра, весною 2025 року 80% європейців підтримували прийом українців, хоча рівень підтримки сильно варіює від країни до країни: найнижча в Чехії (53%), а найвища — у Фінляндії та Швеції (97%).

Крім того, деякі держави розглядають програми допомоги для повернення українців додому після війни. У Швейцарії та Норвегії передбачені одноразові виплати на дорогу, але їхня ефективність обмежена, оскільки рішення про повернення визначаються безпековою ситуацією, наявністю житла та роботи, а не лише фінансовою компенсацією.

З чотирирічного досвіду підтримки українських біженців в ЄС можна констатувати, що програми тимчасового захисту постійно адаптуються до нових обставин, а їх ефективність залежить не лише від розміру соціальної допомоги, але й від умов інтеграції, доступу до освіти, працевлаштування та житла. Сталість таких програм і готовність країн продовжувати тимчасовий захист залишаються ключовими факторами для забезпечення прав і безпеки українських громадян за кордоном.