Повномасштабне вторгнення не тільки руйнує українські міста та села, але й стало причиною жахливої міграційної кризи в країні. Станом на 2024 рік, за даними УВКБ ООН, за кордоном перебуває 6,48 млн осіб, з яких 6,004 млн зосереджено у Європі, а 475,6 тис осіб перебувають у США та Канаді.
Опитування УВБК ООН показало, що 65% респондентів планують повернутися до України, в той час як 11% заявили про небажання повертатися. Вочевидь, що Україна потерпає від браку людей на ринку праці. І ця проблема стане з часом все гострішою. Тож у суспільстві давно стоїть питання про залучення іноземних трудових мігрантів до поліпшення ситуації в країні. За розрахунками Міністерства економіки, щоб досягти зростання ВВП у 7% до 2032 року, держава має забезпечити ринок праці близько 4,5 млн робочих рук.
Як зазначає виконавчий директор Центру економічного відновлення Кирило Криволап, внаслідок відтоку українців за кордон та старіння нації, що зостається всередині країни, за 6 років з ринку праці підуть 2 млн осіб. Криволап закликає державу створити всі можливі умови, аби українці повернулися з-за кордону, а також зайнятися розробкою правових норм міграційної політики. Вочевидь, щоб вийти з такої ситуації, треба або підвищити продуктивність праці, і тим самим скоротити потребу в фахівцях, або шукати дефіцит робочих рук в інших країнах.
Щоб вирішити проблему з дефіцитом робочої сили, треба запрошувати мігрантів з інших країн, вважає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи Елла Лібанова.
Але відношення до такої перспективи з боку українського суспільства виявилося неоднозначним.
Як зазначила співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ Марина Огай, більшість не підтримує ідею залучення іноземних мігрантів для поліпшення ситуації, що викликана міграційною кризою в країні.
На думку більшості представників громад, залучення трудових мігрантів до України може викликати цілу низку проблем:
- Соціальна інтеграція.
Оскільки, очікуваними іммігрантами будуть представники тих країн, де рівень життя та оплати праці нижчий, ніж в Україні, то це скоріше всього будуть вихідці з країн Азії та Африки. А так як це культурно дуже віддалені від нашої країни регіони, то, ймовірно, що культурні, релігійні та етнічні відмінності негативно вплинуть на національну ідентичність та й соціальну стабільність суспільства в цілому. На заваді інтеграції в українське суспільство стане і мовний бар’єр.
- Економічні виклики.
Неминучим буде невдоволення місцевого населення через зріст конкуренції на ринку праці. Особливо помітно це відобразиться на низькооплачуваному секторі, адже в країні і зараз спостерігається високий рівень безробіття. Значним тягарем для економіки країни стануть додаткові витрати на утримання іммігрантів ( надання житла, соціальних та освітніх послуг, медичної допомоги).
- Політичні та правові питання.
В Україні все ще немає чітко сформованої міграційної політики, а, отже, немає і законодавчої бази, яка б займалася ефективним регулюванням міграційних процесів. Адже недостатнє регулювання може призвести до незаконного працевлаштування та експлуатації мігрантів, що порушує їхні права і здійснює негативний вплив на ринок праці в цілому. Деякі респонденти висловили також побоювання щодо політичних сил, які можуть дестабілізувати ситуацію, експлуатуючи тему проблем інтеграції мігрантів.
- Інфраструктурні проблеми.
Не виключають респонденти і такої можливості, як перенаселеність міст через велику кількість мігрантів, що створить значний тиск на інфраструктуру і потребуватиме додаткових інвестицій на її розвиток.
Водночас серед опитуваних знайшлися і прихильники залучення мігрантів до трудової діяльності в Україні, які висловлюють такі аргументи на користь такого рішення:
- Економічний розвиток.
Трудові мігранти зможуть посприяти економічному розвитку, так як заповнять вакансії що потерпають від нестачі робочої сили.
- Доходи та валютні потоки.
Грошові перекази трудових мігрантів, що будуть працювати в Україні будуть сприяти економіці країни та збільшувати валютні потоки.
- Міжнародні зв’язки.
Ймовірно, що мігранти принесуть з собою міжнародний досвід та зв’язки, що сприятимуть культурному обміну та зміцненню міжнародних відносин.
Досвід країн ЄС у питаннях інтеграції мігрантів
Серед країн ЄС Швеція виступає взірцем ведення інтеграційної політики, так як займається цим питанням з 1970-х років і має низку власних стратегій. Згідно Програми соціальної адаптації, мігранти залучаються до вивчення мови, отримують доступ до стажування або мають можливість підтвердження отриманого в своїй країні досвіду, а також проходять курс громадянської орієнтації. Всі ці заходи дають можливість інтегруватися з першого дня. До того ж держава надає допомогу щодо покриття витрат на проживання.
У Німеччині громадяни, що не входять до ЄС, мають можливість працевлаштуватися на сезонні роботи, дотримуючись вимог визначених в Директиві 2014/36/EU. Процедура працевлаштування мігрантів у Німеччині проходить у декілька етапів. Визнані біженці отримують можливість працевлаштуватися по закінченню 9 місяців процедури надання захисту. Також трудові мігранти повинні звертатися за дозволом на працевлаштування щоразу як трапляється робота. При чому працевлаштування буде можливим лише після ухвалення умов праці Федеральним агентством зайнятості. Ця процедура хоч дещо і затягує процес, але вочевидь стоїть на захисті прав мігрантів.
Варто зауважити, що в обох країнах є спільна риса – це обмеження доступу мігрантів до висококваліфікованих робіт.
Водночас учасники опитування були єдині в одному – треба відновлювати ринок праці на місцевому рівні та робити все можливе, щоб в першу чергу залучати до роботи самих українців, а уже потім створювати умови для інтеграції мігрантів. Також варто зробити все можливе, аби українці, що перебувають зараз за кордоном мали бажання повернутися.
За даними опитуванням УВКБ ООН у справах мігрантів, серед основних перешкод, що стоять на заваді повернення, українці виділяють:
- безпекова ситуація в державі;
- нестача фінансових ресурсів;
- житлове питання;
- відсутність робочих місць.
Перспективу залучення трудових мігрантів до відбудови держави відкидати не варто, але слід підійти до цього питання грамотно. Варто проаналізувати потреби ринку праці та потік ймовірних мігрантів у країну. На склад ймовірних мігрантів вплине запит інвесторів, спрощений візовий режим, наявність двосторонніх трудових угод. Тож, скоріше за все, варто очікувати громадян з Грузії, Вірменії, Молдови, Азербайджану та Узбекистану, так як з цими країнами діє безвізовий режим. З такими країнами як Молдова, Вірменія, Латвія, Литва, Польща, Чехія та Азербайджан Україна має укладені двосторонні угоди про трудову співпрацю та діяльність. Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський радить також відкрити український ринок праці для громадян країн ЄС в односторонньому порядку.
Позитивний ефект від залучення іноземних мігрантів та мінімізація ризиків можливі лише за умови вдосконалення міграційної політики України. Держава має опрацювати візові угоди, стандартизувати трудові контракти для трудових мігрантів, узгодити кваліфікації на ринку праці країни. Експертка Аналітичного центру Cedos Юлія Кабанець зауважує, що Державна міграційна служба країни зараз в основному зосереджена на контролюючій та каральній функціях. А от питаннями інтеграції мігрантів займатися поки що нікому.
Щоб уникнути негативного впливу від залучення трудових мігрантів до відбудови, корисним було би скористатися досвідом європейських держав щодо політики мультикультуралізму та залучати мігрантів лише на тимчасову роботу, тобто, вахтовим методом.
Міграційні процеси не мають проходити хаотично в країні. Держава має налагодити співпрацю з Держстатом та ДМС з метою проведення чіткої статистичної діяльності щодо міграційних процесів, що відбуваються в країні. Роботодавці повинні своєчасно надавати данні про початок та припинення трудових відносин з іноземцями з метою недопущення неофіційного працевлаштування в країні. Міністерству освіти та науки України слід розробити курс, що включатиме в себе вивчення української мови, функціонування адміністративної та соціальної систем, що функціонують в країні, ознайомлення з культурологічним та історичним аспектами України. Органам місцевого самоврядування варто продумати стратегії залучення іноземних мігрантів до місцевих спільнот.
Трудова міграція широко застосовується в усьому світі, тому варто взяти до уваги досвід інших країн в інтеграційних процесах та розробити власну дієву систему, яка не принесе негативних наслідків Україні та її громадянам.
