ІА “ФАКТ” вже писало про те, що Україна першою в Європі впровадить мобільний зв’язок на базі супутників Starlink: вже до кінця року користувачі зможуть обмінюватися повідомленнями через месенджери без покриття мережі, а з другого кварталу наступного – користуватись повноцінним супутниковим інтернетом і голосовим зв’язком. Це стало можливим завдяки угоді “Київстару” зі SpaceX, яка передбачає використання супутників із модемами, що працюють як мобільні вежі. Підключення не потребуватиме спеціального обладнання, буде доступне на звичайному LTE-смартфоні після оновлення прошивки.
Супутник замість вежі: як Starlink змінює життя в ізоляції та під обстрілами
Уявіть ситуацію: районна лікарня в прифронтовій зоні. Стара вежа мобільного зв’язку лежить після обстрілу, генератор працює з перебоями, інтернету немає. А на приймальному відділенні – пологи, поранені, дитина з травмою. Тут супутниковий зв’язок – це не “вай-фай для TikTok”, а лінія життя. Він дозволяє викликати евакуацію, проконсультуватися з хірургом онлайн, передати результати аналізів у обласний центр, повідомити родичів. Те саме в школах, які стали укриттями: іноді там збираються сотні людей, і їм потрібен зв’язок, хоча б для того, щоб сказати “я живий”.
У багатьох селищах на Харківщині, Донеччині, Херсонщині люди живуть без жодної “рисочки мережі”. Для них це не просто незручність – це ізоляція. Вони не можуть зателефонувати родичам, отримати пенсію, замовити ліки, навіть просто подати заявку на евакуацію чи соцдопомогу. Деякі досі мають кнопкові телефони, інші – застарілі моделі смартфонів, яким не вистачає навіть 3G. Starlink Direct-to-Cell дає їм шанс – сигнал з неба, без кабелів та вишок. Телефон вже не просто комунікація, а повноцінний засіб повернення до світу. Це також зменшує тиск на наземні мережі, які часто перевантажуються під час криз.
Цей самий принцип працює і для рятувальника, який евакуює людей під обстрілами, і для фельдшерки в “жовтій зоні”, яка консультується з хірургом, і для фермера, що надсилає координати агродрону з поля. Вчителька з гірського села може проводити дистанційний урок для учнів просто з мобільного. Для волонтера, що координує доставку гуманітарки до “сірої зони”, можливість вийти на зв’язок може означати виконання чи провал всієї місії.
В ізольованих громадах – гірських, прикордонних, де немає ані школи, ані бібліотеки – інтернет через супутник може стати точкою входу в онлайн-освіту. Це дистанційні уроки для дітей, які не можуть фізично відвідувати школу, онлайн-курси для підлітків і дорослих, доступ до освітніх платформ типу Coursera, Prometheus, Diia Education, навіть YouTube як платформи для самоосвіти. Для дітей із родин переселенців або тих, хто живе на окупованій межі, це єдина можливість не втратити зв’язок із системою освіти.
Direct-to-Cell на війні: як Україна тестує те, що ЄС лише планує
Нині “Київстар” тестує систему у реальних умовах – не в лабораторіях, а на територіях, де через удари РФ інфраструктура постійно виходить з ладу. Офіційно географію тестів не розкривають, але вочевидь, мова йде про найбільш проблемні області на кшталт Чернігівщини чи Херсонщини. І саме Україна отримала статус першої країни Європи, де запускають Direct-to-Cell – пряме з’єднання смартфона із супутником.
Для ЄС шлях довший через складні сертифікації, дозвільні процедури та узгодження частот. Натомість тут уже польові випробування, що проводяться у найекстремальніших умовах, у тому числі під час обстрілів, що дозволяє одразу перевірити стійкість до навмисних заглушень, втрати електрики та радіоперешкод.
Після вторгнення РФ українці надто добре знають, як це залишитися без світла, зв’язку й інтернету. Зруйновані вежі, перебиті кабелі, блекаути. У таких умовах технології, незалежні від наземної інфраструктури, стають питанням виживання. Вже сьогодні завдяки новій технології рятувальники, лікарі, волонтери та військові координують дії в критичних точках, навіть на “нулі”, під обстрілами чи під час евакуацій.
Супутники автоматично перенаправляють сигнал, якщо попередній намагаються заглушити, й працюють у складних погодних умовах. Саме через стратегічне значення зв’язку Пентагон відкрив для України доступ до захищеної мережі Starshield – окремої від “цивільного” Starlink. Система здатна адаптуватися до атак і змінювати пріоритети трафіку у реальному часі, наприклад, виводити з ладу заблоковані вузли або переорієнтовувати навантаження на інші зони покриття.
У сучасній війні швидкість обміну даними – не абстракція, а виживання. Якщо мобільний телефон солдата зможе прийняти супутниковий сигнал напряму, без роутера чи антени, це зменшить вразливість комунікацій. Мобільні групи зможуть передавати команди, координати, зображення з дронів навіть у момент, коли немає часу шукати точку з Wi-Fi або ховати термінал у бункері. Direct-to-Cell – потенційно новий рівень тактичного зв’язку в ЗСУ.
Starlink працює через супутники, які літають близько до Землі. Тому сигнал доходить швидше, ніж від звичайних супутників. Затримка – 25–60 мс на суші, іноді до 100 мс у віддалених місцях (на островах чи в Антарктиді). Це набагато краще, ніж у геостаціонарних систем (~600 мс) і трохи гірше за 4G (~30 мс). Для онлайн-ігор чи відеодзвінків цілком нормально. Швидкість завантаження – від 25 до 220 Мбіт/с, на відправлення – від 5 до 20 Мбіт/с. Несприятлива погода – дощ, хмари, зливи – знижує швидкість, але не обриває зв’язок. Натомість підвал, ущелина чи густий ліс можуть послабити сигнал. Але для більшості житлових і громадських приміщень рівень доступності достатній, щоб тримати стабільний голосовий зв’язок чи месенджери.
Російські системи РЕБ (зокрема, “Житель”, “Красуха”) можуть блокувати сигнал на відстані до 30–40 км. Вони не “граються”, а глушать зв’язок перед атаками, як було в травні 2024-го. Але Starlink справляється: супутники рухаються, частоти змінюються, захист посилюється.
Попри технічну можливість дотягнути сигнал до Криму чи захоплених районів, SpaceX офіційно там блокує покриття. Це принципова позиція компанії. Рішення ухвалюються на рівні політики безпеки США, а не лише компанії. Тому прямий зв’язок на окупованих територіях поки що залишається недосяжним, попри технологічну доступність.
Цифровий суверенітет на випробуванні: Україна і ризики зв’язку з орбіти
Оператор – “Київстар”, супутник – SpaceX (США), месенджер – Signal або WhatsApp. А якщо трапиться витік? Якщо держава забажає мати лог або розслідувати витік персональних даних? Це нова проблема. Коли країна покладається на інфраструктуру, яку не контролює, виникають питання цифрового суверенітету. І сьогодні вони вже не теорія, а щоденна практика. Держава має виробити правила, як регулювати ці сервіси: наприклад, що робити у випадку технічного збою, кіберінциденту чи санкцій з боку третьої сторони.
Поки “Київстар” тестує, Vodafone уже має партнерство з Amazon Kuiper. OneWeb/Eutelsat – альянс із сотнями супутників – готує своє покриття. Проєкт ЄС IRIS² планують запровадити до 2027 року. Це зменшує ризик монополії в індустрії. Буде більше гравців, більше опцій, менші тарифи, гнучкі пакети: “4G+супутник”, “дачний інтернет”, “ігровий канал без лагів”. З’являться нові формати роботи для шкіл, бібліотек, медпунктів, мобільних укриттів і волонтерських хабів.
…Україна стає тестовим майданчиком не лише для нової зброї, а й для нових стандартів цифрового виживання. Україна вступила в еру, де мобільний зв’язок – не те, що передають дроти, а те, що спускається з орбіти.
Тетяна Вікторова
