У Південному океані українські судна досягли найвищого вилову за останні три роки. За минулий рік у зоні, що контролюється Комісією зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (ККАМЛР), було добуто майже 20 000 тонн антарктичних біоресурсів. Це у півтора рази перевищує показники 2023 року та вдвічі більше, ніж у 2022 році.
Серед іншого, у минулому році вилов антарктичного криля склав 19 075 тонн, антарктичних іклачів – 905 тонн. У промислі взяли участь 5 вітчизняних судів: “SIMEIZ”, “KOREIZ”, “CALIPSO” та “MARIGOLDS” та “MORE SODRUZHESTVA”.
Рибальство в Південному океані приносить до вітчизняного бюджету значні доходи, зокрема у минулому році українські компанії сплатили за використання водних ресурсів понад 7,2 мільйона гривень, що на 1,1 мільйона більше, ніж роком раніше. Це сприяє розвитку регіонів та створенню сотень робочих місць. Український флот забезпечує зайнятість моряків, технічного персоналу та логістів. Вилов антарктичного криля та іклачів зміцнює галузь, розширюючи можливості експорту й переробки.
Міжнародна співпраця України в антарктичному промислі
Антарктика – не лише поле для рибальського промислу, а й простір для міжнародної співпраці. Участь нашої держави в Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики – не просто право вилову антарктичних біоресурсів, а й обов’язок дотримуватися суворих екологічних стандартів і міжнародних угод.
Україна бере участь у спільних наукових дослідженнях для кращого розуміння стану популяцій антарктичного криля та іклачів, а також оцінки впливу рибальства на морське середовище. Українські науковці обмінюються досвідом із міжнародними колегами, використовуючи передові методи моніторингу та аналізу даних. Така взаємодія допомагає вдосконалювати як технічні підходи до промислу, так і систему управління ресурсами.
Україна приєдналася до Конвенції про збереження морських ресурсів Антарктики ще 30 років тому. Наразі вітчизняні закони адаптовані до правил ККАМЛР і охоплюють всі аспекти рибальства: від ліцензування суден до контролю за обсягами вилову. Кожне українське судно в Антарктиці після перевірки відповідності технічним і екологічним стандартам отримує спеціальний дозвіл.
Серйозною проблемою в Антарктиці залишається нелегальне рибальство: іноземні судна обходять правила, завдаючи шкоди екосистемі. Український флот не лише дотримується стандартів, а й змушений конкурувати з браконьєрами. Для прозорості роботи судна оснащуються сучасними системами моніторингу.
Судна “MORE SODRUZHESTVA” та “KOREIZ” мають не лише право на вилов, а й зобов’язані щоденно звітувати про свої дії. На борту суден працюють спостерігачі, які контролюють процес вилову, фіксують дотримання правил Комісії і передають дані до відповідних органів. Це допомагає запобігати зловживанням і уникати екологічних ризиків. Завдяки спостерігачам можна швидко виявляти порушення з боку інших країн, які намагаються вести нелегальний промисел.
Жорсткі екологічні вимоги ККАМЛР змушують судновласників інвестувати в модернізацію суден. Для екологічно безпечного рибальства використовуються спеціальні знаряддя, що мінімізують побічний вилов. Так, при вилові криля застосовуються точні тралові системи, які не пошкоджують морське дно і не зачіпають інші види. Це дозволяє добувати лише необхідну кількість ресурсів, не порушуючи природний баланс. Для вилову антарктичних іклачів вітчизняні судна оснащені спеціальними системами, що дозволяють ловити рибу на великих глибинах з високою точністю.
Оптимізувати маршрути і дотримуватися екологічних стандартів допомагають сучасні системи моніторингу та навігації. Зокрема, радари та системи позиціонування точно визначають місцезнаходження суден у дозволених зонах, що допомагає уникати порушень правил. Системи онлайн-моніторингу дозволяють контролювати процес вилову в реальному часі, забезпечуючи прозорість і відповідність міжнародним нормам.
Оснащеність сучасним морозильним обладнанням дозволяє нашим судам зберегти рибу свіжою навіть під час тривалих рейсів. Це зменшує кількість відходів і робить рибальство більш ефективним. На борту суден є системи утилізації відходів, які допомагають зберігати чистоту океану.
Унікальність біоресурсів – антарктичні іклачі та криль
Антарктичний криль та іклачі – унікальні біоресурси Південного океану, що символізують природне багатство Антарктики. Антарктичний криль – маленький ракоподібний, основа харчового ланцюга Антарктики. Його роль для екосистеми неможливо переоцінити: це головне джерело їжі для пінгвінів, китів, тюленів і багатьох видів риб. Зменшення його популяції одразу впливає на всю екосистему, адже цей ресурс підтримує енергетичний баланс регіону.
Проте криль важливий не лише для природи, але й для світової економіки. Наприклад, крилеве борошно активно використовується для виготовлення кормів у аквакультурі, забезпечуючи високу якість рибної продукції. Крім того, з криля виробляють олію, багату на омега-3 жирні кислоти, вживану у фармацевтиці для створення корисних добавок для здоров’я серця, мозку та суглобів. Такі продукти експортуються до Європи, США та Азії, забезпечуючи Україні вагомий дохід.
Не менш важливим є і антарктичний іклач, відомий своєю високою гастрономічною цінністю. Ця риба, яка мешкає на великих глибинах, є делікатесом, що користується всесвітньою популярністю у ресторанах преміум-класу. Її м’ясо багате на білок і корисні жири, а ніжний смак робить іклач бажаним продуктом у меню ресторанів Європи та Азії. Філе іклачів, виловлених українськими суднами, подається в найкращих закладах Франції та Японії. Водночас його жир використовується у фармацевтичному виробництві, зокрема для створення препаратів, що покращують здоров’я серцево-судинної системи.
Однак унікальність цих ресурсів вимагає максимально відповідального ставлення. Нерегульований вилов криля чи іклачів міг би призвести до катастрофічних наслідків для екосистеми Антарктики. Саме тому, базуючись на наукових дослідженнях, ККАМЛР встановлює суворі ліміти вилову, Український флот, працюючи в зоні Антарктики, дотримується цих норм, демонструючи приклад екологічної свідомості.
Історія українського промислу в Антарктиці
Україна впевнено заявила про себе як один із ключових гравців в антарктичному промислі, але шлях до цієї позиції був тривалим і непростим. Перші кроки у вилові антарктичних біоресурсів почалися ще за часів Радянського Союзу, коли українські судна брали участь у дослідженнях і промислі у Південному океані.
З набуттям незалежності в 1991-у Україна зробила цю традицію фундаментом для розвитку власної рибної промисловості. Приєднання до Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики у 1994 році стало визначальним моментом, який відкрив двері до міжнародного співробітництва та закріпив за нашою країною право на вилов у цьому регіоні.
Проте перші роки незалежності були непростими. Економічна криза та розпад системи фінансування залишили український флот у складному становищі. Судна, які колись були гордістю галузі, стояли на приколі або працювали з мінімальною ефективністю. Але, попри труднощі, український рибний промисел в Антарктиці вижив. Завдяки міжнародній співпраці та впровадженню нових технологій вдалося зберегти традиції антарктичного промислу. У 1990-х роках судна “Славутич” і “Полюс” продовжували вилов антарктичного криля — ресурсу, що став основою для розвитку аквакультури, харчової промисловості та фармацевтики.
З 2000-х почалася нова сторінка вітчизняного антарктичного промислу. Інвестиції в модернізацію суден дозволили зробити промисел більш ефективним і екологічно відповідальним. Судна “MORE SODRUZHESTVA”, “SIMEIZ” і “KOREIZ” стали прикладом того, як технології можуть змінити правила гри. Вони були обладнані сучасними траловими системами, які дозволяють вести точний вилов антарктичного криля без шкоди для морського дна, а також обладнанням для обробки улову прямо на борту. Це не лише зменшило втрати, але й забезпечило високу якість продукції для експорту на світові ринки.
Як промисел впливає на екосистему Антарктики
Антарктика – унікальний куток планети, екосистема якого досі залишається відносно незайманою. Однак промисел у Південному океані, де українські судна щороку демонструють рекордні результати вилову, викликає серйозні екологічні запитання. Антарктичний криль, що становить основну частину здобичі, є життєво важливим для харчового ланцюга багатьох морських мешканців: пінгвінів, тюленів, китів. Його надмірний вилов загрожує не лише цим видам, а й стабільності всієї екосистеми. Подібна ситуація виникає і з антарктичними іклачами, чия популяція може відчутно скорочуватись через інтенсивний промисел.
Небезпека ховається і в іншому. Неконтрольований вилов може змінити харчові ланцюги, спричинивши зникнення одних видів та різке зростання інших. А використання непридатних знарядь лову здатне завдати шкоди морському дну – основному місцю існування багатьох видів, включно з антарктичними іклачами. Антарктика ризикує перетворитися на чергову жертву людської жадібності, якщо заходи зі збереження не дотримуватимуться строго і неухильно.
На щастя, баланс між промисловою активністю та збереженням природи забезпечує Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики. Це міжнародний орган, який визначає правила гри в Південному океані. Встановлюючи чіткі ліміти на вилов у кожному районі, ККАМЛР не дозволяє рибальству вийти за межі раціонального. А обов’язковий моніторинг популяцій дає змогу науковцям своєчасно реагувати на зміни в екосистемі та коригувати промислові квоти.
Проте головна зброя у боротьбі за збереження Антарктики – це олімпійський принцип вилову. Він передбачає, що промисел триває до моменту вичерпання загального дозволеного обсягу, і лише тоді зупиняється. Це дає змогу уникнути масового винищення біоресурсів. Крім того, нагляд за суднами і жорсткий контроль за використанням дозволених знарядь лову допомагають мінімізувати шкоду для середовища.
Попри це, людство досі балансує на межі. Вибір залишається за нами: чи зможемо ми зберегти цей незайманий куточок світу, чи перетворимо його на ще одну екологічну катастрофу? Антарктика – це більше, ніж просто регіон для вилову риби. Це символ того, як можна і потрібно співіснувати з природою: зважено, відповідально, без руйнування. Сьогоднішні рішення визначають майбутнє цього крижаного континенту, а разом із ним – і майбутнє всієї планети.
Тетяна Вікторова
