Українська економіка виснажена війною, а її витривалість проходить випробування на межі можливого. Повномасштабне вторгнення Росії не просто загальмувало розвиток, воно перекроїло самі основи економічної моделі країни. Бізнес задихається під тиском податків, намагаючись вижити в умовах нестабільності, податками, відсутністю робочої сили та постійними загрозами, тоді як держава розривається між фінансуванням армії, соціальних програм і спробами втримати фінансову стабільність. Інфляція знищує доходи, міжнародні борги зростають, а дефіцит бюджету досягає критичних позначок. Як довго наша країна зможе витримувати цей натиск, перш ніж криза перетвориться на затяжний економічний колапс?
Сучасна економічна ситуація в Україні
Економічна ситуація в Україні різко погіршується, і ознак швидкого відновлення на даний час немає. Війна руйнує не лише будівлі й дороги, а й економічну систему країни. Попри стійкість бізнесу та гнучкість ринку, фактори, які знищують можливості для зростання, домінують. Україна входить у нову фазу економічної боротьби, де без радикальних змін система просто не витримає.
Згідно з оновленим прогнозом Міжнародного валютного фонду, опублікованим 28 лютого, українська економіка продовжує сповільнюватися під тиском війни та інфляційного вибуху. Дефіцит бюджету на 2025 рік сягне 19,6%, а державні фінанси балансують на межі кризи. Фонд вказує на необхідність негайного реформування економічної системи: без боротьби з ухилянням від сплати податків і створення сприятливого інвестиційного клімату країна ризикує застрягнути в борговій ямі. Особливо критично виглядає перспектива чергового підвищення облікової ставки НБУ та подальшого ослаблення гривні.
У 2024 році інфляція вже досягла 12,9%, і цей показник продовжує зростати. Через нестабільний валютний курс та загальну невизначеність ціни на товари першої необхідності стрімко підвищуються. Це б’є як по споживачах, так і по бізнесу, змушуючи підприємства скорочувати виробництво та адаптуватися до зменшення купівельної спроможності населення.
У самому звіті МВФ наголошується:
«З огляду на ризики, пов’язані зі зростанням інфляції, нещодавнє підвищення НБУ облікової ставки є доцільним. Подальші дії буде виправдано в разі подальшого прискорення інфляції чи погіршення інфляційних очікувань. Обмінний курс має все більше виступати як амортизатор. Підтримка адекватних резервів є пріоритетним завданням, особливо з урахуванням ризиків для прогнозу».
Прогнозоване МВФ сповільнення зростання ВВП у 2025 році до 2–3% лише підтверджує негативну тенденцію. Основними причинами цього є дефіцит робочої сили, зруйнована енергетична інфраструктура та тривала війна. Брак кваліфікованих працівників посилює проблеми підприємств, які й так працюють у складних умовах. Масовий виїзд українців за кордон, мобілізація значної частини працездатного населення та руйнування підприємств формують ситуацію, в якій економіка просто не здатна вийти на стабільну траєкторію розвитку.
Слід зазначити, що погіршення прогнозів відбувається не вперше. Кабінет Міністрів України 1 липня 2024 року був змушений знизити власний прогноз економічного зростання на 2025 рік з 6,8% до 2,7%. Це рішення стало наслідком усвідомлення глибших проблем, ніж очікували раніше. У жовтні МВФ теж скоригував очікування щодо 2024 року через руйнування енергетичної інфраструктури внаслідок російських обстрілів, знизивши прогноз зростання ВВП на 2024 рік до 3,0%, а на 2025 рік – до 2,5% замість раніше очікуваних 6,5%.
Крім того, 23 січня 2025 року Голова НБУ Андрій Пишний офіційно заявив про подальше погіршення прогнозів економічного зростання до 2027 року. За даними регулятора, фактичне зростання ВВП у 2024 році склало лише 3,4%, що значно нижче, ніж очікували раніше. Це свідчить про системні проблеми, які не вдається вирішити ні монетарними, ні фіскальними заходами.
Великий дефіцит бюджету зумовлений не лише зростанням витрат, а й недостатніми податковими надходженнями. Чимало бізнесів змушені працювати в тіні або ж узагалі припиняють діяльність через економічну нестабільність. Попри спроби уряду збільшити ефективність збору податків, реальних результатів поки що не видно. Це збільшує залежність країни від зовнішніх кредиторів і створює додатковий тиск на державні фінанси.
Зростання облікової ставки НБУ, яке прогнозує МВФ, зробить кредити ще дорожчими, що доб’є залишки платоспроможності бізнесу. Якщо зараз підприємства ледь виживають, то в умовах подальшого подорожчання позик відновлення економічної активності стане майже неможливим. Бізнесу бракує доступних фінансових ресурсів, а отже, нових інвестицій чекати не варто.
Водночас курс гривні стає дедалі слабшим, і хоча НБУ намагається стримувати девальваційні процеси, його можливості обмежені. Девальвація б’є по імпортоорієнтованому сектору, підвищує вартість товарів та послуг і підриває довіру до національної валюти. Водночас штучне стримування курсу лише затягує кризу, що рано чи пізно вибухне ще більшими потрясіннями.
Окремою проблемою залишається руйнування інфраструктури. Російські атаки по об’єктах енергетики, транспорту та промисловості ускладнюють роботу компаній і стримують будь-які спроби економічного відновлення. Велика частина бюджетних коштів іде на відновлення зруйнованих об’єктів, що зменшує можливості для інвестування в інші сфери.
На тлі всіх цих викликів Україна четвертий рік знаходиться у періоді економічного виживання. Прогнозовані 2–3% зростання ВВП у 2025 році не дадуть змоги відновити довоєнний рівень добробуту, а без структурних змін у податковій та фінансовій системах країна ризикує застрягнути в стані стагнації на довгі роки.
Державний борг
Економічне падіння супроводжується тим, що Україна все більше занурюється у боргову пастку, вихід з якої стає дедалі складнішим. Як повідомляє Міністерство фінансів України, Державний і гарантований державою борг досяг рекордних 7 068,00 млрд грн, що еквівалентно 168,99 млрд доларів США. Лише за січень 2025 року борг зріс на 87,03 млрд грн, або майже 3 млрд доларів. Це означає, що щомісячний приріст боргового навантаження йде величезними темпами, а можливості для його обслуговування з кожним днем скорочуються.
72,74% боргу – це зовнішні запозичення, які становлять понад 122,93 млрд доларів. Така структура боргу робить економіку вразливою до будь-яких валютних коливань, рішень міжнародних кредиторів та змін у глобальній фінансовій політиці. Водночас внутрішній борг, що становить 1 926,66 млрд грн або 46,07 млрд доларів, також росте, хоча і не такими стрімкими темпами. Він забезпечується випуском облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які здебільшого викуповує Нацбанк або українські банки. Проте довготривале фінансування бюджету за рахунок внутрішніх запозичень неминуче веде до емісійного тиску на гривню.
З кожним місяцем ситуація стає дедалі більш небезпечною. За таких темпів запозичень у 2025 році державний борг може перевищити 200 млрд доларів, що наблизить його до критичної позначки понад 100% ВВП. Відсоткові виплати за боргами також зростатимуть, і за найгіршим сценарієм Україна може опинитися в ситуації, коли значна частина бюджетних коштів буде спрямована не на оборону чи соціальні потреби, а на погашення боргових зобов’язань.
Якщо міжнародні кредитори почнуть вимагати жорсткіших умов обслуговування боргу або реструктуризації, Україна може зіткнутися з дефолтом або необхідністю кардинального скорочення державних витрат. Це означатиме урізання соціальних програм, збільшення податкового навантаження та навіть можливі затримки у виплатах зарплат і пенсій.
Ще одним наслідком такої боргової політики стане подальша девальвація гривні. Чим більше Україна залучатиме зовнішнього фінансування, тим сильнішим буде тиск на валютний ринок. Зростання боргу неминуче спричиняє інфляційний сплеск, адже для його обслуговування уряд змушений залучати більше гривневих коштів, що збільшує грошову масу. На цьому тлі курс долара в Україні у 2025-2026 роках може сягнути 50 грн і більше, що посилить кризу купівельної спроможності населення.
Також варто враховувати, що надмірний борговий тягар робить Україну вкрай залежною від рішень міжнародних фінансових структур. МВФ, Світовий банк та західні кредитори вже зараз визначають економічну політику країни, диктуючи необхідність скорочення субсидій, дерегуляції ринку та проведення непопулярних реформ. Чим більше запозичень бере Україна, тим менше вона контролює власну фінансову стратегію.
Прогнози і перспективи
Як бачимо, Україна стоїть перед надзвичайно складним періодом економічної адаптації, який визначатиме її перспективи на найближчі роки. Війна, інфляція, податкові проблеми, скорочення виробництва та криза робочої сили створюють ідеальні умови для економічного занепаду. При цьому прогнози міжнародних аналітиків свідчать про те, що найбільші виклики ще попереду.
Одним з ключових ризиків є зростаюча фінансова залежність від зовнішніх кредиторів. За прогнозом МВФ, про який йдеться в його меморандумі, в найближчі кілька років заборгованість України вже не опуститься нижче 100% від ВВП. Якщо країна не зможе виконати умови міжнародних кредиторів, є ризик реструктуризації боргу, що може призвести до падіння довіри інвесторів і спровокувати нову хвилю девальвації гривні.
Бюджетний дефіцит залишається ще одним критичним фактором. 19,6% дефіциту у 2025 році – це безпрецедентно високий показник, який означає, що країна змушена буде або збільшувати податковий тиск на бізнес і громадян, або різко скорочувати соціальні витрати. Найбільш ймовірний сценарій – це запровадження нових податків, жорсткіша фіскальна політика та посилення контролю за грошовими потоками. Проте така стратегія може призвести до тінізації бізнесу та втечі капіталу.
Крім того, зниження ділової активності загрожує посиленню безробіття. В 2024 році кількість офіційно зареєстрованих безробітних зросла на 18%, а до 2026 року цей показник може сягнути 25-30%. Дефіцит робочої сили через війну та міграцію означає, що компанії не можуть знайти кваліфікованих працівників, а населення водночас не має достатньої купівельної спроможності. Це замкнене коло посилюватиметься, якщо не будуть запущені програми стимулювання зайнятості.
Як вже зазначалося, зараз гривня залишатиметься під значним тиском. Якщо у 2024 році курс долара стабілізувався на рівні 39-41 грн, то в 2025-2026 роках він може перетнути позначку 50 грн. Основними чинниками цього є високий рівень емісії гривні для фінансування бюджету, торговельний дефіцит і можливе зменшення міжнародної допомоги. Девальвація створить додаткове навантаження на економіку через подорожчання імпорту та зростання вартості обслуговування боргів.
Ще однією критично важливою проблемою є руйнування енергетичної інфраструктури. Пошкодження електростанцій та енергомереж означають, що навіть після завершення активних бойових дій економіка не зможе швидко відновитися. Промислові підприємства змушені будуть працювати в умовах нестабільного електропостачання, що гальмуватиме виробництво та знижуватиме конкурентоспроможність українських товарів на міжнародних ринках.
Аграрний сектор, який залишається ключовим для економіки, також перебуває під великою загрозою. Через обмеження в логістиці, мінування полів та нестачу фінансування українські аграрії можуть скоротити посівні площі на 15-20% у 2025-2026 роках. Це призведе до зниження експорту зернових та олійних культур і зменшення валютних надходжень у країну.
Однак все ж таки головним ризиком залишається втрата інвестиційної привабливості України. Якщо до 2022 року міжнародні компанії розглядали країну як перспективний ринок для вкладень, то тепер вони не готові ризикувати капіталом у зоні війни. Навіть якщо воєнні дії завершаться, процес повернення інвесторів може зайняти роки. Без притоку інвестицій економічне відновлення буде повільним, а значна частина підприємств залишатиметься у стані стагнації.
Сценарій подальшого економічного розвитку України у найближчі роки виглядає вкрай складним і невтішним. Навіть за умови активної міжнародної підтримки та реформ, вихід із кризи буде довготривалим. Україна змушена буде радикально переглянути свою економічну стратегію, щоб уникнути найгірших наслідків: неконтрольованої інфляції, боргової пастки та втрати конкурентоспроможності на світовому ринку.
Якщо уряд і далі буде душити бізнес непосильними податками та постійними перевірками, нарощувати борги, витрачати космічні суми на неефективні державні програми (такі як арктичні дослідження під час війни) та латати бюджетний дефіцит новими запозиченнями, не створюючи умов для розвитку власного виробництва, то економіка остаточно загрузне в стагнації. Без ефективних програм підтримки підприємництва та інвестицій у промисловість країна залишатиметься залежною від зовнішньої допомоги, а будь-які спроби відновлення будуть приречені на провал. Гривня втратить стійкість, ціни злетять до критичного рівня, а робочі місця зникатимуть швидше, ніж їх встигатимуть створювати. У такій реальності бізнес не розвиватиметься, а виживатиме, а держава замість економічного підйому отримає нову хвилю зубожіння та соціального невдоволення.
Ситуація в країні залежать від того, наскільки ефективно уряд зможе знайти баланс між запозиченнями та економічним розвитком своїх підприємств. Якщо борговий тягар продовжить зростати без реформування економіки, країна ризикує опинитися у стані перманентної боргової залежності, коли левова частка бюджету йде на обслуговування кредитів, а можливості для розвитку практично відсутні. Альтернативний сценарій передбачає перегляд підходів до фінансування бюджету, активізацію інвестиційної політики та зменшення витрат на неефективні державні програми, такими як арктичні дослідження.
