У контексті повномасштабної війни, яка триває в Україні, питання захисту дітей набуло критично важливого значення. Десятки тисяч дітей залишилися без належної батьківської опіки або втратили свої родини. Водночас держава змушена посилювати механізми контролю за тими, кому дозволено ставати усиновлювачами, опікунами або прийомними батьками. Українське суспільство більше не може дозволити собі помилки — жодна дитина не повинна потрапити в середовище, де є загроза її безпеці, здоров’ю чи моральному становленню. Саме тому Верховна Рада ухвалила законопроєкт №10298, який суттєво розширює перелік осіб, позбавлених права усиновлювати дітей.
Що змінює новий законопроєкт
25 квітня 2025 року Верховна Рада України 252 голосами «за» підтримала законопроєкт №10298, який передбачає низку обмежень у сфері усиновлення та призначення опіки. Про це повідомив народний депутат, член фракції «Голос» Ярослав Железняк.
Автори документа прямо вказують, що його метою є захист дітей від можливого виховання у небезпечному середовищі — як фізично, так і морально.
Відтепер не зможуть усиновлювати дітей особи, які:
– були засуджені за державну зраду;
– брали участь у колабораційній діяльності;
– сприяли РФ;
– глорифікували збройні формування РФ або публічно схвалювали збройну агресію проти України.
Таким чином, ухвалення цього законопроєкту є одним із кроків до очищення правового простору від ризику, коли дитину можуть передати на виховання особам, лояльним до ворога або навіть безпосередньо причетним до злочинів проти України.
Закон враховує не лише кримінальні злочини
На відміну від попередніх редакцій законодавства, які концентрувалися переважно на осуджених осіб, новий закон включає до переліку обмежень осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності за домашнє насильство або насильство, вчинене за ознакою статі. Це означає, що навіть якщо людина не отримувала судимості, але була офіційно визнана винною у вчиненні насильства в сім’ї — вона не зможе бути усиновлювачем.
Як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту, «виникає ризик, що дитина буде передана на виховання до людини, яка піддавалась адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Держава не має права ризикувати життям та здоров’ям дитини, передаючи її на виховання кривднику».
Закон також поширює аналогічні заборони на осіб, які претендують на призначення опікунами, піклувальниками або прийомними батьками. Важливо, що до переліку обмежень входять не лише факти колаборації чи засудження, а й ідеологічна позиція: пропаганда насильства, прославлення воєнної агресії, публічна підтримка російських військових, навіть без формальної участі у війні чи злочинах, тепер становлять достатню підставу для заборони.
Чому це рішення є необхідним
Ухвалений законопроєкт є відповіддю на суспільний запит щодо посилення захисту дітей. У країні, що бореться за виживання та переосмислює свої цінності, є речі, які не можуть бути предметом компромісу. Усиновлення — це не право, а довіра, яку держава делегує лише тим, хто довів свою здатність дбати про дитину, не маючи за собою темного минулого.
Особа, яка співпрацювала з окупантами, яка била жінку чи дитину, яка хвалить армію країни-агресора, — не має морального чи правового права брати на себе відповідальність за виховання дитини. Закон закриває ці «вікна ризику» і робить систему захисту дітей більш цілісною, рішучою й принциповою.
Законопроєкт №10298 має бути підписаний Президентом України та офіційно опублікований. Після цього він набуде чинності. Це означає, що всі нові справи про усиновлення, оформлення опіки чи створення прийомної сім’ї будуть автоматично перевірятися з урахуванням нових обмежень. Також можуть бути переглянуті або припинені процеси, які ще не завершено на момент набуття чинності закону.
Ухвалення цього закону є кроком до створення більш безпечного й морально стійкого середовища для українських дітей. Він фільтрує середовище навколо дитини, виключаючи з нього тих, хто може нести ідеологічну, фізичну чи психологічну загрозу. У час війни це не просто норма права, а захисний бар’єр, за яким має стояти кожна дитина.
