Україна готується до четвертого Великодня в умовах повномасштабної війни – під сиренами і вибухами триває економічне виживання. Багато хто залишися без житла і роботи, зростають борги за комунальні послуги, витрати на найнеобхідніше щомісяця тиснуть все сильніше. Попри це, святковий стіл на Великдень намагаються зібрати майже всюди. Хтось — символічно, хтось — зі запасів, хтось — у кредит. Великодній кошик став не лише елементом традиції, а маркером: чи ще можеш дозволити собі звичне. Варто з’явитися хоч натяку на попит — одразу запускається маховик прибутків. На продукти, які колись вважалися буденністю, зараз українці дивляться як на предмет розкоші. І коли паска ще напередодні свята починає коштувати, як пів дня роботи, виникає питання: наскільки далеко відійшла реальна економіка від можливостей більшості людей.
Зростання цін на тлі виживання
Святкування Пасхи не є розкішшю, але навіть на це сьогодні багатьом бракує грошей. За підрахунками Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», у 2025 році великодній кошик для родини з чотирьох осіб коштуватиме 2009,76 грн. Це не кошик зі святковим розмахом, а лише базовий набір: домашня паска, кілька яєць, сало, шмат ковбаси, трішки буженини, вершкове масло, хрін, сіль, твердий і м’який сири, пляшка кагору, кілька овочів і яблука. Ця сума на 21,7 % перевищує вартість минулорічного кошика такого ж складу, який коштував 1652,05 грн. До речі, в 2021 році ціна була набагато скромнішою – 963 грн. При цьому овочі і фрукти зараз подорожчали найсильніше у порівнянні з минулим роком. Помідори, огірки, яблука — плюс 80–90% до торішньої ціни. І це не виняткові продукти, а ті, які колись з легкістю входили до звичайного раціону.
У 2025 році самостійне випікання пасок обійдеться українцям на 29,6% дорожче, ніж торік. Випекти кілограм паски вдома коштує в середньому 233 гривні, в 2024 – 180 гривень, в 2023 — 170 гривень, в 2021 — 120 гривень, в 2020 — 96 гривень. Тобто, приріст щороку складає від 10 до 30%. Це при тому, що рецептура залишилася та сама — борошно, цукор, яйця, молоко, масло, дріжджі, родзинки. Найбільше подорожчало борошно — на 62%, за ним йдуть яйця — на 47%, масло — майже на 38%, молоко — понад 15%, цукор — 17%, родзинки — 12%, дріжджі — 9%. Жоден з цих інгредієнтів не є дефіцитним або імпортним, але всі вони подорожчали. І це напряму впливає на вибір: купити паску чи пекти самому. В цьому сенсі вирішується вже не питання смаку, а питання витрат.
Для тих, хто намагається заощадити, є «економний» варіант святкування — без вина, помідорів, яблук і огірків. Тоді вартість цьогорічного кошика складатиме 1663,26 грн. Але й тут — плюс 17% до торішньої вартості. Тобто, бачимо стабільне зростання цін, незалежно від того, чи зростають доходи, чи лишаються мільйони людей безробітними, в статусі ВПО або з «нулем» на банківській картці.
Тим часом у супермаркетах з’являється дорогий сегмент для тих, хто може собі це дозволити. Це паски з шоколадом, цукатами, сиром, а також вишуканим пакуванням, які вже зараз коштують 350–450 гривень за пів кіло. Водночас паралельно зростає і базовий сегмент – та сама проста паска з родзинками, яка також недешева.
Так, наприклад, журналісти ІА «ФАКТ» побували в харківських кіосках «Кулиничі», які входять до найбільших постачальників хлібобулочних і кондитерських виробів в Україні, та ознайомилися з цінниками на паски. Вони встановлені з повним розрахунком на те, що святкувати доведеться всім, але по-різному. Найпростіший варіант — 120-грамова паска за 30 гривень. За 250 грамів слід віддати 40 грн, за 420 грамів — 75 грн. Але при цьому 340-грамова «Княжа» паска коштує 145 грн, що майже вдвічі дорожче, попри меншу вагу. Тут ціна залежить не стільки від ваги, скільки сегмента та рецепту.
Інші так звані бюджетні паски від «Кулиничів» «преміум-класу» коштують: «Апельсинова» вагою 360 грамів – 190 гривень, «Сирна» вагою 450 грамів -185 грн. Це вже продукція не на кожен день і не для кожного. Назви звучать привабливо, пакування виглядає дорожче, але співвідношення ваги і ціни не залишає сумнівів: це вже інший формат. І він чітко сигналізує, що навіть у межах одного кіоску паска є товаром з ієрархією.
Отже, зараз слід обирати – або великодній кошик, або комунальні платежі. Або свято, або хліб і гречка на тиждень. І в цій ситуації споживач завжди вразливий. Завжди залежний. І ніколи не захищений. Паска, яйця, борошно, масло — це не розкіш. Якщо вони стають дорогими настільки, що люди змушені від них відмовлятися, це означає лише одне: звичні речі перестають бути доступними. І те, що ще нещодавно було для всіх, тепер переходить у зону вибірковості.
Ціни на тлі байдужості: хто визначає правила гри
Ціни зростають, і водночас зникає будь-яке розуміння, хто саме в Україні встановлює правила гри. Хто їх регулює і дозволяє піднімати вартість базових продуктів, необхідних до великоднього та щоденного столу, й чому це не регулюється. Формально — нібито ринок. Є набір причин: попит, війна, збої в логістиці, ціни на пальне та електроенергію. Але все це перестає переконувати, коли вартість одного й того самого товару може відрізнятись удвічі в межах однієї країни, та навіть більше – в межах одного міста, де існують численні приватні пекарні та хлібзаводи. Паска в супермаркеті коштує 180–220 гривень, а на базарі — вже 260–300. Десяток яєць — від 65 до 85 грн, залежно від області. У Хмельницькому — одна ціна, у Києві — інша, у Львові — ще інша.
Логіки в цих розбігах немає, є тільки факт: хто тільки може, той і ставить ціну, бо куплять і так. Навіть якщо після цього доведеться скоротити витрати на найнеобхідніше, включно з ліками. При цьому жодних обмежень і реакції з боку держави немає – Антимонопольний комітет не втручається, місцева влада теж. У кращому випадку — збираються статистичні дані та складаються звіти. Далі — нічого.
Ціни на яйця є взагалі окремою темою. У 2022-2023 роках вони стрімко зростали, сягаючи 100 грн за десяток. У 2024 році ціни подешевшали на 30%, а в 2025 — знову злетіли — цього разу на 47%. При цьому таке коливання не пояснюються нічим, що було б зрозумілим для покупця.
Психологія виживання і спроба зберегти обличчя
Є ще одна невидима складова цієї теми – психологія родини, яка хоче влаштувати свято, навіть якщо війна, за вікном зруйноване село, евакуаційна адреса чи життя в гуртожитку. Багато родин намагаються дотриматися звичної традиції навіть у надзвичайних умовах, завчасно економлячи гроші. Великдень для них є великим традиційним святом, звичкою, прив’язка до певних традицій, спробою хоч щось залишити незмінним. Зруйновані будинки, переїзди, невизначеність — все це не заважає людям збирати кошик і нести його до церкви, бо людям потрібне свято на тлі всеосяжного негативу. Навіть якщо на нього потрібно витратити більше, ніж є. Ось і виходить, що це свято стало маркером: чи можеш ти собі зараз дозволити те, що ще кілька років тому було звичайним явищем.
Четвертий рік йде війна, сотні тисяч людей залишилися без стабільного доходу і тисячі – без всього того, що наживали роками. Але чи є соціальні інструменти для підтримки тих, хто хоче зберегти пасхальні традиції? Ні. Жодних продуктових сертифікатів і святкових наборів, бодай для найвразливіших (за рідким виключенням). При цьому більшість гуманітарних ініціатив виходить від волонтерів. Тобто, це локальні зусилля, випадкові доставки та символічні благородні жести.
Отже, Великдень 2025 року — не просто ще одне свято. Воно є дзеркалом, яке показує, як швидко комерція зжерла співчуття людей, і як легко благочестя в храмі співіснує з наживою за його межами. Святковий кошик не має бути предметом розкоші, але в Україні він ним став. І це ще до Великодня. Попереду — ажіотаж і нове зростання цін.
Якщо у 2021-му кошик коштував менше тисячі гривень, а у 2025-му — понад дві, це вже не індекс інфляції. Така ситуація є ознакою того, як війна, криза й невтручання держави у цінову політику перетворили навіть символи свята на недосяжне придбання та простір соціальної нерівності. І те, що для одних пасхальний кошик стає фотодекором, а для інших — фінансовим тягарем, говорить про стан суспільства більше, ніж будь-які офіційні звіти.
