Українська економіка сьогодні балансує на тонкій кризовій межі. Друга половина 2024 року та 2025 рік остаточно показали — швидкого відновлення не буде. Російські обстріли енергетики і підприємств, знищення інфраструктури, хронічна нестача робочих рук і вирвана війною з економіки кваліфікована робоча сила, збитки бізнесу та економія українців на всьому — все це тримає економіку на межі виживання. У повітрі висить гнітюче відчуття невизначеності, і навіть найстійкіші оптимісти почали визнавати: шлях до відновлення виявився значно складнішим і довшим, ніж здавалося на початку. Якщо найближчим часом Україна не знайде нових драйверів зростання, сценарій вже зрозумілий: роки болісної стагнації й повернення до рівня 2021 року не раніше 2030-го.
Що відбувається з ВВП
Порівняно з 2021 роком, українська економіка досі недотягує майже 22%. Зростання ВВП на рівні близько 4% рік до року виглядає мізерним і явно недостатнім для реального відновлення після обвалу, спричиненого повномасштабним вторгненням. Падіння майже на 29% у 2022 році вдалося частково компенсувати у 2023-му зростанням на 5,3%, однак вже в 2024-му економіка почала втрачати темп. Кожен квартал року демонстрував слабші показники порівняно не лише з довоєнним 2021-м, а й навіть із 2023 роком, чітко сигналізуючи про стагнацію.
Згідно з даними Міністерства економіки України, зростання реального ВВП у 2024 році становило 3,6%. Як зазначають в уряді, одним з факторів, що додав імпульсу економічному зростанню у 2024 році, стала політика «Зроблено в Україні». Завдяки цьому український експорт зріс на 15,2% у річному вимірі, сягнувши $41,7 млрд. Це дозволило не лише втримати економіку від стагнації, а й посилити позиції українських товарів на зовнішніх ринках.
При цьому ключову роль у наповненні бюджету відіграли критично важливі підприємства. Саме вони, маючи право на бронювання своїх працівників, забезпечили 67% усіх надходжень держави від бізнесу у 2024 році. Це чітко показує, хто тримає економічний фронт країни в умовах війни. Крім того, не менш вражаючим став результат приватизації — надходження від неї перевищили очікування втричі. Після закриття всіх угод 2024 року бюджет отримав до 12 млрд грн, що стало важливою фінансовою підмогою в умовах дефіциту ресурсів. Водночас у 2025-му Міністерство економіки концентрується на залученні інвестицій, розширенні експорту, максимальному використанні людського капіталу, розвитку системи бронювання, покращенні бізнес-клімату та активній участі в євроінтеграційних процесах.
Однак, якщо копнути глибше – сучасний показник ВВП є тривожним сигналом: економіка України сильно буксує. Темпи зростання знижуються, і це означає лише одне: ми заходимо в період затяжної стагнації. Далекі від реальності слова про «підйом» та «відновлення» розбиваються об суху статистику. Якщо у 2023-му році ще можна було тішити себе цифрами — плюс 5,3%, здавалося б, рухаємося вперед. Але то була ілюзія, породжена ефектом низької бази після страшного провалу. У 2024-му такого «ефекту відскоку» вже не було, і економіка показала своє справжнє обличчя — приріст слабкий, кожен квартал поступається попередньому, і від довоєнного рівня ми все ще дуже далеко.
Чому так відбувається? Причини — на поверхні. Звичайно, війна, яка не закінчується і не відступає. Постійні удари по енергетичній інфраструктурі вже стали системними — росіяни б’ють по ТЕС, по електромережах, по всьому, що тримає українське виробництво на плаву. Це не просто б’є по промисловості, а буквально знищує її. Паралізоване виробництво — мінус експорт, мінус податки, мінус робочі місця.
Друга проблема — люди, яких не просто стало менше, а катастрофічно мало. Мільйони виїхали, сотні тисяч мобілізовані, загинули або зникли безвісти. Крім того, багато чоловіків не хочуть виходити на роботу, побоюючись облав ТЦК. В результаті підприємства не можуть знайти робочі руки, а без людей економіка не працює. Це — звісний і страшний факт. Хронічна нестача кваліфікованих кадрів вже стала головним гальмом для бізнесу.
І третя — держава вичерпала прості стимули для зростання. Те, що у 2023 році давало короткостроковий ефект, зараз стало буденністю. Бюджетні вливання вже не працюють як рушій, а просто латають дірки. Додати до цього постійну потребу у фінансуванні війни — і маємо замкнене коло.
Але ще більшою загрозою для економіки є інфляція. Вона повернулася, і повернулася жорстко. Після відносної стабільності у 2023-му до кінця 2024 року інфляція злетіла до 12%. Для країни, яка воює, це майже неконтрольована ситуація. Крім того, посушливе літо, поганий урожай, подорожчання енергоносіїв, стрімке зростання витрат на робочу силу – все це призвело до того, що ціни на базові продукти полізли догори.
Нацбанк теж не стоїть осторонь. Наприкінці року регулятор пішов на серйозний крок — уперше за два з половиною роки підняв облікову ставку до 13,5%. Це спроба приборкати інфляцію, стабілізувати валютний ринок і зупинити розкручування цінової спіралі. Завдання стояло амбітне — повернути інфляцію до цільових 5%. Але підвищення ставки — це завжди гра на тонкому льоду. Так, депозити стають привабливішими, люди несуть гроші в банки. Але водночас кредити для бізнесу і споживачів дорожчають. Нові інвестиції зупиняються, бізнес ріже витрати, люди менше купують. Це прямий удар по економічній активності. У ситуації, коли кожна копійка має значення, підвищення вартості кредитних ресурсів може остаточно добити слабкі галузі.
Нацбанк фактично робить ставку на те, що економіка сама себе пригальмує настільки, щоб зупинити ціни. Але ризик очевидний — разом з інфляцією може зникнути й саме економічне життя. Особливо в умовах війни, коли попит і так мінімальний. Отже, прогнози не тішать. Навіть за оптимістичними розрахунками, якщо країна зможе тримати темпи зростання ВВП на рівні 3-4% на рік (а це велике питання), повернення до рівня 2021 року відбудеться не раніше 2030-го. Сім років важкої роботи… І це — за умови, що війна не загостриться, не буде нових втрат і потрясінь.
Інші економічні показники
Україна кожного разу починає новий рік з надіями на відновлення та покращення, проте реальність виявилася куди жорсткішою. Держава зіштовхується з реальністю, в якій треба воювати, платити пенсії, фінансувати соціалку та ремонтувати зруйновану інфраструктуру. І все це одночасно, тому приймаються рішення щодо підвищення податків.
Податкові надходження у 2024-му зросли на 37%, сягнувши 1 647 мільярдів гривень. Найбільше додали податок на прибуток (+127 мільярдів), акцизні збори (+106 мільярдів) і ПДВ з імпорту (+100 мільярдів). У реальному вимірі надходження вперше повернулися на довоєнний рівень, але таке зростання не є ознакою здоров’я економіки, а наслідок історичного підвищення податків. Найбільший удар припав на офіційний бізнес та працевлаштованих громадян. Основний акцент зробили на військовий збір, тим самим ще більше розірвавши економіку на «білу» й «тіньову». Замість системного підходу до оподаткування вся ставка була зроблена на легальних платників. Пропозиції збалансувати навантаження, наприклад, через підвищення ПДВ, влада навіть не розглядала.
У 2025 році доходи Державного бюджету України демонструють суттєве зростання — порівняно з 2024 роком вони збільшуються на 21,7% і становлять 2,3 трильйона гривень. Основним джерелом наповнення бюджету є податкові надходження, частка яких у загальній структурі доходів зросла до рекордних 85,7%. Для порівняння, у попередні роки податки забезпечували значно меншу частину доходів держави. Таке зростання стало прямим наслідком підвищення низки податків, завдяки чому уряд розраховує додатково залучити не менше ніж 153,8 мільярда гривень.
При цьому найбільший приріст надходжень держава очікує отримати за рахунок збільшення військового збору — його надходження мають зрости на 122,4 мільярда гривень. Додаткові 4,3 мільярда гривень мають надійти від підвищення податку на прибуток. Також бюджет враховує додаткові надходження у розмірі 22,6 мільярда гривень від підвищення акцизу на тютюнові вироби та ще 4,5 мільярда гривень — від збільшення ПДВ. Однак варто зазначити, що законопроєкт №11090, яким передбачається підняття ставок акцизу, з 12 грудня 2024 року досі не підписаний, що створює певні ризики для виконання цих планів.
Водночас, навіть попри загальне зростання доходів, бюджет країни у 2025 році недоотримає близько 154,7 мільярда гривень через надані податкові пільги. Найбільші втрати — 85,2% від цієї суми — припадатимуть на звільнення від сплати ПДВ. При цьому понад половину всіх податкових пільг отримує оборонна галузь, що цілком виправдано в умовах повномасштабної війни. Проте така велика сума втрат через пільги змушує замислитись над ефективністю податкової політики. Саме тому одним з реальних механізмів для збільшення доходів держави могло б стати проведення повної інвентаризації усіх податкових пільг і стимулів. Це дозволило б оцінити доцільність кожної з них і визначити, які дійсно потрібні в умовах війни, а які лише даремно «з’їдають» потенційні надходження.
Крім податків, вагомим джерелом фінансування державних потреб у 2025 році залишаються запозичення. Загалом уряд планує залучити 1,7 трильйона гривень зовнішніх кредитів і ще 579,2 мільярда гривень — через внутрішні державні запозичення. Внутрішні ресурси в основному підуть на обслуговування та погашення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Примітно, що 97% цих витрат покриваються коштами, залученими від нових продажів ОВДП. Отже, структура бюджету на 2025 рік демонструє жорстку фіскальну політику уряду, спробу максимально мобілізувати податкові ресурси та водночас залежність від запозичень. Це чітко відображає стан країни в умовах тривалої війни — економіка тримається на податковому тиску, зовнішньому фінансуванні та пошуку балансу між обороною і фіскальною стабільністю.
Слід зазначити, що у 2025 році структура податкових надходжень до Зведеного бюджету України чітко продемонструвала, хто саме тримає на собі економіку країни та наповнює державну скарбницю в умовах війни. Найбільші суми сплачених податків надійшли від бізнесу в галузі торгівлі — оптова та роздрібна торгівля, а також ремонт автотранспорту й мотоциклів забезпечили 20,6% усіх надходжень. Це вкотре підтверджує, що саме сфера внутрішнього споживання лишається одним із головних донорів бюджету.
На другому місці — переробна промисловість із часткою 16%. Незважаючи на складнощі воєнного часу та регулярні удари по енергетичній інфраструктурі, саме промисловість тримає стабільний рівень податкових платежів. Третя позиція за обсягом сплати податків — державне управління, оборона та соціальне страхування, які дали 12,9% усіх надходжень. Варто окремо зазначити галузь інформації та телекомунікацій — 5,4% внеску до бюджету, що свідчить про вагу цифрової економіки навіть у кризові часи.
Однак найбільше вражає динаміка зростання податкових надходжень порівняно з січнем минулого року. Торгівля додала одразу +6,9 млрд грн — зростання на 32,6%. Державне управління й оборона наростили платежі на 57,8% (+6,4 млрд грн), що напряму пов’язано з масштабним фінансуванням сектору безпеки та оборони. Переробна промисловість також показала суттєвий приріст — на 31,4% або +5,2 млрд грн. А один із найбільш динамічних секторів — професійна, наукова та технічна діяльність — продемонстрував зростання на 54,6%, додавши +2,3 млрд грн до бюджету.
Ці цифри яскраво демонструють: попри всі виклики війни, український бізнес продовжує працювати, нарощувати обсяги і наповнювати бюджет. Особливо помітно зміцнилася позиція державного сектору та наукомістких галузей. Це сигнал — навіть в умовах війни країна не просто виживає, а поступово адаптується й зміцнює окремі сектори економіки, які стануть фундаментом для післявоєнного відновлення.
Водночас загальний обсяг видатків у 2025 році заплановано на рівні 3,9 трильйона гривень — це на 5% більше, ніж у 2024-му. І цей приріст чітко відображає реальні виклики — держава продовжує воювати й намагається втримати соціальну сферу від повного розвалу. По суті державний бюджет України, як бюджет воюючої країни, чітко поділений на дві великі частини: війна та соціальна підтримка. Основним пріоритетом є оборона та безпека. На цей напрям спрямовується понад 2,2 трильйона гривень або 56,6% усіх витрат. Тобто більше половини бюджету йде на фронт. У розрахунку на ВВП це 26,3% — жодна країна світу не витрачає стільки на війну. При цьому сектор безпеки та оборони отримає додаткові 47,6 мільярда гривень порівняно з попереднім роком — ці кошти підуть на озброєння, техніку та виплати військовим.
Втім, навіть ці шалені суми не дають гарантій. Міноборони отримає 1,57 трильйона гривень — зростання всього на 2% порівняно з минулим роком. І якщо ситуація на фронті загостриться, цього може виявитися критично мало для підтримання обороноздатності. Це прямо говорить про те, що бюджет доведеться оптимізувати — шукати додаткові ресурси чи скорочувати витрати в інших сферах.
Другий за пріоритетом блок — соціально-гуманітарна сфера. На неї держава закладає не менше 22% усіх витрат, що дорівнює майже 10% ВВП. Це пенсії, соціальні виплати, зарплати вчителям і медикам — те, що дозволяє тримати країну в тонусі навіть під час війни. Окрема увага до того, як Україна планує покрити ці витрати. У 2025 році 59% видатків профінансують за рахунок доходів бюджету — податків, зборів та інших надходжень. Решта 41% — за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень. І це — позитивний сигнал. Адже ще у 2024 році співвідношення було майже рівним — 51% доходи й 49% борги. Це означає, що бюджет починає вирівнюватися, і залежність від позик поступово знижується.
Крім того, у 2025 році міжнародна фінансова підтримка для України залишатиметься значною, проте поступово зменшуватиметься в міру стабілізації економіки. Згідно з прогнозами, у 2025 році країна отримає 38,4 мільярда доларів зовнішнього фінансування, у 2026 році обсяги допомоги скоротяться до 25 мільярдів доларів, а у 2027 році становитимуть 15 мільярдів доларів.
Але навіть при цьому в лютому 2025 року Національний банк України реалізував на міжбанківському валютному ринку 3,058 мільярда доларів, що на 18% менше порівняно з обсягами продажу в січні. За даними НБУ, загалом з початку року обсяг валютних інтервенцій Нацбанку вже досяг 6,808 мільярда доларів. При цьому гривня тримається як може, але у державному бюджеті на 2025 рік закладено курс долара на рівні 45 гривень, що свідчить про очікуване подальше зростання американської валюти порівняно з поточним рівнем близько 42 гривень.
Водночас станом на 28 лютого 2025 року обсяг офіційних резервних активів України сягнув 40,145 мільярда доларів США. Із цієї суми монетарне золото, включаючи золоті депозити та золото в рамках свопів, становило лише 2,543 мільярда доларів, що відповідає 6,34% від загального обсягу резервів.
Сільське господарство знову стало головним рятувальним кругом — 43% товарного експорту країни припало на аграрну продукцію. У 2025 році експорт зріс на 15%, до $42 мільярдів. Україна експортувала 61,5 мільйона тонн зерна та олійних культур. Попри ракетні атаки й проблеми з портами, Чорне море працювало на повну, забезпечивши 79% всього експорту.
Металургія принесла $6,4 мільярда — 15,2% від експорту. Але це — бліда тінь довоєнних показників. Імпорт натомість зростав — $71 мільярд, переважно техніка, хімія, фармацевтика й енергоносії.
Імпорт послуг падав другий рік поспіль — мінус 10%. Але понад 60% цієї суми — $14,2 мільярда — пішло на подорожі й витрати українців за кордоном. Люди витрачають за межами країни більше, ніж вона може заробити всередині.
IT-сектор здав позиції — падіння на 4,2%. Водночас зросли транспортні та професійні послуги. Загальний експорт послуг показав скромне зростання на 3,8%, до $17,2 мільярда.
Торговельна географія змінюється. Європа лишається головним партнером, але Китай нарощує вплив. У 2025 році імпорт з Китаю вперше обігнав зростання імпорту з усіх країн ЄС разом узятих.
Однак на ринку праці спостерігається парадокс. Якщо у 2024 році його рівень складав 14,2% (тобто близько 2 млн українців шукали роботу), то у 2025 році – 11,6%. Однак це відбувається тому, що з’явилася робота — просто люди закінчуються. Мобілізація, міграція, нестача кадрів — і бізнес б’ється за кожного працівника. При цьому жінки сідають за кермо вантажівок, літні люди й студенти займають позиції, які раніше були недоступні. Зарплати ростуть, але це не рятує — фізично нема кому працювати.
Прикро те, що на фоні всього цього споживчі настрої впали до мінімуму за три роки. Українці перестали вірити в швидке відновлення. Єдина галузь, де ще жевріє надія — будівництво. Держава вклала гроші у відновлення й це дало поштовх.
Таким чином, висновок простий і водночас невтішний – Україна має розбиту, але ще живу економіку. Ми тримаємось на грошах партнерів, експорті й військових облігаціях. Попереду — найскладніші часи, на країну чекає довга і виснажлива боротьба не тільки на фронті, а й на економічному полі. І головне питання зараз звучить не «чи зростемо?», а «чи вистоїмо?». Ставки занадто високі — або ми збережемо країну, або все закінчиться в бюджетній ямі, яку вже зараз видно неозброєним оком.
