Похід в аптеку для багатьох українців перетворюється на справжнє випробування. Пенсіонери звіряють ціни з розміром пенсії, малозабезпечені сім’ї відкладають лікування на «кращі часи», а ті, хто не має грошей на ліки, змушені покладатися на удачу, народні методи та екстрасенсів у соцмережах. Ціни невблаганно ростуть, імпортні препарати для багатьох стають фінансово недоступними, а дефіцит життєво важливих дешевих медикаментів уже не дивує. Фармацевтичний ринок давно працює за своїми правилами, де логіка цін часто не піддається поясненню, при цьому державне регулювання нагадує імітацію бурхливої діяльності.
Упродовж багатьох років влада мовчала про це, ховаючи проблему за статистичними звітами й розмитими обіцянками. Водночас аптеки продовжують підвищувати ціни, фармацевтичні компанії диктувати свої умови, а люди виживати, як можуть. І ось, нарешті, Володимир Зеленський заговорив про це. Заява, яка мала б прозвучати ще вчора, пролунала лише тепер. Але чи означає це, що ситуація зрушиться з місця?
Заява президента щодо цін на ліки та перші реакції
Президент України Володимир Зеленський назвав ціни на ліки «абсолютно неадекватними» та анонсував розгляд цього питання на засіданні РНБО. Йдеться про розробку конкретних заходів, які повинні забезпечити зниження вартості медикаментів. Попри те, що про необхідність контролю за ціноутворенням у фармацевтичному секторі говорять давно, лише зараз влада офіційно визнає критичність ситуації.
Зростання цін на ліки відбувається на тлі загальної інфляції, яка у 2024 році сягнула 12%. На початку 2025 року тенденція до подорожчання не зменшилася, що стало одним із аргументів для підвищення облікової ставки НБУ до 14,5%. Такі макроекономічні фактори впливають на формування цін у фармацевтичному ринку, але вартість ліків часто перевищує рівень, який можна пояснити лише інфляційними процесами.
У відповідь на заяву голови держави п’ять найбільших аптечних мереж підписали декларацію про доступність лікарських засобів. До неї приєдналися «Аптека 9-1-1», «Бажаємо здоровʼя», «Аптека АНЦ», «Аптека Доброго Дня» і «Подорожник». Декларація набере чинності з 1 березня та передбачає пропорційне зниження націнок усіма учасниками ринку – від виробників до аптек.
Національні виробники отримали пропозицію знизити відпускні ціни на всі зареєстровані лікарські засоби, орієнтуючись на рівень, який був актуальним на 1 січня 2025 року. У свою чергу, дистриб’ютори повинні відповідно зменшити оптові ціни, застосовуючи пропорційні знижки до своєї націнки. Аптеки також беруть на себе зобов’язання знизити роздрібні ціни, синхронізуючи їх зі скороченими закупівельними цінами.
Підписанти декларації запевняють, що така схема дозволить досягти кумулятивного зниження вартості вітчизняних медикаментів для кінцевих споживачів. Крім того, вони беруть на себе зобов’язання не допускати прихованого підвищення цін або маніпуляцій зі схемами постачання, що могли б звести нанівець досягнуті домовленості. Також декларується відкритість до співпраці з антимонопольними органами, що має запобігти можливим зловживанням на ринку.
Однак попри формальну позитивну риторику, залишається питання реального виконання домовленостей. Учасники ринку неодноразово знаходили лазівки для обходу регулювань, що свідчить про можливі ризики й цього разу. Чи буде ця декларація реальною зміною чи черговою декларативною ініціативою, стане зрозуміло вже в найближчі місяці.
Що відбувається зараз
Справедливості заради слід зазначити, що в Україні діє програма «Доступні ліки», яка покликана забезпечити громадян можливістю отримувати життєво необхідні медикаменти за пільговими умовами. Основною ідеєю цієї ініціативи є покриття державою частини або повної вартості певних препаратів для лікування хронічних захворювань, таких як серцево-судинні хвороби, бронхіальна астма та цукровий діабет II типу. Однак програма не є всеосяжною і має низку суттєвих обмежень.
Одним із ключових недоліків є те, що пацієнти все одно змушені доплачувати за більшість ліків, навіть якщо вони входять до списку реімбурсації. Компенсація держави покриває лише базові варіанти препаратів, а якщо пацієнт потребує більш ефективного чи звичного для нього аналога, він має доплачувати різницю. Це особливо актуально для осіб, які вже тривалий час приймають певні ліки й не можуть змінювати їх через медичні показання або побічні ефекти.
Ще одна проблема – обмежений перелік препаратів, що підпадають під програму. Вона не охоплює широкий спектр дешевих, але критично важливих медикаментів, які щоденно використовують пацієнти з іншими хронічними захворюваннями. Крім того, не всі аптеки беруть участь у програмі, що створює додаткові труднощі для мешканців віддалених регіонів та сільської місцевості, де доступ до фармацевтичних послуг і так є проблемним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2024 р. № 1503 було затверджено Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році (Програма медичних гарантій), у якому суттєво розширено перелік лікарських засобів, що підлягають реімбурсації. На реалізацію цієї ініціативи передбачено 6,6 млрд грн, що може потенційно покращити доступ пацієнтів до ліків. Проте поки залишається відкритим питання, наскільки ефективно будуть розподілені ці кошти і чи вплине це на реальне зниження вартості медикаментозного лікування для українців.
Зараз в Україні хвороба стає синонімом вироку не лише через складність діагностики чи нестачу медичних фахівців, а й через повну фінансову нездатність людей оплатити лікування. Пацієнти стикаються з непідйомними витратами на ліки, операції та реабілітацію, а держава, попри гучні заяви, забезпечує лише мінімальний відсоток потреб. В результаті тисячі людей змушені або залишатися без медичної допомоги, або звертатися до благодійників і родичів у відчайдушній спробі зібрати кошти. Але далеко не всім це вдається.
Для більшості важкохворих навіть базові операції залишаються недоступними. У державних лікарнях пацієнтам доводиться самим купувати анестезію, шовний матеріал, антибіотики та післяопераційні препарати. Це перетворює будь-яке хірургічне втручання на фінансове випробування. Якщо грошей немає, то пацієнт просто змушений чекати на «чудо» або помирати вдома. Особливо критичною ситуація є для тих, кому потрібне термінове оперативне втручання – адже для швидкого збору десятків тисяч гривень у звичайної людини просто немає ресурсів.
Ще гірше йдуть справи з реабілітацією. Після складних операцій або важких хвороб пацієнти часто потребують довготривалого догляду, спеціальних процедур, медикаментів, а нерідко й допоміжного обладнання. Держава не компенсує ці витрати, а отже, реабілітація стає розкішшю, яку можуть собі дозволити одиниці. У той час як у розвинених країнах люди після інсультів або операцій повертаються до нормального життя завдяки комплексному лікуванню, в Україні багато хто просто доживає свої дні в жахливих умовах через відсутність належної підтримки.
Особливо гостро ця проблема проявляється серед онкохворих. Слід зазначити, що Україна займає другу позицію в Європі за швидкістю поширення онкологічних захворювань, і останніми роками захворюваність на рак в Україні зросла. Злоякісні новоутворення залишаються серед п’яти основних причин смертності та поступаються лише серцево-судинним захворюванням. Експерти прогнозують зростання кількості онкологічних захворювань у найближчі роки. Війна негативно впливає на навколишнє середовище, що призводить до погіршення здоров’я та якості життя. Вибухи, пожежі та розбір завалів можуть спричиняти викиди небезпечних канцерогенів у повітря, ґрунт і воду, зокрема азбестового пилу.
У межах Програми медичних гарантій у 2025 році на лікування онкологічних захворювань в Україні виділено понад 6,4 млрд грн, а також запроваджено новий порядок скринінгу та ранньої діагностики раку шийки матки, молочних залоз і колоректального раку. За даними МОЗ, послуги з раннього виявлення та лікування онкології є безоплатними, а кількість медичних закладів, що надають такі послуги, становить 113.
З виділеного бюджету 2,4 млрд грн спрямовано на хімієтерапевтичне лікування, 2,75 млрд грн – на радіологічну терапію, понад 1,2 млрд грн – на лікування та супровід пацієнтів із гематологічними та онкогематологічними захворюваннями. Додатково на закупівлю ліків, медичних виробів і трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин передбачено понад 2 млрд грн. При цьому МОЗ наголошує на важливості ранньої діагностики раку як ключового пріоритету системи охорони здоров’я, що має забезпечити вищу ефективність лікування та збільшити шанси пацієнтів на одужання.
Однак попри ці заяви зараз навіть базова хіміотерапія або променева терапія обходиться українцям у величезні суми, а інноваційні методи лікування – це майже недосяжна розкіш. Держава закуповує деякі препарати, але їх часто не вистачає на всіх, а дорогі ліки доводиться купувати самостійно. В результаті багато пацієнтів припиняють лікування через відсутність коштів і просто помирають. Онкохворі в Україні стикаються з непідйомними витратами на лікування, попри державні гарантії та програми підтримки. Згідно даних проведеного дослідження, хірургії лише 1% пацієнтів змогли отримати лікування безоплатно. Решта були змушені платити хірургам, медсестрам, купувати ліки для анестезії, реанімації та післяопераційного періоду. Це означає, що система фактично покладає фінансовий тягар на самих хворих, залишаючи їх сам на сам зі своїми проблемами.
Дещо менші, але все одно значні витрати несуть пацієнти, які проходять хіміотерапію та радіологічне лікування. Хоча забезпечення ліками для хіміотерапії покращилося, 53% опитаних все одно купували хоча б частину необхідних препаратів за власні кошти. Навіть у випадках, коли ліки формально закуповуються державою, пацієнти змушені витрачати великі суми на супутні медикаменти та лікування ускладнень.
Середня вартість лікування онкологічного захворювання сягає 120 тисяч гривень. Але якщо мова йде про сучасні методи лікування, такі як таргетна та імунотерапія, то ситуація стає критичною. Ці методи потрібні 26% респондентів, але тільки 5% отримують їх безоплатно, ще 26% – частково. Найстрашніше те, що 12% пацієнтів змушені відмовитися від лікування через брак коштів. Вони просто не мають змоги оплатити терапію, яка могла б врятувати їм життя.
Пацієнти змушені шукати кошти будь-якими можливими способами. Лише 3% онкохворих, яким необхідна інноваційна терапія, мають особисті заощадження на лікування. 21% продають майно, беруть кредити або позичають гроші. 28% змушені публічно збирати кошти через благодійні кампанії. У більшості випадків фінансування лікування лягає на плечі родини, друзів і колег. Держава практично відсторонилася від проблеми, залишаючи онкохворих сам на сам із грошовими труднощами.
Найбільш необхідними препаратами для онкохворих є «Трастузумаб» та «Бевацизумаб». Перший закуповується за державний кошт, тоді як другий залишається фінансово недоступним для багатьох пацієнтів. Вартість річного курсу «Бевацизумабу» становить 783 тисячі гривень, з яких 51 224 гривні – це ПДВ, що лише додає фінансового навантаження. Цей препарат використовується для лікування різних форм раку, зокрема раку яєчників, шийки матки, легень та колоректального раку. Але держава не забезпечує ним усіх, хто його потребує.
Після завершення основного лікування 40% пацієнтів потребують гормональної терапії, але 47% з них купують її за власний кошт, а ще 31% отримують лише періодично від держави. Частина пацієнтів навіть не знає, що вони можуть отримати гормональні препарати безоплатно. Лікарі не завжди інформують про таку можливість або відмовляються виписувати відповідні рецепти. В результаті онкохворі не лише змушені боротися з хворобою, а й витрачати сили на пошук коштів, оббивати пороги лікарень і звертатися по допомогу до волонтерів та благодійних фондів. Отже, система, яка повинна захищати людей, працює не на пацієнта, а проти нього. Державні програми забезпечують лише мінімум допомоги, а ті, хто не в змозі заплатити, часто залишаються без шансів на одужання.
Хочеться вірити, що заяви влади про зниження цін на ліки нарешті перетворяться на реальні дії. Проте це викликає великі сумніви, адже фармацевтичний ринок в Україні – це надприбутковий бізнес, де гроші завжди мають більшу вагу, ніж потреби людей. Навряд чи великі гравці ринку добровільно підуть на суттєве зменшення цін, особливо в умовах економічної нестабільності. А поки вирішуються питання, українці щодня стикаються з вибором між життям і грошима. Хтось змушений продавати майно, брати кредити або організовувати публічні збори коштів, а хтось просто відмовляється від лікування.
Відсутність доступу до дешевих ліків і медичної допомоги у нас стала нормою, при цьому статистика смертності зростає не лише через хвороби, а й через економічну неспроможність суспільства боротися за власне здоров’я. І поки чиновники обговорюють ініціативи, а фармацевтичні компанії підписують декларації, українці продовжують виживати, рахуючи кожну копійку перед тим, як зайти в аптеку.
