Нещодавно у публічному інфопросторі Міністерство соціальної політики офіційно побажало українцям активного довголіття. На новомові чиновників це означає: поколінням Х, Y та зумерам не варто надто розраховувати на пенсійне забезпечення за віком. Посилаються на демографічну кризу: ще трохи – і пенсійний фонд, мовляв, наповнювати буде нікому.
Фінансову подушку слід готувати з юності, щоб на схилі років мати пасивний дохід або ж доведеться працювати до останнього подиху. А для цього, погодьтеся, треба мати неабияке здоров’я. На тлі цього здоровий спосіб життя актуальний як ніколи. Тож паління взагалі і вейпінг, зокрема, у світлі вимог активного довголіття виглядає, м’яко кажучи, недоречно.
Тому масове захоплення “електронками” викликає подив. Абсолютна більшість вейпоманів – діти і підлітки, а також жінки. Багато хто з них вірить, що вейпи – безневинна забава або здорова альтернатива палінню цигарок. А ось тут варто дещо прояснити.
Ласкаво просимо до злого бізнесу електронних сигарет
Базис для індустрії вейпів, яка сьогодні конкурує з тютюновим бізнесом, 20 років тому заклав китайський фармацевт Хон Лік. Після смерті батька від раку легень, фармацевт – сам затятий курець – намагався знайти альтернативу цигаркам. Він приєднався до експериментів, що проводилися в Китаї на хвилі антинікотинової пропаганди, в результаті яких винайшов електронну сигарету з нікотиновим аерозолем.
Ковбой Мальборо здає позиції, або Компроміс з тютюновим дияволом
Сьогодні законодавством України електронки прирівняно до звичайних цигарок. Тобто на них поширюються заборони та дозволи на використання як на класичну тютюнову продукцію. Виробники зробили безпрограшну ставку на найуразливішу, некритично мислячу аудиторію – підлітків та молодь.
Як свого часу ковбой Мальборо з пачок цигарок увійшов у колективний розум символом крутого хлопця, так і сьогодні образи дівчат і хлопців, які вейпують, формують у свідомості молоді нову ідентичність.
Якщо раніше курців-шибеників за школою або в шкільному туалеті було легко розпізнати по тютюновому диму і тут таки надерти їм вуха, то зараз у масі підлітків вчасно розпізнати тих, хто нещодавно крадькома вейпував, і вчасно ж припинити цю згубу, важче…
Ворога потрібно знати в обличчя
Паління – проблема комплексна: токсикологічна, пульмонологічна та
психологічна. Будь-яке паління – чи то вейпінг, кальян, сигарети, трубки, сигари – провокує кисневе голодування організму. Вживання нікотину несе безумовну шкоду для серця та судин, сприяє склерозу, фіброзу та виникненню ділянок запалення. Нікотин – не лише нейротоксична отрута, а й речовина, що викликає наркотичну залежність.
Через уявну нешкідливість “жижі” багато хто скочується в часте її вживання, втім накопичувальний ефект такого зловживання може мати дуже негативні наслідки.
На відміну від звичайних цигарок, вейп підступний тим, що може викликати алергію, набряк гортані та легень. Адже у складі в “жижі” – гліцерин, пропіленгліколь та ароматичні добавки. Завдяки ефірам у складі “жижі” інші речовини зілля потрапляють у внутрішні стінки судин, викликаючи їх запалення.
Синдром Валлі – захворювання легень, також асоційоване з курінням вейпу. На відміну від класичної пневмонії, від нього страждають переважно молоді люди. Кожен п’ятий з них хворіє на астму.
На щастя, рік тому офіційно заборонили “одноразки”, визнавши їх наочну шкоду для здоров’я. Масла у вогонь додає вогненебезпечність девайсу з ризиком відірвати губу, травмувати обличчя, кисті рук та легені.
Здається, заборона “одноразок” – хоч і мала, але перемога здорового глузду над бездумною даниною моді.
Робимо вибір
Як вважаєте, паління – компенсація за Фрейдом, романтизована людською історією, чи залежність, якої неможливо позбутися раз і назавжди?
Можливо, краще розібравшись у механізмах появи нікотинової залежності, адепти “електронок” зможуть свідоміше підійти до вибору на користь відмови від згубної звички.
На перший погляд, це особиста справа кожного – палити чи не палити, – покладаючись на авось. Проте варто пам’ятати про соціальну відповідальність перед близькими. Безтурботно ставлячись до свого здоров’я і одночасно претендуючи на забезпечену, комфортну старість, ми автоматично ризикуємо стати в майбутньому тягарем для рідних.
Отже, не впадаючи у зайве моралізаторство, хотілося б сформулювати питання не як: “Цигарка чи вейп?”, а “Палити чи не палити?”. І вибір цей вимагає від кожного з нас усвідомлення всіх ризиків та дає шанс на активне довголіття. Згодні?
Тетяна Морараш
