Відкритий банкінг – відчинено не для всіх: хто отримає ключі до ваших рахунків (продовження)

ІА”ФАКТ” вже писало про те, що з 1 серпня в Україні запрацює система відкритого банкінгу – фінансова модель нового покоління, що дозволяє об’єднати всі рахунки користувача з різних банків в одному застосунку. Йдеться не лише про зручність – open banking перетворює саму логіку роботи з фінансами: користувач отримує єдиний простір для управління всіма картками, платежами, дозволами на доступ, витратами та доходами. Це робить банківські сервіси прозорими, мобільними та персоналізованими.

Доступ до рахунків здійснюється лише за згодою користувача через спеціальний API. Система базується на європейських стандартах PSD2, інтегрується з “Дією”, відповідає нормам Berlin Group, eIDAS, GDPR. Безпеку забезпечують сертифікація учасників, контроль НБУ, двофакторна аутентифікація, сучасне шифрування TLS 1.3+, логування всіх дій і реєстр перевірених провайдерів.

Open banking в Україні: шанс для ринку чи новий бар’єр для “неідеальних” клієнтів?

Минулорічне дослідження Національного бюро економічних досліджень США показує: там, де відкритий банкінг уже впроваджено, зростають конкуренція та інвестиції у фінтех, а користувачі швидше й ефективніше керують фінансами. Особливо це помітно у Великій Британії: частка користувачів open banking-сервісів швидко зросла, а підприємства отримали кращий доступ до позик.

Проте ефекти неоднозначні: користувачі, які виглядають “надійними” для системи, отримують більше вигод. Натомість ті, чия платіжна історія виглядає менш привабливо, можуть зіткнутися з вищими ставками або відмовами.

На думку експертів, для України відкритий банкінг – шанс стимулювати фінтех, спростити доступ до кредитів, зробити ринок прозорішим. Але для успіху критично важливо забезпечити безпеку даних, сертифікацію сервісів і роз’яснення для громадян. Без довіри система не працює.

У традиційній банківській моделі вся інформація про клієнта – від транзакцій до кредитної історії – залишалася всередині одного банку. Це породжувало асиметрію, що грала на користь банків: інші сервіси, зокрема бухгалтерські чи CRM-системи, були відрізані від реального фінансового профілю користувача. Відкритий банкінг ламає цю монополію: рахунки стають частиною відкритої інфраструктури, де ключовими гравцями стають не лише банки, а й fintech-компанії.

Згідно з регламентом Нацбанку, до системи open banking зможуть приєднатися платіжні установи, фінансові компанії, сервіси з ліцензією на платіжні або інформаційні послуги, а також інноваційні fintech-платформи, які пройдуть сертифікацію в НБУ та відповідатимуть усім вимогам прозорості та безпеки.

Це відкриває шлях для нових гравців – як українських (Фінмастер, ЕcоSystem, iFin), так і міжнародних (Tink, TrueLayer, FinAPI). Вони отримають змогу працювати напряму з українським бізнесом і користувачами  – не через банк, а з прямого дозволу клієнта.

Open banking: нові можливості для ФОПів і волонтерів, нові страхи для банків

Відкритий банкінг означає не просто “нову фічу”, а появу десятків сервісів, які раніше були технічно неможливими або фрагментованими. Підприємець більше не мусить вручну зводити Excel-файли: система сама підтягне всі транзакції, згенерує книгу обліку чи сформує звітність до податкової. Це аналог німецького Taxfix, але український і для ФОПів.

Так само з’являються особисті фінансові помічники – застосунки, які бачать загальну картину доходів і витрат, нагадують про важливі платежі, аналізують кешфлоу. Це дає користувачу контроль і свободу одночасно: щось на кшталт британської Emma чи Money Dashboard, але адаптоване до нашого контексту.

Ще один напрям – кредитні платформи нового покоління. Завдяки відкритому доступу до історії витрат можна проводити скоринг автоматично, без довідок і паперів. Людина отримує рішення щодо позики за секунди. На зразок Klarna, Qonto або Tide – тільки без прив’язки до великого банку.

Фінансова децентралізація особливо важлива для малого бізнесу, фрілансерів і волонтерів, які досі мали рахунки в різних банках, без єдиного інтерфейсу. Тепер можна керувати грошима з одного місця: бачити всю картину, розуміти, де “зависли” кошти, що доступно для витрат, а що  ні. Це новий рівень контролю над ліквідністю.

ФОПи, які працюють на спрощеній системі, зможуть подавати звітність із кількох банків одночасно, без ручного переносу. Маленькі команди, які отримують донати, зможуть автоматично формувати звіти. А доступ до кредиту буде залежати не від паперових довідок, а від відкритої динаміки рахунків.

Для волонтерських ініціатив open banking – це ще й шлях до прозорості, оскільки звітування про витрати стане автоматизованим, легальним і швидким. Це зменшує ризик втрати коштів через людський фактор і знімає підозри у зловживаннях.

Попри технічну готовність частини банків, не всі охоче приєднуються до open banking. Державні банки мають технічні обмеження, а деякі керівники не бачать прямої вигоди. Головний страх – втратити клієнта, якщо fintech-компанія запропонує зручніший сервіс. Банки розуміють: якщо користувач керує грошима через інший застосунок, то рідше заходить у додаток банку, не бачить рекламу, крім того, може взяти кредит у сторонньому сервісі. Це б’є по прибутках.

Через це деякі банки наполягають на поступовому впровадженні реформи, намагаються обмежити доступ для fintech-розробників або змусити їх до примусової співпраці. Але це лише доводить, що стара модель більше не працює.

Технічна основа open banking – наявність API. Але коли сторонні сервіси отримують доступ до рахунків, виникають ризики: фішингові застосунки, крадіжка ключів доступу або недбалість адміністраторів. Навіть сертифікація і подвійна автентифікація не виключають загроз. Тому експерти наполягають: Україні потрібна система цифрового страхування, як у єврозоні. Це захистить і користувачів, і самі fintech-компанії, які стають більш вразливими.

Є ще одна важлива межа: доступність. Open banking працює через сучасні застосунки. Літні люди, люди з інвалідністю, ті, хто не має смартфона або банківської історії (зокрема біженці) можуть залишитися поза межами реформи. Але вони можуть зберігати спокій: НБУ обіцяє, що класичні інструменти  – каса, телефон, звичний онлайн-банкінг – залишаться. Але у банків немає стимулу підтримувати застарілі канали – це не приносить прибутку. Тож ризик цифрової ізоляції цілком реальний.

Відкритий банкінг означає нову модель ринку. Банки більше не єдині гравці. Тепер вони можуть продавати доступ до своєї інфраструктури, а fintech-компанії – будувати сервіси поверх неї. Це приваблює інвесторів: з’являються нові напрямки для стартапів – від кредитування до аналітики ризиків. Україна рухається до європейських стандартів не лише нормативно, а й у самій логіці фінансової системи.

Це  реформа державного масштабу. Open banking сприяє переходу до безготівкової економіки, зменшує тіньовий обіг, покращує збір податків, підвищує кібербезпеку. Платежі стають миттєвими, картки – не обов’язкові, готівка перетворюється на виняток. Фінансова поведінка громадян стає більш передбачуваною, а держава – більш ефективною.

Monobank уже має технічну базу для роботи з відкритим банкінгом. Банк обережний: він не проти відкриття, але наполягає, що все має бути безпечно, адже безпека клієнтів – їх головний пріоритет.

Щодо інших учасників ринку, то Асоціація ЄМА повідомляє, що користувачі вже звикли до смартфонів і мобільних додатків, а європейська компанія Tietoevry допомагає українським банкам інтегруватися у спільний стандарт.

Інші гравці ринку – izibank, NovaPay, BJet – заявляють, що зволікати більше не можна. Open banking – останній шанс для банків залишитися конкурентними. Хто не встигне, втратить клієнта.

…Новий банкінг – це симбіоз держави, бізнесу, технологій і користувача. Це спільний простір, де правила чесні, прозорі та зрозумілі. Це місце, де малий бізнес не боїться працювати прозоро, а волонтери не витрачають час на ручне звітування. Це країна, в якій рахунки – не інструмент банку, а власність людини.

Тетяна Вікторова