Коли йдеться про військовий обов’язок, поняття відстрочки викликає чимало суперечок і запитань. Чи означає це повне звільнення від мобілізації? Чи може громадянин, навіть за наявності відстрочки, бути залученим до виконання завдань, що стосуються оборони? У воєнний час кожен громадянин залишається частиною мобілізаційного ресурсу країни, незалежно від обставин. Юридичні аспекти відстрочки часто залишаються недооціненими, хоча їх розуміння є критично важливим для уникнення непорозумінь і правових проблем.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували, як відстрочка впливає на можливість мобілізації, які правові аспекти важливо знати та пояснили, як грамотно діяти, аби виконати свій обов’язок і водночас уникнути порушень закону.
Хочемо відразу наголосити: відстрочка не дорівнює звільненню. Навіть за наявності відстрочки особа може бути залучена до виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності. Це лише тимчасове відкладення, яке жодним чином не скасовує обов’язку громадянина перед державою. Навпаки, кожен, хто отримав відстрочку, залишається у мобілізаційному резерві та може бути залученим до виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони. Правові норми чітко визначають рамки такого залучення, але знання цих норм має ключове значення для правильного розуміння своїх прав і обов’язків.
Норми закону іноді виписуються так, що не завжди, навіть прочитавши перший раз, розумієш, про що конкретно йде мова. І це зрозуміло – життя настільки різноманітне та підкидає іноді таки ситуації, що й не знаєш що робити. Оскільки зміни мобілізаційного законодавства, які відбулися на весні 2024 року є новацією, остаточний спір між тим, як трактувати та використовувати ту чи іншу норму закону, вирішують суди. Що характерно, оскільки стороною в таких справах завжди є держава в особі того чи іншого державного органу, то спори розглядаються по повній – всіма можливими судовими інстанціями – від районного чи міського суду – до Верхового. Втім це є досить не погано, оскільки рішення Верховного Суду України формують судову практику, якою надалі керуються не тільки суди, але й державні органи, яких це стосується, оскільки вони точно знають чим закінчиться спір по тій чи інший ситуації з громадянином у суді.
Одним з досить цікавих рішень в світлі мобілізаційного законодавства є постанова від 11 квітня 2024 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 520/7954/22. Справа розглядалася адміністративним судом за позовом фізичної особи – студента до військової частини Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини: призначення до військової частини, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом – солдата запасу – позивача, кулеметником 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини та зарахування до списків особового складу військової частини, відповідно до мобілізаційного призначення, а також зобов`язати командира військової частини виключити із списків особового складу військової частини позивача.
Позивач вважав, що його зарахування до списків особового складу військової частини є протиправним. Також зазначено, що протягом терміну проходження військової служби останній неодноразово повідомляв командуванню військової частини про незаконність наказу про його призов на строкову військову службу, на що не було жодних відповідей.
Як було встановлено судами, позивач є студентом Харківського національного університету будівництва та архітектури, 3 курсу (на момент виникнення спірних правовідносин), факультету «Інформаційних технологій», освітньо-професійна програма «Фінанси, банківська справа та страхування», денного відділення, СВО «Бакалавр». У березні 2022 року позивач через оголошення в мережі «Інтернет» звернувся до представництва територіальної оборони м. Харкова з метою проходження добровольчих навчань з подальшою можливістю добровільного укладання контракту на проходження служби. По закінченню підготовки позивач отримав посвідчення про приписку з відміткою про призов позивача на військову службу, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», зазначеною військовою частиною.
За наказом командира військової частини від 22.03.2022 № 3, позивача було зараховано до списків особового складу військової частини. У позовній заяві позивачем зазначено, що протягом терміну проходження військової служби останній неодноразово повідомляв командуванню військової частини про незаконність наказу про його призов на строкову військову службу, на що не було жодних відповідей.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 позов було задоволено. При цьому постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Частина восьма статті 17 Закону № 2232-XII встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання громадянам призовного віку, які навчаються, зокрема: у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти.
Щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то це питання регулює стаття 23 Закону № 3543-XII. Так, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що призовник і військовозобов`язаний – це різні категорії громадян у сфері військового обліку; строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації – це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації – військовозобов`язані; призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані – від служби за призовом під час мобілізації.
Водночас колегія суддів наголосила на тому, що станом на час виникнення спірних у розглядуваній справі правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.
Згідно із вимогами Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону). При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11.04.2022 № 230/2022 та від 30.09.2022 № 678/2022.
Оцінюючи доводи громадянина про те, що він, відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки був здобувачем фахової вищої освіти, колегія суддів зазначила, що указана обставина не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.
При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Отже, на момент призову на військову службу позивач, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що позивач не може бути призваним за мобілізацією, в силу наявного правового статусу здобувача фахової вищої освіти.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Водночас відповідно до частини 11 статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком призовників, військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти. Таким чином, колегія суддів частково догодилася з висновком суду першої інстанції,
У цій справі позивач, як зазначено вище, є призовником, а не солдатом запасу, незважаючи на те, що в оскаржуваному наказі він зазначений як солдат запасу, тому зазначений висновок суду першої інстанції є помилковим та підлягає виключенню з мотивувальної частини судового рішення.
За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Касаційну скаргу позивача було задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 скасовано, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 змінено в частині мотивів.
Даний приклад є показовим ще тим, що якщо особа вважає, що її права порушені – треба їх обов’язково захищати! При цьому позивач вчинив та, як завжди радимо ми та інші адвокати – йти до самого кінця, не кидаючи справу на пів дороги! Адже, як ми бачимо, суд першої інстанції позов задовольнив, апеляційної – відмовив, а касаційної – знов таки фактично задовольнив позовні вимоги. Отже, головне не зупинятися і відстоювати свої права!
