Народження дитини – це завжди радість, та не аби яка відповідальність. Як з’ясовується на практиці – чим доросліше дитина – тим більше відповідальність. І якщо відносно дитини до рочка питання стає в тому щоб вона була не голодна та в чистому підгузку, то з дитиною дванадцяти років все набагато складніше. Іноді відповідальність наздоганяє звідти, звідки ніколи не чекаєш.
У ЗМІ все частіше з’являється інформація про неправомірні вчинки підлітків або недбале відношення батьків до своїх дітей. ІА “ФАКТ” звернулося до адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” за коментарем щодо відповідальності батьків за своїх дітей з точки зору законодавства.
Нещодавно до адвокатів масово почали звертатись матусі, які мали діток переважно дошкільного віку. При цьому усі матусі були з повних сімей, де в наявності був і люблячий батько, забезпечені, молоді, активні, які піклуються про дітей (приватні клініки, банки пуповинної крові, море влітку, щеплення за графіком тощо). Однак їх об’єднувала одна сумна риса – усі вони притягалися до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення – “Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей”.
Більш, ніж факт притягнення до адміністративної відповідальності, були в наші практиці цікаві обставини, за яких на жінок було складено протоколи про адміністративну відповідальність, що надалі були скеровані до суду для накладення штрафу. Ось приклади:
- Молода матуся міняла підгузок дитині на повивальному столику. Дитина крутнулась, вивернулась та впала зі столика коли мама потягнулась за чистим підгузком. Налякана виглядом крові мати викликала швидку. Як з’ясувалося, у малечі була трохи пошкоджена губа. Жінка сама настояла на тому, аби проїхати до лікарні, зробити рентген та більш детальний огляд. Потім виявилося, що з дитиною було таки все добре.
- Родина повернулася з відпочинку на морі. На той час, коли у квартирі нікого не було впродовж відпустки, матуся, піклуючись про гідні життєві умови родини, зробила та розклала народний засіб від тарганів – кульки з вареного яйця та борної кислоти. До улюбленого помешкання чотирирічна дитина увірвалася першою, і поки батьки затаскували валізи, встигла вхопити та засунути на кухні одну таку кульку до рота. Мати побачила це та зреагувала миттєво – дитині промили шлунок, викликали швидку, оглянули, також на всякий випадок відвезли до лікарні для більш детального огляду.
- Мати пішла у справах, бувши впевненою, що з дитиною усе буде гаразд, адже залишила вона її не на кого-небудь, а на батька! Батько вирішив, що у нього термінові справи, які важливіші за дитину, а бабуся, якій 80 років, цілком справиться з малечею – “своїх он скільки виростила”. На жаль бабуся не впоралась – дитина зламала руку. Далі вже по стандартній схемі – виклик швидкої, лікарня та…. адміністративний протокол на маму.
Цікаво, що всі ці протоколи були складені без присутності батьків дітей, за результатами повідомлення бригад швидкої допомоги поліції.
У зв’язку із дистанційним навчанням у деяких регіонах України під час воєнних дій, наступна хвиля протоколів у судах була пов’язана з тим, що діти не навідують уроки й стосувалась вже дітей саме шкільного віку. В деяких випадках батьки дійсно легковажно не забезпечили доступ дитини до навчання, а в інших вирішили, що навчання є повною відповідальністю самої дитини, не зважаючи на її вік.
Отже, нагадуємо батькам, за що саме та коли вони несуть відповідальність за своїх дітей.
Відповідно до Закону України “Про охорону дитинства” виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Кодекс України про адміністративні правопорушення має низку статей, які передбачають відповідальність батьків, а саме:
- стаття 180 – доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами – тягне за собою накладення штрафу від 102 грн до 136 грн;
- стаття 184 частина 1 – ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від 850 грн й до 1 700 грн;
- стаття 184 частина 2 – повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягнуть за собою накладення штрафу від 1 700 грн до 5 100 грн;
- стаття 184 частина 3 – вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статтею 173-4 цього Кодексу, – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють від 850 грн й до 1 700 грн;
- стаття 184 частина 4 – вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (повна кримінальна відповідальність настає з 16 років, за деякі злочини до покарання притягуються особи від 14 до 16 років), – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 1 700 грн до 5 100 грн;
- стаття 184 частина 5 – невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, – тягне за собою накладення штрафу від 1 700 грн до 2 550 грн;
- стаття 184 частина 6 – вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини – тягне за собою накладення штрафу від 2 550 грн до 5 100 грн та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом – до виконання рішення в повному обсязі;
- стаття 184 частина 7 – умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, – тягне за собою накладення штрафу від 1 700 грн до 3 400 грн.
Треба враховувати, що не завжди небезпека таких адміністративних штрафів полягає в сумі. Іноді небезпечний сам факт притягнення до такої відповідальності та накладення стягнення, яким би символічним по сумі воно не було. Надалі, якщо другий батько дитини забажає подати позов про визначення місця проживання дитини разом з ним/нею, або позбавлення мати/батька батьківських прав відносно дитини, саме накладений штраф, наприклад, за неналежне виконання батьківських обов’язків, може стати переважним аргументом в боротьбі за дитину, за яких би безглуздих обставин він не був накладений.
Однак, крім адміністративної відповідальності, батьки дитини можуть бути притягнені й до кримінальної відповідальності, а саме за наступними статтями Кримінального кодексу України:
- стаття 166 – злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. При чому “злісним” в розумінні даної статті будуть вважатись дії, якщо до цього пару раз на батьків вже накладались за це адміністративні стягнення, про що зазначено раніше;
- стаття 150-1 – використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше скоїла одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років;
- стаття 164 – злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, – карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк від двох до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк;
- стаття 304 – втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років.
Зазначимо, що на цьому відповідальність батьків щодо неповнолітніх дітей не завершується. Третій вид відповідальності – матеріальний. За статтею 1178 Цивільного кодексу України:
“Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, – якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою”.
Відповідно до статті 1179 Цивільного кодексу України “Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини”.
Отже, якщо дитина, будучі не в доброму гуморі, підійшла до іншої дитини, відібрала у неї іграшку або телефон та жбурнула їх об асфальт, вартість пошкодженої речі повинні компенсувати батьки.
Окремий закон регулює відносини дітей, батьків та навчального закладу. Згідно зі ст. 47 Закону України “Про загальну середню освіту”:
“Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав”.
Як бачите, з дітьми головне пам’ятати правило: діти – це квіти нашого життя. Як ви їх доглядаєте, та що в них вкладаєте, те й отримаєте в майбутньому. Радимо батькам: якщо у разі притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності вони цілком впевнені у своїй невинуватості, треба йти до кінця та доводити це! В тих трьох історіях, з яких почався наш коментар, все закінчилось добре – жінки своєчасно звернулись за правовою допомогою та в суді справи були закриті за відсутності в їх діях складу адміністративного правопорушення.
