Відступ від дотримання Європейської Конвенції про захист прав та свобод людини: необхідні рішення чи широкий крок вправо?

У наш час права та свободи людини набули нового та набагато глибшого змісту. Рівень розуміння своїх прав, а отже користування ними, зростає разом із загальним рівнем життя людей та їх освіченості. Майже кожного дня у стрічках новин можна зустріти повідомлення про порушення прав окремої людини, або цілої соціальної групи.

Кожна країна керується власними законами, які визначають права та обов`язки її громадян, проте є загальні норми для всіх, регламентовані Загальною декларацією прав людини (ООН) та Конвенцією про захист прав людини (Рада Європи). Ці керівні документи були створені для регулювання та захисту політичних, економічних, культурних та соціальних прав та свобод громадян країн-підписантів. При цьому для контролю і захисту цих прав було спеціально створено Європейський суд з прав людини, який є одним з регулятивних органів у правозахисній системі. Згідно з ним держави-підписанти беруть на себе зобов`язання з впровадження та дотримання правил визначених у нормативних документах. Також вони  мають право моніторити та звертатись до Європейського суду з прав людини  за фактами порушень прав людини на території інших членів договору.

Чому це цікаво? Тому що уряд України подав Генеральному секретарю Ради Європи повідомлення про відступ від певних зобов`язань, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а отже будь-яка держава-підписант може подати з цього приводу позов до Європейського суду з прав людини. Проте, це тільки можливість, а отже, зважаючи на українські реалії, цього, швидше за все, не станеться. Слід зазначити, що 4 квітня 2024 року наша держава вже подавала подібне повідомлення про відмову певних прав людини. Тоді уряд припинив на території України дію ряду статей Конвенції, а саме:

– Статті №8 (Право на повагу до приватного та сімейного життя);

– Статті №10 (Свобода слова);

– Статті №11 (Свобода зібрань та об`єднань);

– Статті №2 протоколу 4 (Право на вільне переміщення людей)

– трьох статей з протоколу 1 – Стаття №1 (Захист приватної власності), №2 (Право на освіту) та Статті №3 (Право на свободу виборів).

Обидва ці повідомлення є своєрідною підготовкою до набуття чинності нового закону про мобілізацію, котрий, нагадаємо, розпочне свою дію з 18 травня 2024 року. У цьому Законі є ряд статей, які прямо або опосередковано порушують взяті Україною зобов`язання перед Радою Європи, і тому саме про припинення цих статей повідомляє наш уряд.

Основний текст повідомлення стосується обмежень певних прав людини в умовах воєнного стану. Які обмеження на нас очікують?

1. Примусове відчуження приватного та комунального майна.

Швидше за все мова іде про військово-транспортний обов`язок, згідно з яким будуть вилучатися автомобілі та спеціальна техніка на потреби Збройних сил. Скоріш за все, техніка буде вилучатися у громадян, на яких зареєстровано два та більше транспортних засоби, в органів влади, органів місцевого самоврядування та у підприємств, установ та організацій. Відчуження транспортного засобу буде здійснюватись на основі Акту прийняття-передання до якого буде вноситись відомості про власника та технічний стан, а також залишкову вартість автомобіля. У випадку пошкодження або знищення техніки власник може розраховувати на компенсацію від уряду.

2. Запровадження комендантської години.

Тут все простіше – це обмеження діє на усій території України з моменту впровадження воєнного стану. Головною проблемою у цьому питані було те, що за порушення комендантської години не було передбачено фактичного покарання. Громадян, які без поважних причин перебували на вулицях, найчастіше сварили, та відпускали. Відтепер ситуація зміниться – згідно з проектом Закону №10195 на порушника буде накладатись штраф від 8500 до 17 000 гривень. Це має стати вагомим аргументом для дотримання порядку на вулицях під час дії комендантської години.

3. Встановлення особливо режиму в`їзду та виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів та впроваджується заборона для осіб, котрі перебувають на військовому чи спеціальному обліку на зміну місця проживання та перебування без дозволу відповідних органів.

Ці обмеження, як і у випадку з комендантською годиною, фактично діють з моменту оголошення воєнного стану. Система блокпостів унормовує пересування людей та транспортних засобів, зобов`язання чоловіків перебувати на військовому обліку унормовує їх перебування на території України та їх в`їзд та виїзд за її кордони. Обмеження, які стосуються іноземців та осіб без громадянства, будуть стосуватися прифронтових областей.

4. Встановлення заборони чи обмеження у виборі місця перебування або проживання осіб на території, де діє воєнний стан.

Цей пункт частково повторює та доповнює попередній, з відмінністю лише у перебуванні особи на військовому чи спеціальному обліку. Через те, що у повідомлені не вказані конкретні категорії населення, можна розуміти, що цей пункт стосується усіх без винятку. Позитивною стороною цієї частини є те, що тепер держава матиме право на примусове відселення осіб з районів ведення бойових дій, а отже – смертність серед цивільного населення в умовах війни потенційно зменшиться.

5. Заборона мирних зібрань, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів.

Це один з найбільш неоднозначних пунктів. З однієї сторони – запобігання розхитування ситуації у воюючій країні ззовні, а з іншої – можливість пригнічувати будь-які громадські ініціативи, котрі не подобаються владі. Понад 10 років тому українцям вже забороняли масові збори, і ми чудово пам`ятаємо що було далі.

6. Встановлення військового збору для фізичних та юридичних осіб.

Ще один пункт з переліку, котрий давно діє на території України, а якщо бути точним – з 1 січня 2015 року, та складає 1,5% доходу громадян.

7. Заборона на проведення виборів.

Цей спірний пункт з переліку стосується проведення виборів, а точніше – заборони на їх проведення. Знову ж таки, на ситуацію можна дивитись з різних сторін. Абсолютно точно проведення виборів приведе до суспільних коливань, а отже до дестабілізації ситуації в Україні. Крім того, понад 6 млн українців зараз знаходяться за кордоном, тому є вкрай проблематичним провести там виборчий процес. З іншого – право на вибори є одним з основ демократії, воно гарантоване Конституцією, до якої ми ще повернемось.

8. Обмеження права на свободу думки та слова, вільне вираження поглядів та переконань, а також право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію.

Найбільш провокаційною та неоднозначною складовою повідомлення є обмеження свободи слова. Суто технічно можна пояснити необхідність даного обмеження присутністю великої кількості відверто проросійських провокаторів та пропагандистів, але чи не стане це інструментом для боротьби з проукраїнськими журналістами та активістами, які у багатьох випадках справедливо критикують владу? Вважається, що так.

Як пояснює влада повідомлення про відступ від певних зобов`язань, передбачених Конвенцією?

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у Телеграмі поінформував про наступне:

“Нещодавно в одному з медіа з’явилася інформація, що Україна подала до Ради Європи заяву про частковий відступ від дотримання Європейської Конвенції про захист прав і свобод людини. Це викликало резонанс як серед ЗМІ, так і в суспільстві. Але інформація була подана викривлено! Йдеться не про обмеження прав людини, а про часткове скасування обмежень, які були застосовані раніше! Про це зазначається на офіційному сайті Ради Європи. Тобто обмеження Україна подавала ще до цього, а наразі вони не застосовуються”.

У МЗС України також відреагували на суспільний резонанс з цього приводу, зазначивши:

“На виконання положень Конвенції та Пакту, відповідне інформування здійснюється нашою державою починаючи з 2015 року у звʼязку зі збройною агресією РФ проти України. Ця регулярна практика продовжилася і з лютого 2022 року в зв’язку з початком повномасштабного вторгнення і введенням у нашій державі воєнного стану”.

Крім того, міністр юстиції Денис Малюська заявив на своїй сторінці у Facebook:

“Повідомлення про можливість застосування обмежень певних прав ми дійсно надіслали практично одразу після запровадження воєнного стану у 2022 році – це частина наших міжнародних зобов’язань (подібні повідомлення надсилаються ще з 2015 року).

Це не ноу-хау – так чинять усі країни, які ведуть війну (крім рф звісно, у них з правами людини завжди погано) а у квітні 2024 ми в черговий раз уточнили перелік існуючих обмежень і ЗМЕНШИЛИ його. (Періодичний перегляд наших повідомлень та можливих обмежень – теж наші міжнародні зобов’язання). Ще раз: Україна у квітні НЕ призупинила захист, а якраз навпаки – переглянула та забрала застереження щодо обмеження певного набору прав”.

Отже, повідомлення про відступ від певних зобов`язань, передбачених Конвенцією, можна трактувати по-різному, вони можуть подобатись або не подобатись, але вони є, і нам як особистостям та суспільству в цілому доведеться з ними миритись та адаптовуватись до них. Однак, як ці обмеження будуть корелюватись з Конституцією, низку статей якої вони прямо порушують? Що це, необхідні кроки для підвищення національної безпеки, чи широкий крок вправо? З цим ми ще повинні розібратись. Скоріш за все, обмеження своїх прав українцями будуть оскаржуватися в Європейському суді. Саме тому держава має знайти інструмент для того, щоби балансувати між дотриманням прав і можливістю відступу від них.

Павло Грохольський.