Вплив війни на психічне здоров’я людей: аналіз ситуації в Україні через два роки конфлікту (частина 2)

Про психологічні наслідки війни в суспільстві ми вже писали у попередній статті.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Харків став одним із найбільш постраждалих міст. Журналісти ІА “ФАКТ” намагаються документувати події, щоб донести правду до широкої аудиторії та привернути увагу світового суспільства до ситуації, але під час збору матеріалів і спроби поспілкуватися з людьми часто стикаються з агресією та розхитаною психікою певної кількості українців.

Таке явище можна пояснити кількома факторами:

1. Люди, які живуть під постійною загрозою обстрілів, перебувають у стані хронічного стресу і тривоги. Це сприяє виникненню агресивної поведінки як захисної реакції на будь-які додаткові подразники, включаючи присутність журналістів.
2. В умовах війни деякі громадяни можуть вважати журналістів сторонніми або навіть небажаними свідками, побоюючись, що їхні слова можуть бути використані не на їхню користь. Також поширення дезінформації може сприяти формуванню недовіри до медіа в цілому.
3. Під час війни люди можуть бути особливо чутливими до вторгнення в їхнє особисте життя. Фотографування або фільмування у такий час може сприйматися як порушення приватності та викликати агресію.

У цих випадках журналістам, які теж живуть у Харкові і переживають разом з містянами всі наслідки війни, потрібна підтримка. Українці повинні розуміти, що робота журналістів є важливою і складною психологічно, тому сприймати їх без негативу. Постійний стрес і агресія з боку громадян можуть призвести до емоційного вигоряння журналістів. Також агресія може перерости у фізичні конфлікти, що становить реальну загрозу для життя та здоров’я журналістів. Крім того, негатив з боку населення може ускладнити збір достовірної інформації та вплинути на якість журналістської роботи.

Взагалі тривожні та депресивні розлади стали масовим явищем серед українців, особливо в регіонах, прилеглих до зони бойових дій. Люди переживають за своє життя і безпеку своїх близьких, за майбутнє своїх дітей, за збереження своїх домівок і майна. Постійне почуття невпевненості та безпорадності призводить до хронічної тривоги та депресії, які в умовах триваючого конфлікту лише загострюються.

Окрім індивідуальних психічних розладів, війна руйнує соціальні зв’язки та вносить розлад у суспільство. Люди стають більш замкнутими та відчуженими, втрачають довіру до оточуючих і державних інститутів. Це підсилює відчуття ізоляції та нездатності впоратися з труднощами, що, в свою чергу, погіршує психічний стан. Також зростає кількість маскованої депресії – вони можуть усміхатися, шуткувати, але при цьому в них виникають психосоматичні прояви – болить спина, серце, шия, голова, безсоння тощо. Такі симптоми не проходять, поки людина не почне приймати антидепресанти.

Важливо зазначити, що зростання кількості тривожних та депресивних розладів – це не тільки медична, але й соціальна проблема, яка вимагає відповідного реагування соціуму. Державі необхідно розробляти та впроваджувати програми психологічної підтримки, які б допомогли людям справлятися зі стресом та тривогою. Також важливо проводити профілактичну роботу, щоб запобігти розвитку депресивних розладів.

Психологічні позитивні наслідки війни

Це явище іноді порівнюють з розбитими вазами і цінними речами, які є важливими для душі. Якщо їх склеїти, не вдасться повернути до свого колишнього вигляду, однак можна обрати найяскравіші і цікаві уламки від неї, щоб використати їх по-новому. Наприклад, зробити оригінальну мозаїку в красивій рамці, яка буде нагадувати розбитий предмет. За аналогією результатом трагічних подій є не тільки посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), але й посттравматичне зростання і позитивні зміни особистості.

За даними Міністерства охорони здоров’я, лише 8% чоловіків та 20% жінок, які перенесли травматичну подію, виявляють симптоми посттравматичного стресового розладу, причому перші симптоми з’являються приблизно через місяць після травматичної події.

Існують певні “фактори загоєння” психологічних травм, за допомогою яких можна їх пережити:

1. Соціальні зв’язки. Їх можна активно шукати і створювати в рамках громадських об’єднань, груп підтримки і спільнот за інтересами.
2. Це не крах, або кінець світу. Подія вже сталася, і ми не можемо її змінити, однак, можемо спробувати змінити власне ставлення до неї.
3. Життя – це постійна зміна обставин, іноді, доволі непередбачувано або неконтрольовано. Важливо у цей час звернути увагу на те, що можна контролювати і на що можливо вплинути.
4. Безперервний і поступовий рух до мети – постановка реалістичних цілей і рух до них невеликими кроками, але регулярно, не втомлюючись, кожен день.
5. Самопізнання – це також нова можливість. Дивно, але ми бачимо, що страждання часто відкриває нові можливості, приносить нові відносини, і навіть надає більше внутрішньої сили та нового сенсу в житті.
6. Оптимістичний погляд. Важливо надати більше уваги тому, чого ви хочете, ніж тому, чого боїтеся або уникаєте.
7. Берегти себе. Розуміти свої відчуття та справжні бажання: брати участь у своїх улюблених заняттях, включаючи спорт, розваги та хобі. Берегти своє тіло і душу: медитація, групи підтримки, нові книги та онлайн-ресурси самодопомоги.
8. Професійна підтримка. Навіть через буденні проблеми звернення до психолога доволі доречне, а труднощі, з якими стикається людина, яка пережила травму — величезні.
9. Зміна діяльності. У разі втрати роботи можна знайти більш цікаву і перспективну діяльність.

Як казав Наполеон Бонопарт:

“Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими”.

У 1987 році величезний 8-поверховий паром вийшов з Порту Зебрюгге (Бельгія), але “щось пішло не так” і сталася корабельна аварія. Всього за кілька хвилин 193 людини загинули, а ті, хто залишився в живих, перебували під наглядом лікарів-психіатрів. Однак через 3 роки дослідження постраждалих дало несподівані результати: 46% не змогли впоратися з негативним досвідом і продовжували бачити світ в чорному світлі, але інші 43% радикально змінили своє життя на краще.

На початковому етапі, коли людина перебуває в стані стресу, високий рівень кортизолу послаблює і порушує старі нервові зв’язки в мозку і те, що вважається цінним і важливим, відходить на другий план. На другому етапі, коли необхідно створити нові нейронні зв’язки, відкривається “вікно можливостей”, яке веде до якісних змін. Тобто, відбувається зростання особистості, яке надає людям ще більшу безпрецедентну стабільність – впевненість в тому, що незалежно від того, які події очікуються в майбутньому, все буде подолано, бо “не буде гірше, ніж тоді”.

Міністерство охорони здоров’я України нагадує, що симптоми посттравматичного стресового розладу через пережиту психологічну травму спостерігаються лише у 20-30% людей. Іншими словами, решта 70-80% – це ті, кому вдалося подолати стрес самостійно або за допомогою фахівців, одужати і, навіть стати на шлях зростання.

Отже, хоча ПТСР є важким психологічним станом, який може мати серйозні наслідки, він також може служити каталізатором для позитивних змін. Це не означає, що ми повинні романтизувати травму або знецінювати страждання людей, але ми маємо відзначити, що навіть в темряві страждань може бути іскра надії на зцілення та зріст.