Знову стрімкі зміни в освітньому процесі опинилися в епіцентрі гарячих дискусій. Цього разу причиною стали плани МОН скоротити кількість предметів у шкільній програмі у рамках масштабної реформи старшої школи. Ідея полегшити навчання для учнів виглядає привабливо, але водночас викликає безліч питань: які саме предмети визнають “зайвими”, і що школярі втратять разом із ними? Це прагнення до модернізації чи крок до руйнування освітнього процесу? Спробуємо розібратися, чи дійсно нововведення допоможуть зробити школу сучаснішою, чи лише залишать прогалини в знаннях школярів.
Питання надмірного навантаження школярів вже давно викликає хвилювання. Наші діти проводять багато часу за уроками та ще й в умовах онлайн навчання. Зрозуміло, що якісно підготуватися до всіх уроків та виконати домашнє завдання з усіх предметів – це, наче, завдання підйомне лише для супергероя. От і спостерігаємо картину значного погіршення знань. Школярі просто виснажені і морально, і фізично. Отже, необхідність розвантаження шкільної програми є очевидною потребою і обговоренню не підлягає.
Які предмети стали “зайвими” згідно нової реформи
І от МОН пропонує наступне нововведення:починаючи з 2027 року планується вилучення зі списку обов’язкових для вивчення предметів ті, що на думку чиновників з міністерства не є важливими для українських школярів. Натомість, з початком реалізації реформи старшої профільної школи учні 10–12-х класів вивчатимуть 7 обов’язкових предметів:
- Українська мова
- Українська література
- Історія України
- Англійська мова
- Математика
- Фізична культура
- “Захист України”
Як зазначають у МОН, саме ці предмети формують базову грамотність, національну ідентичність та фізичну готовність молоді. Інші предмети учні можуть обирати в залежності від профілю навчання.
Окрім того, за даними МОН, зміни торкнуться і кількості годин, виділених на вивчення обов’язкових дисциплін, яка буде поступово зменшуватися на користь предметів за вибором.
Так кількість годин для вивчення обов’язкових предметів становитиме:
- у 10 класі – 840 год;
- у 11 класі – 630 год;
- у 12 класі – 420 год.
Для обов’язкових предметів за обраним профілем буде виділено наступну кількість годин:
- у 10 класі – 280 год;
- у 11 класі – 315 год;
- у 12 класі – 420 год.
А для предметів за вибором:
- у 10 класі – 140 год;
- у 11 класі – 315 год;
- у 12 класі – 420 год.
Учні матимуть змогу обрати один предмет зі списку:
- мистецтво;
- технології;
- інформатика;
- фінансова грамотність.
На думку фахівців МОН, це надасть школярам можливість спеціалізуватися у сферах, які їм цікаві або необхідні для побудови успішної кар’єри.
При цьому до списку “зайвих” предметів зарахували:
- Зарубіжну літературу
- Всесвітню історію
- Громадянську освіту
- Біологію/екологію
- Географію
- Фізику та хімію.
Натомість учні зможуть обирати дисципліни, які виявлять бажання вивчати поглиблено як у своєму профільному напрямку, так і поза ним. Така система індивідуального підбору буде компенсувати скорочення обов’язкових предметів і водночас не обмежуватиме учнів у всебічному розвитку. Однак реформа запрацює не одразу. Спочатку фахівці МОН планують запустити пілотний проєкт у 2025 році лише у декількох обраних ліцеях. Тестування має виявити сильні та слабкі сторони даного проєкту.
На перший погляд, пропозиції скоротити кількість предметів виглядають як спроба полегшити життя учням і педагогам. Проте це рішення спровокувало серйозну дискусію: чи справді вищезгадані предмети “зайві”, чи їх вилучення є небезпечним для якісного освітнього процесу?
Очевидно, що головна ідея скорочення шкільної програми — це спроба зробити її менш перевантаженою. Учні часто стикаються з надмірним обсягом інформації, значна частина якої не знаходить практичного застосування у житті. Здається, що прибрані дисципліни дозволять більше часу приділити ключовим предметам, таким як математика чи вивчення мов. Менша кількість уроків може зменшити навантаження на учнів і водночас сприяти якіснішому засвоєнню матеріалу. Крім того, спеціалісти МОН запевняють, що частина дисциплін, які підпадають під скорочення, не зникають безслідно, а можуть бути інтегровані у вже існуючі предмети, що спрощує навчальний процес.
Однак, критики реформи вважають, що подібне “урізання” предметів — це ніщо інше як банальна економія часу, яка далека від прогресу. Сумнівно, що діти віком 15-16 років можуть впевнено стверджувати, що йому зовсім не потрібні базові знання з фізики, біології чи хімії. Але бачте, за них вже вирішили, як буде краще.
Припустимо, що прибравши такий на перший погляд не потрібний предмет, як основи здоров’я, чиновники дійсно вивільнили час. Але є безліч тем, які вивчаються тільки на основах здоров’я і не на будь-якому іншому предметі. Якщо основи здоров’я інтегрувати з біологією, проблема теж не вирішиться. Вчитель за всіма термінами просто фізично не встигає відпрацювати навички зупинки кровотеч. А от на основах здоров’я це ґрунтовно відпрацьовується. І таких прикладів можна навести безліч.
Чомусь МОН не помічає двох окремих проблем: якість викладання предметів і відсутність можливості обирати напрям навчання. І справді, англійську мову часом викладають не на належному рівні. Інколи через низький рівень знань самого педагога, або через низькоякісні підручники. Так як у підручниках українських авторів є неефективні вправи за застарілими методиками й грубі граматичні помилки. Фізика є складним для розуміння й викладання предметом, оскільки вона містить багато не зрозумілих інтуїтивно концепцій; підготовку до вивчення фізики потрібно починати рано в курсі природознавства, а не взагалі вилучати цей предмет з програми, як зайвий. Профільне навчання доцільно запроваджувати в старших класах, а в базовій школі учні мають отримати уявлення про багато різноманітних предметів, щоб бути в змозі самостійно обрати напрям навчання після завершення базової середньої освіти. Тому треба не перекидати години, або викреслювати предмети з освітньої програми, а ліпше попрацювати над якістю та послідовністю викладання матеріалу взагалі.
Є й предмети, які часто несуть загальноосвітню цінність і формують широкий світогляд. Наприклад, історія мистецтв чи основи етики не можна назвати “зайвими”, адже вони розвивають культурну і моральну свідомість. Об’єднання ж кількох предметів може перетворити їх на хаотичний конгломерат інформації, де не залишиться часу на глибоке занурення в тему. А самі школярі, які вивчаючи такі предмети, могли б знайти своє покликання в певній сфері, позбавляються цього шансу через відсутність базових знань із конкретного предмета.
Варто задуматися над тим, що саме ставить на меті сучасна шкільна освіта. Якщо це лише мінімальний набір практичних навичок, то скорочення предметів може бути доцільним. Але якщо завдання школи — виховати всебічно розвинену особистість, то подібні зміни виглядають як спрощення заради зручності.
Зменшення навантаження може принести користь, але тільки за умови, що зберігатиметься баланс між практичністю і всебічним розвитком. Питання не в кількості уроків, а в якості підходу до освіти, адже лише розумна реформа зможе виховати освічену, культурну і конкурентоспроможну молодь. Треба розуміти, що освіта — це не просто набір знань, це фундамент для розвитку суспільства. Тому будь-які зміни повинні базуватися на ретельному аналізі, а не на спробах швидко “розв’язати проблему”, чим останнім часом і займаються фахівці МОН. Адже замість полегшення ми можемо отримати серйозні прогалини в освіті майбутніх поколінь.
Практика скорочення шкільних предметів в освіті зарубіжних країн
Практика скорочення чи вилучення предметів зі шкільної програми давно обговорюється в багатьох країнах. Зазвичай це пояснюється бажанням полегшити навчальне навантаження, адаптувати освіту до сучасних потреб або оптимізувати ресурси. Однак кожен підхід має свої особливості, наслідки й викликає неоднозначну реакцію.
Фінляндія відома своїми радикальними підходами до освіти. Ще у 2016 році країна оголосила про поступове вилучення традиційних предметів, таких як історія, географія чи хімія, і перехід до phenomenon-based learning (навчання на основі явищ).
Учні вивчають інтегровані теми, наприклад, “Зміни клімату” чи “Європейський Союз”, які об’єднують знання з кількох дисциплін. Це дає можливість розвинути навички критичного мислення та підготувати дітей до реальних життєвих ситуацій, навчивши їх аналізувати інформацію. Учні демонструють високі результати у міжнародних рейтингах, але реформа викликає і критику серед учителів, які побоюються втрати спеціалізованих знань.
У США багато шкіл скорочують гуманітарні предмети, такі як мистецтво, музику чи трудове навчання, щоб зосередитися на так званих STEM-науках (Science, Technology, Engineering, Math). Такий підхід дає можливість підготувати учнів до високотехнологічної економіки, сприяти зосередженню більшої уваги до точних наук та підготовки молоді до сучасного ринку праці.
Але, як зазначають критики, скорочення мистецьких дисциплін позбавляє дітей можливості розвивати творчість і культурну свідомість.
У Британії скорочення предметів пов’язане із нестачею вчителів та фінансування. Наприклад, у багатьох школах менше уваги приділяють іноземним мовам або скорочують їх до базового рівня. Деякі школи об’єднують дисципліни, наприклад, історію та географію, у єдиний курс суспільствознавства. Очевидно, що час зекономлено, а от самі учні, які не отримують повноцінного викладання окремих предметів, ризикують мати прогалини у знаннях.
В Австралії традиційно заохочують гнучкість у виборі предметів. У старших класах учні можуть обирати курси, що відповідають їхнім інтересам і кар’єрним планам. Предмети мистецтва, трудового навчання, екології стають факультативами. А от базова програма фокусується на математиці, англійській мові та науках. Так учні мають більше свободи формувати власну освітню траєкторію. Але водночас відсутність інтересу до певних дисциплін може призводити до втрати знань у суспільстві.
Китай вилучив “непотрібне” заради збереження дисципліни. Взагалі, у країні часто змінюють освітню програму, видаляючи або скорочуючи предмети, які вважаються “непрактичними”. Наприклад, у 2021 році було вирішено скоротити обсяг домашніх завдань і виключити предмети, які не сприяють високим результатам у тестах. Так, дійсно, була забезпечена якісна підготовка учнів до жорстких вступних іспитів у виші. Але такий підхід значно обмежив розвиток творчих здібностей і інтересів учнів.
У Німеччині освітня програма змінюється залежно від типу школи (Gymnasium, Realschule, Hauptschule).У деяких школах більше уваги приділяють основним дисциплінам, таким як математика та німецька мова, а гуманітарні предмети, наприклад, філософія, стають факультативними.
Як бачимо, скорочення або вилучення предметів з програми — це завжди компроміс між адаптацією до сучасних вимог і ризиком втратити важливих знань. Зарубіжний досвід демонструє, що успіх таких реформ залежить від їхнього балансу. Гнучкість і практичність не повинні затьмарювати культурну та загальноосвітню цінність. Інтеграція, факультативи та сучасні методи навчання можуть бути ефективною альтернативою, але кожна зміна має враховувати довгострокові наслідки для суспільства.
Освітні реформи завжди викликають неоднозначні емоції у суспільства, тому скорочення шкільної програми не стало винятком. Дискусія про “зайві” предмети порушує важливі питання: що є основою якісної освіти, і чи можна досягти її через спрощення? З одного боку, прагнення зменшити навантаження на учнів виглядає логічним і навіть необхідним. Але з іншого боку, виникає ризик втратити важливі елементи, які формують світогляд, культуру та критичне мислення.
Треба зрозуміти просту істину, що реформа повинна бути обдуманою, а не поспішною. Скорочення ключових дисциплін, таких як зарубіжна література, всесвітня історія, громадянська освіта, природничі науки та географія, є тривожним сигналом деградації освітньої системи. Ці предмети не лише формують базові знання, а й виховують критичне мислення, екологічну свідомість та громадянську відповідальність. Їхня відсутність веде до звуження кругозору молодого покоління, втратою розуміння глобальних процесів та зв’язків між суспільством і природою.
Знецінення науки, культури й історії закладає підґрунтя для маніпуляцій, байдужості до екологічних викликів та втрати конкурентоспроможності держави. У довгостроковій перспективі це ставить під загрозу соціальну стабільність, економічний розвиток і здатність країни протистояти глобальним викликам. Освіта – це інвестиція в майбутнє, і скорочення таких дисциплін прирівнюється до відмови від цього майбутнього.
