Уявіть собі світ, де технологія повністю інтегрується в наше тіло, де мікрочипи стають невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Що колись здавалося фантастикою, поступово стає реальністю. Вчені та інженери вже сьогодні працюють над розробкою чипів, які можуть значно покращити наше здоров’я, підвищити ефективність роботи та забезпечити нашу безпеку. Але що станеться, коли вони почнуть тотально контролювати та підкорювати наші дії? Які ризики і переваги несе з собою така технологічна революція? Ця тема потребує серйозного обговорення і глибокого аналізу, адже від нашого вибору сьогодні залежить: ми будемо жити у світі великих можливостей чи в реаліях технологічного рабства.
Можливості мікрочипів
На перший погляд, мікрочипи можуть запропонувати величезні можливості: від моніторингу здоров’я в режимі реального часу до безпечної ідентифікації та навіть підвищення когнітивних здібностей. Уявіть на хвилинку, що ви можете керувати технікою на відстані, лише однією силою думки. Фантастика, скажете ви. Однак, така фантастика вже давно стала реальністю. І це доводить американський підприємець і мільярдер Ілон Маск, який повідомив про вже другу в цьому році вдалу імплантацію чипа від компанії Neuralink паралізованому пацієнту.
Такий чип має форму капсули-приймача, що кріпиться за вухом, наче слуховий апарат. Від капсули до мозку прямують 1500 тонших за людське волосся електродів. Таких пристроїв Nueralink планує імплантувати ще 8 пацієнтам з проблемами спинного мозку у рамках своїх клінічних випробувань.
На даному етапі можливості чипа дещо обмежені: за допомогою нього паралізований пацієнт може легко виконувати повсякденні справи, як от вмикати телевізор, або музику, грати у відеоігри. Причому з кожним разом швидкість виконання цих дій збільшується.
“Мені б хотілося отримати апгрейд свого чипа, аби мати змогу керувати роботом Optimus, а також автопілотною системою електромобіля Tesla. Та вже зараз цей імплант подарував мені трохи незалежності”, – розповідає перший пацієнт Ноланд Арбо.
У Ілона Маска далекоглядні плани щодо технології Neuralink. Він сподівається, що найближчим часом дана технологія зможе лікувати неврологічні розлади, покращить роботу органів чуття, а не лише допомагатиме керувати приладами на відстані.
Новий пристрій Blindsight дасть змогу людям з вадами зору з часом відновити зорові функції.
“Спочатку роздільна здатність буде низькою, як у ранішніх версіях Nintendo, але згодом зможе стати, навіть, краще за нормальний людський зір”, – запевняє пан Маск. Підприємець настільки впевнений в успіху свого проєкту, що, навіть, планує найближчим часом імплантувати чип і собі в мозок.
“Давайте дамо людям надздібності. Ми могли б краще узгодити колективну людську волю зі штучним інтелектом, якби, зокрема, різко підвищили продуктивність. І я думаю, що є потенціал для збільшення продуктивності на, я не знаю, три, може, шість, може, більше порядків. Так що це краще, ніж нинішня ситуація,” – розповідає підприємець.
Незважаючи на гучний успіх операцій по імплантації та застосуванню чипів, компанія Neuralink зазнала значної критики з боку різноманітних експертів.
“Neuralink вкладає усі засоби в імпланти, які насправді ніколи не будуть популярними серед пересічних пацієнтів з інвалідністю,” – розкритикував розробки компанії нейробіолог Джеймс Ву. На думку спеціаліста, щоб втілити в життя сміливий задум Маска потрібно повністю змінити всю медичну систему. А з цим навряд чи зможе впоратися одна приватна компанія.
“Це ніщо інше як “ефект Маска”, а що буде з індустрією, коли мільярдер розчарується в цій технології чипування та кине своє захоплення?”, – ставить під сумнів весь задум дослідник Кристоф Кох.
Однак компанія Neurolink має намір продовжити свої клінічні випробування. А, саме завдяки втручанню Маска, до нейробіології вдалося привернути не тільки увагу усього суспільства, а й значні інвестиції у розвиток цієї галузі. Очевидно, що нейрочипи, як будь-яка нова технологія викликають неоднозначне ставлення до себе: дехто бачить в них неймовірний потенціал для покращення життя людства, в той час як у інших вони викликають занепокоєння з боку етичного та безпекового поглядів.
Переваги використання мікрочипів
Нейрочипи Маска поки що проходять тестувальний період і, незважаючи на той факт, що бажаючих імплантувати собі такий пристрій було тисячі, відібрали лише 400 можливих варіантів, а затвердили на операцію поки що лише 10 пацієнтів. Двом успішним операціям передували випробування над приматами. І це привернуло увагу захисників природи, які звинуватили компанію Neurolink у жорстокому поводженні з тваринами.
“У мавп, яких використовували Neuralink у Каліфорнійському університеті в Девісі, були видалені частини черепа, а до мозку прикручені різноманітні пристрої”, – йдеться у позові до компанії. Сама Neurolink визнала лише один летальний випадок, викликаний побічним ефектом однієї з операцій. В усіх інших випадках демонструвалися лише успіхи. Та і сам факт про проведення вже другої такої операції людям говорить сам за себе.
У випадку з першим пацієнтом теж не все одразу пройшло вдало, оскільки не були враховані незначні рухи мозку та зміщення електродів нейрочипу, що вплинуло на їх чутливість. Та фахівці швидко владнали недоліки, і пацієнт продемонстрував збільшення швидкості реакції .
“Не хочу наврочити, але, здається, з другим імплантом усе минуло надзвичайно добре. Тут багато сигналу, багато електродів. Він працює дуже добре”, – прокоментував другу операцію Ілон Маск.
Застосування нейрочипів у медицині
Нейрочипи – це вже не технологія майбутнього, а наша реальність. Вони все частіше використовуються у різноманітних сферах життя суспільства, можуть допомогти відновити втрачені функції організму, покращити та підсилити пізнавальні здібності.
Як довели історії декількох пацієнтів, нейрочипи здатні повернути людям, що втратили здібність рухатися, радість повноцінного життя. Вони можуть відновлювати рухливість кінцівок, або контролювати епілептичні напади. Імпланти поліпшують пізнавальні здібності у разі порушення когнітивних функцій. У найближчому майбутньому нейрочипи зможуть повертати людям зір чи слух. Очевидно, що для людей з обмеженими можливостями, завдяки розвитку нейробіології, з’явився шанс повернутися до нормального існування і стати повноцінним членом суспільства.
Neuralink не претендує на пальму першості. В медицині вже застосовується практика вживлення імплантів в мозок. У Нідерландах подібний імплант подарував 40-річному Герт-Яну Оскаму здатність знову ходити. Пацієнт був паралізований протягом 12 років.
“Ми вловили думки Герта-Яна та перевели ці думки в стимуляцію спинного мозку для відновлення довільних рухів”, – пояснює принцип роботи імпланту невролог зі Швейцарського федерального технологічного інституту Грегуар Куртін.
Тепер пацієнт може пройти понад 100 метрів, самостійно підіймається сходами та перетинає складну місцевість.
Самі фахівці прогнозують у майбутньому застосування нейрочипів для відновлення рухів рук та кистей, а також для реабілітації пацієнтів, що пережили інсульт.
У Великій Британії 13-річному Орану Ноулсону імплант допоміг взяти під контроль епілептичні напади.
“Нейростимулятор посилає електричні сигнали глибоко у мозок і таким чином на 80% зменшує важкість та інтенсивність нападів”, – зазначено у статті The Guardian.
Хлопчик потерпав від епілептичних нападів з 2023 року: непритомнів, втрачав здатність дихати та потребував реанімації. Все це могло траплятися декілька разів на день, доки підлітку не підключили нейростимулятор. Два електроди було підведено аж до таламуса, а сам девайс розмістили в щілині черепа, де видалили кістку. Пристрій заряджається через навушники. Після ввімкнення імплант подає м’яку електричну стимуляцію в мозок і тим самим блокує шляхи до нападів.
“Ми побачили значне покращення якості його життя: напади порідшали і стали менш інтенсивними. Він став більш балакучим та зацікавленим”, – радіє мати хлопчика.
Нейрочипи у повсякденному житті
Чипи-імпланти розміром з рисове зернятко почали застосовувати ще в далекому 2002 році у країнах Латинської Америки та США. Метою девайса було відстеження місцезнаходження злочинців та мігрантів, а також допомога у пошуку дітей чи людей, що страждають розумовими або психічними розладами.
Наступним досягненням було створення чипа-імпланта, який слугував аналогом банківської карти. Людині просто імплантували під шкіру чип, що містив унікальний ідентифікаційний номер. Можна було забути про носіння з собою кредитних карток. Достатньо просто прикласти долоню до сканеру та оплатити покупки.
Технічний прогрес дійшов до таких вершин, що, навіть, розробляються спеціальні RFID-чорнила, що використовуються для нанесення татуювання і зовсім невидимі для ока. Такі чорнила виконують функцію чипа, здатні зберігати та передавати інформацію.
Широкої популярності набули речові RFID-теги. Це чипи, що містять інформацію про одяг: країна-виробник, бренд, склад тканини, розмір, тощо. Така система допомагає відстежити рух товару від виробника до кінцевого споживача. І хоча радіус дії цього чипа незначний, але сам факт, що за вашою покупкою здійснюється таке пильне спостереження викликає деяке напруження.
Можливі ризики від мікрочипів
“Справжня проблема, перед якою ми стоїмо сьогодні, – це сліпота розуму до всієї нематеріальної сфери дійсності”, – написав колись Кардинал Йозеф Ратцінгер (колишній Папа Римський Бенедикт ХVI).
Як відомо, у медалі завжди є й зворотна сторона – попри очевидні переваги мікрочипів, ця новітня технологія несе з собою і певні ризики. Всі ми прекрасно розуміємо, як діє система збору інформації у тому ж веббраузері, або як здійснюється втручання в особисте життя за допомогою соцмереж та мобільних пристроїв. І цей процес відбувається цілодобово. Комп’ютер збирає та передає дані про місцезнаходження користувача, його запити та інтереси. А тепер задумайтесь, що такий пристрій міститься у корі вашого мозку. На думку спадає фантастичний фільм Апгрейд, де головному герою імплантують чип, який згодом встановлює повний контроль над чоловіком.
Чи готові ви надати доступ до свого особистого життя, коли чип буде збирати всю інформацію про ваше місцезнаходження, зустрічі, розмови, товари, що ви придбаєте та думки, що зароджуються у вашій голові? І саме головне питання – хто саме буде збирати цю інформацію та здійснювати контроль?
Наш мозок – це той же самий біопроцесор, що діє як приймач-передавач, він здатен сприймати та передавати тонни інформації за лічені секунди. Вплив на будь-яку ділянку мозку або на весь мозок людини електромагнітним випромінюванням через систему супутників відкриває величезні можливості для маніпуляцій. Чи можемо ми пізнати власний мозок? І так, і ні. Відповідно до теореми Курта Геделя, система певної складності не може пізнати систему, рівну їй за складністю, або більш складну, ніж вона сама. Мозок людини налічує близько 100 млрд нейронів, кожен з яких має до 15 тисяч зв’язків. Кількість клітин, що обслуговують нейрони, в 10 разів більша, ніж самих нейронів. Щосекунди наш мозок випромінює 200 тисяч імпульсів, і це лише в спокійному режимі.
Вченим досі не зрозуміло, навіщо людині потрібен такий складний мозок, можливості якого більшість людей використовують лише на 5 відсотків. Вчені вважають, що давно існували уявлення про те, що мозок, окрім виконання своєї функції контролю за організмом і сприйняття інформації за допомогою органів чуття, є також приймачем іншої інформації. Можливо, існує якась інша інформаційна система (надсистема), яка набагато складніша, ніж наша, і якось вона може просочуватися сюди. Це пов’язано зі станами інтуїції, незвичайного творчого сплеску, коли говорять, що ідея прийшла уві сні.
Отже, ймовірно, все реальнішою стає загроза керування людьми за допомогою штучного інтелекту, або інших людей, в руках яких зосереджена така влада.
В цьому випадку доречно згадати цитату англійського письменника – фантаста Олдоса Гакслі:
“Керування за допомогою дубинок та розстрілів, штучно створеного голоду, масового ув’язнення та масових депортацій є не просто нелюдським (ніхто тепер особливо про людяність не піклується), але і очевидно неефективним, а в нашу епоху передової техніки неефективність – це гріх перед Святим Духом. У тоталітарній державі, по-справжньому ефективній, всемогутня когорта політичних босів та підвладна їм армія адміністраторів будуть правити населенням, що складається з рабів, яких і змушувати не треба, бо вони люблять своє рабство”.
Ці слова були написані майже сто років тому, але які ж вони актуальні і в нинішніх реаліях. Чи не ризикуємо ми, надавши дозвіл на масову імплантацію нейрочипів, стати безвільним керованим натовпом, який танцює під дудку невидимого тирана?
Не варто забувати, що використання нейрочипів торкається і етичних питань, таких як порушення приватності людини та зловживання даними мозкової активності. Напевно, це може призвести до використання даної технології, щоб маніпулювати людьми. Оскільки, нейробіологія потребує великої кількості дорогих матеріалів, то і технологія нейрочипів все ще залишаться привілеєм заможних людей. А це іще один спосіб утворити у суспільстві прірву, породивши нерівні можливості.
Технічний прогрес не зупинити. Етика, як завжди, відстає від технології. Реальною стає загроза управління людьми, в тому числі з боку штучного інтелекту, як показано у фільмі “Матриця”. Злом мереж нейронета (нейрохакінг) і поширення специфічних вірусів можуть завдати реальної шкоди людському тілу, передусім мозку. Це змінить людську сутність і перетворить людей на кіборгів. Перетворення еліти на новий біологічний вид надлюдей неминуче призведе до розшарування людства. Страшно уявити, які можуть бути наслідки.
Зі зростанням залежності від технологій виникає ризик втрати контролю над власним життям. Хто гарантує, що ці чіпи не будуть використані для тотального стеження або маніпуляції свідомістю? Вже сьогодні ми стикаємося з питаннями про приватність та безпеку наших даних в інтернеті. А що станеться, коли ці питання стосуватимуться наших власних тіл? Чи хотіли б ви жити в суспільстві тотального контролю, де неможливо приховати ні свої вчинки, ні свої почуття, ні свої думки? Уявіть, що за вами постійно хтось спостерігає через приховану відеокамеру. Як ви себе почуватимете?
Вживлення мікрочипів можуть у майбутньому обґрунтовувати нам захистом від терористів, сексуальних маніяків, педофілів та інших злочинців. У суспільстві, де вся інформація буде зберігатися, можливо, зникнуть зґвалтування та корисливі злочини. Хоча, безсумнівно, залишаться спонтанні вбивства і злочини, скоєні, наприклад, у стані сп’яніння. В умовах глобальної прозорості, коли приховати нічого неможливо, знадобиться нова мораль. Але якщо у людини не залишиться жодних секретів у особистому житті, чи залишиться вона людиною?
Як бачимо, у застосуванні мікрочипів є вкрай важливий етичний аспект. Хто буде мати доступ до цієї технології? Чи не виникне новий вид соціальної нерівності між тими, хто може дозволити собі такі імпланти, і тими, хто ні? Як ми будемо захищати права людей у світі, де кордони між людиною і машиною стануть все менш чіткими? Питань більше, ніж відповідей.
Отже, мікрочіпи можуть стати революційним кроком у розвитку людства, пропонуючи безпрецедентні можливості для покращення якості життя. Однак разом із цими перевагами існує великий ризик втрати приватності та особистої свободи, а також виникнення тотального контролю над суспільством. Важливо, щоб ретельно зважувалися всі аспекти впровадження цієї технології, забезпечуючи етичні та правові рамки, які захистять нас від зловживань. Майбутнє, в якому мікрочіпи керують людьми, може бути світлим і прогресивним, якщо ми зуміємо знайти баланс між інноваціями, законом та етикою.
